Ухвала суду № 103732335, 21.03.2022, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер: 343/202/22

Номер провадження: 1-кп/0343/70/22

У Х В А Л А

про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

21 березня 2022 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

судді Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за участю: прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури - Юхман Л.Я.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Бойка А.І.,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

03 лютого 2022 року ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області обвинуваченому ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 1-кп/0343/70/22, справа №343/202/22, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021091160000183 від 06.12.2021 за ч. 2 ст. 121 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 03 лютого 2022 року по 03 квітня 2022 року.

16 березня 2022 року через канцелярію суду від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, яке вручено завчасно обвинуваченому та його захиснику, що вони підтвердили в судовому засіданні.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. 07.12.2021 йому повідомлено про підозру у вчиненні вказаного злочину. Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області 03.02.2022 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 03.04.2022. Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. ОСОБА_1 неодружений, постійного місця роботи, утриманців, міцних соціальних зв`язків не має, раніше не судимий.

Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжуються і на даний час, а саме: ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Підставами вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню є те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та усвідомлює неминучість покарання за нього. Підставами вважати, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків та потерпілого є те, що останньому відомі анкетні дані свідків і потерпілого, що може спонукати його незаконно впливати на них.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистої поруки, особистого зобов`язання, застави є неможливим, оскільки ОСОБА_1 не має постійного джерела прибутку, не має міцних соціальних зв`язків, відсутні особи, які заслуговують на довіру і готові та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на ОСОБА_1 обов`язків.

Прокурор Юхман Л.Я. в судовому засіданні клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримала з підстав, наведених у ньому. Просила продовжити ОСОБА_1 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів, оскільки не перестали існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_3 підтримав позицію прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні просив обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Пояснив, що він є військовозобов`язаним, тому хотів би захищати своїх рідних. Його сестра не працює, так як здійснює догляд за дитиною з інвалідністю. Цивільна дружина самостійно виховує їхню дочку, хоч і працює, однак проживає у власному будинку в нестерпних умовах, тому потребує чоловічої підтримкки та допомоги. Інкримінований йому злочин вчинив, захищаючи співжительку, вона потребує захисту, тому виїжджати чи тікати не буде.

Захисник Бойко А.І. в судовому засіданні просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисту поруку сестри обвинуваченого, яка є особою, що викликає довіру та могла б поручитись за ОСОБА_1 .

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши письмові докази, долучені на обгрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, вважає, що оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 03 квітня 2022 року, однак судовий розгляд даного провадження тільки розпочато, тому клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає до задоволення з таких підстав.

Як визначено в ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Крім цього, згідно з положеннями ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Мета та підстави застосування запобіжних заходів визначені у ст. 177 КПК України, зокрема метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим ризикам. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує наявність обставин, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе, а також, як цього вимагає ст. 194 КПК України, перевіряє, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, при цьому оцінює доводи сторони обвинувачення та позицію сторони захисту з врахуванням положень ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. При цьому тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, однак таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Крім цього, відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Стаття 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" вказує, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього. Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Також судом враховується те, що ризик втечі повинен оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчун проти Туреччини»).

З матеріалів кримінального провадження вбачається наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення проти життя, за який, у разі визнання його винуватими, передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що на даний час ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.

Підставами вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду є те, що він не має постійного джерела доходу для існування та міцних соціальних зв`язків, офіційно не одружений, проживав за адресою відмінною від свого місця реєстрації, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке відповідно до КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі, усвідомлює неминучість покарання за нього.

Підставами вважати, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків та потерпілого є те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлює неминучість покарання за нього, що може спонукати його незаконно впливати на свідків, одна з яких є його співжителькою, які ще не допитані у ході судового розгляду, та потерпілого з метою зміни їх показів на його користь.

Підставами вважати, що ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлює неминучість покарання за нього.

Враховуючи вищевикладене, застосувати інший, більш м`який вид запобіжного заходу, неможливо, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить запобіганню вищевказаним ризикам.

Отже, даючи оцінку вищевикладеному, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, а також те, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно нього спливає, а розгляд кримінального провадження тільки розпочато, його тривалість у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення не виходить за межі розумного строку, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає, що застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу на даний час не в змозі гарантувати його належну поведінку. Обраний запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, а його продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, узгоджується з п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10.05.2011, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не в змозі забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, уникненню ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та виправдовують його подальше тримання під вартою. Щодо передачі обвинуваченого на поруки, як про це заявляв захисник, то жодних клопотань від осіб, які готові поручитись за обвинуваченого, не поступало, як і доказів, що вони можуть забезпечити належну його поведінку не подано, тому суд приходить до висновку, що є достатні підстави для того, щоб клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів.

На підставі викладеного, ст. 177, 196, 197, 199, 205, 376, 395, 532, 534 КПК України та керуючись ст. 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів - до 19 травня 2022 року включно.

Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали в частині продовження строку тримання під вартою доручити начальнику ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12", м. Івано-Франківськ, якому направити копію даної ухвали.

Контроль за виконанням ухвали в частині продовження строку тримання під вартою покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Долинський районний суд Івано-Франківської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: С.М. Монташевич