Рішення № 103727876, 18.03.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/18583/21

РІШЕННЯ

іменем України

18 березня 2022 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , далі - позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, надалі - відповідач, ГУ ДПС у Хмельницькій області, в просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 листопада 2021 року № 0486541-2405-2209 на суму податкового зобов`язання 125 471,69 грн., від 11 листопада 2021 року № 0486542-2405-2209 на суму податкового зобов`язання 135 938,55 грн., від 10 лютого 2021 року № 0025118-2405-2209 на суму податкового зобов`язання 253 130,35 грн.,

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив таке:

податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2021 року № 0025118-2405-2209 на суму 253 130,35 грн. на адресу позивача не надходило, про його існування дізнався лише 29 листопада 2021 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, коли отримав рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 560/1 1991/21, яким із позивача у цій справі податковий борг у розмірі 248 538, 50 грн. Отже, визначене ним грошове зобов`язання є неузгодженим;

надсилаючи позивачу податкові повідомлення-рішення від 11 листопада 2021 року № 0486541-2405-2209 на суму податкового зобов`язання 125 471,69 грн. та від 11 листопада 2021 року № 0486542-2405-2209 на суму податкового зобов`язання 135 938,55 грн., відповідач не врахував того, що позивач займається сільськогосподарським (тепличним) господарством з використанням власних нежитлових споруд - оранжереї, отримує від такої діяльності дохід, про який звітує податковому орану;

належні позивачу нежитлові будівлі згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 належать до будівель сільськогосподарського призначення, підклас будівлі тепличного господарства, що підтверджується висновком експерта від 1.12.21 № 40, доданим до позовної заяви.

Сукупність наведених обставин, на думку позивача, підтверджує, що належні йому споруди не є об`єктом податку на нерухомість, відмінну від земельної ділянки, згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 5.01.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Хмельницькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В надісланому до суду відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що оскаржуване Позивачем податкове повідомлення-рішення №0025118-2405-2209 від 10.02.2021 року не є предметом судового дослідження, оскільки скасоване контролюючим органом за наслідками розгляду письмової заяви позивача щодо проведення перерахунку по податку на нерухоме майно за 2019-2020 роки; для звільнення від оподаткування податком на нерухомість, відмінну від земельної ділянки, на підставі пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України необхідна сукупність двох умов: фактичне використання будівлі у сільськогосподарській діяльності та приналежність об`єкта оподаткування сільськогосподарському товаровиробникові. Зазначає, що сільськогосподарським товаровиробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Водночас, позивачем не надано доказів щодо зайняття сільськогосподарською діяльністю як сільськогосподарським товаровиробником. Правовий статус будівлі та призначення використання відповідного об`єкта нерухомості визначається технічним паспортом будівлі та документами на право власності, а не підбіркою критеріїв державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 чи замовленим висновком експерта.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що жодних правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2021 року № 0486542-2405-2209 у контролюючого органу не було, оскільки предметом цього рішення є сума податкового зобов`язання позивача з податку на нерухомість, відмінну від земельної ділянки за 2019 рік, так само як і раніше винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення №0025118-2405-2209 від 10.02.2021 року. Отже, відповідач не мав підстав для надсилання податкового повідомлення рішення за той самий податковий період двічі; визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель і споруд проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості з урахуванням Державного класифікатора будівель і споруд ДК018-2000; звільнення від оподаткування податком на нерухомість, відмінну від земельної ділянки, залежить від належності будівлі до будівель сільськогосподарського призначення та надається за відсутності надання таких будівель в оренду, лізинг, позичку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Перебуває на податковому обліку як платник єдиного податку.

Основними видами діяльності позивача, відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку від 3.11.2015 № 1522093400455, є - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, вирощування інших багаторічних культур, роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, роздрібна торгівля фруктами і овочами а спеціалізованих магазинах та вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів.

На підставі договору купівлі-продажу будівель та споруд від 18 вересня 2018 року позивач придбав будівлі та споруди загальною площею 4830, 2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі споруди оранжереї площею 2877,3 кв. м. та споруди оранжереї площею 1378 кв. м., що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 141456735 від 16 жовтня 2018 року.

11 листопада 2021 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0486541-2405-2209 на суму 125 47 1,69 гри., яким визначено суму податкового зобов`язанням по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, та повідомлення-рішення від 11 листопада 2021 року №0486542-2405-2209 на суму 135 938,55 грн., яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначене приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

У відповідності до ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

У відповідності до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі;

Відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування, зокрема, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Посилаючись на пункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивач вказує, що споруди оранжерей площею 2877,3 кв. м. та площею 1378 кв., розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , які згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 відносяться до класу - 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», а підклас 1271.6 «Будівлі Тепличного господарства (Висновок експерта від 01 грудня 2021 року № 40), призначені для використання у сільськогосподарській діяльності та використовуються ним у підприємницькій діяльності, в тому числі в діяльності щодо ведення тепличного господарства (вирощування овочів), є будівлями сільськогосподарського призначення, та, відповідно, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Визначення належності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 N 507 (далі - ДК 018-2000).

Відповідно до ДК 018-2000 будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства".

Згідно з ДК 018-2000 до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші.

Враховуючи зазначене, об`єкти нежитлової нерухомості, віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, які перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, в тому числі фізичних осіб, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку не є об`єктом оподаткування згідно вимог підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ.

У підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 чинного ПК України сформульоване визначення сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV ПК України - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже, наведене у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується виключно для цілей розділу XIV ПК України "Спеціальні режими" та не поширюється на правовідносини, врегульовані розділом XII «Податок на майно» ПК України.

За змістом статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПК України. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Статтею 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року N 2238-III (далі - Закон N 2238), в редакції, чинній на час існування спірних відносин, передбачено, що, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

За визначенням статті 1 Закону N 2238 продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11 - 01.42 та 05.00.1 - 05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97.

Отже, для цілей пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України сільськогосподарським товаровиробником є, зокрема, фізична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, яка відповідає кодам 01.11 - 01.42 та 05.00.1 - 05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, і володіє будівлями, спорудами що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Разом з тим, фізична особа - власник об`єктів нежитлової нерухомості, яка не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не належить до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні норм пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

З урахуванням пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди, віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з частиною 1 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

За змістом пункту 2 частини 2 цієї норми суб`єктами господарювання громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

На підтвердження здійснення виробництва сільськогосподарської продукції, яка відповідає кодам 01.11 - 01.42 та 05.00.1 - 05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, позивач не надав до суду докази здійснення діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції, в томі числі вирощування овочів, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізації.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Отже, споруди оранжерей площею 2877,3 кв. м. та площею 1378 кв., розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності позивачу, який не є сільськогосподарським товаровиробником для цілей ПК України, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Тому, податкові повідомлення-рішення області від 11 листопада 2021 року № 0486541-2405-2209 і № 0486542-2405-2209 прийняті відповідачем правомірно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів правомірність податкових повідомлень-рішень від 11 листопада 2021 року № 0486541-2405-2209 і № 0486542-2405-2209. Тому, позовні вимоги про їх скасування не підлягають до задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги щодо податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2021 року № 0025118-2405-2209, суд враховує таке.

Податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2021 року № 0025118-2405-2209 на суму податкового зобов`язання 253 130,35 грн. скасоване відповідачем на підставі заяви позивача від 18.10.2021 про перерахунок податку на нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Враховуючи викладене, спір щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2021 року № 0025118-2405-2209 відсутній. Тому, позов про скасування зазначеного рішення задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 11.11.2021 № 0486541-2405-2209 і № 0486542-2405-2209 та від 10.02.2021 № 0025118-2405-2209 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук