Рішення № 103726049, 22.03.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2022 р. справа № 300/7060/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 101763,89 грн. -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 101763,89 грн.

На виконання вимог частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, головуючий суддя звернувся до управління ДМС в Івано-Франківській області із запитом за № 300/7060/21/3598/21 від 11.11.2021 щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 (а.с.20).

17.01.2022 головуючий суддя повторно звернувся до управління ДМС в Івано-Франківській області із запитом за № 300/7060/21/86/22 від 11.01.2022 щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача (а.с.40).

18.01.2022 від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання управління ДМС в Івано-Франківській області на адресу суду надійшли відомості про реєстрацію місця проживання такої фізичної особи (а.с.42).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.44-45).

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018-2020 роки в загальному розмірі 101763,89 грн., що виникла внаслідок несплати податкового зобов`язання згідно податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 15.05.2019 за №0031679-5013-0905 на суму 40342,43 грн., від 20.05.2020 за №0010006-5033-0905 на суму 30145,75 грн. та від 31.05.2021 за №0542860-2406-0905 на суму 31275,71 грн.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 24.11.2021. ОСОБА_1 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.24-28). Просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що 15.04.2009 згідно договору купівлі-продажу ним було продано нерухоме майно, на яке позивачем нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018-2020 роки. Також відповідачем зазначено, що оскільки у його власності відсутній об`єкт оподаткування, тому він не є платником вказаного податку, що виключає примусове стягнення вказаної заборгованості.

10.12.2021 позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі (а.с.31-39).

Відповідач правом на подання заперечення, у п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків.

Згідно договору купівлі-продажу від 15.04.2009 за №1516, ОСОБА_1 на умовах передбачених цим договором, продав, а ОСОБА_2 купила нежиле приміщення загальною площею 1444,8 кв.м., а саме: літера «Б», приміщення: №140, з №142 по №153, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27-28). Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Ананевич О.М., що підтверджується довідкою від 18.11.2021 за №48/02-16 (а.с.26).

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.

Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно підпунктів 266.1.1 та 266.2.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 вказаного Кодексу визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно підпункту 266.4.2. пункту 266.4. статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно підпункту 266.6.1. пункту 266.6. статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Пунктом 266.7 статті 266 Податкового кодексу України встановлено порядок обчислення суми податку.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Згідно підпункту 266.9.1. пункту 266.9. статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.

Пунктом 266.8. статті 266 Податкового кодексу України встановлено порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об`єкта оподаткування податком

У разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (п.266.8.1. ст.266 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.266.8.2. ст.266 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Судом встановлено, що контролюючим органом визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018-2020 роки згідно податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 15.05.2019 за №0031679-5013-0905 на суму 40342,43 грн. (а.с.10), від 20.05.2020 за №0010006-5033-0905 на суму 30145,75 грн. (а.с.11) та від 31.05.2021 за №0542860-2406-0905 на суму 31275,71 грн. (а.с.12).

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний податок нарахований позивачем на об`єкт нежитлової нерухомості, а саме літера «Б», приміщення: №140, з №142 по №153, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Дана обставина згідно частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягає, як така, що визнається учасниками справи і у суду немає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

Проте суд зазнає, що відповідно договору купівлі-продажу від 15.04.2009 за №1516, ОСОБА_1 на умовах передбачених цим договором, продав, а ОСОБА_2 купила вищевказане нежиле приміщення (а.с.27-28). При цьому, вказаний договір був нотаріально посвідчений, що підтверджується довідкою від 18.11.2021 за №48/02-16 (а.с.26).

З огляду на наведене, право власності на об`єкт нежитлової нерухомості, а саме літера «Б», приміщення: №140, з №142 по №153, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_1 припинилося з моменту посвідчення договору купівлі-продажу від 15.04.2009 за №1516.

Стосовно доводів позивача про те, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем обліковується об`єкт нежитлової нерухомості, а саме літера «Б», приміщення: №140, з №142 по №153, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд відхиляє їх як безпідставні, з огляду на таке.

Згідно висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Таким чином, право власності на вищевказаний об`єкт оподаткування з 15.04.2009, тобто з дня державної реєстрації договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Ананевич О.М. в реєстрі за №1516, перейшло від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

За таких обставин суд доходить висновку, що у відповідача відсутній обов`язок погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018-2020 роки у сумі 101763,89 грн., оскільки ОСОБА_1 не є власником об`єкта оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд зазначає, що в порушення ч.1 ст. 77 КАС України позивачем не доведено суду правомірності стягнення заборгованості по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018-2020 роки в загальному розмірі 101763,89 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про стягнення податкового боргу у розмірі 101763,89 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.