Рішення № 103724027, 17.03.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2022 року м. Черкаси справа № 925/191/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ", м.Черкаси, пр-т Хіміків,76

до Приватного акціонерного товариства "Юрія", м.Черкаси, вул.Кобзарська,108

про стягнення грошових коштів у сумі 32374,61 грн,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: В.В.Лекіашвілі - за довіреністю;

від відповідача: участі не брав.

Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Юрія" з вимогою про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 32374,61 грн по квартирі №20 по вул.Сержанта Смірнова,5 в м.Черкаси, з них:

19063,03 грн основної заборгованості;

10697,59 грн інфляційних втрат;

2613,99 грн - 3% річних

та про відшкодування судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Відповідач, належно повідомлений про час і місце проведення судового засідання (розписка в поштовому повідомленні від 23.02.2022), свого представника в судове засідання не направив; подав письмовий відзив на позов (з доказами його направлення позивачеві), в якому вимоги заперечив та вказав, що спірна частка квартири була відчужена третім особам за цивільною угодою купівлі-продажу ще у 2005 році.

Представник позивача вказав на недоцільність подання відповіді на відзив з огляду на не спростування відповідачем належними доказами вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За результатами судового розгляду 17.03.2022 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Позивач звернувся з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за спожите тепло за період з січня 2013 року до листопада 2021 року в сумі 19063,03 грн через постачання теплоносія приєднаними мережами.

Позивач визначив предмет спору як стягнення заборгованості за поставлені та спожиті теплоносії в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачем у позові визначено Приватне акціонерне товариство "Юрія", як власника житлової нерухомості по вул.Сержанта Смірнова,5, кв.20 - приватна власність з часткою нерухомості Ѕ відповідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 14) - з 22.05.2012 - з моменту прийняття рішення про державну реєстрацію права власності. З цього часу ніякі оновлення, зміни, додаткові записи стосовно права, переходу права на спірне майно в Державний реєстр речових прав не вносились.

Представник позивача вимоги підтримав та просив позов задовольнити. На суму заборгованості нараховані інфляційні втрати у розмірі 10697,59 грн та 3% річних у сумі 2613,99 грн за порушення грошового зобов`язання, які позивач просить стягнути. Ухилення відповідача від оплати отриманих та спожитих послуг та енергоносіїв стали причиною звернення позивача в суд за захистом порушеного права та примусового стягнення заборгованості з відповідача.

Відповідач не заявляв позовних вимог у спорі стосовно дійсності чи недійсності договірних відносин з постачання, споживання, оплати тепла по об`єкту нерухомості (1/2 квартири) по вул.Сержанта Смірнова,5, кв.20 в м.Черкаси.

Відповідач не заявляв про застосування судом строку позовної давності до спірних відносин.

Відповідач у відзиві письмово заявив про продаж своєї частини квартири на підставі нотаріально посвідченого письмового договору купівлі-продажу квартири від 14.10.2005 та відсутність правових підстав у позивача на стягнення заборгованості по об`єкту, який відчужено на момент звернення позивача з позовом.

Відповідач не заявляв вимог про визнання договору недійсним, не заперечив проти нарахованих до стягнення сум, періодів, застосованих тарифів тощо.

Відповідач не заперечив стосовно прийняття чи споживання послуг теплопостачання у спірній квартирі.

Інших доказів не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим - приписи частини 1 ст. 236 ГПК України.

Суд погоджується з доводами позивача, що дії сторін спрямовані на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.4 та 11 Цивільного кодексу України.

Позивач є самостійною юридичною особою з внесенням даних в ЄДРПОУ, з присвоєнням реєстраційного коду, з визначенням видів господарської діяльності; є суб`єктом природної монополії; здійснює ліцензовану господарську діяльність - ліцензія № 374 від 30.11.2012 на постачання теплової енергії (переоформлено рішенням від 29.12.2016 №2444) (а.с. 20).

Відповідач є самостійною юридичною особою та суб`єктом господарювання на ринку промислового виробництва.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ціни (тарифи) на теплопостачання є предметом державного регулювання.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами, за своєю правовою природою відносини сторін є договірними на підставі вимог спеціального закону з постачання енергоносіїв приєднаними мережами (з елементами послуги - ЗУ "Про житлово-комунальні послуги") та регулюються положеннями параграфу 5 Глави 54 Цивільного кодексу України. Сторони не надали у справу примірника договору у формі єдиного письмового документу з визначенням строків дії, вартості, періодів тощо.

Діяльність сторін у постачанні та споживанні тепла (як кінцевим споживачем) врегульована приписами:

Конституції України (ч.3 ст. 13) в частині несення обов`язків по утриманню власності;

Цивільного та Господарського кодексів України;

ЗУ "Про житлово-комунальні послуги";

Постанови КМУ №572 від 08.10.1992;

Постанови КМУ №630 від 21.07.2005;

Наказу Мінбуду України №4 від 22.11.2005;

Наказу Мінрегіонрозвитку України №169 від 26.07.2019.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Суд дійшов висновку, що між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки теплоносія приєднаними мережами на підставі вимог закон та обміну листами. Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах відносин постачання та споживання тепла за затвердженими тарифами.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, - є господарським зобов`язанням.

Згідно з ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений Теплоносій складає 19063,03 грн та не спростована відповідачем в належний спосіб. Виставлений розрахунок вимоги по особовому рахунку платника №11772020 (а.с. 7) - не спростований відповідачем в установленому порядку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до приписів с. 13 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" відмова споживача від укладення договору на постачання тепла не звільняє останнього від оплати послуги, наданої виконавцем.

Відповідачем не надано доказів припинення централізованого теплопостачання спірної квартири, від`єднання спірної квартири (чи Ѕ частини квартири) від мереж тощо.

Суд розділяє правові позиції Верховного Суду у спірних правовідносинах, що викладені в постановах:

від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц;

від 23.05.2018 у справі №216/5756/15-ц;

від 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц;

від 30.10.2013 у справі №6-59цс13.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

На підставі вказаних положень позивачем нараховано відповідачу 2613,99 грн - 3% річних (а.с. 10-12) та 10697,59 грн інфляційних втрат (а.с.9) за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання з лютого 2013 року до жовтня 2021 року.

Суд перевірив правильність нарахування, річних обтяжень на суму боргу за допомогою калькулятора штрафних санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон". Розрахунки та нарахування здійснено вірно та не перевищують розміру можливого стягнення.

Відповідачем контррозрахунку вимог не надано, доказів погашення боргу суду не представлено.

Суд не враховує заперечення відповідача при прийнятті рішення, оскільки останнім доводів позивача та документів, на яких позивач ґрунтує свої вимоги та розрахунки, належним чином не спростовано.

Твердження відповідача про продаж квартири у 2005 році спростовуються записами в Державному реєстрі речових прав з 22.05.2012 (а.с.14). Інші записи в реєстрі про перехід прав, скасування прав власності на спірне майно - відсутні, що свідчить про зловживання відповідачем своїми правами та не може бути підставою відмови в позові.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що позивачем доведено та належними доказами підтверджено в діях відповідача порушення умов договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" ПрАТ "Черкаське хімволокно" до ПрАТ "Юрія". Позов підлягає до задоволення. Належить стягнути з Відповідача на користь позивача:

19063,03 грн основної заборгованості,

10697,59 грн інфляційних втрат,

2613,99 грн - 3% річних.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Суд зазначає, що проведення оплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку.

Суд враховує, що ні позивач, ні відповідач не заявили про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин до прийняття рішення у справі. Суд апеляційної інстанції не вправі застосовувати строк позовної давності до спірних правовідносин - після прийняття рішення судом першої інстанції по суті спору - при перегляді справи за апеляційною скаргою учасника процесу.

Згідно зі ст.ст. 129-130 Господарського процесуального кодексу України судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь позивача 2481,00 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: Приватного акціонерного товариства "Юрія", м.Черкаси, вул.Кобзарська,108, код ЄДРПОУ 00447853, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ", м.Черкаси, пр-т Хіміків,76, код ЄДРПОУ 00204033, номер рахунку в банку невідомий

19063,03 грн основної заборгованості, 10697,59 грн інфляційних втрат, 2613,99 грн - 3% річних, 2481,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 18.03.2022

Суддя Г.М.Скиба