Ухвала суду № 103723116, 22.03.2022, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/313/22

Номер провадження 1-кп/341/132/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2022 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. за участю:

секретаря судового засідання Матейко О. С.,

прокурора Мельника В. М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Раврика І. Д.,

розглянув у підготовчому засіданні клопотання прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури Мельника В. М., подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 січня 2020 року під № 12020090140000004, про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо обвинуваченого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Курів Івано-Франківської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, працює, раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 190, частиною 1 статті 209 Кримінального кодексу України.

установив:

18.03.2022 із відділу Івано-Франківської обласної прокуратури до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 190, частиною 1 статті 209 Кримінального кодексу України. Згідно з указаним актом ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), в особливо великих розмірах, а також в набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, якщо ці діяння вчиненні особою, яка знала, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом.

Ухвалою суду від 18.03.2022 у вказаному провадженні призначене підготовче судове засідання на 22.03.2022.

Прокурор у підготовчому засіданні зазначив, що ухвалою слідчого судді від 03.02.2022 щодо обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту в період доби з 22 години 00 хвилин до 06 годин 00 хвилин, однак строк обраного обвинуваченому запобіжного заходу закінчується 27.03.2022. Розгляд справи перебуває на початковій стадії та відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України просить обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту в період доби з 22 години 00 хвилин до 06 годин 00 хвилин на 60 днів за місцем його проживання, про що подав письмове клопотання.

Посилається на ті обставини, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України належать до особливо тяжкого і тяжкого злочинів, за які законом передбачене покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Зазначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, та наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При застосуванні запобіжного заходу просить врахувати, що обвинувачений ОСОБА_1 неповнолітніх дітей на утриманні не має, тобто не має міцних соціальних зв`язків, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Вважає, що на цей час ті ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу слідчим суддею у виді домашнього арешту не зникли та не зменшились.

У підготовчому засіданні прокурор клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту заперечили, просили обрати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. Зазначили, що реально жодний з перерахованих прокурором ризиків не існують.

Захисник щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту заперечив, обрання такого запобіжного заходу вважає необгрунтованим та суворим, оскільки обвинувачений не буде впливати на учасників судового провадження та перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином. Просив обрати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. Водночас зазначив, що обвинувачений на цей час працює керівником рибного господарства, яке функціонує у дві зміни для забезпечення рибною продукцією ЗС України та переселенців. Крім цього у нього на утриманні знаходиться літня мати.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно обвинуваченого, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Водночас у судовому засіданні не підтверджено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Прокурор не довів, а суд не здобув належних доказів на підтвердження факту, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів та що метою запобіжного заходу є подальший розгляд справи, який повинен підтвердити або спростувати обвинувачення.

Домашній арешт полягає у заборонні обвинуваченому залишати цілодобово або у певний період доби житло.

Відповідно до частини 4 статті 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

При вирішенні питання обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 суд не погоджується із доводами прокурора про те, що запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 2, 3 ч. 1 статті 177 КПК України, неможливо шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж частковий домашній арешт.

Так, під час вирішення клопотання прокурора суд враховує те, що покладені в основу об`єктивної сторони діяння у цьому кримінальному провадженні мали місце у 2018 році і клопотання сторони обвинувачення полягає у застосуванні домашнього арешту виключно на нічний період доби. Таким чином, передбачені пунктами 2, 3 ч. 1 статті 177 КПК України ризики є надуманими і, навіть за умови їх існування, домашній арешт лише у нічний період доби не зможе запобігти таким ризикам.

Вирішуючи питання про наявність ризиків, передбачених пунктом 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд, з огляду на тяжкість передбаченого можливого покарання, погоджується з доводами прокурора стосовно їх існування. При цьому суд бере до уваги сумлінне ставлення обвинуваченого до виконання його процесуальних обов`язків на стадії досудового розслідування, відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про намагання, спроби чи бажання обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, наявність літньої матері, за якою доглядає обвинувачений, ймовірність переховування ОСОБА_1 шляхом виїзду за межі області і за умови застосування домашнього арешту у нічний період доби, а також необхідність забезпечення функціонування рибного господарства, яке очолює обвинувачений, протягом не лише світлового дня.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, приймаючи рішення в межах клопотання, суд вважає, що щодо обвинуваченого необхідно застосувати більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, із покладенням обов`язків:

1. прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2. не відлучатися за межі Івано-Франківського району Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4. утримуватись від спілкування з свідками, тобто не спілкуватися з ними.

Таким чином суд вважає, що клопотання прокурора необхідно задовольнити частково і застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді особистого зобов`язання на строк два місяці, а також покласти на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись статтями 131, 132, 176-179, 193, 194, 196, 205, 369-372, 395 КПК України, суд

постановив :

Клопотання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту задовольнити частково.

Застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Курів Івано-Франківської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на два місяці, тобто до 22 травня 2022 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки:

1. прибувати до прокурора або суду за першою ж вимогою;

2. не відлучатися із Івано-Франківського району Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4. утримуватись від спілкування зі свідками, тобто не спілкуватися з ними.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Галицький районний суд суду протягом 7 днів з дня її оголошення.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ