Ухвала суду № 103722924, 11.03.2022, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1540/16-ц

Провадження №6/190/4/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2022 року м.П`ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», боржник ОСОБА_1 , третя особа акціонерне товариство «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання,

в ст а н о в и в:

ТОВ «Укрдебт Плюс» звернулися до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання вказуючи, що згідно рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2017 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 103744 грн. 79 коп. заборгованості за кредитним договором № 0315/0907/88-465 від 26 вересня 2007 року. ПАТ «Дельта Банк» в подальшому відступило право вимоги ТОВ «Укрдебт Плюс» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 07 листопада 2019 року, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 0315/0907/88-465 від 26 вересня 2007 року. Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» не відкрито. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплинув, у зв`язку з чим, новим стягувачем пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, а причини такого пропуску безумовно є поважними.

У зв`язку з вищевикладеним, просять замінити стягувача АТ «Дельта Банк» його правонаступником ТОВ «Укрдебт Плюс» у справі 190/1540/16-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, видати дублікат виконавчого листа та поновити строк пред`явлення його до виконання.

Заявник ТОВ «Укрдебт Плюс» в судове засідання свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, інформація про виклик у справі боржника розміщувалася судом на офіційній сторінці веб-порталу судової влади України, причину неявки до суду не повідомив /а.с.238/.

Третя особа АТ «Дельта Банк» в судове засідання свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши наявні матеріали у справі, суд приходить до наступного висновку.

13 січня 2017 року П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області по цивільній справі №190/1540/16-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалено рішення, позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 103744 грн. 79 коп. заборгованість за кредитним договором № 0315/0907/88-465 від 26 вересня 2007 року, з яких заборгованість за тілом кредиту 63058,56 грн., заборгованість за відсотками 20425,77 грн., пеня 20260,46 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1556,17 грн.

07 листопада 2019 року АТ "Дельта Банк" та ТОВ «Укрдебт Плюс» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги № 2082/К, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договорам № 0315/0907/88-465 від 26 вересня 2007 року.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.1Закону України«Про виконавчепровадження» (далі - ЗУ «Провиконавче провадження» або Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частин першої, другої та п`ятої ст.15 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям попередника після постановлення щодо нього судового рішення i заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі, й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, пункт 1 частини другої статті 11Цивільногокодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514ЦКУкраїни до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442ЦПК України та частини п`ятої статті 15Закону України«Про виконавчепровадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 та 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 ЗУ «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки у зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Отже, за своєю правовою природою заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження та її заміна новим кредитором проводиться за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як у межах відкритого виконавчого провадження, так й за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути здійснена на будь-якій стадії процесу.

Дані висновки відповідають правовому висновку, який викладений в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

У зв`язку з тим, що до ТОВ «Укрдебт Плюс» перейшли права кредитора за кредитним договором № 0315/0907/88-465 від 26 вересня 2007 року, укладеними між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , з якого на підставі рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2017 року стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором, суд приходить до висновку, що заява в частині заміни стягувача підлягає задоволенню.

Що ж стосується вимог в частині видачі дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення його до виконання, суд приходить до наступного висновку.

Пунктом 17.4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17 (провадження № 61-29св17), від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11 (провадження № 61-41846св18).

Дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009 (провадження № 61-5388св18).

Отже, підставою для видачі дубліката виконавчого листа є втрата його оригіналу, а підставою поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є визнані судом поважні причини такого пропуску.

Поважними за змістом вказаної норми процесуального права визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 11.11.2019 у справа № 5/229-04, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Частиною 6 статті 12 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою пр опоновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За змістом зазначених статей закону строк пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути поновлений судом за умови, якщо заявник доведе належними і допустимими доказами існування обставин, які об`єктивно перешкоджали йому вчинити процесуальну дію у встановлений законом строк.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

За змістом частини першої, другої статті 12 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Разом з цим, вказані норми Конституції України, а також позиція Європейського суду з прав людини щодо принципу обов`язковості судових рішень не скасовують обов`язку стягувача демонструвати заінтересованість в усіх питаннях, які стосуються заходів відновлення його порушеного права, зокрема і періодичного прояву інтересу щодо руху виконавчого провадження, як шляхом діалогу, зокрема і письмового, з відповідними органами виконавчої служби, так і за допомогою засобів дистанційного доступу до інформації про хід виконавчого провадження.

Пред`явивши виконавчий лист для виконання та будучи обізнаним про строки пред`явлення виконавчого листа до виконання, стягувач має проявити належну добросовісність та заінтересованість у виконанні судового рішення, зокрема з розумним інтервалом часу вживати заходів щоб дізнатись про стан відомих виконавчих проваджень.

Як вбачається із матеріалів справи ТОВ «Укрдебет Плюс» звернулось до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у лютому 2022 року, тобто з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, ТОВ «Укрдебет Плюс» посилалося як на поважність причин пропуску такого строку те, що вони не отримували виконавчих листів.

Так, судом встановлено, що вперше із заявою про видачу виконавчих листів ПАТ «Дельта банк» (первісний стягувач) звернулось до місцевого суду 25 квітня 2017 року /а.с.177/, з того часу до часу звернення ТОВ «Укрдебет Плюс» із заявою, що розглядається, минуло понад чотири роки; приймаючи до уваги, що ТОВ «Укрдебет Плюс» не надано жодних належних та допустимих доказів поважності причин суттєвого порушення стягувачем строку пред"явлення до виконання, - суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви стягувача ТОВ «Укрдебет Плюс» про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, а значить і для видачі його дублікату.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.259-261,353-354,433, 442 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», боржник ОСОБА_1 , третя особа акціонерне товариство «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання задовольнити частково.

Замінити стягувача публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» у справі № 190/1540/16-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцять днів з дня її проголошення або складення, а учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса