Рішення № 103717923, 08.02.2022, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1217/21

Провадження № 2/126/81/2022

"08" лютого 2022 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О.Г.

секретар Кучанська В.М.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, в якого посилається на те, що вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 07.02.2020 ОСОБА_2 було засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді п`ять років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді три роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 визначено шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком три роки з випробуванням із застосуванням п.п. 1,2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а також вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

Вінницьким апеляційним судом вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 07.02.2020 було частково скасовано та винесено новий вирок від 25.08.2020, яким ОСОБА_2 призначено покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 визначене шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна. Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання. В решті вирок залишено без змін. Вирок набрав законної сили 25.08.2020. ОСОБА_2 оскаржив вирок апеляційної інстанції до Верховного суду, проте ухвалою Верховного суду від 11.05.2021 вирок Вінницького апеляційного суду від 25.08.2020 залишено без змін.

Він - ОСОБА_1 визнаний потерпілим в зазначеному кримінальному провадженні. Цивільний позов в кримінальному провадженні ним не подавався, тому відповідно до ч.7 ст.128 КПК України, він має право подати цивільний позов в порядку цивільного судочинства.

Суть кримінального правопорушення полягала в тому, що 21.07.2016 року біля 4 год. в с. Баланівка Бершадського району Вінницької області обвинувачений ОСОБА_2 , через незамкнені водійські двері проник до автомобіля «Mercedes- Benz Е 300 D» державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває в його користуванні, після чого виїхав із вказаного домогосподарства та поїхав в напрямку м. Бершадь Вінницької області. Їдучи по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 не впорався з керуванням та допустив зіткнення з парканом домогосподарства, розташованого по АДРЕСА_2 , внаслідок чого пошкодив вищезазначений автомобіль та втік з місця події. Згідно висновку авто товарознавчої експертизи № 322 ринкова вартість аналогічного повнокомплектного технічно справного автомобіля марки «Mercedes-Benz Е 300 D», 1993 року випуску, станом на 21.07.2016 року з ПДВ складає 99560 грн. Розмір матеріального збитку, завданий власнику автомобіля марки «Mercedes-Benz Е 300 D» держномер НОМЕР_1 , 1993 року випуску, внаслідок ДТП з ПДВ складає 88416 грн..

Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 07.02.2020 та вироком Вінницького апеляційного суду від 25.08.2020 визнано завдану ОСОБА_2 йому матеріальну шкоду у розмірі 88416,00 грн..

Зазначена сума матеріальної шкоди підтверджена висновком експерта № 322 від 06.10.2016 року. Транспортний засіб «Mercedes-Benz Е 300 D» держ.номер НОМЕР_1 перебував в його законному володінні та користуванні на підставі довіреності. Таким чином, він являється особою, якій завдано матеріальної шкоди. Автомобіль застрахований не був. Відповідальність по відшкодуванню матеріальної шкоди покладається на винну особу - ОСОБА_2 ..

Крім зазначеного, внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 йому була спричинена також моральна шкода, яку він обґрунтовує тим, що має двох дітей: сина 2008 р.н. та доньку 2015 р.н.. Після народження другої дитини, щоб забезпечити родину, у 2015 році він вирішив придбати автомобіль «Mercedes-Benz Е 300 D». На той час він повернувся з зони АТО, захищав вітчизну, має статус учасника бойових дій. Приїхавши додому з війни, був безробітний та вважав, якщо придбає автомобіль, може займатися приватними перевезеннями та забезпечувати родину, а тим більше, забезпечувати потреби немовляти. Для придбання автомобіля йому довелося позичати кошти, за які він розплачується досі. ОСОБА_2 , вчинивши злочин, повністю розбив його автомобіль, чим залишив його без заробітку. Ці події завдали йому морального болю, пов`язаного з неможливістю реалізувати свої прагнення та фінансово забезпечити сім`ю. Крім того, його сім`я: дружина та діти отримали психологічне потрясіння через усвідомлення того, що якась стороння особа, тим більше неодноразово судима, може вночі пробратися на подвір`я чи в дім та вчинити злочин, після чого почувалися в постійному напруженні та небезпеці. Також він сподівався, що ОСОБА_2 хоча б частково відшкодує завдану йому шкоду, щоб він міг розрахуватися зі своїми боргами за вже розбитий автомобіль, а також надати кошти в родину. Йому довелося спостерігати несправедливість та перелаштовувати своє життя та життя родини. Довелося шукати іншу роботу, їхати на заробітки за кордон. Ці обставини і понині завдають йому моральних страждань. Моральну шкоду, завдану діями відповідача, він оцінює в розмірі 30000 грн..

Оскільки в добровільному порядку вищезазначена сума шкоди йому досі не відшкодована, він змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів .

Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, справу просив слухати у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав, жодних клопотань та заяв від нього на адресу суду не надходило.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та усі зібрані по справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ст. 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В судовому засіданні встановлено, що 21.07.2016 року біля 4 год. в с. Баланівка Бершадського району Вінницької області обвинувачений ОСОБА_2 , через незамкнені водійські двері проник до автомобіля «Mercedes- Benz Е 300 D» державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває в користуванні позивача, після чого виїхав із вказаного домогосподарства та поїхав в напрямку м. Бершадь Вінницької області. Їдучи по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 не впорався з керуванням та допустив зіткнення з парканом домогосподарства, розташованого по АДРЕСА_2 , внаслідок чого пошкодив вищезазначений автомобіль та втік з місця події.

Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 07.02.2020 ОСОБА_2 було засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді п`ять років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді три роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 визначено шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком три роки з випробуванням із застосуванням п.п. 1,2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а також вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

Вінницьким апеляційним судом вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 07.02.2020 було частково скасовано та винесено новий вирок від 25.08.2020, яким ОСОБА_2 призначено покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 визначене шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна. Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання. В решті вирок залишено без змін. Вирок набрав законної сили 25.08.2020. ОСОБА_2 оскаржив вирок апеляційної інстанції до Верховного суду, проте ухвалою Верховного суду від 11.05.2021 вирок Вінницького апеляційного суду від 25.08.2020 залишено без змін.

ОСОБА_1 визнаний потерпілим у кримінальному провадженні № 12016020090000605 про обвинувачення ОСОБА_2 .

Згідно висновку авто товарознавчої експертизи № 322 від 06.10.2016 року: ринкова вартість аналогічного повнокомплектного технічно справного автомобіля марки «Mercedes-Benz Е 300 D», 1993 року випуску, станом на 21.07.2016 року з ПДВ складає 99560 грн. Розмір матеріального збитку, завданий власнику автомобіля марки «Mercedes-Benz Е 300 D» держномер НОМЕР_1 , 1993 року випуску, внаслідок ДТП з ПДВ складає 88416 грн..

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна.

Згідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ч.1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Ч. 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідачем факт спричинених матеріальних збитків позивачу не спростовується, їхній розмір, встановлений висновком автотоварознавчої експертизи не заперечується, будь-якого іншого розрахунку вартості спричиненої позивачу шкоди не надано.

Таким чином, враховуючи те, що розмір матеріальної шкоди спричинений позивачу не відшкодовано до цього часу, матеріальна шкода у розмірі 88416 гривень підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в повному розмірі.

Крім матеріальних збитків позивач вказує, що йому завдано моральної шкоди, яка виражається в душевних стражданнях його та членів його сім`ї, яких вони зазнали внаслідок пошкодження їхнього майна. Їм прийшлося немало нервувати через те, що відповідач після вчинення злочину не вжив жодних заходів до того, щоб у добровільному порядку відшкодувати ці збитки. Також позивач сподівався, що ОСОБА_2 хоча б частково відшкодує завдану йому шкоду, щоб він міг розрахуватися зі своїми боргами за вже розбитий автомобіль, а також надати кошти в родину. Йому довелося спостерігати несправедливість та перелаштовувати своє життя та життя родини. Довелося шукати роботу не пов`язану з перевезенням, їхати на заробітки за кордон. Зазначає, що моральні страждання можуть бути повною мірою компенсовані йому в матеріальному виді. Сума стягнена з відповідача, допоможе компенсувати заподіяну йому моральну шкоду, яку, з урахуванням характеру й обсягу заподіяних страждань він оцінив в 30000 гривень.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України: «При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду».

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст.12 та 81 ЦПК України.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 в зв`язку з протиправними діями ОСОБА_2 була заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 30000 грн., що полягає в психічних переживаннях, які він переніс після злочину.

При цьому визначення розміру моральної шкоди в грошовому еквіваленті належить до компетенції суду на підставі прямої вказівки ЦК України, а проведення експертизи для визначення розміру такої шкоди не є абсолютно необхідним.

Суд в будь-якому випадку повинен самостійно визначити обґрунтований розмір моральної шкоди залежно від критеріїв, наведених в ЦК України, а також з урахуванням будь-яких інших обставин, які мають істотне значення, керуючись при цьому вимогами розумності і справедливості.

Суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховує доведений в судовому засіданні характер, обсяг, тривалість страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалий характер, тяжкі наслідки, неможливість швидкого відновлення), вік, стан здоров`я потерпілого, наявність значних змін у його життєвих стосунках, значні час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, поведінку відповідача, який частково відшкодував завдану матеріальну шкоду. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає доведеним той факт, що внаслідок протиправних винних дій ОСОБА_2 позивач зазнав моральних страждань, що були обумовлені зміною звичайного ритму життя.

Однак, суд критично оцінює доводи позивача в обґрунтування моральної шкоди, зокрема визначення її розміру в сумі 30000 грн..

Моральну шкоду суд оцінює в 15000 грн., як належну і допустиму грошову компенсацію моральних страждань позивача і такий розмір моральної шкоди суд вважає справедливим та співмірним перенесеним позивачем моральних страждань.

За встановлених обставин, позивач має право на розумне, виважене та справедливе відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 15000 грн..

Отже всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави також належить до стягнення судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 289 ЦПК України; 15, 23, 280, 1166, 1167 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_3 ) про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 88416 (вісімдесят вісім тисяч чотириста шістнадцять) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 908,00 грн. судового збору на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106 Код ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106).

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. Г. Рудь