Рішення № 103717030, 23.02.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року м. Черкаси справа № 925/53/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М. за участі представників сторін: позивача (в режимі відеоконференції) - адвоката Грищенка О.М., відповідача - не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом Фізичної особи - підприємця Музики Юрія Богдановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" про стягнення 148522 грн. 40 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа - підприємець Музика Юрій Богданович звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору №12/09/20 про надання послуг перевезення та обробки вантажів № 12/09/20 від 12.09.2020 року, рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 року у справі № 925/1003/21, 41382 грн. 60 коп. 3% річних, 107139 грн. 80 коп. інфляційних витрат, що разом становить 148522 грн. 40 коп., а також відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг за укладеним між сторонами договором про надання послуг перевезення та обробки вантажів № 12/09/20 від 12.09.2020 року, що виникло із судового рішення, яке набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.01.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/53/22 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.02.2022 року.

Представник позивача подав суду 01.02.2022 року заяву (вх. № 1583/22, а.с. 32-39), в якій просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 16796 грн. 56 коп. згідно наданих до заяви доказів.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, проти позову і розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заперечував, причини неявки не повідомив, був належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання відповідно до даних Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення № 1801605197570 з ухвалою суду від 24.01.2022 року.

В судовому засіданні 23.02.2022 року представник позивача позов з підстав, викладених у його заявах по суті справи, підтримав і просив суд задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 23.02.2022 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами заяви по суті справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

12.09.2020 року між позивачем - Фізичною особою-підприємцем Музикою Юрієм Богдановичем, як виконавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ""Енергетично-дорожнє будівництво", як замовником, укладено договір про надання послуг перевезення та обробки вантажів № 12/09/20, за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов`язався за завданням замовника надати послуги, які споживаються в процесі здійснення замовником господарської діяльності, а замовник зобов`язався оплатити виконавцеві належним чином надані послуги.

Відповідно до п. 1.1.1. Договору, виконавець надає наступні послуги:

- перевезення вантажів замовника;

- вантажно-розвантажувальні роботи, включаючи весь комплекс пов`язаних з ними операцій (в т. ч. із застосуванням спецтехніки, технологічних транспортних засобів, машин, механізмів тощо);

- роботи по обробці вантажів, підготовці вантажу до перевезення (за необхідності переупаковку і ремонт тари для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення), сортування, нанесення на вантаж повного і чіткого маркірування, передбаченого правилами перевезення вантажу, і інші.

Послуги надаються згідно зі Специфікацією послуг (Додаток № 1 (невід`ємна частина) договору), за замовленнями замовника, прийнятими виконавцем до виконання.

Обсяг та загальна вартість наданих послуг визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг та наданих до нього підтверджуючих документів (п.п. 1.2, 1.3. Договору).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 року у справі № 925/1003/21 позов Фізичної особи-підприємця Музики Юрія Богдановича задоволено частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" 3022064 грн. 00 коп. боргу, 192055 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 48 952 грн. 25 коп. - 3% річних, 180 975 грн. 32 коп. пені та 51659 грн. 85 коп. судового збору, в решті вимог відмовлено.

28.12.2021 року на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 року видано відповідний наказ.

05.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68057601 за наказом Господарського суду Черкаської області № 925/1003/21 від 28.12.2021 року (а.с. 18).

Із платіжного доручення № 4330 від 06.01.2022 року (а.с. 19) вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є.А. перераховано на рахунок позивача 3495707 грн. 27 коп. заборгованості відповідача у виконавчому провадженні № 68057601, у зв`язку з чим 06.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 68057601.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості у розмірі 3022064 грн. 00 коп. позивач нарахував відповідачу до сплати на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 41382 грн. 60 коп. 3 % річних за період прострочення з 23.07.2021 року по 05.01.2022 року та 107139 грн. 80 коп. інфляційних втрат за період з вересня 2021 року по грудень 2021 року.

Таким чином, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат заявлених у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання, що виникло із рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 року у справі № 925/1003/21, яке набрало законної сили 22.12.2021 року.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Суд також враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі №918/631/19 про те, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

У справі, яка розглядається, спір виник у зв`язку з невиконанням рішення суду про стягнення заборгованості у розмірі 3022064 грн. за договором про надання послуг перевезення та обробки вантажів № 12/09/20 від 12.09.2020 року, яка на дату звернення до суду з позовом відповідачем сплачена.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі від 26.03.2019 року у справі № 910/13862/15).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З преамбули статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг проти України», а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» вбачається, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду на зазначене суд, встановивши, що рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто грошову суму і таке зобов`язання зводиться до сплати грошей, а отже, є грошовим зобов`язанням, приходить до висновку щодо наявності між сторонами грошового зобов`язання, яке відповідач належним чином не виконував, що є підставою для стягнення на користь позивача 3 % річних, інфляційних втрат від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання.

Вимога позивача про стягнення спірної суми 3% річних, інфляційних втрат відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України, її розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно. Відтак позовні вимоги суд визнає обґрунтованими, доказаними і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим, доказаним і з зазначених у ньому підстав задовольняє повністю.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим і доказаним, таким що підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує наступне.

У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольняє повністю.

Платіжним дорученням № 281від 13.01.2022 року позивачем сплачено 2481 грн. судового збору за подання позову.

Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 16796 грн. 56 коп., представник позивача адвокат Грищенко О.М. надав суду: копію договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №06-12-2021/1 від 06.12.2021 року, укладеного позивачем з адвокатом Грищенком О.М.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 року; копію посвідчення адвоката; копії актів прийому-передачі документів від 06.12.2021 року, від 10.01.2022 року; копію довідки про взяття на облік платника податків № 325/26-50-18-05-22 від 18.02.2014 року; копію повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску № 368/26-50-18-05-22 від 19.03.2014 року; копію акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 21.01.2022 року на суму 16796 грн. 56 коп.

Судом враховано, що між позивачем - Фізичною особою-підприємцем Музикою Ю.Б., як замовником, та адвокатом Грищенком О.М., як виконавцем, укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 06-12-2021/1від 06.12.2021 року, в якому сторони погодили зокрема наступне:

п. 3.1. - вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг0 щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 800 грн. (включаючи всі витрати поштові, комісійні, банківські, транспортні) по підготовці матеріалів у відповідності до п. 1.1. договору. При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт у регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідно до регіону та/або Радами Адвокатів регіону найближчого до місця надання послуг (виконання робіт).

Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та робіт виконавця, зокрема, та не обмежуючись становить:

-ознайомлення з матеріалами справи, отриманими в суді відповідної інстанції -8020 грн.;

-судові засідання - 1500 грн. -1800 грн./судове засідання у суді відповідної інстанції;

-побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду, інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 800 грн. /год.;

витрати (квитки, добові) - згідно підтверджуючих документів.

Замовник повинен оплатити 100% від вартості наданих послуг та /або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг в строк до 01.04.2022 року включно;

п. 3.7. - сторони погодили та визначили, що розмір додаткової винагороди (оплати гонорару) виконавця визначається на рівні 7-11 % від розміру заборгованості згідно договору.

Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 21.01.2022 року містить перелік виконаних робіт адвокатом Грищенком О.М., обумовлених п.3.1. договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 06-12-2021/1 від 06.12.2021 року на суму 6400 грн., а також додаткову винагороди адвоката обумовлену п.3.7. договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 06-12-2021/1від 06.12.2021 року на рівні 7 % від розміру заборгованості на суму 10396 грн. 56 коп., що разом становить 16796 грн. 56 коп.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При розгляді заяви позивача суд враховує правову позицію об`єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, відповідно до якої за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Відтак, суд приходить до переконання, що наявні в матеріалах справи докази надання позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання правничої допомоги на сторону відповідача.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2481 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16796 грн. 56 коп., а разом 19277 грн. 56 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво", код ЄДРПОУ 33757711, місцезнаходження: 19000, Черкаська обл., м. Канів, вул. Енергетиків, буд. 65 на користь Фізичної особи - підприємця Музики Юрія Богдановича, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 - 41382 грн. 60 коп. 3% річних, 107139 грн. 80 коп. інфляційних втрат, 19277 грн. 56 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.03.2022 року.

Суддя В.М. Грачов