Рішення № 103711947, 21.03.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2022 р. справа № 300/63/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач), 04.01.2022 звернувся до суду з адміністративним позовом від 30.12.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, після досягнення 65-річного віку, 27.10.2021 звернувся до відповідача із письмовою заявою про призначення пенсії та надав необхідні для цього документи. Позивач вказує, що 04.11.2021 отримав рішення про відмову в призначенні пенсії №092850009857, згідно якого до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 14.08.1976 по 01.03.1977, оскільки уточнюючі довідки видані організаціями, які знаходяться на тимчасовій окупованій території Автономної Республіки Крим та не підтверджені компетентними органами, окрім того, в частині довідок вказано прізвище « ОСОБА_1 »; період роботи з 20.02.1989 по 03.10.1990 в Риболовецькому колгоспі ім. Кримських партизан, оскільки відсутня уточнююча довідка про кількість вироблених трудоднів. Позивач вважає відмову протиправною та просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2021 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

Позивач у вказаний строк недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 15.03.2022, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що період роботи позивача з 20.02.1989 по 03.10.1990 в Риболовецькому колгоспі ім. Кримських партизан не враховано до страхового стажу, оскільки відсутні дані про кількість відпрацьованих вихододнів. Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Тобто, якщо колгоспник не виробив обов`язковий мінімум трудової участі у громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки. У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або у разі відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ. Зазначені обставини, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, доводять правомірність відмови в зарахуванні спірного періоду до загального стажу позивача. Щодо періоду роботи з 14.08.1976 по 01.03.1977, згідно вимог пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 позивач має довести наявність у нього стажу роботи в період з 14.08.1976 по 01.03.1977. Як доказ мають бути надані дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

27.10.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування".

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням від 04.11.2021 за №092850009857 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування".

Підставою слугувало те, що згідно з наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 становить 14 років 03 місяці 17 днів. До страхового стажу не враховано періоди роботи з 14.08.1976 по 01.03.1977 згідно із записами трудової книжки від 05.10.1974, копії наказу №185 від 14.08.1976 та уточнюючих довідок про підтвердження стажу роботи, реорганізацію, перейменування установ, заробітну плату, які надіслані листом Пенсійного фонду Російської Федерації №3.4-05/10476 від 2017, а також листа Відділу Пенсійного фонду Російської Федерації в Роздольненському районі (без утворення юридичної особи) про матеріали перевірок №27/33/12/05-07 від 10.05.2017, оскільки вони видані організаціями, які знаходяться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та не підтверджені компетентними органами України, окрім того, в частині довідок вказано прізвище « ОСОБА_1 »; період роботи з 20.02.1989 по 03.10.1990в Риболовецькому колгоспі ім. Кримських партизан, згідно з трудовою книжкою, дата заповнення якої 01.03.1977, в зв`язку з тим, що відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при обчисленні стажу роботи в колгоспі, якщо член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю, а уточнююча довідка про кількість вироблених трудоднів відсутня; період здійснення підприємницької діяльності на території Автономної Республіки Крим з 04.01.1995, у зв`язку з тим, що відсутні уточнюючі документи про сплату страхових внесків, документи про реєстрацію та систему оподаткування, на якій перебував платник. Також не відомо дату припинення підприємницької діяльності.

Наведене і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 даного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 15 років, та у 2021 році, відповідно до пункту 3 цієї ж статті - у віці 65 років, за наявності страхового стажу від 15 до 18 років.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло до набрання чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Також, згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній.

У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто надання довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Така позиція не суперечить позиції викладеній Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 від 01.03.1977, дослідженої судом в якості належного письмового доказу, встановлено, що позивач, серед іншого: з 20.02.1989 по 03.10.1990 працював на посаді слюсаря в Риболовецькому колгоспі ім. Кримських партизан.

Слід також зазначити, що задля підтвердження трудового стажу позивачем додатково подано довідку від 22.06.2021 №46/28, виданою Риболовецьким колгоспом ім. Кримських партизан.

Вказані записи у трудовій книжці позивача скріплені підписами вповноважених осіб роботодавця та відповідними печатками.

Таким чином, встановив суд, трудова книжка позивача від 01.03.1977 містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача в оскаржуваний період. При цьому, суд не встановив жодних виправлень чи інших змін у трудовій книжці ОСОБА_1 . Тобто, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.

Необхідно зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано. При цьому, відповідачем не заперечується їх достовірність, а тому відсутність додаткових відомостей, а саме довідки про кількість відпрацьованих вихододнів (трудоднів) не може бути підставою для не зарахування даного періоду в страховий стаж позивача.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 червня 2019 року у справі №727/384/17.

При цьому, суд звертає увагу, що документи, які б свідчили про невиконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в колгоспах з поважних чи не поважних причин відповідачем не надані та в матеріалах справи також відсутні.

Оскільки статтею 56 Закону України №1788-XII чітко визначено, що час роботи за фактичною тривалістю в громадському господарстві (колгоспі) визначається тільки виключно у випадку невиконання без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі, суд приходить до висновку, що періоди роботи з 20.02.1989 по 03.10.1990 мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

Таким чином, надання довідки про підтвердження наявного трудового стажу передбачено для окремих категорій працівників лише за відсутності трудової книжки або відсутності відповідних записів у ній.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 від 05.10.1974, факт належності якої ОСОБА_1 встановлено рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.09.2021, позивач, серед іншого: з 14.08.1976 по 01.03.1977 працював на посаді слюсаря в Красноперекопському трест спец. Радгоспі зрошуваного землеробства і рисосіяння.

Однак, рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092850009857 від 04.11.2021 даний період не враховано до страхового стажу позивача, оскільки: згідно із записами трудової книжки від 05.10.1974, копії наказу №185 від 14.08.1976 та уточнюючих довідок про підтвердження стажу роботи, реорганізацію, перейменування установ, заробітну плату, які надіслані листом Пенсійного фонду Російської Федерації №3.4-05/10476 від 2017, а також листа Відділу Пенсійного фонду Російської Федерації в Роздольненському районі (без утворення юридичної особи) про матеріали перевірок №27/33/12/05-07 від 10.05.2017, оскільки вони видані організаціями, які знаходяться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та не підтверджені компетентними органами України.

Відповідно до статті 1 та статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207 від 15.04.2014 (далі - Закон) територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - це тимчасово окупована територія Україна, яка є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Пунктом 2 статті 9 Закону передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, діяльність яких вважається незаконною, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійсними і не створюють правових наслідків. Отже, спірні періоди роботи врахувати до страхового стажу немає підстав.

В межах спірних правовідносин суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 24.07.2019 у справі №423/1324/17, від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а та від 25.09.2018 у справі №242/65/17, в яких зазначено наступне.

У 1971 року Міжнародний Суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Вищевказане означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Натомість, підстав вважати надані довідки та наведені в довідках відомості недостовірними, відповідачем не наведено.

При цьому, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Також, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку пільгової довідки особи не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії. Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, що містяться у постановах від 21.02.2020 у справі №701/1196/16-а, від 09.07.2020 у справі №235/7688/16-а.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Зі змісту зазначеного листа вбачається, що в якості підстав для відмови вказано на обставини того, що період роботи з 14.08.1976 по 01.03.1977 врахувати до страхового стажу немає підстав, оскільки будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, діяльність яких вважається незаконною, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійсними і не створюють правових наслідків.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Таким чином, суд не приймає доводи відповідача, викладені в рішенні №092850009857 від 04.11.2021 та відзиві на позов №0900-0903-71901 від 12.03.2022 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у перерахуванні пенсії позивача стосовно того, що перерахунок пенсії згідно записів у трудовій книжці від 05.10.1974, наказі №185 від 14.08.1976, довідках про підтвердження стажу роботи, реорганізацію, перейменування установ, заробітну плату - провести неможливо, так як документи видані на території, яка не контролюється українською владою, оскільки їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян України, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих намібійських винятків Міжнародного суду ООН.

Щодо покликань відповідача, що в частині довідок вказано прізвище « ОСОБА_1 », замість правильного « ОСОБА_1 », суд зазаначає наступне.

Як уже зазначалося судом, 15.09.2021 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області прийняв рішення про те, що трудова книжка видана на « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить ОСОБА_1 .

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача щодо не зарахування періоду роботи до страхового стажу, оскільки виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною у його постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а та від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Крім того, суд вкотре наголошує, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про визнання протиправними дій щодо відмови відповідача в зарахуванні до страхового стажу позивача періоди роботи з 14.08.1976 по 01.03.1977, з 20.02.1989 по 03.10.1990 в Риболовецькому колгоспі ім. Кримських партизан, та як наслідок наявність підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії №092850009857 від 04.11.2021.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції за прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (пункт 4.1 Порядку № 22-1).

Тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

За таких обставин, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов??язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення по суті заяви із урахуванням висновків суду про безпідставність неврахування до страхового стажу позивача періоди роботи з 14.08.1976 по 01.03.1977, з 20.02.1989 по 03.10.1990 в Риболовецькому колгоспі ім. Кримських партизан.

При прийнятті даного рішення також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії , заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією №016 від 19.01.2022.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії №092850009857 від 04.11.2021 ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу за час з 14.08.1976 по 01.03.1977, з 20.02.1989 по 03.10.1990 в Риболовецькому колгоспі ім. Кримських партизан.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) від 27.10.2021 про призначення пенсії із зарахуванням до трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періоди роботи з 14.08.1976 по 01.03.1977, з 20.02.1989 по 03.10.1990 в Риболовецькому колгоспі ім. Кримських партизан, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088).

Суддя Главач І.А.