Ухвала суду № 103711672, 21.03.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

21 березня 2022 року Справа № 160/4364/22 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської ліги" до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №260/14 від 22.12.2021р., -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2022р. Громадська організація "Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги" звернулась з адміністративним позовом до Дніпровської міської ради та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №260/14 від 22.12.2021р. "Про погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК "Московський" у районі вул. Широкої".

Ухвалою суду від 10.03.2022р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:

1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому викладу обставин з приводу того, у який спосіб та у якому порядку відповідач повинен був перевірити проект землеустрою, на що позивач посилається у позові, у відповідності до вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

2) клопотання про залучення третіх осіб в порядку ст.ст. 49, 50 Кодексу адміністративного судочинства України із викладом обставин та обґрунтування про те, яким чином рішення суду у цій справі може вплинути на їх права та обов`язки, у відповідності до вимог ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України;

3) доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, а саме:

- доказів зовнішнього вигляду озера, доказів того, що оскаржуване рішення ґрунтується на завідомо недостовірних, спотворених даних, які суперечать фактичним обставинам і даним Державного земельного кадастру та у чому вони полягають;

- доказів визнання протиправним у встановленому законодавством порядку проекту землеустрою, складеного ФОП ОСОБА_1 - інженером-землевпорядником;

- доказів того, що що рішення про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги є регуляторним актом в розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", оскільки встановлює правила ведення господарської діяльності; оскаржуване рішення прийняте з істотним порушенням порядку, встановленого наведеним Законом, у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

4) оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 1921,00 грн. (з урахуванням сплаченої суми судового збору 2481,00 грн. - 560,00 грн.) у відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог ухвали суду від 10.03.2022р. - 15.03.2022р. засобами електронного зв`язку від представника позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій представник позивача, зокрема, зазначив про те, що сума судового збору 1921,00 грн., що була сплачена позивачем за квитанцією №МР_АВ210495РLА_9219372 від 20.08.2019р. не була використана для фінансування розгляду справи й фактично належить позивачеві, оскільки ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2019р. у справі №160/8057/19 було відмовлено позивачеві у відкритті провадження, а за поверненням судового збору з бюджету позивач не звертався, відтак наведена квитанція є доказом сплати судового збору у відповідній сумі; в умовах воєнного стану та обмеження економічної діяльності вкрай важко терміново сплатити судовий збір.

З метою відкриття провадження у даній справі та досліджуючи надані позивачем докази на виконання вимог ухвали суду від 10.03.2022р. разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви та доданими до неї документами, суд приходить до висновку, що зазначений адміністративний позов слід повернути позивачеві на підставі п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Так, зі змісту вказаної вище заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивачем вимоги ухвали суду від 10.03.2022р. не виконано, а саме:

- не надано оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 1921,00 грн. (з урахуванням сплаченої суми судового збору 2481,00 грн. - 560,00 грн.), в порушення вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За приписами ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову юридичною особою немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2022р. складає 2481,00 грн.

Тобто, позивач за подання даного позову немайнового характеру повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Так, як вбачається зі змісту квитанцій №МР_АВ210495РLА_9219372 від 20.08.2019р. та №0.0.2470648443.1 від 22.02.2022р., долучених позивачем на підтвердження сплати судового збору, позивачем було сплачено судовий збір за даними квитанціями у розмірах 1921 грн. та 560 грн. відповідно, всього 2481,00 грн., проте, квитанція №МР_АВ210495РLА_9219372 від 20.08.2019р. на суму 1921,00 грн. не може бути прийнята судом як належний доказ сплати позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.9 Закону "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Так, згідно виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що за квитанцією №МР_АВ210495РLА_9219372 від 20.08.2019р. позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у справі №160/8057/19.

Частиною 5 ст.6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Згідно листа Державної судової адміністрації України №6-17517-18 від 14.09.2018р. "Про забезпечення заходів контролю за надходженням та поверненням судового збору", саме на суд покладено обов`язок при розгляді, зокрема, позовних заяв перевіряти надходження судового збору до спеціального фонду відповідно до документів, що підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Тобто, як вбачається із доданих до позовної заяви документів, позивачем до адміністративного позову не додано оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн. (з урахуванням сплаченої суми судового збору 2481,00 грн. - 560,00 грн.) саме за подання позовної заяви у цій справі в порушення вимог ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, є безпідставними та відхиляються судом посилання представника позивача на те, що сума судового збору 1921,00 грн., що була сплачена позивачем за квитанцією №МР_АВ210495РLА_9219372 від 20.08.2019р. не була використана для фінансування розгляду справи й фактично належить позивачеві, оскільки ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2019р. у справі №160/8057/19 було відмовлено позивачеві у відкритті провадження, а за поверненням судового збору з бюджету позивач не звертався, відтак наведена квитанція є доказом сплати судового збору у відповідній сумі, оскільки вказані наведені твердження представника позивача спростовуються змістом ч.5 ст.6 Закону України "Про судовий збір" та квитанція №МР_АВ210495РLА_9219372 від 20.08.2019р. не може слугувати належним доказом сплати судового збору у цій справі, яка подана до суду 03.03.2022р., тобто, більше ніж через 2,5 роки після його сплати - 20.08.2019р.

При цьому, судом критично надається оцінка доводам позивача про неможливість сплати судового збору в умовах воєнного стану, оскільки зазначене спростовується тим фактом, що позивачем проведено часткову сплату судового збору у цій справі за квитанцією №0.0.2470648443.1 від 22.02.2022р., окрім того, у місті Дніпрі працюють банківські установи та сервіси, які дозволяють сплатити судовий збір.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач вимоги ухвали суду від 10.03.2022р. не виконав, недоліки позовної заяви не усунув у встановлений строк, з відповідним клопотанням про продовження строку для виконання вказаної вище ухвали до суду не звернувся, а за умови невиконання позивачем вимог наведеної ухвали суду від 10.03.2022р. суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження у даній справі.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За викладеного, даний позов слід повернути позивачеві згідно до вимог п.1 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись п.1 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської ліги" до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №260/14 від 22.12.2021р. - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї документами, надіслати позивачеві.

У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скаргипротягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва