Ухвала суду № 103710366, 21.03.2022, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

21 березня 2022 року № 903/189/22

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс»

до відповідачів: 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

про стягнення 26407,67 грн,

в с т а н о в и в:

15.03.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 26407,67 грн, з них 6557,84 грн - 3 % річних та 19849,83 грн інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на невиконання відповідачами рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.11.2009 по справі за позовом ВАТ «Банк Демарк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення в сумі 54216,52 грн заборгованості по кредитному договору.

Крім того, зазначає, що 15.05.2019 між ПАТ «Банк Демарк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» укладено договір про відступлення права вимоги.

При нормативному обґрунтуванні підсудності позивач посилається на норми ст. 20 ГПК України та позицію Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 по справі № 127/23144/18 в якій викладено позицію, що у разі втрати суб`єктом підприємницької діяльності статусу підприємця позов підсудний господарському суду Волинської області.

Дослідивши подану позовну заяву суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини). При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

Згідно з ч. 3 ст. 22 названого Закону, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб`єктним складом.

Як слідує із тексту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, спір між сторонами виник внаслідок невиконання відповідачами рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.11.2009 про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору, внаслідок чого позивач, на підставі ст. 625 ЦК України нарахував інфляційні витрати за період з 15.01.2018 по 14.01.2021 в сумі 19849,83 грн та 3 % річних за період з 15.01.2018 по 14.01.2021 в сумі 6557,84 грн.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) припинила свою підприємницьку діяльність ще 24.07.2017 на підставі власного рішення, а позивач просить стягнути інфляційні витрати та 3 % річних за період з 15.01.2018 по 14.01.2021, тобто поза межами здійснення нею підприємницької діяльності.

У постанові ВП ВС від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 викладено правову позицію, відповідно до якої банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Отже, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.11.2009, де сторонами по справі були: ВАТ «Банк Демарк» (позивач), ОСОБА_1 (відповідач-1, основний боржник)(а не ФОП Бондарук Г.Т., як зазначає позивач) та ОСОБА_2 (відповідач-2, поручитель), суд фактично змінив спосіб виконання кредитного зобов`язання, стягнувши солідарно з боржників(в тому числі з ОСОБА_1 , а не з суб`єкта підприємницької діяльності - підприємця Бондарук Г.Т.) заборгованість, на яку тепер позивач нараховує по 625 ЦК України, як відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржників за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на правовідносини між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не розповсюджуються норми ст. 20 ГПК України, оскільки заборгованість за рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.11.2009 була стягнута з фізичних осіб, а не з суб`єкта підприємницької діяльності - підприємця, що втратила свій статус, а тому юрисдикція господарських судів на такі спори не поширюється.

У відповідності до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

На виконання приписів ч. 6 ст. 175 ГПК України суд роз`яснює, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відтак, суд відмовляє у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Крім того, суд роз`яснює, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції у справі.

Керуючись ст.ст. 175, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 26407,67 грн відмовити.

Згідно з ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд.

Ухвала підписана 21.03.2022.

Суддя А. С. Вороняк