Вирок № 103700565, 17.03.2022, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1794/20

Провадження № 1-кп/541/23/2022

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

вул. Гоголя 133 м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2022 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Куцин В. М.

секретаря судових засідань Калініченко Л. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальне провадження № 12020170260000450 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.06.2020 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вірменина, громадянина України, уродженця м. Єреван, Вірменія, з середньою освітою, офіційно не одруженого, працюючого різноробочим у ФОП « ОСОБА_2 », утриманців не маючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

з участю сторін та інших учасників судового провадження

прокурора Скворцова А. В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника, адвоката Долженко О. М.,

потерпілої ОСОБА_3 ,

представника потерпілого, адвоката Сидоренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2020 року близько 09 год. 30 хв., ОСОБА_1 , правомірно перебуваючи на території ТОВ «ПМРСС Центральний ринок», за адресою: м. Миргород, вул. Воскресінська, 6, під час розмови та словесного конфлікту із потерпілим ОСОБА_4 , який виник на грунті особистих неприязних відносин, маючи намір, направлений на спричинення шкоди здоров`ю ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, та бажаючи їх настання, тобто діючи із прямим умислом, наніс один прямий удар правою рукою зжатою в кулак в область підборіддя ОСОБА_4 , внаслідок чого останній впав навзнак на асфальтобетонне покриття.

В результаті протиправних дій ОСОБА_1 , потерпілому ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, лінійного перелому правої тім`яної кістки з переходом на потиличну кістку, забій м`яких тканин в правій потилично - тім`яній ділянці, забої речовини головного мозку в лобно-тім`яній ділянці, забої речовини головного мозку в лобно-тім`яній ділянці з обох боків, пластинчасті субдуральні гематоми в правій лобній ділянці та по ходу лівої півкулі головного мозку, САК, садна, крововиливи у завушній ділянці, ділянці потилиці та з переходом на шию, забій-гематома у ділянці підборіддя праворуч, які могли утворитися не менш, ніж від двох точок прикладання сили твердих тупих предметів, якими також могли бути удари кистю руки, зжатою в кулак, ліктем, по давності можуть відповідати даті вчинення кримінального правопорушення (удар в обличчя, з послідуючим падінням на асфальт) та по ступеню тяжкості, можуть бути оцінені тільки у своїй сукупності та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення.

Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_4 умисні тяжкі тілесні ушкодження небезпечні в момент спричинення.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав. Суду пояснив, що події відбулися в неділю на свято Троїці 2020 року вранці він йшов на роботу на центральний ринок в місті Миргороді. Біля входу на продуктовий ринок заступник директора ринку ОСОБА_4 вимірював температуру відвідувачам та контролював наявність захисної маски. Підійшовши до ОСОБА_4 де знаходилася значна кількість громадян він почав з`ясовувати виробничі питання, однак той його образив нецензурною лайкою. У відповідь на образу він наніс удар двома пальцями по козирку кепки ОСОБА_6 цей час йому був нанесений удар в обличчя. Рефлекторно відповідаючи на удар він вдарив ОСОБА_6 по обличчю, долонею в підборіддя. ОСОБА_6 упав, однак в наслідок чого той упав невідомо, можливо похитнувшись перечепився і упав на спину. ОСОБА_6 впавши втратив свідомість, йому надавали допомогу, зчинився крик. Після чого він пішов з місця події та був затриманий. Потерпілий лікувався він надав посильну допомогу. Умислу заподіяти тяжкі тілесні ушкодження потерпілому він не мав, однак припускає, що травми останній отримав від його дій, які він вчинив обороняючись від удару який йому був завданий невідомим чоловіком який стояв поблизу потерпілого. Заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди визнає.

Однак його винуватість у пред`явленому обвинуваченні повністю доведена та підтверджується зібраними та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, які є належними та допустимими.

Свідченнями потерпілого ОСОБА_4 який суду пояснив, що він працював на посаді заступника директора центрального ринку в місті Миргород. В зв`язку з карантинними обмеженнями він контролював наявність захисних масок у громадян які заходять на територію продуктового ринку з боку промислового ринку через арку. 07 червня 2020 року обвинувачений намагався пройти без захисної маски на що він зробив зауваження. З ОСОБА_1 вони раніше знайомі, сварки між ними не було. У відповідь на зауваження обвинувачений наніс йому удар кулаком в обличчя він упав горілиць і втратив свідомість. В наслідок заподіяння тілесних ушкоджень він був змушений триваний час лікуватися на що витрачав значну кількість коштів. Стан його здоров`я повністю не відновився, більше працювати він не змігтому звільнився, була встановлена 2 група інвалідності. Витрати понесені на лікування, просив стягнути з обвинуваченого задовольнивши цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди. Вказував, що злочинними діями обвинуваченого йому завдана значна моральна шкода, оскільки злочин скоєно в день свята яке він мав намір відсвяткувати з родиною, однак цього не зміг зробити з вини обвинуваченого. Особливо йому було неприємно, що побої йому завдав значно молодший чоловік, безпричинно на робочому місці під час виконання ним службових обов`язків. Він переносив фізичний біль, внаслідок дій обвинуваченого втратив працездатність, можливість отримувати додаткові кошти для забезпечення власної родини. Просив призначити покарання передбачене законом та задовольнити заявлені позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди стягнути з винного витрати понесені на його лікування та транспортування до медичної установи в місто Київ, а також на відшкодування моральної шкоди в розмірі 300000 грн.

Потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що про обставини скоєння злочину їй стало відомо коли її чоловік ОСОБА_4 уже знаходився в лікарні. Вона була вдома і готувалася до приходу гостей оскільки 7 червня день їхнього одруження з чоловіком. Вона була визнана потерпілою, оскільки стан ОСОБА_6 був дуже важкий. Внаслідок тілесних ушкоджень, які отримав потерпілий від удару завданого обвинуваченим чоловік тривалий час лікувався, однак відновити попередній стан здоров`я не зміг. З часу отримання тілесних ушкоджень у чоловіка виникають постійні головні болі, сердечні напади та захворювання судинної системи. Як потерпілий так і вся родина зазнала і продовжує зазнавати моральних страждань постійно непокоячись про стан здоров`я чоловіка, батька та дідуся. Підтвердила що обвинувачений не відшкодував шкоду і навіть не вибачився перед нею за скоєне, тому просила заявлений цивільний позов потерпілим задовольнити. При призначенні покарання покладалася на розсуд суду.

Поясненнями свідка ОСОБА_9 , який суду пояснив, що в неділю на свято Тройці він йшов по території промислового ринку в напрямку продовольчого ринку де під аркою ОСОБА_4 вимірював температуру. На відстані 20-30 метрів помітив рухи рук ОСОБА_6 який виставив руки вперед. В цей час побачив що голова ОСОБА_10 відкинулася назад і почув звук характерний для удару голови при падінні та падіння на асфальтну поверхню. Заподіяння удару обвинуваченим потерпілому він не бачив, як і не бачив щоб обвинуваченому хтось завдавав удару. Обвинувачений почав втікати і він намагався його наздогнати щоб затримати. Грицай лежав на землі з під голови витікала кров.

Свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підтвердили суду, що подія відбулася вранці 07.06.2020 року на вході у продуктовий ринок де ОСОБА_6 вимірював температуру тіла та наявність захисної маски у відвідувачів ринку. Близько 10 ранку вони знаходилися у своїх контейнерах коли почули крик та голосний звук характерний для падіяння якогось предмету. Після чого побачили що ОСОБА_6 лежав на асфальті лицем до гори без ознак життя, а молодий хлопець, як стало пізніше відомо обвинувачений втікав від місця падіння ОСОБА_4 . Нанесення удару вони не бачили, однак пізніше з розмов на ринку їм стало відомо, що обвинувачений наніс удар потерпілому, оскільки той пропонував одягнути захисну маску.

Свідченнями свідка ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які повідомили що того дня знаходились неподалік на своїх робочих місцях і чули словесну перепалку між обвинуваченим та потерпілим з приводу висловленої останнім коректної вимоги одягнути захисну маску, будь яких образ на адресу обвинуваченого вони не чули. ОСОБА_16 повідомила, що не бачила щоб хтось наносив удар обвинуваченому. Однак почули крики, що вбили людину.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що він був лікуючим лікарем потерпілого ОСОБА_6 першу добу після отримання тілесних ушкоджень і госпіталізації останнього до Миргородської ЦРЛ. Проводилася інтенсивна протинабрякова терапія, оскільки була діагностовано ЗЧМТ та забій головного мозку. Всі медичні препарати були придбані родичами травмованого. Далі хворий був госпіталізований в нейрохірургічне відділення в госпіталь МВС в місто Київ.

Витягом з ЄРДР №12020170260000450 від 07.06.2020 року, відповідно до якого 07.06.2020 року за усною заявою внесені відомості про заподіяння 07.06.2020 року ОСОБА_1 . ОСОБА_4 близько 09 год.30 хв. на території центрального ринку в місті Миргороді удару в обличчя. В наслідок якого останній упав та асфальтове покриття та отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, лінійного перелому правої тьмяної з переходом на потиличну кістку.

Рапортами працівників Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області щодо надходження повідомлення про нанесення ОСОБА_1 07.06.2020 року близько 09 год. ОСОБА_4 удару в обличчя на центральному ринку на вулиці Воскресінська, 6 А в місті Миргород. В результаті якого останній під час падіння отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, лінійного перелому правої потилично - тім`яної кістки.

Заявою ОСОБА_3 про притягнення до відповідальності невідомої особи який 07.06.2020 заподіяв тілесні ушкодження у вигляді травми голови ОСОБА_4 в результаті яких ОСОБА_4 перебуває без свідомості в реанімаційному відділенні КНП Миргородська ЦРЛ.

Протоколом огляду місця події від 07.06.2020 та фото таблицею до нього де зафіксовано місце скоєння кримінального правопорушення, територія центрального ринку в місті Миргороді на вулиці Воскресінська поблизу торгового павільйону №114.

Відповідно до протоколів слідчих експериментів проведених із свідками ОСОБА_18 та ОСОБА_16 останні повідомили та вказали місце на території центрального ринку де знаходився після падіння ОСОБА_4 .

В ході проведення слідчого експерименту 03.08.2020 року потерпілий ОСОБА_4 повідомив обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1 07.06.2020 року близько 09 год.00 хв. на території центрального ринку в місті Миргород, що зафіксовано на відеозапису, та відповідає обставинам викладеним в обвинувальному акті та свідченням наданими потерпілим суду.

Висновком судово - медичної експертизи №267 від 21.08.2020 встановлено, що потерпілому ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, лінійного перелому правої тім`яної кістки з переходом на потиличну кістку, забій м`яких тканин в правій потилично - тім`яній ділянці, забої речовини головного мозку в лобно-тім`яній ділянці, забої речовини головного мозку в лобно-тім`яній ділянці з обох боків, пластинчасті субдуральні гематоми в правій лобній ділянці та по ходу лівої півкулі головного мозку, САК, садна, крововиливи у завушній ділянці, ділянці потилиці та з переходом на шию, забій-гематома у ділянці підборіддя праворуч, які могли утворитися не менш, ніж від двох точок прикладання сили твердих тупих предметів, якими також могли бути удари кистю руки, зжатою в кулак, ліктем, по давності можуть відповідати даті вчинення кримінального правопорушення (удар в обличчя, з послідуючим падінням на асфальт) та по ступеню тяжкості, можуть бути оцінені тільки у своїй сукупності та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення.

Відповідно до висновку №322 від 27.08.2020 встановлено, що тілесні ушкодження виявлені у потерпілого могли утворитися за обставин повідомлених потерпілим ОСОБА_4 при проведенні слідчого експерименту, що було підтверджено в ході судового розгляду експертом Василовим В .

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №129 від 08.11.2021 року у потерпілого ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма, гематома м`яких тканин у правій тім`яно-потиличній ділянці, лінійний перелом кісток склепіння та основи черепа, тім`яної, потиличної та основної (клиноподібної) кісток з пневмоцефалією (наявність повітря у порожнині черепа) та гемосфеноідитом (наявність крові у пазусі основної кістки), геморагічні забої головного мозку конвекситально у правій тім`яній ділянці, у правій лобній ділянці, у лівій тім`яній ділянці, крововиливи під тверду мозкову оболонку (субдуральні) у правій лобній долі та по ходу лівої півкулі головного мозку з дислокацією (зміщенням) серединних структур головного мозку праворуч до 6 мм, крововилив під м`які мозкові оболонки (субарахноідально) у лобно-тім`яних ділянках, а також гематома м`яких тканин у ділянці підборіддя праворуч.

Зважаючи на анатомічну локалізацію, морфологічні властивості кожного із вказаних тілесних ушкоджень, характер ушкодження перелому кісток черепа, розміщення усіх виявлених тілесних ушкоджень, як поверхневих, так і внутрішніх, відносно одне одного та відносно анатомічних орієнтирів, механізмом утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 є падіння на площині з попередньо наданим прискоренням, а саме: внаслідок удару тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею (пальцями руки людини, стиснутими в кулак або іншим предметом з подібними характеристиками) у ділянку підборіддя праворуч (тобто, значно вище загального центра тяжіння), що призвело до закидання голови, а за нею і усього дугоподібно вигнутого тіла у напрямку назад та падіння потерпілого навзнак з ударом потилично-тім`яною ділянкою голови об тупий предмет з переважаючою контактуючою поверхнею, від чого утворилися складові черепно-мозкової травми за "ударно-протиударним" механізмом: локально - гематома м`яких тканин правої тім`яно-потиличної ділянки, перелом кісток черепа, забої речовини головного мозку у тім`яних ділянках; від "протиудару" - забій речовини головного мозку у правій лобній долі; крововиливи під тверду та м`які мозкові оболонки.

Такий механізм утворення тілесних ушкоджень не дозволяє розглядати їх окремо і є підстави оцінювати їх сукупно, як тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя (п.2.1.2.а), п2.1.2, п.2.1.3 б), в) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України №6 "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України" від 17.01.1995р.) Приймаюти до уваги характер та розміщення комплексу ушкоджень головного мозку та мозкової частини черепа, вони не є характерними для їх утворення при падінні на площині без попередньо наданого прискорення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, що є небезпечним для життя в момент спричинення

Відповідно до положень ст. ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та часткове відшкодування шкоди завданої злочином.

При вирішення питання щодо визнання пом`якшуючою обставиною покарання обвинуваченого щире каяття, суд виходить з наступного.

Щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, визнанням тих обставин, які їй ставляться в провину, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину, але з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого намагався будь-яким чином допомогти потерпілим оговтатись від пережитого, чи полегшив душевний біль, що відповідає позиції викладеній в Постанові Верховного Суду від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18 провадження № 51-3392 км19).

У матеріалах справи відсутні дані, і судом в ході судового розгляду не встановлено, що обвинувачений висловлює щирий жаль з приводу скоєного та осуд своєї поведінки та що він намагався виправити наслідки вчиненого будь-яким чином допомогти потерпілим компенсував їм перенесені страждання, чи полегшив душевний біль та виявляв готовність нести покарання. Визнання своєї вини лише під час судового розгляду після надання стороною обвинувачення беззаперечних доказів винуватості (висновку експертизи проведеної на підставі ухвали суду), мізерне відшкодування шкоди на лікування (4080 грн.), не зважаючи на відомі йому тяжкі наслідки вчиненого злочину та намагання відшкодування під умовою лояльного відношення потерпілих при висловленні своєї позиції щодо міри покарання а також часткове відшкодування завданої шкоди майже через два роки свідчить про відсутність у нього щирого жалю з приводу скоєного та осуду своїх протиправних дій, тобто про відсутність ознак щирого каяття.

Разом з тим суд зазначає, що щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення обставини що пом`якшують покарання, зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є самостійними обставинами, які пом`якшують покарання, що відповідає позиції викладеній в Постанові ВС від 09.10.2018 (справа № 502/816/17, провадження № 51-665км18). Тому визнаючи обставиною що пом`якшує покарання обвинуваченого активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення суд зазначає, що ОСОБА_1 в ході досудового розслідував надавав свідчення, погодився та приймав участь у слідчому експерименті, повідомляв про обставини скоєння злочину надаючи свідчення суду.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено, оскільки посилання представника потерпілого що обвинуваченому було відомо про похилий вік та виконання своїх посадових обов`язків ОСОБА_4 під час скоєння щодо нього злочину не підтверджені будь-якими доказами.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, працює, характеризується посередньо.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі постанова Пленуму) вказано, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом, в тому числі і менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, його ставлення до скоєного та не погоджується з позицію органу пробації щодо доцільності призначення покарання не пов`язаного з позбавленням волі. Разом з тим суд вважає, що скоєний злочин має особливу суспільну небезпеку а наявність обставини, що пом`якшують покарання активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та часткове відшкодування шкоди завданої злочином, на думку суду істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, отже не має підстав для застосуванню ст. 69 КК України та ст. 75 КК України та вважає, що міру покарання обвинувачений повинен відбувати реально у виді позбавлення волі в межах санкції статті передбаченої ч. 1 ст. 121 КК України, що буде необхідним та достатнім для його перевиховання і попередження скоєння нових злочинів.

Статтею 128 ч. 5 КПК України передбачено розгляд цивільного позову у кримінальному провадженні за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини що виникли у зв`язку з цивільним позовом не врегульовані КПК, до них застосовуються норми ЦПК України що не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Потерпілим ОСОБА_4 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином шкоди в розмірі 314028 грн. 52 коп., в тому числі матеріальна шкода, витрати понесені на лікування, в розмірі 14028 грн. 52 коп. В ході судового розгляду справи обвинуваченим відшкодована потерпілому шкода в розмірі 23480 гривень. Враховуючи, що обвинуваченим відшкодована потерпілому шкода в розмірі що перевищує суму заявлених позовних вимога про стягнення матеріальної шкоди завданої злочином, тому позов в частині стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги обставини скоєння злочину, ступінь вини цивільного відповідача, тяжкість заподіяного тілесного ушкодження, фізичний біль який переносив потерпілий, тривалий час лікування, яке не завершене, перенесений великий морально-психологічний стрес, порушення звичного способу життя та пригнічений стан що триває до цього часу в зв`язку з скоєння щодо нього кримінального правопорушення. З урахуванням принципу розумності та справедливості, та зважаючи на визнання позову обвинуваченим, суд вважає що цивільний позов про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі, з урахуванням частково відшкодованої шкоди обвинуваченим в сумі 290500 (300000 - 9450 (23480 - 14028) грн ) гривень які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_4 відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Прокурором в ході судового розгляду заявлено клопотання про обрання засудженому до набрання вироком законної сили запобіжного заходу особисте зобов`язання. Представник потерпілого, адвокат Сидоренко Ю. В. підтримав позицію прокурора.

Суддя за наслідком розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу може застосувати до засудженого лише запобіжний захід, про який йдеться в поданому клопотанні, або ж відмовити в задоволенні клопотання чи застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки визначення виду запобіжного заходу, який буде необхідним та достатнім для цілей досудового розслідування, відноситься до компетенції прокурора.

Таким чином, КПК України не передбачено право суду відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу в тому разі, коли суд за наслідком розгляду клопотання прийде до висновку, що вид запобіжного заходу, який прокурор просить застосувати, є занадто м`яким і не зможе запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. Зважаючи на обставини скоєння злочину, існування реального ризику зникнення засудженого, враховуючи воєнний стан запроваджений в Україні, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання який запронований прокурором на думку суду об`єктивно не зможе забезпечити досягнення мети, з якою у відповідності до ст. 177 КПК України, запобіжний захід застосовується, однак суд змушений застосовувати до засудженого запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, запропонований прокурором. Відповідно до ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_1 здати до відповідних органів ДМС України в Полтавській області паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон видані на його ім`я; не залишати своє фактичне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 ; утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;не виїжджати за межі міста Миргорода без дозволу прокурора.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначити покарання у виді 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 290500 (двісті дев`яносто тисяч п`ятсот) гривень на відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином.

Застосувати до ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили запобіжний захід особисте зобов`язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов`язати ОСОБА_1 здати до відповідних органів ДМС України в Полтавській області паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон видані на його ім`я; не залишати своє фактичне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 ; утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; не виїжджати за межі міста Миргорода без дозволу прокурора.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховувати з часу фактичного затримання.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, в разі подання апеляційної скарги, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в цей же термін, з моменту вручення йому копії вироку шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору та засудженому.

Суддя В. М. Куцин