Ухвала суду № 103700560, 16.03.2022, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1546/20

Провадження № 1-кп/553/56/2022

У Х В А Л А

Іменем України

16.03.2022м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Крючко Н.І.,

при секретарі - Компанієць А.І.,

за участю прокурора - Корнієнка Є.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Тимохіної Л.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві у режимі відеоконференції з ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, громадянина України, освіта середня, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 25.12.2007 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України, ст. 76 КК України до 4 років позбавлення волі, ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

09.06.2008 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

- 15.08.2008 року Зінківським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки;

- 27.09.2012 року Красноармійським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

- 18.02.2013 року Зінківським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України, до 4 років 3 місяців позбавлення волі, ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки 3 місяців;

- 18.03.2013 року Зінківським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 3 міс. позбавлення волі, ст. 70 ч. 4 КК України приєднано 1 рік позбавлення волі по вирокуКрасноармійського міського суду Донецької області, остаточно до позбавлення волі на 3 роки 3 місяці;

- 05.07.2019 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 3 місяців арешту,

- 01.12.2021 року Октябрським районним судом м.Полтави за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 1 року 8 місяців позбавлення волі,

у рамках кримінального провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З липня 2020 року у провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримільного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України.

Прокурором подано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 в обґрунтування клопотання прокурором вказувалось про те, що близько 09:30 год. 11.05.2020 року, обвинувачений ОСОБА_1 , діючи з корисливих спонукань, з прямим умислом, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, правомірно перебуваючи в магазині ТОВ «ЕКО-Маркет», за адресою м.Полтава, бул. Б.Хмельницького, 5/2, намагався відкрито заволодіти продуктами харчування, а саме: пляшкою горілки «Хлібний Дар» об`ємом 1 л вартістю 149,17 грн. (без ПДВ), батоном Полтавського ХК Підмосковний вартістю 11,13 грн. (без ПДВ), ковбасою МК «Фінська» вартістю 97,25 грн. (без ПДВ), напоєм безалкогольним «ПепсіКола» об`ємом 2 л вартістю 23,17 грн. (без ПДВ), напоєм сильногазованим «Рево. Вишня» в кількості 2 шт. загальною вартістю 58,58 грн. (без ПДВ), м`ясним виробом «Свинина на кості» вартістю 100,95 грн. (без ПДВ), яйце куряче «Еко-КО» в кількості 10 шт. загальною вартістю 22,83 грн. (без ПДВ),всього ОСОБА_1 намагався відкрито заволодіти продуктами харчування на загальну суму 661,41 грн.. Після цього, намагався з місця скоєння злочину зникнути, попри крик охоронця, але був помічений співробітником охорони магазину, який намагався наздогнати останнього та залишив викрадені ним продукти харчування поза межами магазину, а саме: біля будинку, АДРЕСА_2 . Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК Україн, які виразились у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно.

В обґрунтування клопотання прокурором вказувалось про те, що метою застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, оскільки перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_1 усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, за вчинення якого передбачене позбавлення волі на строк 4 роки, зможе ухилятися від суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому покарання за скоєне кримінальне правопорушення; незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадження, посилаючись на те, що потерпілий та свідки у кримінальному провадженні надали покази, що підтверджують скоєння кримінального правопорушення саме ОСОБА_1 .. Тому, знаходячись на волі, обвинувачений зможе вплинути на свідків та потерпілого, а також здійснювати на них психологічний тиск; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 , будучи неодноразово раніше судимим за корисливі злочин, відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та вчинив новий злочин. Ця обставина вказує на те, що ОСОБА_1 є суспільно небезпечною особою; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачений немає постійного джерела доходу, ніде не працює, міцних соціальних зв`язків не має, внаслідок чого існує ризик, що він буде ухилятись від явки до суду.

Прокурором вказувалось про те, що інші більш м`які запобіжні заходи не можливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 з наступних причин:

1.Особисте зобов`язання - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що даний запобіжний захід вимагає наявність особливої довіри до обвинуваченого в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов`язків. Постійного джерела прибутку та міцних соціальних зв`язків не має, тому може вжити заходів до переховування. Враховуючи вказані обставини, вимагається постійний контроль за поведінкою обвинуваченого, що може бути досягнуто лише при застосуванні запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням його свободи;

2.Особиста порука - на адресу правоохоронних органів не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_1 ;

3.Домашній арешт - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків, може впливати на свідків та потерпілого застосовуючи до останніх психологічний тиск.

Прокурором вказувалось про те, що беручи до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі 4 роки, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання, може незаконно впливати на потерпілого та свідків. А також те, що підозрюваний раніше судимий за корисливі злочини, міцних соціальних зв`язків не має, після вчинення кримінального правопорушення з місця скоєння злочину втік та на шлях виправлення не став. Тому вважав, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Тимохіна Л.С. заперечувала проти клопотання прокурора з підстав його недоцільності, оскільки наведені прокурором ризики відсутні, а доказів в обґрунтування клопотання прокурором не надано. Захисником вказувалось про те, що, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_1 постійно працював неофіційно та, перебуваючи на волі, може бути суспільно корисним в умовах сьогодення, постійно проживав без реєстрації за адресою АДРЕСА_3 , тому вважала, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю буде достатнім.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника .

Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора.

Як встановлено частиною 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Статтею 177 КПК України визначено мету і підстави застосування запобіжних заходів, а саме:

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що з липня 2020 року на розгляді перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі 4 до 6 років.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Оцінивши обставини, визначені ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст. 186 КК України та доцільність обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, з огляду на те, що інші більш м`які запобіжні заходи не можливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 з наступних причин.

Особисте зобов`язання - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що даний запобіжний захід вимагає наявність особливої довіри до обвинуваченого в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов`язків. Обвинувачений ОСОБА_1 постійного джерела прибутку та міцних соціальних зв`язків не має, тому може вжити заходів до переховування. Враховуючи вказані обставини, вимагається постійний контроль за поведінкою обвинуваченого, що може бути досягнуто лише при застосуванні запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням його свободи.

Особиста порука - на адресу правоохоронних органів та суду не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_1 ..

Домашній арешт - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків, може впливати на свідків та потерпілого, застосовуючи до останніх психологічний тиск, що також є неможливим в умовах оголошеного на всій території України воєнного стану.

Таким чином, беручи до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 4 до 6 років, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання, може незаконно впливати на потерпілого та свідків. А також те, що обвинувачений раніше судимий за корисливі злочини, міцних соціальних зв`язків немає, зареєстрований за адресою, де проводяться активні бойові дії, а доказів щодо постійного місця проживання у м. Полтаві стороною захисту суду не надано, після вчинення кримінального правопорушення з місця скоєння злочину втік та на шлях виправлення не став. Тому враховуючи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та його захисником на його користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень у справі.

Разом з цим, відповідно до положень ч.3 ст.183 КПК України, враховуючи, що інкримінований обвинуваченому злочин не пов`язаний з насильством чи погрозою його застосування, не спричинив загибель людей та до ОСОБА_1 у цьому провадженні не обирався запобіжний захід у вигляді застави, суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 грн., з покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, буде достатньою у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу обвинуваченого.

Внесення визначеного судом розміру застави буде вагомим стримуючим фактором, який забезпечуватиме належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 ..

Керуючись ст. ст. 314-316, 537 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні про застосування заходу забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити .

Застосувати захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з 15 год. 30 хв. 16 березня 2022 року по 15 год. 30 хв. 14 травня 2022 року.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою особою на депозитний рахунок Ленінського районного суду м. Полтави (Отримувач : ТУ ДСАУ в Полтавській області; р/р № UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855,МФО: 820172).

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 :

- з`являтися за викликом суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у даному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення застави, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи „Полтавська установа виконання покарань №23.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи виконання покарань негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово суд. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава повертається в дохід держави.

Термін дії обов`язків, покладених судом на ОСОБА_1 , у разі внесення застави, визначити до 14 травня 2022 року.

Ухвала судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду області протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко