Рішення № 103699025, 16.03.2022, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/948/21

Номер провадження № 2/708/9/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2022 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Попельнюха А.О.,

за участю:

секретаря судових засідань - Пасічної Л.А., Циріль С.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Євтушенка М.П.,

відповідачки - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чигирині Черкаської області у залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обґрунтування поданого позову зазначив, що 27.06.1997 між ним та відповідачкою було укладено шлюб, який рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 25.08.2021 розірвано. За час перебування у шлюбі сторонами було придбано таке майно: будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 06.11.1998, посвідченим завідуючою Чигиринською держнотконторою Кашицькою О.Г., зареєстровано в реєстрі за № 2830. Відповідно до довідки від 27.08.2021 вказаний будинок наразі має адресу: АДРЕСА_4 . Оскільки вказане майно набуте подружжям за час перебування у шлюбі, воно є спільним сумісним майном подружжя, тому просить суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинковолодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_4 та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами.

Ухвалою від 17.11.2021 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою від 12.01.2022 строк на проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів, що у свою чергу було обумовлено необхідністю належної підготовки справи до розгляду по суті.

Під час підготовчого провадження позивач змінив предмет позову, зокрема у зв`язку з уточненням відомостей щодо нумерації домоволодінь по АДРЕСА_1 просив суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинковолодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами.

Відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позов, у якому зазначила, що визнає обставини, зазначені позивачем у позові, проте спростовує намір позивача вирішити вказаний спір позасудовим шляхом, зазначає про наявність спільних п`ятьох дітей, які наразі проживають разом з нею та перебувають на її повному грошовому утриманні. На підставі судового наказу від 02.09.2021 відповідач повинен сплачувати аліменти на їх утримання, натомість вказаного обов`язку не виконує, тому вона заперечує проти стягнення з неї судових витрат на користь ОСОБА_1 .

Під час проведення підготовчого провадження за клопотанням сторін до матеріалів справи були долучені додаткові докази, за клопотанням позивача викликані свідки для допиту у судовому засіданні, витребувані додаткові докази. Також, з ініціативи суду у порядку ч. 7 ст. 81 ЦПК України була витребувана для огляду у судовому засіданні інвентаризаційна справа на будинок АДРЕСА_1 , та отримані відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Євтушенко М.П. позов з урахуванням заяви про зміну предмета позову підтримали та просили суд його задовольнити. Суду додатково пояснили, що спірне нерухоме майно придбано під час перебування у зареєстровано шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) за рахунок спільних коштів подружжя. Паспорт після укладення шлюбу відповідачка не змінила, тому у договорі купівлі-продажу вона зазначена під своїм дошлюбним прізвищем. З моменту придбання домоволодіння мало номер АДРЕСА_1 . Натомість у 2007 році коли робили добудову та виникла необхідність її узаконення міська рада надала відомості про зміну нумерації на 55. Натомість станом на сьогоднішній день виходячи з відомостей Чигиринської міської ради домоволодіння має адресу: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 під час судового розгляду справи позов визнала у повному обсязі та проти його задоволення не заперечувала. Суду додатково пояснила, що вона дійсно у 1997 році уклала шлюб із позивачем, після чого змінила прізвище на ОСОБА_4 . Натомість паспортний документ вона протягом тривалого часу не змінювала, тому станом на 06.11.1998, тобто на момент укладення договору купівлі-продажу будинку, вона мала паспортний документ на її дошлюбне прізвище ОСОБА_3 . Яким чином нотаріус під час посвідчення вказаного правочину її ідентифікувала вона не пам`ятає, надавали нотаріусу всі документи, які вона вимагала. Зауважень з боку нотаріуса не було. Щодо зміни нумерації будинку їй також нічого не відомо.

Допитані судом свідки відомості, що входять до предмета доказування по даній справі, повідомити суду не змогли, оскільки їм про такі обставини нічого не відомо, чому ОСОБА_1 ініціював їх виклик для допиту у якості свідків також пояснити не змогли. З урахуванням наведеного, а також вимог статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, покази свідків не є належними, оскільки не містять відомостей щодо предмета доказування, тому суд їх не враховує під час прийняття рішення у справі.

Заслухавши учасників, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Спірні правовідносини виникли у 2001 році, тому до них підлягають застосуванню норми чинного на час їх виникнення законодавства, зокрема норми Цивільного кодексу Української РСР, Кодексу про шлюб та сім`ю України, Закону України «Про власність».

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КпШС України (в редакції від 20.06.1969) шлюб укладається в державних органах запису актів громадянського стану.

На підставі ч. 1 ст. 13 КпШС України (в редакції від 20.06.1969) реєстрація шлюбу встановлюється як в інтересах державних і громадських, так і з метою охорони особистих і майнових прав та інтересів подружжя і дітей.

Права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах запису актів громадянського стану (ч. 2 ст. 13 КпШС України в редакції від 20.06.1969).

Згідно до ч. 3 ст. 13 КпШС України (в редакції від 20.06.1969) час виникнення прав і обов`язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах запису актів громадянського стану.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 статті 22 КпШС України (в редакції від 01.04.1996) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Аналогічна норма була закріплена також у Законі України «Про власність» (в редакції від 11.04.1995), відповідно до якої встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

На підставі частини 1 статті 23 КпШС України (в редакції від 01.04.1996) майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою.

При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов`язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі (ч. 2 ст. 23 КпШС України в редакції від 01.04.1996).

Судом встановлено та визнано учасниками, що 27.06.1997 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів громадянського стану Чигиринської райдержадміністрації Черкаської області, актовий запис № 39.

З урахуванням наведеного, все майно, яке придбано сторонами під час перебування у шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності на підставі закону. При цьому суд звертає увагу, що чинна на момент виникнення спірних правовідносин норма закону не передбачала необхідності отримання письмової згоди другого з подружжя на придбання майна одним із подружжя, законодавством була визначена лише вимога отримання письмової згоди другого з подружжя для укладення угод по відчуженню майна подружжя на підставі угод, які потребують обов`язкового нотаріального засвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЦК Української РСР (в редакції від 27.12.1996) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

У свою чергу частиною 1 статті 42 ЦК Української РСР (в редакції від 27.12.1996) регламентовано форму угоди, відповідно до якої угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

До договорів купівлі-продажу житла частиною 1 статті 227 ЦК Української РСР була визначена обов`язкова письмова форма із нотаріальним посвідченням.

Частина 1 стаття 86 ЦК Української РСР (в редакції від 27.12.1996) передбачала, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Також чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавства розрізняло спільну власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Судом встановлено, що 06.11.1998 завідуючою Чигиринською держнотконторою Кашицькою О.Г. був посвідчений договір купівлі-продажу будинку між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_6 (Покупець). Відомості про посвідчення вказаного договору зареєстровані в реєстрі за № 2830 (а.с. 7-8, 127).

Відповідно до п. 1 Договору від 06.11.1998 ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 купила будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , і розташований на земельній ділянці розміром 737 кв. м.

На цій земельній ділянці розташований один будинок, дерев`яний, обкладений цеглою, покритий шифером, жила площа 15,9 кв.м., сара «Бб», льох «В», огорожа № 1-3, водогін № 4 (п. 2 Договору).

Рішенням виконавчого комітету Чигиринської міської ради від 17.04.2007 № 6-283 «Про надання ОСОБА_2 дозволу на оформлення належним чином документів та зміни юридичного статусу самочинно збудованої господарської будівлі та внутрішнє перепланування житлового будинку на власній присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_4 » відповідачці надано дозвіл на переоформлення у відділі містобудування та архітектури Чигиринської райдержадміністрації будівельного паспорта на вищевказану будівлю і отримання дозволу на виконання будівельних робіт, зобов`язано звернутися до Чигиринського відділку КП «ЧООБТІ» для внесення відповідних змін в технічну документацію на садибу АДРЕСА_4 (а.с. 85).

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.04.2007 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.1998 за № 2830 є власником житлового будинку з надвірними спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 84).

Крім того, рішенням виконавчого комітету Чигиринської міської ради від 19.08.2003 № 8-241 «Про узаконення самовільно збудованих будівель» узаконено самвільне перепланування житлового будинку та прибудови до літньої кухні в домогосподарстві ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 (а.с. 118).

Рішенням виконавчого комітету Чигиринської міської ради від 28.01.2008 № 2-39 «Про зміну нумерації житлових будинків по АДРЕСА_1 » вирішено змінити нумерацію житлових будинків (садиб) по АДРЕСА_1 згідно з додатком. У додатку до вказаного рішення під № 66 зазначена ОСОБА_2 , та визначено номер належного їй домоволодіння, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 119-121).

Відомості про належність спірного домоволодіння до моменту зміни нумерації внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 32).

Крім того, факт належності відповідачці ОСОБА_2 спірного майна на час розгляду справи судом підтверджено довідкою - характеристикою Чигиринського відділку КП «ЧООБТІ» від 16.12.2021 № 1054/0, відповідно до якої ОСОБА_6 станом на 01.01.2013 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 та наведена коротка технічна характеристика домоволодіння за даними технічної інвентаризації станом на 27.03.2007 (а.с. 77).

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

На підставі ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Зі змісту частини 2 статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що спірний об`єкт нерухомого майна є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки придбаний сторонами під час перебування у шлюбі за рахунок спільних коштів подружжя. Вказане майно не може бути розділено між ними в натурі, тому воно підлягає поділу шляхом визнання часток у праві власності за кожним із членів подружжя. З урахуванням наведеного позов підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 42, 86, 227 ЦК Української РСР, ст. 372 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 22, 23 КпШС України, Законом України «Про власність», ст. ст. 63, 69-72 СК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 76-84, 89, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входять:

-Житловий будинок літ. А-1;

-Літня кухня з прибудовою літ. Б, б;

-Погріб літ. В;

-Вбиральня літ. Г,

-Огорожа № 1-3;

-Водоколонка № 4.

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входять:

-Житловий будинок літ. А-1;

-Літня кухня з прибудовою літ. Б, б;

-Погріб літ. В;

-Вбиральня літ. Г,

-Огорожа № 1-3;

-Водоколонка № 4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_2 , прож.: АДРЕСА_1 );

Представник позивача - адвокат Євтушенко Микола Павлович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 00610, видане Радою адвокатів Черкаської області 17.09.2015, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_3 );

Відповідач - ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_4 , прож.: АДРЕСА_1 ).

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені судом 16.03.2022, повне рішення складено та підписано 17.03.2022.

Суддя А.О. Попельнюх