Рішення № 103696261, 16.03.2022, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1019/21

Провадження по справі №2/276/64/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2022 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Збаражського А.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якої просить: 1) поновити строк для подання заяви про страхове відшкодування до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»; 2) стягнути з відповідача на користь позивача страхову виплату у розмірі заподіяної шкоди в сумі 57600 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.06.2017 року о 12:50 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ВАЗ-21093420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Героїв України у напрямку пров. Садового в смт. Хорошів Житомирської області, втративши керування транспортним засобом та подальшого його заносу за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 . В результаті ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. Вироком Черняхівського районного суду Житомисрької області від 08.10.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Цивільно-правова відповідальність відповідача, була застрахована Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта». Внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості та згодом отримав другу групу інвалідності. Зазначає, що розмір шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності становить 57600 грн., із розрахунку 3200 (розмір заробітної плати у місячному розмірі) 18 (мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку) = 57600 грн., відповідно до ст. 26 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказує, що 30.10.2020 року він звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» про страхове відшкодування та 07.12.2020 року отримав відому у виплаті страхового відшкодування, оскільки ним пропущений трьох річний строк подання заяви про страхове відшкодування з моменту скоєння ДТП. Зазначає, що вказаний строк він пропустив у зв`язку з карантинними обмеженнями, відсутності сполучення транспорту між містами, неодноразову самоізоляцію та підозру коронавірусної хвороби в 2020 році.

Ухвалою судді від 23.06.2021 року відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, копію ухвали від 23.06.2021 року та копію позовної заяви з додатками відповідачу ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» вручено 12.07.2021 року.

20.07.2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю і недоведеністю та зазначає, що 26.06.2017 року сталася ДТП, яка має ознаки страхового випадку, за участю забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 210934 та пішоходом ОСОБА_1 29.06.2017 року з повідомленням про ДТП звернувся водій транспортного засобу ОСОБА_2 , а позивачем без поважних причин було пропущено три річний строк подання заяви про страхове відшкодування. Вказує, що введений в Україні карантин жодним чином не вплинув на ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та жодним чином не припиняв роботу страхових компаній на всій території України, тому вважає, що позивач не був обмежений протягом трьох років скористатись своїм правом та звернутись з заявою про страхове відшкодування до відповідача в будь-який зручний спосіб, зокрема відправити заяву та інші документи поштою. Звертає увагу на те, що вироком від 08.10.2020 року у справі № 276/770/17 з винуватця ДТП ОСОБА_3 було стягнуто 25000 грн. матеріальної шкоди, 20000 грн. моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_1 тобто були взаєморозрахунки між сторонами. Крім того зазначає, що позивач не довів документально, що ДТП яка відбулась 26.06.2017 року спричинила стійку втрату працездатності, а саме отримання ІІ групи інвалідності, адже у довідці МСЕК та у пенсійному посвідченні позивача причину інвалідності вказано як загальне захворювання, тобто відсутній взаємозв`язок з ДТП та отриманням інвалідності ІІ групи у позивача.

Згідно частини 5 статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, дослідивши докази у справі, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з матеріалами справи, 26.06.2017 року близько 12:50 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ВАЗ-21093420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Героїв України у напрямку пров. Садового в смт. Хорошів Житомирської області, втратив керування транспортним засобом та подальшого його заносу за межі проїзної частини, де на узбіччі здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 . В результаті ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 08.10.2020 року у справі № 276/770/17, ОСОБА_2 визнано винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 000 грн. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди (а.сп.12-15).

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована 14.03.2017 року за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1683854 в ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (а.сп.9,10).

29.06.2017 року з повідомленням про ДТП до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернувся водій транспортного засобу ОСОБА_2 (а.сп.11).

Відповідно до листа ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» № 09-02-22 11877 від 07.12.2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні страхового відшкодування, оскільки ДТП мала місце 26.06.2017 року, а з заявою про страхове відшкодування ОСОБА_1 звернувся 30.10.2020 року, тобто після спливу трьох років з моменту скоєння ДТП (а.сп.8).

Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 541342 від 06.11.2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має другу групу інвалідності з 17.10.2019 року, причина інвалідності - загальне захворювання (а.сп.17).

Також пенсійним посвідчення № НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію по інвалідності другої групи, загального захворювання (а.сп.16).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом № 1961-IV та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України.

Закон № 1961-IV є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає.

Такий висновок щодо застосування норм права висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 753/5293/16-ц (№ 14-310цс18), а також у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 336/7752/16-ц та у постанові Верховного Суду від 01 липня 2019 року у справі № 513/1275/14-ц.

Судом встановлено, що заява про страхове відшкодування впродовж трьох років з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди позивачем до ПАТ «НАСК «Оранта» не подавалась.

Наведені позивачем причини пропуску строку, а саме неодноразова самоізоляція та підозра коронавірусної хвороби в 2020 році не підтверджені жодним доказом.

Крім того, встановлені на території України карантинні заходи не припиняли роботу страхових компаній, позивач не був обмежений у праві звернення до відповідача в будь-який інший зручний спосіб, зокрема засобами поштового або електронного зв`язку.

Також позивачем не доведено безпосередній та прямий причинний зв`язок між ДТП, яка мала місце 26.06.2017 року та отриманням інвалідності другої групи за загальним захворюванням.

Враховуючи, що заява про страхове відшкодування впродовж трьох років позивачем не подавалась, наведені причини пропуску строку не доведенні будь-якими доказами, а також те, що вказаний строк є присічним і поновленню не підлягає, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову до ПАТ «НАСК «Оранта» необхідно відмовити.

Керуючись статтями 12,13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», місцезнаходження: 10001, м. Житомир, вулиця Київська, 77; код ЄДРПОУ: 00034186.

Головуючий суддя А.М. Збаражський