Рішення № 103691628, 17.03.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
17.03.2022
Номер справи
300/4592/21
Номер документу
103691628
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2022 р. справа № 300/4592/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі суді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 14.07.2017 в повному обсязі; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення грудня 2015 року, як місяця за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 14.07.2017; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 14.07.2017 в сумі 55685,69 грн., із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 . За період з 01.12.2015 по 14.07.2017 відповідач не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення. Представник позивача вважає, що відсутність фінансового забезпечення військової частини на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не звільняє відповідача від зобов`язання щодо її нарахування та виплати. Вказує, що відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078, в редакції чинній з 01.12.2015, базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення з грудня 2015 є січень 2008, тобто місяць у якому востаннє відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294.Також представник позивача вважає помилковим застосування відповідачем грудня 2015 як базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки це порушує вимоги абзаців 1. 2 пункту 5 та пункту 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078, в редакції чинній з 01.12.2015. Таку позицію щодо базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення підтверджує й Міністерство соціальної політики України у листі від 31.01.2018 № 248/3/8/85 та від 23.06.2020 № 76/0/214-20. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними в справі матеріалами.

Відповідач 26.10.2021 отримав ухвалу суду від 30.08.2021.

08.11.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Вказав, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.12.2015 по 14.07.2017 не проводилася через відсутність бюджетного фінансування на такі цілі. Вважає безпідставним застосування позивачем при розрахунку суми індексації грошового забезпечення в розмірі 55685,69 грн. січня 2008 як базового місяця, оскільки в грудні 2015 підвищено розмірі премії військовослужбовцям таким чином, що збільшення грошового забезпечення перевищило суму індексації. Так в цей період дохід ОСОБА_1 зріс з 4066,24 грн. до 10822,40 грн. Просить в позові відмовити.

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копіями наказів від 02.03.2015 № 51 та від 14.07.2017 № 143 про зарахування та виключення зі списків особового складу вказаної військової частини.

ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою від 10.06.2021 про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 14.07.2017.

Листом № 852 від 03.07.2021 відповідач повідомив позивача про те, що індексація грошового забезпечення з січня 2016 по 14.07.2017 не здійснювалася у зв`язку з тим, що відповідно до пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003, така виплата здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Крім того в грудні 2015 підвищено розмірі премії позивачу внаслідок чого дохід ОСОБА_1 зріс з 4066,24 грн. до 10822,40 грн., тобто відбулося збільшення грошового забезпечення, яке перевищило суму індексації в цьому періоді.

Не погоджуючись з бездіяльністю та діями відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення та визначення грудня 2015 року як базового місяця для її розрахунку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та мотивами щодо їх застосування до спірних правовідносин:

Відповідно до частини першою статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 за № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Так, частиною першою статті 1 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Згідно частини другою статті 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. В даному випадку такими правилами є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 в редакції, чинній з 01.12.2015 до 14.03.2018, далі Порядок № 1078) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, які застосовується з 01.01.2016 - в розмірі 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі й грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби

Пунктом 4 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку № 1078).

Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, з системного аналізу вказаних норм законодавства суд дійшов висновку про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті, у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:

[…] 24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. 26. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17. 27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016 - 2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі […], постанова від 23.10.2019 у справі №825/1832/17; 32. […] Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин, постанова від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016-2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі…".

Разом з тим у постанові від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 Верховний Суд зазначив:

"…32. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин…".

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.03.2015 по 14.07.2017 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 .

З огляду на зміст листа відповідача № 852 від 05.07.2021, довідки № 853 від 05.07.2021 та відзиву за № 1909 від 02.11.2021 на позовну заяву, судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 в період з 01.12.2015 по 14.07.2017 не проводила нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності коштів для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу з огляду на таке.

У вільному доступі всесвітньої системи взаємосполучених мереж (Інтернет) наявні деякі роз`яснення, які стосуються спірних правовідносин, зокрема, Департаменту фінансів Міністерства оборони України №0290/П-1094/1013 від 25.07.2019 і Міністерства соціальної політики України №10685/0/14-15/10 від 16.07.2015, №252/10/136-16 від 09.06.2016, №15966/0/2-17/16 від 08.08.2017 та №78/0/66-17 від 08.08.2017.

В спірному випадку варто відмітити, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення індексації, а зазначає лише про те, що у межах коштів військової частини, передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення є неможливою.

Натомість Міністерство оборони України впродовж періоду з грудня 2015-2018 років систематично збільшувало фінансування військових частин на виплату військовослужбовцям необов`язкових одноразових складових грошового забезпечення (наприклад, премії, які фактично втратили характер "одноразових" та стали систематичними, що суперечить меті їх запровадження - преміювання військовослужбовця за певні досягнення), проте не виділяли коштів для нарахування та виплату такої державної гарантії щодо оплати праці як індексація грошового забезпечення. Більше того, відповідач міг ставити перед керівництвом вищого рівня питання про перерозподіл фінансування та скерування додатково виділених коштів в першу чергу для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, а вже в другу чергу - на премії чи щомісячну додаткову грошову винагороду.

Доказів відповідного звернення посадових осіб відповідача до Міністерства оборони України, в томі числі відмови останнього чи Міністерства фінансів України тощо, у погодженні, виділенні чи перерозподілі відповідного бюджетного фінансування витрат на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців за спірний період, відповідач суду не подав.

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що в спірному періоді кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців і обмежене фінансування відповідача жодним чином не позбавляло встановленого законом права позивача отримати індексацію його грошового забезпечення.

В контексті вказаного належить зазначити, що відповідно до Протоколу першого статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд, Європейський суд) встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

В постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, Верховний Суд зробив висновок про те, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору.

Чинними у спірному періоді нормативно-правовими актами не ставиться право особи на отримання індексації її доходу у залежність від наявності (відсутності) коштів у роботодавця. Будь-які доручення, листи, в даному випадку роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016, № 248/1485 від 26.03.2018, 248/8294 від 24.09.2018 та Міністерства соціальної політики України №78/0/66-17 від 08.08.2017, № 252/10/136-16 від 09.06.2016, № 4248/3/9/1/2 від 04.01.2016, не можуть скасовувати дію чинних в спірному періоді норм законодавства. Тобто посилань відповідача на роз`яснення Міністерства соціальної політики України та Департаменту фінансів Міністерства оборони України, не заслуговують на увагу, оскільки вказані документи не є нормативно-правовими актами. Натомість Військова частина НОМЕР_1 зобов`язана діяти відповідно до закону.

Отже, на переконання суду, оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому вона підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті і не повинна ставитися в залежність від бюджетних асигнувань відповідача.

З цих же мотивів суд відхиляє доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за попередні періоди, оскільки вказані обставини не можуть позбавляти позивача права на отримання належних йому сум доходу.

Правовий висновок щодо обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації грошового забезпечення зроблені в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 825/565/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 815/5547/17, від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, які взяті судом до уваги при прийнятті рішення в цій адміністративній справі.

Згідно абзацу третього пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 за № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.

Відтак, відповідач всупереч вказаним вище приписам Законів № 2011-XII, № 1282-XII та Порядку № 1078 не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.12.2015 по 14.07.2017. Оскільки відповідач такі дії не вчинив, вказане свідчить про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 .

Щодо доводів позивача в частині вимоги про зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 14.07.2017 в сумі 55685,69 грн., із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), то суд зазначає таке.

Так, повертаючись до правового регулювання спірних правовідносин слід вказати, що порівняння редакцій Порядку № 1078 до і після 15.12.2015 свідчить про введення в дію Постановою № 1013 із вказаної календарної дати ряд новел та дещо іншої за правим змістом процедури, встановленого Порядком проведення індексації грошових доходів населення, в тому числі і військовослужбовців.

По перше, «базовим місяцем» до 15.12.2015 вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати (грошового забезпечення) чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових), а після прийняття Уряд України Постанови № 1078, - місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок чи окладів (пункт 5 Постанови № 1078). Тобто, якщо раніше місяць підвищення грошових доходів (базовий місяць) визначався у разі, коли збільшувались розміри заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок зростання будь-якої постійної її складової, то після внесення змін тільки у разі, якщо підвищення виключно тарифну ставку чи оклад.

По друге, індексація грошових доходів населення до 01.01.2016 (зокрема і до 01.12.2015) проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка, а після 01.01.2016 - в розмірі 103 відсотка.

Позивач наполягає на тому, що починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовця здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає такий військовослужбовець, як то визначено пунктом 5 Порядку № 1078 в редакції чинній з 15.12.2015.

Дійсно, суд погоджується із доводами позивача про те, що станом на 15.12.2015 останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців мало місце з 01.01.2008 відповідно до Постанови № 1294, дія якої втратила чинність 01.03.2018. Надалі, у зв`язку з набранням чинності Постановою № 704, з 01.03.2018 підвищено посадові оклади військовослужбовців, шляхом затвердження нової тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Вирішуючи питання, який із базових місяців необхідно враховувати у спірному випадку (січень 2008 року, як вважає позивач, грудень 2015 року як вважає відповідач, чи січень 2016 року), а також питання як станом на грудень 2015 року врахувати нову редакцію Порядку № 1078 із застосуванням обставин і вихідних даних, що мали місце до набрання з 15.12.2015 чинності Постанови № 1013, суд виходить із наступних мотивів.

Спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку (пункт 13 Порядку № 1078).

Одним із питань, які досить часто виникають у процесі вирішення судових спорів, є питання дії закону в часі. Такі питання можуть мати найрізноманітніші форми, зокрема визначення норми закону, яку слід застосувати до спірних правовідносин, які виникли у минулому, але на момент виникнення спору та/або розгляду справи в суді (тривалості відповідної адміністративної процедури) така норма втратила чинність або була суттєво змінена (шляхом розширення або звуження правомочностей суб`єкта приватного права або суб`єкта публічного права), чи навпаки.

Вирішуючи ці питання, обов`язково необхідно враховувати зміст конституційного принципу незворотності дії закону у часі та негайної дії норми процесуального права, а також аналізувати рішення Конституційного Суду України щодо порядку застосування норми права у часі та вже сформовану практику Верховного Суду із зазначеного питання.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).

Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у час, доцільно зробити висновок про те, що судом під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

Питання про спосіб застосування конституційного принципу незворотності дії закону у часі вирішується у процесі правозастосовної діяльності судами.

Так, Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17 сформульовано правовий висновок, за змістом якого "розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності".

У контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі це означає, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акта, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до суб`єкта владних повноважень, подала повний пакет документів тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.

Переносячи коментовані висновки щодо дії положень нормативно-правового акта в часі до спірного випадку, суд вказує на таке.

Так, Постанова № 1013, якою внесено зміни до Порядку № 1078, прийнята Урядом України 09.12.2015, і набрала чинності з 15.12.2015. При цьому, пунктом 6 цій Постанові Уряду надано зворотної дії в часі, так як ухвалено застосовувати її з 1 грудня 2015 року.

Цими змінами, саме на які посилається представник позивача, з 15.12.2015 внесено новелу до пункту 5 Порядку № 1078, за якою місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення безпосередньо тарифних ставок чи окладів.

До вказаної дати (до 15.12.2015) таким місяцем був місяць, якому зростали грошові доходи населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових), без перегляду в сторону збільшення тарифних ставок чи окладів.

Тобто, з 15.12.2015 введено в дію нові правила визначення так званого "базового місяця", значення індексу споживчих цін в якому приймається за 1 або 100.

Особливу увагу у спірному випадку необхідно звернути на те, що положення Постанови № 1013 не містить особливих умов застосування нових положень Порядку № 1078, введених в дію з 15.12.2015, зокрема абзацу першому пункту 5 цього Порядку не надано зворотної дії в часі.

Поряд з вказаним пунктом 3 Постанови № 1013 встановлено Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078.

Отже, абзацами 1 і 2 пункту 3 Постанови № 1013 чітко визначено, що нові правила розрахунку індексації розпочинають діяти з січня 2016 року, а правила розрахунку індексації грошових доходів за грудень 2015 року здійснюються за діючою на цей місяць Порядком №1078.

У суду немає сумнівів в тому, що підвищення тарифних ставок, які визначні у пункті 1 Постанови № 1013, також стосуються й такої категорії працівників як військовослужбовці.

Одночасно, сторони не заперечують, що з дня набрання чинності Постанови № 1013 до 01.03.2018 не відбулася зміна розміру посадових окладів військовослужбовців. А відтак, з даної дати (набрання чинності нового порядку визначення базового місяця для індексації грошових доходів), за правилами нової редакції абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 не виникло правових підстав для визначення місяця, значення індексу споживчих цін в якому приймається за 1 або 100.

Постанова № 1013 не надала правової можливості враховувати місяць, в якому мало місце зміна тарифних ставок та/або окладів військовослужбовців, до дня набрання чинності нормативно-правовим актом до 15.12.2015.

Саме такий підхід до застосування нормативно-правого регулювання у спірних правовідносинах застосовано Восьмим апеляційним адміністративним судом при ухваленні постанов від 19.08.2021 у справі №380/2337/21 (провадження №А857/10789/21), від 06.09.2021 у справі №260/504/21 (провадження №А/857/8803/21), від 22.09.2021 у справі №460/804/21 (провадження №А/857/11378/21), від 22.09.2021 у справі №380/2919/21 (провадження №А/857/11680/21), від 10.09.2021 у справі №380/8472/20 (провадження А/857/11386/21), від 30.08.2021 у справі №260/506/21 (провадження №А/857/8848//21).

В таких справах Восьмий апеляційний адміністративний суд сформував такі висновки:

- "Прийняття підвищення тарифних окладів (стипендій), яке сталося до 15.12.2015 року, за 1 або 100 відсотків порушує таку складову верховенства права, як принцип правової визначеності, та суперечить положенням частини першої статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність осіб. Тому у відповідача були відсутні підстави для обрахунку індексації позивачу січня 2008 року як базового місяця";

- "Натомість висновок суду першої інстанції про встановлення до вказаного періоду базового місяця січня 2008 року вказує на застосування судом першої інстанції норм право до спірних відносин, що виникли раніше, тобто суд порушив принцип незворотності дії правових норм в часі";

- "При цьому, з огляду на принцип «незворотності дії законів в часі», оскільки станом на 01 грудня 2015 року позивач не перебував у статусі «новопризначеного працівника», відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин пункту 10-2 Порядку №1078 та застосування, як базового місяця, січня 2008 року".

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у проведенні перерахунку індексації його грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 17.04.2017, враховуючи «базовий місяць» для розрахунку січень 2008 року, суд вважає безпідставними. Як наслідок, не підлягають задоволенню й позовні вимоги в частині виплати індексації грошовового забезпечення в сумі 55685,69 грн., розрахованої позивачем, виходячи з вказаного «базового місяця».

Натомість в межах дій із нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення відповідачу необхідно провести розрахунок із застосуванням відповідних положень Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 у редакціях, чинних за період з 01.12.2015 по 14.07.2017, зокрема й в частині визначення "базового місяця".

При цьому відповідачу необхідно врахувати, що зважаючи на принцип "розпочатий процес реалізації права повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом", а також те, що абзацом першим пункту 3 Постанови № 1013 у грудні 2015 року не встановлено іншої процедури розрахунку індексації ніж та, що діяла до 01.01.2016, "відсоток коефіцієнта індексації" має обчислюватися з відповідного місяця календарного року по січень 2016 року, а базовим місяцем для його розрахунку має бути саме той місяць календарного року, як місяць в якому у складі грошового забезпечення ОСОБА_1 відбулося зростання грошового доходу/забезпечення без перегляду його мінімального розміру в місяці, в якому відбулося таке підвищення, в тому числі збільшення (встановлення нової) будь-якої складової забезпечення військовослужбовця, яке призвело до підвищення заробітку, і виплата якої мало постійний характер у визначеному раніше розмірі.

Однак, враховуючи, що відповідач ще не провів нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, суд не має підстав для дослідження вказаних вище обставин.

Системний аналіз приписів Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, на думку суду, дає підстави для висновку про те, що обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення), зокрема визначати суму такої індексації, покладено саме на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності. Тобто, визначення та нарахування суми індексації за певний період належить до повноважень відповідача. Суд лише перевіряє правильність такого розрахунку, якщо особа з ним не погоджується.

У постановах від 17 вересня 2020 року у справі №420/1207/19 і від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 Верховний Суд дійшов аналогічного висновку, який з огляду на приписи частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом під час вирішення наведеного спору.

У спірних правовідносинах індексація з 01.12.2015 року по 14.07.2017 позивачу ще не нарахована та не виплачена.

Питання перевірки правильності визначення відповідачем базового місяця при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

Отже, підсумовуючи, суд вважає належним способом захисту прав позивача спонукання/зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 14.07.2017.

Суд враховує, що саме такий спосіб захисту прав колишніх військовослужбовців визнав належним та ефективним Верховний Суд, розглядаючи як суд першої інстанції зразкову справу № 620/4218/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81798649), а саме:

- визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року;

- зобов`язав військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року.

Аналогічний підхід є усталеним в практиці Верховного Суду як суду касаційної інстанції при перевірці рішень судів у спорах щодо невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям (про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за певний період).

У цій справі суд дав оцінку протиправній бездіяльності відповідача щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за охоплений позовними вимогами період і, з метою відновлення прав позивача, приймає рішення зобов`язального характеру. На виконання цього рішення суду відповідач, нараховуючи індексацію грошового забезпечення позивача, також повинен здійснити нарахування/утримання/сплату передбачених законодавством податків та обов`язкових зборів, подати відповідну звітність в контролюючі органи (ДПС України, ПФ України) щодо суми виплаченого фізичній особі доходу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 14.07.2017 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період. В задоволенні решти позову належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Cторонами не понесено судових витрат у справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 14.07.2017.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 14.07.2017.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Часті запитання

Який тип судового документу № 103691628 ?

Документ № 103691628 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 103691628 ?

Дата ухвалення - 17.03.2022

Яка форма судочинства по судовому документу № 103691628 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 103691628 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 103691628, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 103691628, Івано-Франківський окружний адміністративний суд було прийнято 17.03.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.

Судове рішення № 103691628 відноситься до справи № 300/4592/21

Це рішення відноситься до справи № 300/4592/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 103691627
Наступний документ : 103691629