Ухвала суду № 103688175, 17.03.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7564/20

1-кп/212/145/22

У Х В А Л А

про запобіжний захід

17 березня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районнийсуд містаКривого РогуДніпропетровської областів складі:головуючого суддіВаврушак Н.М.,секретаря судовогозасідання АдамянВ.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст.186, ч. 1 ст.263, ч. 4 ст. 296 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 186 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші та учасники судового провадження: прокурор Потьомкіна Н.О., представник потерпілих Головіна Л.С., обвинувачений ОСОБА_1 , захисники обвинувачених- адвокати Калюпін Ю.В., Орлов В.І.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченим строків тримання під вартою, посилаючись на те, що наявні ризики вчинення ними нових злочинів, переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в певний час доби, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та бажанням боронити Україну.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник- адвокат Орлов В.І. просили змінити запобіжний захід на домашній арешт з тих підстав, що наведені прокурором ризики не доведені, обвинувачений має малолітню дитину, батьків пенсіонерів, вони не мають матеріального забезпечення, він хоче їх захищати та підтримувати у військовий час. Окрім того, вказують на тривалий час перебування під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 відмовився від участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, його захисник- адвокат Калюпін Ю.В. поклався на розсуду суду при розгляді даного клопотання.

Представник потерпілих підтримала клопотання прокурора, просила відмовити у клопотанні обвинуваченого ОСОБА_1 .

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурором у клопотанні наведені відомості, що дають підстави обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Суд враховує, що обвинуваченому ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочинів втому числі ітяжких: проти волі, честі та гідності неповнолітніх осіб, незаконного позбавлення волі цих осіб, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням їм фізичних страждань та катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю, фізичного, морального страждання шляхом інших насильницьких дій з метою примусити потерпілих вчинити дії, що суперечать їх волі. ОСОБА_1 до затримання не працював та не мав законного джерела доходів, міцних соціальних зв`язків.

Суд враховує, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, противолі, честі та гідності двох неповнолітніх осіб. Він міцних соціальних зв`язків не має, до затримання не працював.

Прокурором доведено про те, що перебуваючи на волі, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть незаконно впливати на неповнолітніх потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, можуть переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст.177 КПК України, суд зазначає, що з огляду на обставини кримінального провадження, з врахуванням осіб обвинувачених, яким інкримінується скоєння злочинів, в тому числі тяжких, та з урахуванням всіх зазначених вище критеріїв в сукупності, на даний час достатньо підстав вважати, що обвинувачені з огляду на їх моральні якості можуть ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,продовжувати злочинну діяльність.

При цьому, суд зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07. 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оцінюючи наведені обставини, суд вважає, що існують ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно обвинувачених, а саме ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, переховування від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а тому інший більш м`який запобіжний захід не може в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Уданому випадку суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи особистості, та має усунути загрози скоєння нових злочинів та ризик переховування від суду (відсутність міцних соціальних зв`язків, відсутність джерел доходу).

Посилання сторони захисту на зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешті, є безпідставним, оскільки такий захід не може запобігти вищевказаним ризикам.

Суд, дійшовши висновку про продовження існування вказаних вище ризиків, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог статті 199 КПК України, вважає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діянь, яке їм інкримінуються, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які не зменшилися, є реальними, тому суд приходить до висновку про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим строком на 60 днів без визначенням розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 15.05.2022 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій особі до місця ув`язнення.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а особою, що утримується під вартою - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя Н. М. Ваврушак