Постанова № 10368683, 01.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.07.10 16 год. 30 хв.Справа №2а-1374/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі< колегії суддів >: головуючого судді - Лотової Ю.В.;

< суддів ><<- >><Суддя >;

при секретарі: Мамедової Е.С.,

за участю представників:

позивача Ізмоденова Д.В. довіреність від 11.12.2010 року, Кудінова В.М. довіреність від 16.03.2010 року № 02/14-10,

відповідача Лінніка О.В., довіреність від 02.12.2009 року № 3888/9/10-0,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морської завод» (вул. Героїв Севастополя, 13, м. Севастополя, 99001),< Список ><Позивач в особі >додержавної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74, м. Севастополь, 99001),< Список ><Відповідач в особі >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи:

12.05.2010 р. відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морської завод»(далі по тексту позивач або товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя (далі по тексту відповідач або ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень відповідача № 0001451520/0 від 05.11.2009 р., № 0001451520/1 від 13.01.2010 р., № 0001451520/2 від 08.02.2010 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 19 травня 2010 р. відкрито провадження в адміністративної справі № 2а-1374/10/2770.

Ухвалою від 31 травня 2010 року закінчено підготовче провадження, адміністративна справа призначена до судового розгляду.

Відповідно до заяви про уточнення позивних вимог позивач збільшив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001451520/0 від 05.11.2009 р., № 0001451520/1 від 13.01.2010 р., № 0001451520/2 від 08.02.2010 р. та № 0001451520/3 від 20.04.2010 р.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ст.ст. 5, 7 та 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України та Інструкції ДПАУ № 110 від 17.03.2001 року «Про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби». Вважають, що відповідач не мав права на застосування штрафних санкцій до позивача, оскільки на момент їх застосування податкове зобовязання за квітень 2009 року ще не було погашено у повному обсязі, а дані, викладені в акті перевірки не відповідають первинним документам позивача та зроблені на підставі даних облікової картки позивача, після самостійного перерозподілу відповідачем грошових коштів, перерахованих за іншим призначенням платежу.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, надав суду заперечення у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог. Відповідач вважає, що правомірно за рахунок отриманих грошових коштів здійснював погашення податкового боргу та податкових зобовязань, які виникли до податкового зобовязання, зазначеного у платіжних дорученнях позивача у якості призначення платежу. Зазначені дії відповідають п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(арк.с. 85-86)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.ст. 4 та 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (далі по тексту Закон України № 509) Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади. Завданнями органів державної податкової служби є, у тому числі, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

Таким чином, органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, у тому числі податку на додану вартість та застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

20 жовтня 2009 року державною податковою інспекцією в Нахімовському районі м. Севастополі була проведена документальна невиїзна перевірка щодо своєчасності сплати податкових зобовязань з ПДВ за квітень 2009 року ВАТ «Севастопольський морський завод», за результатами якої складений акт № 1891/10/152/14312370 від 20.10.2009 року (далі по тексту акт перевірки) (арк.с.10-11).

Відповідно до висновків акту перевірки, у товариства на 01.06.2009 року виникла податкова заборгованість з ПДВ у розмірі 247475,04 грн., що була погашена:

-51386, 52 грн. платіжним дорученням № 653 від 21.09.2009 року на суму 56019,56 грн., термін сплати порушений на 112 днів;

-94535,66 платіжним дорученням № 686 від 24.09.2009 року на суму 95000 грн., термін сплати порушений на 115 днів;

-55348,82 грн. платіжним дорученням № 704 від 28.09.2009 року на суму 56200,00 грн., термін сплати порушений на 119 днів;

-41571,00 грн. платіжним дорученням № 1672 від 28.09.2009 року на суму 43800, грн., термін сплати порушений на 119 днів;

За несвоєчасну сплату податкових зобовязань до товариства відповідно до п. 10.2. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст.. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»були застосовані фінансові санкції.

На підставі вказаного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 05.11.2009 р. № 0001451520/0, яким визначив податкове зобовязання відкритому акціонерному товариству «Севастопольський морської завод»щодо сплати штрафу в розмірі 121 421 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість. (арк.с. 12)

Не погодившись з цим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку до державної податкової інспекцій у Нахімовському районі м. Севастополя, державної податкової адміністрації міста Севастополя та Державної податкової адміністрації України. Відповідно до рішень державної податкової інспекцій у Нахімовському районі м. Севастополя, державної податкової адміністрації міста Севастополя та Державної податкової адміністрації України скарги товариства були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (податковими повідомленнями-рішеннями № 0001451520/1 від 13.01.2010 р., № 0001451520/2 від 08.02.2010 р. та № 0001451520/3 від 20.04.2010 р.) (арк.с. 13-14, 44-52, 70-78).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1. статті 7 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту Закон № 2181) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 р. N 110 затверджена Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459.

Відповідно до п. 6.1.7 цієї Інструкції у разі, коли платник податків не сплачує (не погашає) узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених законодавством, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 6.1.1 - 6.1.6 цього пункту, чи ні.

При цьому, складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

Повідомлення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) узгодженого податкового зобов'язання:

1) при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов'язання, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів повідомлення про застосування штрафу приймається у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) за цей період податкового боргу. Тобто, повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

2) при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов'язання, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів повідомлення про застосування штрафу приймається у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) за цей період податкового боргу. Аналогічно до попереднього повідомлення приймається одне повідомлення за весь період;

3) при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов'язання, повідомлення приймається у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) податкового боргу. Податкове повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов'язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

Таким чином, у разі несвоєчасної сплати платником податку податкового зобовязання до нього застосовуються штрафні (фінансові) санкції у залежності від строку затримці, про що складається податкове повідомлення-рішення. При цьому, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, таке податкове повідомлення приймається після погашення всієї суми заборгованості одне на всю суму сплати.

Судом встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року товариство самостійно визначило податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 242842 грн. (арк.с. 68-69)

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181 передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тобто позивач повинен був сплатити податкове зобовязання з податку на додану вартість за квітень 2009 року до 30 травня 2010 року, але не сплатив.

10 вересня 2010 року товариством подана декларація з податку на додану вартість за серпень 2009 року, у якій визначено сума податкового зобовязання з цього податку у розмірі 194848 грн., яку воно мало сплатити до 30 вересня 2009 року.

У вересні 2009 року товариством в рахунок сплати зобовязань з податку на додану вартість здійснені таки платежі:

-на суму 56019,56 грн. платіжним дорученням № 653 від 21.09.2009 року з призначенням платежу «перерахування податку на додану вартість за квітень 2009 року»;

-на суму 95000 грн., платіжним дорученням № 686 від 24.09.2009 року з призначенням платежу «перерахування податку на додану вартість за серпень 2009 року. Сплата по строку 30.09.2009 р.»;

-на суму 56200,00 грн. платіжним дорученням № 704 від 28.09.2009 року, «перерахування податку на додану вартість за серпень 2009 року. Сплата по строку 30.09.2009 р.»;

-на суму 438000, грн. платіжним дорученням № 1672 від 28.09.2009 року, «перерахування податку на додану вартість за серпень 2009 року. Сплата по строку 30.09.2009 р.»(арк.с. 15-18, 36)

Відповідно до наданих суду доказів, заперечень відповідача та пояснень представника відповідача у судовому засіданні вищезазначені суму біли самостійно перерозподілені ДПІ на сплату заборгованості за податковим повідомленням-рішенням № 0000771520 від 19.05.2009 року, сплату податкового зобовязання з податку на додану вартість за квітень 2009 року та сплату пені.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181 визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76 затверджена Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

З гідно з п. 1.7 цієї Інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законами України № 2181 та № 509 до повноважень державної податкової служби не віднесено право на зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена Вищим адміністративним судом в Інформаційному листі від 17.03.2009 року № 358/13/13-09 та в ухвалах цього суду по конкретних справах.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що у вересні 2009 року позивачем було погашені податкові зобовязання: за квітень 2009 року у сумі 56019,56 грн. та за серпень 2009 року у сумі 194848 грн. (152 грн. повинно бути зараховано на рахунок погашення заборгованості за попередні періоди відповідно до ст. 7 Закону України № 2181).

Оскільки на момент проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001451520/0 від 05.11.2009 р. податкове зобовязання з податку на додану вартість за квітень 2009 року не було сплачено позивачем у повному обсязі і термін затримки перевищував 90 днів, ДПІ не мало право на прийняття податкового повідомлення рішення щодо визначення штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання за таке порушення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинство визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків нараховані податкові зобов'язання діє презумпція добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оскільки ДПІ не доведена правомірність прийнятого ним рішення позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морської завод»підлягають задоволенню у повному обсязі.

Постанова викладена у повному обсязі 05.07.2010 року.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0001451520/0 від 05.11.2009 р., № 0001451520/1 від 13.01.2010 р., № 0001451520/2 від 08.02.2010 р. та № 0001451520/3 від 20.04.2010 р. про визначення податкового зобовязання відкритому акціонерному товариству «Севастопольський морської завод»щодо сплати штрафу в розмірі 121 421 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морської завод»судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

Суддя< підпис >Ю.В. Лотова

Судді:< підпис ><Суддя >

< З оригіналом згідно >

Суддя< підпис >Ю.В. Лотова

Судді:< підпис ><Суддя >