Рішення № 103684552, 14.03.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2022 року м.Київ № 320/9986/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 104350003507 від 09.06.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 21.06.2021 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка має статус особи, що постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), що підтверджується відповідним посвідченням. Тому, на думку позивачки, вона як потерпіла від Чорнобильської катастрофи має право на призначення пенсії на пільгових умовах. Маючи, станом на 03.06.2021 страховий стаж 32 роки 11 місяців 23 дні, вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення їй пенсії за віковим зі зниженням їй пенсії зі зниженням пенсійного віку. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області від 09.06.2021 №104350003507 у призначенні пенсії було відмовлено через відсутність необхідного періоду працювання або проживання на територіях радіоактивного забруднення. Не погоджуючись з таким рішенням органу Пенсійного фонду, позивачка оскаржила його до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначаються лише ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка передбачає, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. При цьому, позивачкою до своєї заяви про призначення пенсії не додано доказів, що підтверджують період роботи (проживання) ОСОБА_1 на забруднених територіях строком, передбаченим Законом України №796, необхідним для призначення пенсії відповідно до ст. 55 цього Закону при досягненні віку 54 роки. Також, у відзиві відповідач зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, а тому Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області за позовними вимогами про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії є неналежним відповідачем, з огляду на що просив залучити як другого відповідача у даній справі Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Ухвалою суду від 31.01.2022 залучено у якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, не скористався наданим йому правом подачі відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області 12.02.1997.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 , виданим Київською облдержадміністрацією 08.04.1994, позивачка має статус громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

З довідки Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області №1184 від 28.05.2021 вбачається, що ОСОБА_2 , з дня аварії на ЧАЕС (26.04.1986) по 16.10.1989 була зареєстрована і постійно проживала у с.Сорокопень Коростенського (Овруцького) району Житомирської області.

Відповідно до довідки Бучанської міської ради Гаврилівського Старостинського округу від 13.05.2021 №П-12870, ОСОБА_1 дійсно фактично зареєстрована і проживає з 02.11.1989 по 05.03.1998 за адресою: АДРЕСА_1 ; з 05.03.1998 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 .

03.06.2021 позивачка звернулася до Головного управління ПФУ у Київської області із заявою про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, як потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС.

До заяви позивачкою було додано копію посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Крім того, на підтвердження періоду проживання на території радіоактивного контролю позивачкою до відповідача подано копії довідок Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області №1184 від 28.05.2021, Бучанської міської ради Гаврилівського Старостинського округу від 13.05.2021 №П-12870 про те, що вона з 26.04.1986 по 16.10.1989 була зареєстрована та проживала у с.Сорокопень Коростеньского (Овруцького) району Житомирської області, з 02.11.1989 по 05.03.1998 за адресою: АДРЕСА_1 ; з 05.03.1998 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області від 09.06.2021 №104350003507 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з тих підстав, що період проживання (роботи) заявниці на території зони посиленого радіоекологічного контролю відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 3 роки 05 місяців та 09 днів. Відтак, право на призначення пенсії позивачка матиме з 21.06.2022.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Зокрема, ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в ст. 55 Закону № 796-XII.

Так, абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1), при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, а саме: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно з частиною 3 статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Разом з тим, положенням статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Згідно з пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Відповідно до частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Крім того, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, належать до категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Згідно з статтею 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51, який був чинний на момент встановлення позивачу статусу евакуйованого із зони відчуження (далі - Порядок № 51), передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 51 потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) і особам, які постійно прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. № 224), віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення сірого кольору, серія Б.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 видача посвідчень іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС провадиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Посвідчення потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа осіб, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю надається за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Водночас, згідно з пунктом 12 Порядку № 51 спірні питання щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданих місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.

Таким чином, повноваження щодо встановлення особі статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи з числа з числа осіб, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю належить відповідній обласній державній адміністрації за місцем проживання особи. Водночас, у випадку необхідності вирішення спірних питань щодо наявності чи відсутності у особи права на встановлення їй статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи з числа з числа осіб, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, розгляд таких питань здійснюється відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій. Саме ці комісії розглядають видані місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування довідки та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, та на їх підставі встановлюють чи дійсно особа станом на 1 січня 1993 року прожила або відпрацювала чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Таким чином, наявність у ОСОБА_1 посвідчення 4 категорії серії НОМЕР_3 від 08.04.1993, яке було видано Київською обласною державною адміністрацією, надає їй право користуватися пільгами, визначеними Законом №796-ХІІ, в тому числі, і правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 27.02.2019 у справі №500/2778/17(реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -80129041).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи надає право користування пільгами, встановленими Законом №796, у тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Також, суд наголошує, що дослідження довідок Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області №1184 від 28.05.2021, Бучанської міської ради Гаврилівського Старостинського округу від 13.05.2021 №П-12870 мало сенс лише на стадії встановлення чи підтвердження позивачці статусу громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Водночас, враховуючи наявність у позивачки вже вищезазначеного статусу громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, 4 категорії, витребування відповідачем у неї додаткових довідок на підтвердження цього статусу є зайвим.

Оскільки на момент звернення позивачки до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідне посвідчення було й є дійсним, що, в свою чергу, свідчить про те, що позивачкою було надано документи, які підтверджують її право на отримання пільг, передбачених Законом №796, у тому числі пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Проте, згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під час розгляду справи, судом було встановлено, що рішення від 09.06.2021 №104350003507 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно з ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, яке відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, було визначено органом, який розглядатиме заву ОСОБА_1 .

Отже, матеріалами справи підтверджується та обставина, що рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивачки буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 09.06.2021 №104350003507 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно з ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

В ході розгляду справи судом було встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами право ОСОБА_1 на призначення їй, як громадянці, яка постійно працює або постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, пенсії за віком зі зниження пенсійного віку.

Однак, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якою врегульовано питання строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй, як громадянці, яка постійно працює або постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 03 червня 2021 року.

Зважаючи на положення пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також беручи до уваги дату звернення позивачки за призначенням пенсії, суд, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 21 червня 2021 року (дати, наступної за датою досягнення позивачкою 55-річного віку) пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 908 грн, що підтверджується квитанцією №38259360-1 від 11.08.2021.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір за подання адміністративного позову, у сумі 908 грн підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, оскільки саме на цей орган покладено обов`язок призначення пенсії.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) від 09.06.2021 №104350003507 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України У Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з 21.06.2021 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.