Рішення № 103684146, 14.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року Справа № 160/25172/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2021 року через систему "Електронний суд" ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу від 08.02.2021 р. №Ф-29564-13/66, винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код за ЄДРПОУ 44118658) про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 2 198,12 грн.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірна вимога про сплату боргу є протиправною та підлягає до скасування, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога (листопад-грудень 2020 року), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачкою ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

30.12.2021 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив, що За даними інформаційної системи Державної податкової служби України ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Правобережна ДПІ (Чечелівський район м. Дніпра) як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) з 09.01.2019 року по теперішній час. ОСОБА_1 подавалась звітність за 2019-2020 рр. но доходам отриманим від незалежної професійної діяльності. Адвокат ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Для здійснення контролю за сплатою єдиного внеску особами, які провадить незалежну професійну діяльність. Державною податковою службою України розроблено алгоритм автоматичного нарахування єдиного внеску, які щоквартально відображаються в інтегрованій картці платників по коду бюджетної класифікації 71040000. ОСОБА_1 в автоматичному режимі проведено наступні нарахування: 3300,00 грн. - єдиний внесок за 4 квартал 2020 року (граничний термін сплати 19.01.2021 року). Станом на 19.01.2021 року в 1КП 71040000 обліковувалась переплата по єдиному внеску у сумі 1101,88 грн. Таким чином, станом на дату формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-29564-13/66 в ІКІІ за кодом 71040000 обліковувалась заборгованість по єдиному внеску у сумі 2198,12 грн.

На зазначену суму була винесена спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 №Ф-29564-13/66 на суму 2198,12 грн.

Керуючись п. 3 р. VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі ІТС «Податковий блок» сформована вимога від 08.02.2021 №Ф- 29564-13/66 на суму 2198,12 грн., яку направлено на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Зазначене поштове відправлення повернуто Укрпоштою з позначкою «За закінченням терміну зберігання» 23.06.2021. Згідно p. VІ п.4 Інструкції №449, вимога про сплату (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо платник на день надсилання йому органом доходів і зборів вимоги про сплату боргу (недоїмки) не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином надісланою (врученою) навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата. Відповідно до п.5 розд. VI Інструкції №449, протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або нe сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). У зв`язку із чим, вимога від 08.02.2021 №Ф-29564-13/66 на суму 2198,12 грн. набула статусу узгодженої. У зв`язку з несплатою заборгованості та на виконання п.5 p. VІ Інструкції №449 вимога від 08.02.2021 №Ф-29564-13/66 на суму 2198,12 грн., направлена 24.09.2021 до Чечелівського відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для ініціювання відкриття виконавчого провадження, щодо стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з ОСОБА_1 у розмірі 2198,12 гри.

Згідно ч. 6 ст. 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тему числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. В силу вимог п.1 ч. 1 ст.31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. При цьому, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 частина третя ст.31 Закону № 5076-VІ). За правилами частин п`ятої та шостої вказаної етапі протягом строку зупинення права на заняття адвокатського діяльністю адвокат не мас права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної вдати з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України. Згідно Єдиного реєстру адвокатів України, здійснення адвокатської діяльності позивачем не зупинялось протягом 2018-2020 років. Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатського діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю. Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених, зокрема в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, на яких не поширюється дія Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755), здійснюється відповідно до статті 5 Закон № 2464 і розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162. Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку № 1162 у разі прийняття особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, рішення про припинення такої діяльності, платник єдиного внеску зобов`язаний у десятиденний строк з дня прийняття рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7- ЄСВ згідно з додатком 5 до Порядку № 1162 та копію розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи. Відтак, оскаржувана вимога є такою, що винесена виключно на законних підставах.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2021 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.

Слід зазначити, що одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" подано до суду заяву про забезпечення позову, за наслідками розгляду якої, ухвалою суду від 13.12.2021 року у задоволенні відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів. Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подати до суду: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію вимоги від 08.02.2021 р. №Ф-29564-13/66, винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код за ЄДРПОУ 44118658) про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 2 198,12 грн.; обґрунтований та вмотивований розрахунок вимоги від 08.02.2021 р. №Ф-29564-13/66 (із зазначенням дати, місяця та року коли створилася заборгованість). Витребувано від ОСОБА_1 : за період з 01 січня 2019 року по дату звернення з позовом до суду (10.12.2021 року): відомості про розмір щомісячно нарахованих доходів, утриманих та сплачених сум ЄСВ до бюджету; довідки за формою ОК-5 та ОК-7; докази щодо відрахування із заробітної плати єдиного соціального внеску в разі офіційного працевлаштування. Витребувані судом докази слід було подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 31 грудня 2021 року. Суд попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , з 08 листопада 2018 року являється адвокатом, що здійснює індивідуальну адвокатську діяльність згідно свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3969 від 08.11.2018 р. та витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.

З 09 січня 2019 року позивач взята на облік як платник єдиного внеску, реєстраційний номер 10000001407424, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платка єдиного внеску від 09.01.2019 №1904668000001 (форма №2- ЄСВ).

З моменту взяття на облік в якості платника єдиного внеску (09.01.2019 р.) по жовтень 2020 року включно, позивач сплачувала єдиний соціальний внесок (при відсутності доходу), у розмірі мінімального страхового внеску за місяць, що підтверджується поданою позивачем податковою звітністю та квитанціями про сплату єдиного внеску за період січень 2019 року - жовтень 2020 року, виключаючи період тимчасового звільнення від сплати єдиного соціального внеску за період березень - травень 2020 р. (згідно змін до Законів України, котрі були прийняті для підтримки платників податків на період заходів, що спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19); Закон України від 17.03.2020 р. № 533-IX; Закон України від 30.03.2020 р. № 540-IX; Закон України від 13.05.2020 р. № 591-IX).

З 12 серпня 2020 року по теперешній час позивач перебуває у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Обсідіант» (код ЄДРПОУ 34655289) на посаді юриста, що підтверджується наказом про прийняття на роботу №3-К від 11.08.2020 р. та трудовою книжкою позивача, серії НОМЕР_1 .

До того ж, позивач з 20 жовтня 2020 року по 23 лютого 2021 року перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, що підтверджується листком непрацездатності серії АДЮ №758212 від 20.10.2020 р. та свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 від 08.01.2021 р.

11 листопада 2021 року на телефон позивача прийшло повідомлення від АТ КБ «ПриватБанк» про те, що на рахунки позивача накладений арешт згідно постанови державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.11.2021 р., виконавче провадження №67409583, відкритого на підставі вимоги ГУ ДПС України у Дніпропетровській області №Ф-29564-13/66 від 08.02.2021 р.

Відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному реєстрі боржників, щодо ОСОБА_1 10.11.2021 р. було відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт грошових коштів ОСОБА_1 .

Як вбачається з Електронного кабінету платника податків, у позивача 19.01.2021 р. виник борг зі сплати єдиного соціального внеску (недоїмка) за 2 місяці (листопад, грудень) 4 кварталу 2020 року (дата нарахування недоїмки 19.01.2021 р.), внаслідок чого ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформувало вимогу №Ф-29564-13/66 від 08.02.2021р., яку без направлення позивачу, порушуючи право останньої на адміністративне оскарження, направило на виконання до Чечелівського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Вважаючи зазначену вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Пунктом 5 частиною першою статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (надалі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (стаття 13 Закону № 5076-VI).

Відповідно до частин першої, шостої статті 15 Закону № 5076-VI адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

За приписами підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - ПК) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 у справі № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, відтак, ширшою від діяльності адвоката.

Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Як убачається із матеріалів справи та як вже зазначено вище, з моменту взяття на облік в якості платника єдиного внеску (09.01.2019 р.) по жовтень 2020 року включно, позивач сплачувала єдиний соціальний внесок (при відсутності доходу), у розмірі мінімального страхового внеску за місяць, що підтверджується поданою позивачем податковою звітністю та квитанціями про сплату єдиного внеску за період січень 2019 року - жовтень 2020 року, виключаючи період тимчасового звільнення від сплати єдиного соціального внеску за період березень - травень 2020 р. (згідно змін до Законів України, котрі були прийняті для підтримки платників податків на період заходів, що спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19); Закон України від 17.03.2020 р. № 533-IX; Закон України від 30.03.2020 р. № 540-IX; Закон України від 13.05.2020 р. № 591-IX). З 12 серпня 2020 року по теперешній час позивач перебуває у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Обсідіант» (код ЄДРПОУ 34655289) на посаді юриста, що підтверджується наказом про прийняття на роботу №3-К від 11.08.2020 р. та трудовою книжкою позивача, серії НОМЕР_1 . До того ж, позивач з 20 жовтня 2020 року по 23 лютого 2021 року перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, що підтверджується листком непрацездатності серії АДЮ №758212 від 20.10.2020 р. та свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 від 08.01.2021 р.

При цьому суд зазначає, що нарахований та сплачений єдиний соціальний внесок ТОВ «Обсідіант» за ОСОБА_1 за період декретної відпустки (жовтень 2020 р.-березень 2021 р.) був нарахований та сплачений у жовтні 2020 року (в місяць отримання соціальної допомоги від Фонду соціального страхування), що підтверджується відповідними звітами ЄСВ.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю, в період виникнення спірних правовідносин, реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Оскільки Законом № 2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржена вимога, нараховував та сплатив роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV підлягають застосуванню судами як джерела права.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник, як наслідок останній не відноситься до жодної з категорій осіб, які мають сплачувати єдиний внесок відповідно до статті 4 Закону № 2464-VI, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно нараховано позивачу до сплати суми єдиного внеску у розмірі 2 198,12 грн. та покладено на нього обов`язок означену суму сплатити.

Крім того, податковим органом жодним чином не обґрунтований розмір нарахованого боргу по періодах, розрахунку заборгованості не надано.

Судом також враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Приписами ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відтак, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 08.02.2021 р. №Ф-29564-13/66 у розмірі 2 198,12 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.

Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на встановлене суд приходить про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується копією квитанції від 25.11.2021.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 908 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та вимогу від 08.02.2021 р. №Ф-29564-13/66, винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код за ЄДРПОУ 44118658) про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 2 198,12 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник