Постанова № 10368337, 09.07.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-3131/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2010 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої суддіСоломко І.І.,

за участю секретаряРозмовенко А.О.,

представників позивача Ляшко Н.В., Швидченко В.О.,

представників відповідачаШолудько Є.С., Пугач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Браво» до Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

15.06.2010 року, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Браво» (далі-позивач), звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ічнянському районі Чернігівської області (далі відповідач), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2010 року № 0000162320/0.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового-повідомлення рішення були порушені норми чинного законодавства, а саме: вказує на те, що податковим органом неправомірно були застосовані положення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того позивач вважає, що відповідачем при проведенні перевірки порушені вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань до тримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205 від 10.08.2005 року.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, викладені в позовні заяві та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що при проведенні перевірки та винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяв в межах чинного законодавства. Позивачем в порушення вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 та п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на 154 941,00 грн. В ході перевірки встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Браво» в січні 2010 року була зроблена предоплата товару на загальну суму 1859 510,00 грн., за рахунок якої виникло відємне значення в сумі 268 644,00 грн. В лютому 2010 року по розрахунках коригування було встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальність Торговий дім «Браво» повернуто залишок попередньої оплати на суму 1187 658,50грн., яка формувала відємне значення по декларації за січень 2010 року, в результаті такої предоплати підприємством здійснена безтоварна операція. За таких обстави відповідач вважає, що сума, яка заявлена позивачем до бюджетного відшкодування за лютий 2010 року зменшується на 154 941,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2010 року р. № 0000162320/0.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Державною податковою інспекцією в Ічнянському районі Чернігівської області в період з 16.04.2010 року по 20.04.2010 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства обмежено відповідальністю «Торговий дім «Браво» щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 154 941,00грн. за лютий 2010 року на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась за січень 2010 року.

Під час перевірки відповідачем були надані всі необхідні документи. Порушень не встановлено, як і не встановлено і завищення або заниження задекларованих відповідачем показників в рядках 10-17 Декларації за січень та лютий 2010 року .

За результатами перевірки органом податкової служби складено довідку від 23.04.2010 року № 185-23/30148661 «Про результати позапланової перевірки ТОВ «ТД Браво» код за ЄДРПОУ 30148661 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в період за січень 2010 року», в двох примірниках, підписана комерційним директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Браво» і один екземпляр останнім отримано.

У довідці зазначено, що перевіркою підтверджено відображене ТОВ «Торговий дім «Браво» у декларації за лютий 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 154 941,00 грн.

19.05.2010 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб у відповідача проведена невиїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 року, задекларовану на розрахунковий рахунок підприємства, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась у січні 2010 року.

За результатами перевірки складено акт N 216-23/30148661 від 19.05.2010 року.

На підставі акта перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2010 року р. N 0000162320/0, яким встановлено порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 та п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 154 491,00грн. за лютий 2010 року.

Суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Щодо включення до складу бюджетного відшкодування 154 491,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 ст. 7 вказаного вище Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежує такий термін як "попередній період" тільки тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. Отже, будь-який період, який передує звітному є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Таким чином, з наведених положень Закону, вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, в контексті пункту 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

На підтвердження такого розуміння правильності застосування вказаного підпункту слугує нова редакція цього підпункту, викладена в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 № 309-VI.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем здійснюється підміна понять «залишок відємного значення після бюджетного відшкодування попереднього періоду» та «сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)» при обґрунтуванні своїх доводів.

Відповідач приймаючи податкове повідомлення-рішення, про скасування якого заявлено позов, виходив з того, що позивач товар не придбавав і ці операції були безтоварними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з цим погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що придбаний товар використовувався позивачем в межах господарської діяльності, що підтверджено відповідними договорами, укладеними позивачем на поставку товару від 26.04.2010 року № 32, від 25.12.2008 року № 185/05, від 02.06.2010 року № 50, від 12.01.2010 року № 016/09 від 01.02.2009 року, від 01.11.2009 року № 876, від 01.02.2010 року № 011/10, № П19/01/10, від 04.05.2009 року № 26, від 14.02.2010 року № 23 , від 26.12.2008 року № 91, про що свідчать відомості зазначені в журналіордеру № 31 по рахунку 631 ТОВ «ТД Браво» за січень 2010 року, який містяться в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що підпунктом 7.4.5. вищезазначеного закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивачем наданий суду реєстр отриманих та виданих податкових накладних № 5 за січень 2010 року, який містяться в матеріалах справи та про наявність яких не заперечує відповідач.

Згідно поданих розрахунків коригування: № 122 кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 06.01.2010 року № 180 сума податкового зобовязання зменшується на суму 4 333,33грн., № 123 до податкової накладної № 115 на суму 193 609,75грн., № 121 до податкової накладної від 27.01.2010 року № 115 на суму 1 083,00грн.

Довідкою від 23.04.2010 року № 185-23/30148661 «Про результати позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Браво» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в період за січень 2010 року» податковим органом також підтверджено відображене у декларації за лютий місяць 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 154 941,00 грн.

Таким чином, сплачена сума податку на додану вартість з урахуванням проведеного позивачем коригування, яка підлягає бюджетному відшкодуванню становить 154 941,00 грн. та правомірно включено таку суму до податкового кредиту. Факт сплати податку та правомірність формування податкового кредиту відповідачем не заперечувалось.

Кім того суд зазначає, що відповідно до «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2010 року №327 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205 зі змінами та доповненнями від 13.06.2007 року №354 , за результатами проведення невиїзних, документальних , виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства оформляється довідка. Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

За таких обставин судом не приймається до уваги твердження відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на 154941,00 грн., оскільки відповідно до вищевказаної норми, довідка є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, а також спростовується наданими позивачем доказами.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що висновки відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на 154 941,00 грн. не знайшли свого підтвердження.

Стосовно складення акту позапланової невиїзної перевірки правильності заявленого бюджетного відшкодування заявленого позивачем, слід зазначити наступне.

Представник відповідача стверджує, що провів позапланову невиїзну перевірку на підставі якої було винесено оскаржуване позивачем рішення, у відповідності до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Пунктом 4 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків)

Відповідно до п.п.3 п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Підпунктом 2 п. 1.8 зазначеного Порядку, титульний аркуш акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок друкується на номерному бланку органу державної податкової служби для складання актів документальних перевірок.

Суд не погоджується з доводами відповідача і зазначає, що відповідач не надав жодних доказів щодо запрошення платника податків на перевірку та направлення позивачу акту невиїзної перевірки на номерному бланку, тобто відповідач не діяв у відповідності до вищезазначених норм Закону України "Про податкові службу в Україні" та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення районі від 21 травня 2010 року № 0000162320/0, підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 7-14, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Браво» до Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010 року №0000162320/0.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Браво» судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складання та підписання повного тексту постанови 14 липня 2010 р.

Суддя Соломко І.І.