Рішення № 103683110, 10.03.2022, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/5333/21

Провадження № 2/463/74/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2022 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в :

позивач звернулася в суд з позовом до відповідачів про стягнення з ОСОБА_2 58621,79 гривень матеріального збитку, 30000,0 гривень моральної шкоди; стягнення з ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» 8947,46 гривень страхового відшкодування, а також солідарного стягнення з відповідачів 3000,0 гривень відшкодування витрат за проведення судової автотоварознавчої експертизи.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 12.09.2020 року по вул.Водогінна,2 у м.Львові водій автомобіля марки «Renault Logan» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , порушив вимоги ПДР України та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Honda CR-V» р.н. НОМЕР_2 , власником якого є позивач. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження і постановою Личаківського районного суду м.Львова від 22.10.2020 року, відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС» і за його зверненням остання 23.12.2020 року здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 44479,72 гривень. Разом з тим, відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи, яка проведена на його замовлення, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 55927,18 гривень. За виключенням франшизи у розмірі 2500,0 гривень, недоплачена сума страхового відшкодування становить 8947,46 гривень. Таку суму просить стягнути у примусовому порядку з ПрАТ «СГ «ТАС».

Крім того, згідно згаданого вище висновку загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Honda CR-V» р.н. НОМЕР_2 , становить 112048,97 гривень. Різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою становить 58621,79 гривень, яку просить стягнути безпосередньо з винуватця ДТП.

Крім того, внаслідок пошкодження автомобіля позивач зазнала моральних страждань, що призвело до порушення її нормальних життєвих зав`язків. Протягом тривалого часу вона не мала можливості користуватись автомобілем, в тому числі для щоденного догляду за хворим чоловіком, який перебував на стаціонарному лікуванні та потребував такого догляду. Розмір моральної шкоди оцінює у розмірі 30000,0 гривень, які просить стягнути з ОСОБА_2 .

Крім того, пропорційно до задоволених позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідачів 3000,0 гривень на відшкодування витрат за проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Відповідач ПрАТ «СТ «ТАС» не погодився та подав відзив на позовну заяву, долучивши докази його направлення іншим учасникам справи. Зокрема, після отримання повідомлення про ДТП ним було направлено свого представника для визнання причин настання страхового випадку та розміру збитків. Згідно експертного автотоварознавчого дослідження, проведеного на замовлення страховика, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 54102,86 гривень, в тому числі ПДВ у розмірі 7123,14 гривень. Враховуючи, що вказана сума виплачувалась безпосередньо на рахунок потерпілого, відповідно до вимог чинного законодавства її було зменшено на суму ПДВ, а також на суму франшизи, після чого розмір страхового відшкодування становив 44479,72 гривень, яке і було виплачено позивачу. Крім того, повідомлення про ДТП відповідач отримав 18.09.2020 року та протягом десяти робочих днів направив свого представника для визначення причин настання страхового випадку і розміру збитків, що виключає можливість відшкодування позивачу витрат на проведення автотоварознавчої експертизи. У зв`язку з наведеним, просить відмовити у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СГ «ТАС».

Також, відзив на позовну заяву подав представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лущанець М.В. Проти обґрунтованості позову заперечує, оскільки позивачем не надано жодних доказів щодо реальних витрат на ремонт автомобіля. Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то її розмір не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Відповіді на такі відзиви не було подано.

Позовна заява поступила до суду 13.05.2021 року.

Первинно, відповідачами були ПрАТ «СГ «ТАС» та ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн», а ОСОБА_2 був залучений до справи в якості третьої особи.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 11.06.2021 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами загального позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

В подальшому, за відповідним клопотанням представника відповідача суд проводив судові засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, про що постановив відповідні ухвали від 02.09.2021 року та від 23.11.2021 року.

Також, ухвалою від 30.09.2021 року, суд задовольнив клопотання представника позивача та витребував у ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» інформацію з документальним підтвердженням про те, чи перебував ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн», а також витребував у ГУ ДПС у Львівській області інформацію про те, чи перебував ОСОБА_2 станом на 12.09.2020 року у трудових відносинах з ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн».

01 жовтня 2021 року від ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи договору прокату автомобіля, укладеного з ОСОБА_2 , а також інформацію про те, що останній не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн». На підтвердження таких доводів відповідач також долучив відомості про нарахування заробітної плати (т.1 а.с.196-198) та інші документи податкової звітності (т.1 а.с.199-208), які підтверджують відсутність між ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» та ОСОБА_2 трудових відносин.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2021 року, ГУ ДПС у Львівській області надало інформацію про відсутність даних про доходи ОСОБА_2 за період з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року (т.1 а.с.231).

З огляду на це, 10.12.2021 року представник позивача подав до суду клопотання про заміну неналежного відповідача ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» належним відповідачем ОСОБА_2 , а також долучив уточнену редакцію позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.12.2021 року, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання, клопотання представника позивача задоволено, виключено з числа відповідачів ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» та залучено належного відповідача ОСОБА_2 , якому вручено копію уточненої позовної заяви та надано час на ознайомлення, для чого в судовому засіданні оголошено перерву.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27 жовтня 2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді.

Перед тим як розпочати розгляд справи по суті, суд провів підготовче засідання, в межах якого були виконані завдання підготовчого провадження. Крім того, суд розглянув абсолютно усі клопотання учасників справи, попередньо надавши можливість протилежній стороні висловитись з приводу таких клопотань.

Підготовче провадження закрито ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 24.01.2022 року. Справа призначена до судового розгляду по суті.

Відтак, суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому, що в силу вимог ч.ч.2, 3, 4 ст.83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог ч.7 ст.81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч.3 ст.367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

10 березня 2022 року позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином. Разом з тим, представник позивача скерував до суду клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача Мошончука І.С. в судовому засіданні позов заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов.

10 березня 2022 року представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, скерував до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності та підтримку раніше поданого відзиву.

Представник відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» в судове засідання повторно не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив.

Враховуючи обсяг зібраних доказів, яких достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, суд вважає за можливим завершити розгляд справи у відсутності осіб які не з`явились.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 10.03.2022 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст.264 ЦПК України, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.09.2020 року по вул.Водогінна,2 у м.Львові водій автомобіля марки «Renault Logan» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 порушив вимоги ПДР України та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Honda CR-V» р.н. НОМЕР_2 , власником якого є позивач, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с.11).

Постановою Личаківського районного суду м.Львова від 22.10.2020 року (т.1 а.с.12), яка не оскаржувалась і набрала законної сили, відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Renault Logan» р.н. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС», що підтверджується копією відповідного полісу № АО/6848780 (т.1 а.с.14).

27 листопада 2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Копія цієї заяви долучена до матеріалів справи (т.1 а.с.13).

Сторони у справі не оспорюють, що ПрАТ «СГ «ТАС» виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 44479,72 гривень, а відтак, в силу вимог частини першої статті 82 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертиз від 19.10.2020 року (т.1 а.с.17-24), який складено на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Honda CR-V» р.н. НОМЕР_2 без врахування ПДВ становить 112048,97 гривень, а вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу без врахування ПДВ - 55927,18 гривень.

Вважаючи, що відповідач ПрАТ «СГ «ТАС» не в повному обсязі виплатила страхове відшкодування, а відповідач ОСОБА_2 повинен сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою позивач звернулась до суду з цим позовом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Таким чином, з огляду на факти справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, для задоволення вимог пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд повинен вирішити чи правомірно відповідач розрахував суму страхового відшкодування та чи наявні підстави для стягнення з винуватця ДТП різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Окремо суд вирішить питання про розмір заподіяних збитків та про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як зазначив Верховний Суд складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 288/1256/17 (постанова від 08.02.2021) преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Оскільки згаданою вище постановою Личаківського районного суду м.Львова від 22.10.2020 року встановлено вину відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, суд в мажах цієї справи вказаний факт визнає преюдиційним та не буде його повторно досліджувати.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За змістом пункту 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» до сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом статті 983 ЦК України договір страхування набуває чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 752/6872/16-ц (постанова від 13.06.2018) видача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є підтвердженням того, що сторони уклали договір страхування та досягли згоди щодо істотних умов договору, а також доказом того, що страхова премія була сплачена.

Згідно з абзацом першим пункту 22.1 статті 22 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховик, керуючись нормами Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (абзац перший пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у вказаній редакції).

Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зазначеній редакції.

Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (пункт 37.2 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як уже зазначалось вище, на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема, в частині розміру заподіяної матеріальної шкоди позивач покликається на висновок судової автотоварознавчої експертизи від 19.10.2020 року (т.1 а.с.17-24), який складено на її замовлення.

Суд не погоджується із необхідністю врахування зазначеного висновку для вирішення питання про розмір заподіяних збитків.

Так, за змістом пунктів 34.2, 34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Таким чином, саме страховик зобов`язаний вчинити дії, направлені на визначення розміру збитків і лише у випадку зволікання з вчиненням таких дій потерпілий наділений правом самостійно вжити заходів для визначення розміру збитків.

Як вбачається з поданих документів, повідомлення про ДТП складено 18.09.2020 року (т.1 а.с.91), а протокол огляду транспортного засобу представником страховика - 01.10.2020 року (т.1 а.с.115-116), тобто протягом 10 робочих днів, після чого за замовленням страховика складено відповідний висновок.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 95-D/79/7 від 04.12.2020 (т.1 а.с.92-101), який складено на замовлення ПрАТ «СГ «ТАС», вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «Honda CR-V» р.н. НОМЕР_2 , становить 54102,86 гривень, в тому числі 7123,14 гривень ПДВ на вартість матеріалів та складових.

При цьому, згідно дослідницької частини цього висновку (т.1 а.с.99) вартість відновлювального ремонт становить 123313,01 гривень.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

За змістом частини першої та другої статті 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частин третя статті 13 ЦПК України).

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Іншими словами, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, сторона самостійно повинна довести обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог чи заперечень і саме така сторона повинна нести ризик настання наслідків, пов`язаних із не наданням доказів.

У справі яка розглядається незважаючи на направлення відповідачем ПрАТ «СГ «ТАС» свого представника для визначення розміру збитків протягом встановленого законом строку, сторона позивача взагалі не навела жодного аргументу щодо необхідності проведення власного експертного дослідження.

Крім того, сторона позивача взагалі не надала жодних пояснень щодо невідповідності проведеного відповідачем експертного дослідження вимогам чинного законодавства.

Тому, керуючись принципом змагальності, суд при вирішенні питання про розмір заподіяних збитків керується висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 95-D/79/7 від 04.12.2020 року (т.1 а.с.92-101), який складено на замовлення страховика у встановленому законом порядку та не приймає до уваги висновок, наданий стороною позивача.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Крім того, згідно пункту 12.1 статті 12 цього Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Укладеним між сторонами договором обов`язково страхування передбачено, що розмір франшизи становить 25000 гривень та крім цього, позивач також не заперечив, що страхове відшкодування виплачено безпосередньо на його рахунок.

Відтак відповідно до вимог статей 12, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач ПрАТ «СГ «ТАС» правомірно зменшив розмір страхового відшкодування (54102,86 гривень) на розмір франшизи (2500,0 гривень) та податку на додану вартість (7123,14 гривень) і в кінцевому, правомірно здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 44479,72 гривень (54102,86 - 2500,0 - 7123,14 = 44479,72 гривень).

Отже, позовні вимоги до відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» слід визнати безпідставними та в їх задоволенні слід відмовити.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Під час розгляду цивільної справи № 686/1914/16-ц (постанова від 24.06.2020) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

В свою чергу, під час розгляду цивільної справи № 676/518/17 (постанова від 22.01.2019) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з таким висновком, не знайшовши підстав відступити від нього.

Такий самий висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 645/3746/16 (постанова від 07.02.2019) та № 554/8473/19 (постанова від 11.08.2021).

Вище уже зазначалось, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Honda CR-V» р.н. НОМЕР_2 згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 95-D/79/7 від 04.12.2020 року (т.1 а.с.92-101) становить 123313,01 гривень, тоді як вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 54102,86 гривень.

З огляду на те, що відповідач ПрАТ «СГ «ТАС» в розумінні статей 12, 22, 28, 29 Закону зобов`язаний був відшкодувати лише витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу та за виключенням франшизи, беручи до уваги згадані вище висновки Верхового Суду обґрунтованою, і такою що підлягає до задоволення в повному обсязі слід визнати вимогу про стягнення з ОСОБА_2 , як винуватця ДТП, різниці між фактичним розміром шкоди та страхової виплатою, у розмірі 58621,79 гривень, оскільки вказана сума, яка заявлена позивачем до стягнення, не перевищує різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Що ж стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, її слід задовольнити частково.

Так, згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

На думку суду, пошкодження автомобіля позивача викликало у неї виключно негативні емоції, страждання та переживання. Необхідність у цей період здійснювати догляд за чоловіком, який перебував на лікуванні, про що подано відповідні медичні документи (т.1 а.с.43-49) лише посилювало ці страждання позивача. Відтак, їй була заподіяна моральна шкода, проте суд вважає, що обрахований позивачем розмір цієї шкоди є завищеним.

Так, у пунктах 3, 9, 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, як вказує Європейський суд з прав людини, оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Також, як зазначила Велика Палата Верховного Суду під час розгляду цивільної справи № 752/17832/14-ц (постанова від 15.12.2020) визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Тому, у справі яка розглядається суд вирішуватиме питання про розмір моральної шкоди на основі принципів розумності, справедливості та співмірності і з врахуванням загальних обставин справи, а саме, з врахуванням таких аспектів як серйозності порушення, особисті обставини позивача та загальний контекст.

Так, у контексті серйозності порушення з матеріальної точки зору мова йде часткове пошкодження транспортного засобу, що не є дуже значним порушенням.

У контексті особистих обставин позивача слід врахувати, що після пошкодження транспортного засобу у позивача вимушено змінився звичний життєвий ритм. Також, позивач вимушена була докладати додаткових зусиль для здійснення догляду за хворим чоловіком.

Що стосується загального контексту, то насамперед мова йде про те, що станом на даний час позивачу лише частково відшкодовані збитки - зокрема вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та за виключенням франшизи.

Відтак, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, суд присуджує позивачу 5000,0 гривень моральної шкоди, які мають бути стягнуті з відповідача ОСОБА_2 , як винуватця ДТП.

Отже, в цій частині позов слід задовольнити частково.

Що ж стосується позовної вимоги про стягнення 3000,0 гривень на відшкодування витрат на проведення судової автотоварознавчої експертиз, в її задоволенні слід відмовити.

Зокрема, як уже зазначалось вище, за змістом пунктів 34.2, 34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на відшкодування таких витрат виникає лише у випадку, коли страховик протягом 10 робочих днів з моменту отримання повідомлення про ДТП не направив свого представника для на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Оскільки у справі яка розглядається ПрАТ «СГ «ТАС» забезпечила участь свого представника та не порушила приписів вказаних норм, у позивача не виникало права на відшкодування витрат на проведення експертного дослідження, не говорячи вже про те, що наданий позивачем висновок судом до уваги взагалі не приймався.

Тому, в цій частині позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Частино першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд стягнув з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 58621,79 гривень матеріальної шкоди та 5000,0 гривень моральної шкоди.

Відтак, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 636,21 гривень судового збору, який сплачувався позивачем при пред`явленні позову, що підтверджується відповідною квитанцією (т.1 а.с.52).

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 58621,79 гривень матеріального збитку та 5000,0 гривень моральної шкоди, а всього - 63621,79 гривень (шістдесят три тисячі шістсот двадцять одна гривня 79 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 636,21 гривень судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», місцезнаходження: 03117, м.Київ, проспект Перемоги,65, код ЄДРПОУ 30115243.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено - 16 березня 2022 року.

Суддя Грицко Р.Р.