Постанова № 10368302, 08.07.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-2210/10/2470

11:21

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

при секретарі судового засідання Левчуку Д.С..

за участю представників сторін:

позивача - Аврам Ю.М, за дорученням;

відповідача - Чебан В.І., за дорученням,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомДержавного комунального торговельного підприємства "Наука"доДержавної податкової інспекція у м. Чернівціпро скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне торгівельне підприємство «Наука» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі - відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.06.2009 р. № 0009800234/0 на суму 8666,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на недотримання ДПІ у м. Чернівці вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Господарського кодексу України при винесенні оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано письмові заперечення проти прозову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що оскаржуване рішення прийнято правомірно на підставі вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за допущені позивачем порушення. Крім того, вказував на відсутність підстав для застосування норм ст. 250 Господарського кодексу України у даних правовідносинах.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.

Державне комунальне торгівельне підприємство «Наука» (58002, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заньковецької, 4, ідентифікаційний код 14264381) зареєстроване виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 04.08.1992 р. як юридична особа, а 23.07.2009 р. змінило назву на Обласне комунальне торгівельне підприємство «Наука»(а.с. 29).

Відповідно до плану перевірок на червень 2009 р., затвердженого начальником ДПІ у м. Чернівці та на підставі направлення № 000661 від 04.06.2009 р. працівниками ДПІ у м. Чернівці проведено перевірку належного позивачеві магазину, що розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Заньковецької,4, за результатами якої складено акт перевірки від 04.06.2009 р. № 2113/24/12/23/14264381 (а.с. 8-9).

Вході перевірки встановлено, що на момент перевірки реалізація літератури здійснювалась із застосуванням РРО. При перевірці КОРО № 2412007480-р/4 від 28.07.2008 р. встановлено, що СГД не роздруковані фіскальні звітні чеки РРО 17.11.2008 р., 12.02.2009 р. Згідно КОРО № 2412008077-р/2 від 26.02.2008 р. встановлено, що СГД не роздруковані фіскальні звітні чеки РРО 09.04.2008 р., 17.11.2008 р., 12.02.2009 р., а також не забезпечено збереження контрольних стрічок РРО за 21.03.2008 р. та 06.01.2009 р.

Згідно представлених накладних № Я-377 від 07.05.2009 р. (постачальник ОСОБА_1) на суму 382,50 грн. (сума реалізації 615,00 грн.), № РН_ФО01541 від 06.05.2009 р. (постачальник ТОВ «Видавництво Фоліо») на суму 22,10 грн. (сума реалізації 33,00 грн.) та № РН_ФО01540 від 06.05.2009 р. (постачальник ТОВ «Видавництво Фоліо») на суму 1762,05 грн. (сума реалізації 2665,00 грн.). СГД отримано товар, який знаходиться на місці реалізації в магазині, але облік товарів не відображено в товарно-матеріальному звіті. Загальна сума товару, який не відображено в обліку складає 3313,00 грн. (за роздрібними цінами).

За результатами перевірки зроблено висновок, що позивачем порушено вимоги п. 9, 10, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі висновків акта перевірки ДПІ у м. Чернівці прийнято рішення від 16.06.2009 р. № 0009800234/0 про застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 8666,00 грн., в тому числі 1700,00 грн. (5 Х 340,00 грн.) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій (п. 4 ст. 17 Закону № 265-ВР); 340,00 грн. (2 Х 170,00 грн.) - десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну (п. 5 ст. 17 Закону № 265-ВР); 6626,00 грн. (3313,00 Х 2) - у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації (ст. 20 Закону № 265 ВР) (а.с. 10).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково з огляду на таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265- ВР).

Реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти (ст. 1 Закону № 265-ВР).

Пунктами 9 та 10 ст. 3 вищеназваного Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

-двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій (п. 4 ст. 17 Закону № 265-ВР);

-десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну (п. 4 ст. 17 Закону № 265-ВР).

Проведений аналіз положень пунктів 4 та 5 ст. 17 Закону № 265 ВР свідчить про те, що вказані норми не містять вимоги щодо застосування до субєкта підприємницької діяльності санкцій за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку чи його не зберігання протягом встановленого терміну, а також не зберігання контрольних стрічок за кожне таке невиконання чи не зберігання.

Як встановлено, судом, відповідачем за порушення п. 9 ст. 3 Закону № 265 ВР до позивача застосовано санкцію передбачену п. 4 ст. 17 Закону № 265 ВР в розмірі 1700,00 грн. (20 х 17 х 5 звітів) за незбереження в книзі обліку розрахункових операцій 5 фіскальних звітних чеків та за порушення п. 10 ст. 3 Закону № 265 ВР санкцію передбачену п. 5 ст. 17 вказаного Закону в розмірі 340,00 грн. за незбереження 2 контрольних стрічок (10х17х2).

Позивач не заперечував факт незбереження контрольної стрічки за 06.01.2009 р., а тому в цій частині позовна вимога про скасування штрафної (фінансової) санкції в сумі 170,00 грн. задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суд вважає, що за відсутності в нормах п. 4 та 5 ст. 17 Закону № 265 ВР посилань на множинність таких порушень, у відповідача були відсутні підстави для застосування санкцій за кожне порушення виявлене в ході планової перевірки 04.06.2009 р.

Також судовим розглядом встановлено, що 17.11.2008 р. та 12.02.2009 р. позивач за відсутності електроживлення не роздрукував звітні чеки на реєстраторах розрахункових операцій, що використовуються ним, у звязку з чим, відповідні фіскальні звітні чеки були роздруковані наступного дня. Вказана обставина також підтверджується довідкою ВАТ «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» від 06.08.2009 р., відповідно до якої 17.11.2008 р. в період часу з 17:00 год. до 21:00 год. та 12.02.2009 р. в період часу з 16:30 год. до 20:40 год. в приміщенні по вул. Заньковецької, 4 мало місце відключення електричної енергії.

Доводи відповідача про необхідність використання позивачем, відповідно до вимог ст. 5 Закону № 265 ВР, книги обліку розрахункових операцій та розрахункової операції суд до уваги не бере, оскільки вони використовуються субєктами підприємницької діяльності у разі проведення розрахункових операцій у випадку відключення електроенергії. Натомість відповідачем не доведено факти проведення позивачем розрахункових операцій 17.11.2008 р. та 12.02.2009 р. після відключення електроенергії

Досліджуючи в судовому засіданні паспорти (формуляри) реєстраторів розрахункових операцій ЕККР «Марія 301 МТМ» та АЕКК «SILEX КОЛІБРІ», які використовувались позивачем на час перевірки, встановлено, що вказані реєстратори не обладнані автономним живленням. Представник відповідача вказану обставину не заперечував, а тому суд вважає, що позивач не мав можливості роздрукувати на вказаних РРО звітні чеки за 17.11.2008 р. та 12.02.2009 р. за відсутності електропостачання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що абзацом 2 ст. 2 Закону № 265 ВР визначено поняття «фіскальні функції» це здатність РРО забезпечувати однократне занесення, довгострокове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове прочитання і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Виконання Z-звіту відноситься до фіскальних функцій РРО. Статтею 13 цього Закону зазначено, що вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 р. № 199 (далі Вимоги) дано визначення терміну «зміна» під яким слід розуміти період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту. Суд вважає, що термін «зміна», застосований у Вимозі, відрізняється від загальновживаного значення цього слова (наприклад, графік роботи персоналу чи певного обєкту) та вважає за доцільне визначити період роботи РРО від першої зареєстрованої розрахункової операції до виконання Z-звіту словосполученням «зміна РРО». У примітках до формату і розрядності даних, що зберігаються у фіскальній пам'яті (додаток до Вимоги), наведено важливе уточнення: «максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години». Це обмеження введено для того, щоб запобігти переповненню оперативної пам'яті та втраті поточних даних. Фіскалізацію підсумкових даних слід проводити за період, що не перевищує тривалість зміни РРО.

Фраза «щоденно друкувати» та п. 2 Вимог містять умову періодичності, яка згідно ст. 251 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) входить до поняття «строку». Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Враховуючи наведені положення Вимоги та норми ст. 252 ЦК України, суд приходить до висновку, що строк щоденного друку фіскальних звітних чеків визначається годинами і не повинен перевищувати 24 годин з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

Суд зазначає, що строк щоденного друку фіскальних звітних чеків, який дорівнює 24 годинам, ніяким чином не впливає на правильність та повноту відображення господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку платника податків, на подачу звітності та не наносить якої-небудь шкоди інтересам держави. Відповідач не навів жодного факту чи доказу неврахування при сплаті податків чи подачі звітності сум зазначених у роздрукованих Z-звітах.

Доводи відповідача стосовно відповідності щоденного друку календарній даті не можуть бути вірними, оскільки календарний відлік суперечить нормам Вимоги і входить до поняття терміну (ст.252 ЦКУ). Як відомо, у ч.2 ст.251 ЦК України законодавець ввів поняття терміну, як визначеного у часі моменту, з настанням якого пов'язана подія, яка має юридичне значення. Проте жодним нормативним актом не визначений певний момент у часі коли повинен бути роздрукований Z-звіт.

З наведеного слідує, що технічне поняття «зміна РРО» ніяк не пов'язане з режимом роботи підприємства.

Отже відлік тривалості зміни РРО починається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z - звіту, а не з початку робочого дня, на чому наполягає відповідач.

Термін «розрахункова операція» визначено в абзаці 5 ст.2 Закону № 265 - ВР. Розрахунковою операцією вважається приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернений покупцем товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документа по оплаті в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування грошових коштів до банку покупця.

Дослідженими в судовому засіданні Книгами обліку розрахункових операцій № 2412007480-р/4 від 28.07.2008 р. та № 2412008077-р/2 від 26.02.2008 р. встановлено, що позивачем Z-звіти роздруковувались в межах 24 - годинного строку (зміни РРО) з врахуванням цифрової послідовності, а саме:

1) щоденний звіт № 0994 за 17.11.2008 р. роздрукований о 11:09 год. - 18.11.2008 р. (КОРО № 2412007480-р/4);

2) щоденний звіт № 1067 за 12.02.2009 року роздрукований о 11:18 год. 13.02.2009 р. (КОРО 2412007480-р/4);

3) щоденний звіт № 0188 за 09.04.2008 р. роздрукований о 10:20 год. 10.04.2008 р. (КОРО 2412008077-р/2);

4) щоденний звіт № 1373 за 17.11.2008 р. роздрукований о 10:06 год. - 18.11.2008 р. (КОРО 2412008077-р/2);

2) щоденний звіт № 1447 за 12.02.2009 р. роздрукований о 10:09 год. 13.02.2009 р. (КОРО 2412008077-р/2).

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про невірне застосування до позивача норм Закону і фінансових санкцій в частині вказаних пяти випадків з врахуванням вимог п.4 ст.17 Закону № 265-ВР, що обраховується як 5х340 грн. = 1700,00 грн., а тому рішення відповідача в цій частині підлягає скасуванню.

Крім цього, судом встановлено, що відповідачем при застосуванні оскаржуваного рішення не було враховано терміни застосування адміністративно-господарської санкції передбаченої ст. 250 Господарського кодексу України, зокрема застосовуючи штраф в розмірі 170,00 грн. за не роздрукування 09.04.2008 р. фіскального звітного чеку.

Доводи відповідача щодо непоширення норм Господарського кодексу України на застосовані до позивача санкції відповідно до Закону № 265 ВР, суд не бере до уваги, оскільки передбачені Законом № 265 ВР штрафні (фінансові) санкції за своєю природою є адміністративно-господарськими, а тому повинні застосовуватися із врахуванням приписів ст. 250 Господарського кодексу України, якою встановлено строки застосування таких санкцій.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що підстав для застосування фінансових санкцій у сумі 1700,00 грн. за невиконання щоденного друку пяти фіскальних звітних чеків та 170,00 грн. за невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну у відповідача не було. Тому в цій частині оскаржуване рішення є нечинним та підлягає скасуванню.

Стосовно виявленого перевіркою порушення порядку ведення обліку товарних запасів та застосування фінансової санкції у подвійному розмірі вартості не облікованих товарів за цінами реалізації суд зазначає таке.

Пунктом 12 ст. 3 Закону № 265 ВР встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

За порушення вказаних вимог до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 20 Закону № 265 ВР).

Статтею 6 Закону № 265 ВР визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (далі Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 1, 3 і 5 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 2 Закону № 996-XIV визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Як вбачається із матеріалів справи, актом перевірки від 04.06.2009 р. зафіксовано зберігання позивачем товару отриманого по накладних № Я-377 від 07.05.2009 р., № РН_ФО01541 від 06.05.2009 р. та № РН_ФО01540 від 06.05.2009 р. на загальну суму 3313,00 грн., з урахуванням торгової націнки, без відображення в товарно-матеріальному звіті.

Заперечуючи проти позову відповідач наполягав на обовязку позивача вести та відображати в товарно-матеріальному звіті отриманий товар, який знаходиться на місці реалізації, відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення).

Разом з тим, ні вказаним Положенням, ні Законом № 996-XIV, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачено обовязку ведення субєктами господарювання товарно-матеріального звіту. Такий звіт є необовязковим внутрішнім документом, яким оформляється передача матеріальних цінностей матеріально-відповідальній особі.

В судовому засіданні досліджено товарний звіт № 5 за травень 2005 р., з якого вбачається, що дані занесені до нього відповідають інформації, яка міститься в первинних документах (накладних) про придбання товару. Вказаний звіт підписаний матеріально-відповідальними особами Бреник та Гавриш. На думку суду поняття товарно-матеріальний звіт є тотожне поняттю товарний звіт та на заперечується відповідачем, а тому доводи відповідача щодо обовязковості ведення такого звіту є некоректними.

Відповідач не заперечує факт представлення під час перевірки позивачем накладних про отримання товару, які за своїм призначенням є первинними бухгалтерськими документами та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Також дослідженою в судовому засіданні Головною книгою по рахунку «Товари» встановлено, що за травень 2009 р. разом по дебету рахується сума 3313,00 грн., яка відповідає інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах (накладні № Я-377 від 07.05.2009 р., № РН_ФО01541 від 06.05.2009 р. та № РН_ФО01540 від 06.05.2009 р.), з урахуванням торгової націнки.

Дані головної книги є синтетичним обліком, в розумінні Закону 996-XIV, і в даному випадку, відповідають інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, а тому суд вважає, що позивачем забезпечено належний облік товарних запасів на місці реалізації товару.

Поряд з цим, відповідач не довід допустимими та належними доказами відсутність на момент перевірки відображення позивачем в синтетичному обліку (головній книзі) інформації про прийняття до обліку первинних документів, що підтверджує здійснення ним господарської операції на суму 3313,00 грн. Такі дані не витребовувались відповідачем і під час перевірки.

Таким чином, наведені вище обставини, на думку суду, спростовують доводи відповідача про відсутність належного обліку товарних запасів на місці реалізації товарів позивачем.

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення суд виходить з того, що положенням ст. 20 Закону № 265 ВР передбачена відповідальність за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Проте, в матеріалах перевірки (акті) відсутні докази здійснення позивачем реалізації товару, не облікованого у встановленому порядку. Не надано відповідачем таких доказів і під час судового розгляду справи.

Відповідальність за не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації передбачена іншою нормою, зокрема ст. 21 Закону № 265 ВР.

Таким чином, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в сумі 6626,00 грн. за діяння, яке останній не вчиняв, відповідач не діяв у спосіб передбачений Законом № 265 ВР.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самовряд?ування зобов'язані діяти лише? на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені? Конституцією та законами Укр?аїни.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осі?б, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів мож?уть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися субєкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотрим?анням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв (вимог) Державною податковою інспекцією у м. Чернівці при винесенні оскаржуваного рішення, а саме: рішення прийняте всупереч встановлених законом повноважень, у невизначений законом спосіб, а також без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеному припису норми процесуального права, відповідач при розгляді судом спору не довів правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій, а відтак застосування до позивача таких санкцій не можна визнати обґрунтованими.

Частина 3 ст. 94 КАС України визначає, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Матеріали справи підтверджують понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову суд присуджує до стягнення з Державного бюджету на користь позивача судові витрати в сумі 1,70 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці № 0009800234/0 від 16.06.2009 р. про застосування до Обласного комунального торгівельного підприємства "Наука" штрафних (фінансових) санкцій в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 8496,00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Обласного комунального торгівельного підприємства "Наука" судовий збір в розмірі 1,70 грн.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 13.07.2010 р.

Суддя В.К. Левицький