Постанова № 10368262, 02.07.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-1961/10/2370 02.07.2010 р. м. Черкаси

12 год. 25 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чубар Т.М.,

секретар Кузнецов В.С.,

за участю представника позивача дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»Коваленко Т.Б. за довіреністю від 14.04.2010р.,

представника відповідача управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області Ведмідя П.В. за довіреністю № 8724/07 від 23.12.2009р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів», в якому просить визнати нечинним рішення управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області № 71 від 07.04.2010р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду.

Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, обґрунтовуючи їх тим, що по-перше, оскаржуване в судовому порядку рішення в порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»прийняте протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів; по-друге, фінансові санкції застосовані до дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»без урахування положень статті 250 Господарського кодексу України, якою встановлено скорочені терміни накладення адміністративно-господарських санкцій; по-третє, відповідачем порушено також і порядок застосування відповідних санкцій, що передбачає винесення окремого рішення щодо окремого звітного періоду, за який прострочено відповідну сплату.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що в силу положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що є спеціальним в частині регулювання відносин загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Окрім того, представник відповідача зазначає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів розповсюджується виключно на конкурсну заборгованість боржника, яка виникла до порушення провадження у справі про банкрутство, штрафні санкції ж застосовані до дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»нараховано за прострочення сплати поточної заборгованості, що не підпадає під дію мораторію. Посилання позивача на порушення управлінням Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області п. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України не відповідає змісту згаданого пункту, адже останній не визначає строк винесення рішення про застосування фінансових санкцій, а лише визначає порядок обрахування відповідних санкцій.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV від 09.07.2003р. (далі за текстом Закон).

Страхувальниками, що згідно статті 17 Закону зобовязані, окрім іншого нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а також у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду є:

роботодавці, зокрема підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру;

застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 Закону, як то фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності та особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду зазначені вище страхувальники набувають з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду зокрема на підставі відповідної заяви або відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Судом встановлено, що позивач дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області 08.06.1998р., ідентифікаційний код 00952551 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.02.2010р.).

З огляду на викладені вище норми Закону позивач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за реєстраційним номером2320010023.

Обовязок страхувальника (платника страхових внесків) нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, визначено, як зазначалось вище, статтею 17 Закону.

Так, згідно з ч. 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

При цьому базовим звітним періодом для страхувальників-роботодавців, зокрема підприємств, установ і організацій, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб є календарний місяць;

а для страхувальників-застрахованих осіб, в тому числі фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, з урахуванням тих, які обрали особливий спосіб оподаткування, та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; осіб, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності квартал.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Слід зазначити, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (стаття 20 Закону). Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, відповідно до ч. 2 статті 106 Закону вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Так, позивачем в порушення зазначених вище термінів сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в період з 20.06.2007р. по 30.03.2010р. неодноразово затримувалась сплата страхових внесків у звязку з чим управлінням Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, на підставі ч.9 статті 106 Закону, яка передбачає за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладення штрафу в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум та одночасне нарахування пені в розмірі 0,1відсотка сум своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій, розрахованої за кожний день прострочення платежу, прийнято рішення № 71 від 07.04.2010р., яким до відповідача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 112 457 грн. 33 коп. та нараховано пеню в розмірі 259 673 грн. 41коп., оскарження якого і становить предмет заявлених дочірнім підприємством державної акціонерної компанії «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»позовних вимог.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що відповідно до статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№ 2343-XII від 14.05.1992р. (далі Закон про банкрутство) одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

При цьому протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з наданої представником позивача ухвали арбітражного (господарського) суду Черкаської області від 24.11.2000р. про порушення провадження у справі № 08/4129 про банкрутство дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів» даною ухвалою водночас з порушенням провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Станом на час розгляду даної адміністративної справи провадження у справі про банкрутство позивача знаходиться на стадії розпорядження майном боржника (ухвала господарського суду Черкаської області від 19.01.2010р.).

Отже, оскаржуване в судовому порядку рішення управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області № 71 від 07.04.2010р. про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування винесено під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що, на думку позивача, не відповідає сутності мораторію, а отже свідчить про порушенням відповідачем порядку нарахування відповідних санкцій.

В той же час, суд зазначає, що згідно з абз. 24 статті 1 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію

Таким чином, в силу приписів Закону про банкрутство дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобовязання, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, тобто на вимоги конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 06.01.2007р. у справі №07/01.

Отже, в даному випадку на зобовязання зі сплати штрафних санкцій, що визначені управлінням Пенсійного фонду України, не розповсюджує свою дію мораторій на задоволення вимог кредиторів, який введено з порушенням справи про банкрутство позивача, оскільки відповідні зобовязання виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та є поточною заборгованістю.

Посилання представника позивача на незастосування управлінням Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області до спірних правовідносин положень статті 250 Господарського кодексу України, спростовуються ч. 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що, як зазначалося вище, є спеціальним в частині визначення механізму функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, згідно якої строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. У звязку з чим помилковим є твердження представника позивача про необхідність застосування скорочених строків накладення штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо порушення, як на думку позивача, управлінням Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області п. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р., згідно якого за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, про що приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період, суд зазначає наступне.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків (недоїмку) є порушення порядку відповідної сплати, що обчислюється з дня фактичного перерахування страхувальником відповідного платежу. Як наслідок, обовязок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення також виникає з моменту фактичної сплати простроченої заборгованості. У звязку з чим суд погоджується з позицією відповідача, згідно якої п. 9.3.2 означеної позивачем Інструкції не визначає строк винесення рішення про застосування фінансових санкцій, а лише визначає порядок обрахування відповідних санкцій.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що рішення управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду № 71 від 07.04.2010р. було прийнято на підставах та з дотриманням вимог чинного законодавства, а отже не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження не була подана, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяТ.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 06 липня 2010 року.