Ухвала суду № 103670861, 11.03.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/2070/19

Провадження № 1-кп/947/11/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2022 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Войтова Г.В.,

за участю секретарів Маркової О.І., Гренадьорової К.В.,

прокурорів Гольбарта О.В., Зайкова Д.Б.,

захисника Гончарова В.Ю.,

потерпілої ОСОБА_1

представників цивільних відповідачів ПрАТ СК «Галицька», ТОВ «Турист» Баган К.Ю., Поліванова І.С.,

представника потерпілої Небеська М.С.,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018160480004128 від 24.10.2018 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балти Одеської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, працюючого водієм ТОВ «Турист», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за наступних обставин.

Так, 23.10.2018, приблизно о 17 годині 30 хвилин, керуючи засобом підвищеної небезпеки, а саме технічно справним автобусом марки «Богдан А-09202» р/н НОМЕР_1 , при достатній видимості, в умовах сухої проїзної частини, по горизонтальній прямій ділянці асфальтобетонного покриття проїзної частини, здійснював рух по вул. Люстдорфська дорога в напрямку вул. Костанді в місті Одеса, з швидкістю 20 км/год.

Так, ОСОБА_2 керуючи вищевказаним автобусом, здійснив зупинку напроти будинку №142 по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі для висадки та посадки пасажирів, після чого почав рух та був неуважним, не вжив заходів для запобігання дорожньо-транспортної події, за дорожньою обстановкою постійно не слідкував, відповідно не відреагував на її зміну.

В цей же час, в салоні автобусу «Богдан А-09202» р/н НОМЕР_1 , перебувала ОСОБА_1 , у положенні стоячи, міцно тримаючись за салонні поручні. В попутному напрямку в лівій крайній смузі відносно руху керованого ОСОБА_2 автобусу, рухався ОСОБА_3 на автомобілі «Toyota RAV4» р/н НОМЕР_2 , який увімкнувши правий сигнал повороту та випередивши автобус, перестроївся на праву смугу, тобто на смугу руху автобусу, в подальшому повторно увімкнувши правий сигнал повороту, почав здійснювати маневр повороту направо у міжквартальний проїзд, але зупинився в проїзді для того, щоб пропустити пішоходів, які здійснювали його перетин зліва на право в напрямку руху автомобіля.

При об`єктивній можливості бачити дорожню обстановку ОСОБА_2 не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу з урахуванням швидкості руху та особливостей вантажу, та маючи технічну можливість уникнути події, допустив порушення вимог пунктів 1.4, 1.5, підпункт «б» п. 2.3, п. 13.1, п. 17.5 «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001) та п. 147.8 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» (введені в дію 01.06.1997 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №176 від 18.03.1997), якими передбачено:

п. 1.4 кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

п. 1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

«б») бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 13.1 водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

п. 17.5 водії автобусів, мікроавтобусів і тролейбусів, які подали сигнал про намір розпочати рух від зупинки, повинні вжити заходів для запобігання дорожньо-транспортній пригоді.

п. 147.8 вживати необхідних заходів до забезпечення безпеки

пасажирів у разі виникнення перешкод для руху на маршруті (туман,

ожеледь тощо), які не дають змоги продовжити поїздку, а також у

разі вимушеної зупинки на залізничному переїзді.

Внаслідок своїх дій, ОСОБА_2 23.10.2018, приблизно о 17 годині 30 хвилин допустив зіткнення з автомобілем «Toyota RAV4» р/н НОМЕР_2 , який передньою частиною перебував в міжквартальному проїзді, а задньою - на проїжджій частині вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі та пропускав пішоходів, які перетинали міжквартальний проїзд. В результаті зіткнення пасажир автобусу «Богдан А-09202» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 втратила рівновагу та впала в салоні автобусу.

Як наслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автобусу ОСОБА_1 спричиненні середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому ліктьового відростку правої ліктьової кістки зі зміщенням та гематома області правого ліктьового суглобу.

Порушення вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового слідства за ч.1 ст.286 КК України за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності передбачені п.2 ч.1 ст. 49 КК України.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки дійсно закінчився строк притягнення до кримінальної відповідальності передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, та наявні докази того, що ОСОБА_2 не ухилявся від суду та слідства.

Потерпіла ОСОБА_1 надала до суду заяви про розгляд справи за її відсутністю.

Обвинуваченому ОСОБА_2 судом було роз`яснено, що звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі, на підставі ст. 49 КК України, є нереабілітуючою підставою, між тим, обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання заявлене захисником та просила його задовольнити.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання захисника та додатки до нього, суд прийшов до наступного.

Згідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Так, злочини передбачені ч. 1 ст. 286 КК України, згідно ст. 12 КК України є не тяжким кримінальним правопорушенням.

Згідно ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Враховуючі зазначене, судом встановлено, що ОСОБА_2 не ухилявся від кримінальної відповідальності, та не вчиняв будь-якого іншого злочину, зазначені твердження не спростовані учасниками судового провадження належними доказами, що дає суду підстави дійти висновку, що строки давності не переривалися.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження. Суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою обвинуваченого, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Так, суд перевіривши законність заявленого клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 з огляду на те, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , вчинено 23.10.2018 року, отже, після вчинення зазначеного злочину до дати вирішення питання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності минуло три роки, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності не переривався, суд приходить до переконання, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а кримінальне провадження № 12018160480004128 від 24.10.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, підлягає закриттю.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Крім того, в ході судового розгляду, цивільний позивач ОСОБА_1 пред`явлено цивільний позов до ПрАТ СК «Галицька» у розмірі 31 895 гривень, та моральну шкоду у розмірі 1 595 гривень, та до ТОВ «Турист » стгнути моральну шкоду 24 205 гривень, та стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 24 200 гривень.

Відповідно до п. 7 Постанови пленуму ВСУ від 31.03.1989 №3 «Про практик застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається, а має бути залишений без розгляду. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Враховуючі зазначене, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди, можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття провадження на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. З урахуванням того, що провадження щодо ОСОБА_2 закрито з нереабілітуючих підстав, потерпіла має право вирішити питання про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.

Так, згідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17 КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком. Суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Так, враховуючи, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закривається за нереабілітуючими підставами, а тому процесуальні витрати за залучення експертів Одеського НДІСЕ МЮ України, в загальному розмірі 9 724 гривень повинно бути відшкодовані ОСОБА_2 .

Також, в кримінальному провадженні Київською окружною прокуратурою міста Одеси в інтересах КУ «Міської клінічної лікарні №11» подано цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування збитків понесених на стаціонарному лікуванні потерпілої ОСОБА_1 у розмірі 2446 гривень 38 копійок.

Суд вважає, що зазначений цивільний позов Одеською Київською окружною прокуратурою міста Одеси в інтересах КУ «Міської клінічної лікарні №11» підлягає задоволенню у повному обсязі, так як знайшов своє підтвердження в ході розгляду кримінального провадження.

Керуючись ст.44, 49 КК України, ст.ст.118,126,128,129,284,250,369-372,395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, та закриття кримінального провадження за № 12018160480004128 від 24.10.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченою ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018160480004128 від 24.10.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрити.

Залишити без розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ СК «Галицька» у розмірі 31 895 гривень, та моральну шкоду у розмірі 1 595 гривень, та до ТОВ «Турист » стягнути моральну шкоду 24 205 гривень, та стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 24 200 гривень.

Процесуальні витрати за залучення експертів Одеського НДІСЕ МЮ України, в загальному розмірі 9 724 гривень стягнути з ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі КУ «Міської клінічної лікарні №11» грошові кошти у розмірі 2446 гривень 38 копійок.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.10.2018 року на автобус марки «Богдан А-09202» р/н НОМЕР_1 .

Речовий доказ: автобус марки «Богдан А-09202» р/н НОМЕР_1 повернути за належністю власнику ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Войтов Г. В.