Постанова № 10366778, 21.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2010 р. справа № 2а-7383/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 55 хвил.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Стойки В.В.

при секретаріКуркині В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Донецьку по вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №00017661740\0 від 13.03.2010

за участю

представника позивача Ніколаєва О.О.

представника відповідача Бондар О.Л., Волкова В.В.

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №00017661740\0 від 13.03.2010 р,

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що протягом десяти календарних днів було перераховано до місцевого бюджету податок з доходу фізичних осіб на дивіденди та роялті платіжними дорученнями від 21, 25, 27, 28, 29 січня 2010 р. на загальну суму 120 тис. грн. При перерахуванні позивачем було помилково вказано призначення платежу. При виявлені помилки, позивачем у граничні 10 днів, листом за № 180 від 29.01.2010 р. було повідомлено позивача про неточність зарахування коштів та про зарахування зазначених платежів за вірним призначенням. Не зарахування до лицевого рахунку позивача платежів, не є згідно законодавства підставою для застосування штрафних фінансових санкцій. Крім того, вважає, що відповідачем було порушено порядок складання акту перевірки, оскільки для ознайомлення його було надано позивачу близько одного місяця після складання. Просить суд задовольнити позовні вимоги, визнавши податкове повідомлення рішення нечинним.

Позивач в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та пояснив, що вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства по факту порушень, встановлених в акті перевірки .

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріс» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 7).

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідач Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Суд зазначає, що порядок оформлення акту перевірки податкового органу передбачений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205.

Відповідно до абз. 3 п. 2.1 Порядку, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

В розумінні Закону України «Про державну виконавчу службу України» актом є документ, в якому викладаються результати такої перевірки у вигляді висновків. Акт перевірки не визначає податкових зобов'язань платника податків і не породжує за собою правових наслідків у вигляді сплати таких зобов'язань. Таке податкове зобов'язання визначається контролюючим органом у податковому повідомленні - рішенні, яке можу бути оскаржене платником податку. Право оскарження акту перевірки взагалі не передбачене нормами діючого законодавства.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

Суд вважає, що акт перевірки не встановлює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обовязків сторін, тобто не породжує певних правових наслідків, внаслідок чого не є рішенням субєкта владних повноважень в розумінні ч.1 ст.17 КАС України.

Щодо ствердження позивача про безпідставне прийняття відповідачем повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріс» платіжними дорученнями:

№ 14648 від 21.01.2010 р. на суму 20 000 грн.;

№ 14641 від 20.01.2010 р. на суму 20000 грн.;

№ 14663 від 25.01.2010 р. на суму 20000 грн.;

№ 14662 від 27.01.2010 р. на суму 20000 грн.;

№ 14673 від 28.01.2010 р. на суму 20000 грн.;

№ 14683 від 29.01.2010 р. на суму 20000 грн.;

було перераховано до місцевого бюджету податок з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті.

У зв»язку з помилково зазначеним кодом призначення зазначених платіжних доручень позивачем було надано заяву № 180 від 29.01.2010 р., в якій він просив відповідача перерахувати помилково сплачені кошти податку з доходів фізичних осіб з р/р 33210800700004 код 11010100 на р/р 33218802700004 код 11010300.

Фактично за особовим рахунком позивача по податку з доходів фізичних осіб зазначені кошти надійшли 10.02.2010 р.

Державною податковою інспекцією було проведено невиїздну документальну перевірку своєчасності сплати податків і зборів до бюджету ТОВ «АРІС», за результатами якої складено акт № 141/17-4/30623536 від 11.03.10. В акті перевірки відповідачем було зазначено, що позивачем на порушення пп.8.1.2 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-4 на нарахований оподатковуваний дохід не сплачено податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. На порушення пп.5.3.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-111, платником податку несвоєчасно сплачено податок з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті. На підставі зазначеного акту відповідачем 13.03.2010 р. прийняте податкове повідомлення рішення № 0001751740/0 щодо застосування штрафної санкції у сумі 12000 грн. на підставі п.п. 1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-111 від 21.12.2000 р.

Суд вважає зазначене рішення податкового органу протиправним з наступних підстав.

Згідно з п.5.3.1. ст..5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов»язаний самостійно сплатити суму податкового зобов»язання , зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім числом відповідного граничного строку.

Відповідно до пункту 7 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.

Підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій передбачені ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 якої, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобовязання.

Відповідно до пп.4.1.4 «а» п.4.1. ст.4 Закону 2181 податкові зобов»язання подаються за базовий (звітній період що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем (податкового) місяця.

Позивачем було надано відповідачу 18.01.2010 р. податковий розрахунок резидента, що нараховує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб за грудень 2009 р., відповідно якому загальна сума нарахованого податку з доходів фізичних осіб на дивіденди складає 120000 грн. Таким чином, граничний термін сплати податку позивачем є 01.02.2010 р.

Як було встановлено судом, позивачем останній платіж зі сплати податку з доходів фізичних осіб за грудень 2009 р. № 14683 на суму 20000 грн. було направлено 29.01.2010р.

Позивач направляв кошти зі сплати податку з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті у розмірі 120000 грн. на р/р 33210800700004 код 11010100 сплатив таким чином податок з доходів найманих працівників, який не повинен був сплачувати.

Суд зазначає, що факт повідомлення позивачем 29.01.2010 р. про помилкове перерахування коштів зі сплати податку та клопотання про перерахування їх за належним призначенням відповідачем визнається та не заперечується.

Таким чином, позивачем було своєчасно, до граничного терміну сплати податку повідомлено відповідача.

Той факт, що за заявою позивача від 29.01.2010 р. помилково сплачені кошти були зараховані за особистим рахунком позивача тільки 10.02.2010 р. суд не вважає порушенням граничних строків сплати податку.

Така позиція аналогічна позиції Вищого адміністративного суду України по справі № К-19598/07.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька є урядовим органом державного управління і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, прийнятих на виконання законів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відповідачем Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька не доведено правомірність своїх дій.

З огляду на це, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсними податкового повідомлення рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України підлягає стягенню судові витрати у сумі 3 грн. 40 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання нечинним податкове повідомлення рішення № 0001761740/0 від 13.03.2010 р. задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення- рішення № 0001761740/0 від 13.03.2010 р. на суму 12000 грн. (дванадцять тисяч гривень).

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 копійок.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 21 червня 2010 року. Постанову виготовлено у повному обсязі 25 червня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Стойка В. В.