Ухвала суду № 103666000, 14.03.2022, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 191/2274/20

Провадження № 1-кп/206/23/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2022 Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

за участю секретаря Базарі М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під №42020040000000037 від 20.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,

учасники кримінального провадження:

прокурора Текутьєв А.А. захисники-адвокати Полулях С.Ю., Кленцарь Н.В., обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2020 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з Дніпровського апеляційного суду в порядку ст. 407 КПК України надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під №42020040000000037 від 20.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187 , ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України.

Згідно із зміненим обвинувальним актом (в порядку ст. 338 КПК України) від 04.10.2021 по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 42020040000000037 від 20.01.2020, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст.263 КК України, та ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 зазначивши наступне. Ухвалою судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 20.01.2022 запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було продовжено. На теперішній час продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме. Обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів суду оскільки він обвинувачується у вчиненні низки злочинів, серед яких тяжкий злочин та особливо тяжкі злочини. Незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 отримав доступ до особистої інформації телефонних номерів, місць мешкання, роботи потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, що вказує на наявність істотної ймовірність, в разі знаходження ОСОБА_1 на волі, впливу ним особисто, або через інших осіб на свідків та потерпілих з метою зміни останніми своїх свідчень щодо його ролі у вчинених ним злочинах. Зокрема є підстави стверджувати про наявність такого ризику на вплив свідка ОСОБА_4 , заявленого стороною захисту. Також на наявність існування вказаного ризику, з поміж іншого, вказує те, що він обвинувачується у вчиненні насильницького злочину, а саме розбійного нападу на ОСОБА_5 , в ході якого наніс велику кількість ударів по потерпілому. Зазначене дає підставу стверджувати про ризик застосування насильства до вказаних осіб. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, на наявність цього ризику вказує той факт, що ОСОБА_1 вчинив злочинів, після вчинення першого злочину свою злочинну діяльність не припинив, а вчиняв нові умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, має слабкі соціальні зв`язки. Крім того, джерело придбання зброї, вилученої в ході обшуків у ОСОБА_1 , не встановлено. За таких обставин, у разі не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 , він може вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 можливо, враховуючи те, що за інкримінований злочин йому може бути призначено покарання у вигляді позбавленням волі строком до дванадцяти років з конфіскацією майна, чим дотримуються вимоги ч. 2 ст. 181 КПК України. Вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 не перешкоджають триманню останнього під вартою. В зв`язку з вищевикладеним, просив клопотання задовольнити. Щодо клопотання захисника-адвоката Полуляха С.Ю. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 на домашній арешт заперечував, оскільки вказане клопотання не буде сприяти належній процесуальній поведінці обвинуваченого ОСОБА_1 .

Захисник-адвокат Полулях С.Ю. в судовому засіданні якого підтримав обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повному обсязі, та просив відмовити в його задоволенні клопотання, оскільки ризики на які посилається прокурор є такими, що постійно не змінюються. Окрім того, зазначив, що ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, жодного разу не притягувався до кримінальної відповідальності, постійне місце проживання, також має на утриманні матір пенсійного віку. Разом з тим зазначив, що на теперішній час в країні введено військовий стан, згідно з яким встановлена комендантська година, пункти блок постів, як на території міста так і за її межами, а відтак ризики на які посилається прокурор враховуючи зазначені обставини є недоведеними та не обґрунтованими. Окрім того, ОСОБА_1 враховуючи військовий стан має бажання вступити до військ для захисту країни. Покладені на нього обов`язки ухвалою суду зобов`язується неухильно виконувати, з урахуванням введенням військового стану. Враховуючи зазначене, просив змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на більш м`який, а саме домашній арешт.

Захисник-адвокат Кленцарь Н.В., якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали позицію захисника-адвоката Полуляха С.Ю., просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та підтримав позицію захисника-адвоката Полуляха С.Ю.

Суд, дослідивши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження приходить до наступного.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Частиною першою ст. 199 КПК України, визначено що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20.01.2022 обвинуваченому ОСОБА_1 , було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, починаючи з 20.01.2022 до 17.03.2022 до 12 год. 00 хв. включно з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі у сумі 600000,00 (шестисот тисяч) гривень у національній грошовій одиниці України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Частиною першою ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Так, згідно позиції Європейського суду з прав людини питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання, зокрема за ч. 3 ст. 187 КК України - на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, та вважає наявними підстави для продовження ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Практикою Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Ризиками, які суд оцінює у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винними, є об`єктивні дані можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Також можливого вчинення інших кримінальних правопорушень, обвинуваченим, оскільки ОСОБА_1 вчинив низку розбійних нападів, після вчинення першого злочину свою злочинну діяльність не припинив, а вчиняв нові умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, має слабкі соціальні зв`язки. Крім того, джерело придбання зброї, вилученої в ході обшуків у ОСОБА_1 , не встановлено.

Отже, ризики передбачені ч.ч.1,5 ст.177 КПК України, які були підставою для застосування та в подальшому продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на сьогодні не перестали існувати.

Щодо наведеного ризику прокурором у клопотанні передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, а саме свідка ОСОБА_4 , суд не приймає його до уваги, оскільки потерпілі та свідки вже були допитані судом, а свідок ОСОБА_4 викликана в судове засідання, саме за клопотанням сторони захисту, а відтак суд вважає що вказаний ризик є таким що наразі перестав існувати.

Дані відносно особи обвинуваченого ОСОБА_1 враховуються судом, як соціальні зв`язки обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою обвинуваченого, та вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюються у вчиненні низки злочинів, серед яких тяжкий злочин та особливо тяжкий злочин, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, встановлено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_1 злочинів.

Разом з тим, суд зазначає, що посилання сторони захисту на ту обставину, що ОСОБА_1 у разі звільнення його з під варти має намір піти до Збройних сил України для здійснення захисту країни, не підтверджений жодним чином, а відтак не може бути прийнятий судом до уваги під час розгляду вказаного клопотання.

Тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника-адвоката Полуляха С.Ю. та обвинуваченого ОСОБА_1 в частині зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу на більш м`який.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Враховуючи зазначене, суд вважає що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строків тримання під вартою, підлягає частковому задоволенню.

При цьому одночасно, суд, при постановлені ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за необхідне розглянути питання, щодо зміни раніше визначеного розміру застави, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 182 КПК України, запобіжний захід у виді застави обирається без визначення граничного строку дії до його скасування (зміни, припинення) у передбачених законом випадках. При обранні запобіжного заходу у виді застави на підозрюваного (обвинуваченого) покладається зобов`язання прибувати до суду (слідчого, прокурора) за кожною вимогою. Таке зобов`язання є суттю всіх запобіжних заходів не пов`язаних з позбавленням волі і покладається на підозрюваного (обвинуваченого) на весь строк дії запобіжного заходу незалежно від покладення на нього інших обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194КПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК, розмір застави визначається у таких межах: 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те що в клопотанні та під час судового розгляду, прокурором не зазначеного жодної обґрунтованої необхідності розміру застави у сумі 600 000,00 гривень обвинуваченому ОСОБА_1 та не надано відповідного доказу з цих підстав, суд вважає що на даний час вказаний розмір застави прокурором є занадто надмірним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що слід змінити застосований до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, шляхом зменшення розміру застави до 500000,00 гривень, оскільки саме такий розмір, суд вважає достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 .

Також суд враховує, що застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою. Згідно з ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений ОСОБА_1 не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню, як наслідок відмови в задоволенні клопотання захисника-адвоката Полуляха С.Ю. та обвинуваченого ОСОБА_1 в частині зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю. На підставі викладеного та керуючись: ст.7,9,177,178,182,183,199, 331, 370, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строків дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою - продовжити на строк до 60 днів, починаючи з 14.03.2022 до 12.05.2022 до 12 год. 00 хв. включно.

Змінити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у сумі 600000 (шестисот тисяч) гривень у національній грошовій одиниці України, зменшивши її до 500000 (п`ятиста тисяч) гривень у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26239738, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355229002000017442, призначення платежу - застава, кримінальне провадження під № 120142020040000000037 від 20.01.2020, обвинувачений (прізвище, ініціали), платник (прізвище, ініціали).

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На час дії запобіжного заходу у вигляді застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за умови внесення застави, наступні процесуальні обов`язки:

- прибувати за кожним викликом суду;

- не виїжджати за межі с. Чкалове, Нікопольського району, Дніпропетровської області, без дозволу суду;

- повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання;

- за наявності паспорту для виїзду за межі України здати його до органів Державної міграційної служби України.

Визначити термін дії зазначених процесуальних обов`язків протягом 60 днів з дня внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, дублікат документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави надати до Самарського районного суду міста Дніпропетровська.

В задоволенні клопотання захисника-адвоката Полуляха С.Ю. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Поштаренко