Вирок № 103664437, 14.03.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1716/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2022 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Фазикош О.В., суддів Малюк В.М., Деметрадзе Т.Р., за участю секретаря Химинець О.Я., перекладача Шмакова О.О., прокурора Стефанцов А.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисників адвокатів Курах Ю.М., Шкорка І.М., представника потерпілих Старцев Є.Г., потерпілого в режимі відеоконференції ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017070000000213 від 16 жовтня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вірменина, громадянина України, уродженця м. Єреван, Вірменської республіки, мешканця АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 16.10.2017, близько 10.30 год., ОСОБА_1 , являючись генеральним директором ПАТ «Ужгородська взуттєва фабрика», яке розташоване за адресою м.Ужгород, вул.Мукачівська, 44, знаходячись у кабінету генерального директора ТОВ «Маркан» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованому на другому поверсі даної адміністративної будівлі, під час сварки із останнім, яка переросла у бійку, приводом до якої стали спірні питання господарської діяльності підприємств ПАТ «Ужгородська взуттєва фабрика» та ТОВ «Маркан» з виробництва взуття, отримання замовлень на дане виробництво та, відповідно, отримання прибутку від вказаної підприємницької діяльності.

Під час конфлікту ОСОБА_1 вийшов у коридор та знаходячись напроти вхідних дверей службового кабінету ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою вбивства, дістав пістолет «Ceska Zbrojovka VZOR 70» із саморобно вибитим номерними позначеннями « НОМЕР_1 » на стволі та кожух-затворі, споряджений п`ятьма бойовими патронами калібру 7,65х17 фірми «Sellier&Bellot» та здійснив два постріли у ОСОБА_3 , який стояв у приміщенні власного службового кабінету, обернений обличчям до ОСОБА_1 , влучивши у передньо-внутрішню поверхню правого стегна та у передньо-зовнішню поверхню правового плеча останнього.

Розуміючи, що від отриманих поранень смерть ОСОБА_3 не настала, бажаючи довести злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя, до кінця, ОСОБА_1 підійшов до дверей кабінету та здійснив два постріли у ОСОБА_3 , в той момент, коли той був обернений до нього спиною, одним з яких влучив у ліву тьмяно-потиличну ділянку голови потерпілого та припинив насильницькі дії, переконавшись у настанні смерті ОСОБА_3 .

Згідно висновку судово-медичної експертизи №394 від 23.01.2018 смерть ОСОБА_3 , настала внаслідок проникаючого вогнепального поранення голови із забоєм та розчавленням головного мозку, яке привело до порушення та припинення функції ЦНС, що і стало безпосередньою причиною смерті його.

Дана причина смерті підтверджується наявністю вхідної вогнепальної рани голови у лівій тім`яно-потиличній ділянці, наявністю пошкодження речовини головного мозку у вигляді ранового каналу через весь головний мозок, наявністю вхідного та вихідного отвору в кістках склепіння черепа, а також даними додаткових методів дослідження.

При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_3 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді: рвано-забійної рани на лобі по центру, вхідного вогнепального отвору на переднє-внутрішній поверхні правого стегна, вихідного вогнепального отвору на заднє-внутрішній поверхні правого стегна, вхідного вогнепального отвору на переднє-зовнішній поверхні правого плеча, вхідного вогнепального отвору на лівій тім`яно-потиличній ділянці голови, пошкодження кісток склепіння черепа, забій та розчавлення головного мозку.

Тілесне ушкодження у вигляді рвано-забійної рани на лобі виникло внаслідок дії тупого твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею по ударному механізму дії або внаслідок ударяння об такі. Дане тілесне ушкодження, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 має ознаки легкого тілесного ушкодження, яке не має прямого причинно-наслідкового зв`язку із настанням смерті.

Всі інші тілесні ушкодження, які були виявлені у трупа ОСОБА_3 , виникли внаслідок дії вогнепального снаряду (кулі) при пострілі з вогнепальної зброї.

Тілесні ушкодження які виникли при пострілі в праве стегно та праву верхню кінцівку згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 мають ознаки легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку із настанням смерті.

Тілесні ушкодження які виникли при пострілі в голову згідно п.2.1.3. (а,б,в) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які мають прямий причинно-наслідковий зв`язок із настанням смерті.

Тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого (окрім рвано-забійної рани на лобі), виникли внаслідок дії вогнепальних снарядів (куль) при пострілах з вогнепальної зброї.

Вхідні вогнепальні рани були виявлені на передньо-внутрішній поверхні правого стегна, на передньо-зовнішній поверхні правого плеча та на лівій тім`яно-потиличній ділянці голови. Вихідна вогнепальна рана виявлена тільки на заднє-внутрішній поверхні правого стегна.

Вогнепальні поранення ОСОБА_3 , були спричинені внаслідок трьох пострілів з вогнепальної зброї.

Враховуючи, той факт, що вхідні вогнепальні рани виявлені на різних частинах тіла потерпілого (праве стегно, права верхня кінцівка, ліва тім`яно-потилична ділянка голови), можна стверджувати, що взаємне розташування потерпілого та ствола вогнепальної зброї в ході пострілів змінювалося.

Згідно судово-балістичної експертизи №5/615 від 17.01.2018 чотири гільзи та дві кулі вилучені в ході огляду місця події з кабінету та коридору в АДРЕСА_2 , та дві кулі вилучені в ході розтину ОСОБА_3 , стріляні з пістолета «Ceska Zbrojovka VZOR 70» на якому саморобним способом набито номерне позначення « НОМЕР_1 » на стволі та « НОМЕР_2 » на кожух-затворі.

Вказані дії, ОСОБА_1 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України, - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що в невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, незаконно, тобто без передбаченого законом дозволу, придбав від невстановленої особи пістолет «Ceska Zbrojovka VZOR 70» та в подальшому умисно, незаконно, тобто без передбаченого законом дозволу, зберігав та носив вказаний пістолет з патронами калібру 7,65х17мм при собі та використав його 16.10.2018 о 10:30 год., здійснивши вбивство ОСОБА_3 в приміщенні службового кабінету останнього, розташованого за адресою м.Ужгород, вул.Мукачівська, 44, після чого залишив вказану зброю на місці події.

Згідно висновку судової балістичної експертизи №5/615 від 17.01.2018 наданий на дослідження пістолет є бойовою короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю - 7,65х17мм (7,65 Browning) пістолетом «Ceska Zbrojovka VZOR 70». Поверх заводського серійного номера пістолета саморобним способом набито номерне позначення « НОМЕР_1 » на стволі та « НОМЕР_2 » на кожух-затворі. Пістолет промислового чехословацького виробництва, призначений та придатний для стрільби патронами калібру 7,65х17 (7,65 Browning ).

Вказані дії, ОСОБА_1 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України -а саме незаконне поводження зі зброєю, носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 свою винуватість у пред`явленому обвинувачені за ч.1 ст. 263 ч.1 ст. 115 КК України не визнав, зазначив що жодного умислу на вбивство не мав, вчинив вказані дії в стані сильного душевного хвилювання внаслідок протиправного насильства та тяжкої образи з боку потерпілого ОСОБА_3 . Цивільний позов не визнав, оскільки на даний час не має коштів, але в майбутньому у разі стягнення коштів буде виплачувати.

Допитаний по даному провадженні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 повідомив, що «потерпілий був його товаришем більш як 20 років, він теж вірменин, він його привів у свій бізнес... Разом вони займались тим самим, виробляли взуття. Потерпілий у нього орендував цехи, шив взуття. Вони сиділи поруч в кабінетах, але не перетинались, він собі, а потерпілий собі, конфліктів не було, все було нормально. Все було добре. За 2 місяця до випадку вони дійшли домовленості, що будуть шити взуття разом. Він прикинув, що це буде розумно, пропозиція прийшла від нього. Це сталось зранку; це був напів вихідний день, 16 жовтня, формально не робочий день бо перенесли вихідний день. Він приїхав на фабрику. Зустрівся там з братом, там були питання робочі. Далі зайшов привітатись до товариша. Вони з ним ще в неділю зустрічались на каві. Зайшов до нього в кабінет, він його зустрів дуже холодно, почав з претензій, що йому не дають замовники замовлення, що має великі витрати і що він їх несе самостійно. ОСОБА_1 почав заперечувати, а ОСОБА_3 почав ображати його і його сім`ю, обзивався, в агресивній формі до нього говорив. ОСОБА_3 так говорив, що він рота не міг відкрити. ОСОБА_3 був боксером, майстром спорту СРСР. ОСОБА_1 далі заперечував йому, ОСОБА_3 встав з місця і матом до нього почав говорити. Він відповів. Далі ОСОБА_3 його в ліве коліно вдарив ногою. Він встав з місця, а він ще раз вдарив його в груди два рази. ОСОБА_1 впав на диван, а ОСОБА_3 повернувся, взяв ніж з журнального столика на якому лежали його сувенірні ножі, які він збирав. Там і грамоти і сувеніри всякі були, він то любив. ОСОБА_1 впав на диван, ОСОБА_3 на нього навалився, правою рукою притиснув, а лівою ніж підніс до горла. Далі він сказав йому слова, які додали йому сили - «якшо ти думаєш, що дітей сховав в Америці то їх пальці тобі не привезуть?». В цей момент в ОСОБА_1 все замкнуло. Появилась злість сильна, на ноги встав, появилась тоді якась сверхсила, то після тих слів про пальці далі він не чув нічого. Далі мало, що пам`ятає, як в тумані. Пам`ятає, що він на вулиці і йому дають каплі якісь... пам`ятає, що люди навколо, охорона, брат. Він сидить на камені, а брат дає йому каплі пити. Він відчував тоді, що повітря не вистачає, слабість відчував сильну, не міг встати з того каменю...люди шось казали довкола, «що сталось? Ви його вбили чи поранили? їдьте ОСОБА_4 ! Ви його розстріляли...». Начальник охорони сказав, що «я чув постріли». Він казав, щоб мене не рухали. Дали мені попити і поступово пішло просвітлення. ОСОБА_1 почав розуміти, що щось сталось. Зі слів людей він зрозумів, що стріляв, що людина лежить. Ним трусило, було дуже холодно, було відчуття, що побили, було відчуття що він як тряпка, шо не зміг би сумку підняти, така слабість з ніг до голови була. Пити хотілось. Було відчуття, що вагон розвантажив, хоча ж нічого фізично не робив. Потім спати захотів. Потім ніби в нарко-диспансер завезли, що там було не скаже, не пам`ятає. Якісь лікарі, щось дивились, знімали побої. Він не міг на ногах стояти, і коли привезли в поліцію, коли завели в камеру він ляг там зразу, дуже спати хотів, на диво в тій ситуації заснув на якийсь час. Через скільки часу підняли, він не знає. Стосовно пістолета, зазначав що це був пістолет ОСОБА_3 .. Він знав, що ОСОБА_3 його має, але звідки він його взяв не знає...Зазначив, що такого не сталося, якби ОСОБА_3 про його дітей не згадав, якби не казав, що він їх пальці привезе.

Діючи відповідно до статті 22 КПК України, суд створив всі необхідні умови для здійснення кримінального провадження на засадах змагальності, обстоювання сторонами своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів передбаченими цим Кодексом засобами, забезпечив стороні обвинувачення і стороні захисту можливість надання судовій колегії всіх потрібних, на їх думку, доказів.

Як на докази вини ОСОБА_1 за ч.1 ст. 263 та ч. 1 ст. 115 КК України сторона обвинувачення посилається на показання свідків та надані документи, та речові докази.

Допитана судом потерпіла ОСОБА_5 показала, що не була в Ужгороді в час події, їй телефонним дзвінком повідомили про смерть батька. Вона одразу почала дзвонити ОСОБА_6 , оскільки він займав особливе місце в родині. Але він трубку не піднімав. Вказує, що отримала сильні душевні страждання. Пояснила, що ніколи не чула про конфліктні ситуації між батьком та ОСОБА_7 , а сам ОСОБА_7 ніколи їй не жалівся про таке. Батько був боксером, але не був конфліктним чоловіком.

Допитаний судом потерпілий ОСОБА_2 показав, що був за кордоном в цей час, коли йому зателефонувала сестра, та повідомила про смерть батька. Пізніше йому повідомив директор фабрики, що ОСОБА_7 вбив його батька. Ніколи не було ворожих стосунків між ними. Відносини були як між родичами. Завжди вони разом були. Батько був строгий, спортсменом. Але не мав агресивного настрою.

Пояснив, що бізнес батько та ОСОБА_7 вели на одній території, але не були конкурентами. За день до події ОСОБА_10 віддав обладнання батьку, казав що не хотів займатись, хотів решту за обладнання. Потім зясувалося, що обладнання не було ОСОБА_7 , а іншої юридичної особи з 2013 року в м.Харків. Вказував, що у батька та ОСОБА_7 була зареєстрована зброя. Але револьвера не було у батька.

Допитана судом потерпіла ОСОБА_12 показала, що ОСОБА_7 був самий близький друг сім`ї. Їй передзвонив директор ОСОБА_13 , та повідомив що ОСОБА_7 застрелив ОСОБА_3 .. Цивільний позов підтримала повністю.

Допитані по даному кримінальному провадженні свідки вказують:

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , який являється братом обвинуваченого - ОСОБА_1 , вбачається, що він приїхав на фабрику приблизно о 08.00-08.30 год. Разом із своєю дружиною ОСОБА_15 , яка працювала технологом і у ОСОБА_16 і у ОСОБА_17 . Вони піднялись в кабінет дружини, після чого дружина пішла в цех ТОВ «Маркан». Потім, він, ОСОБА_23 , подзвонив ОСОБА_19 , та попросив його, ОСОБА_19 , приїхати на фабрику обговорити питання по одному зразку (заготовку) взуття для подальшого виробництва. ОСОБА_19 сказав, що приїде на фабрику протягом 30 хв. Через 15 хв. після дзвінка ОСОБА_19 , до нього зайшов ОСОБА_20 . Він, ОСОБА_23 , запитав у ОСОБА_20 чи не приїхав ОСОБА_19 , чи не бачив він машину брата. ОСОБА_21 відповів, що ОСОБА_7 ще не приїхав. Ще через 15 хв. вони вдвох пішли до приймальної покурити він, ОСОБА_23 , побачив в подвір`ї автомобіль ОСОБА_17 та ОСОБА_19 . Він, побачив ОСОБА_19 вже на сходах разом з ОСОБА_22 , коли вони піднімались на другий поверх. На прохання ОСОБА_19 вони втрьох: ОСОБА_19 , ОСОБА_23 та ОСОБА_22 , зайшли в кабінет ОСОБА_19 . Потім переговоривши, ОСОБА_22 разом з ОСОБА_20 пішли, а він ОСОБА_23 залишився. ОСОБА_19 запитав, а де заготовка, на що він, ОСОБА_23 , відповів що зараз принесе. Розглянувши заготовку, ОСОБА_19 запитав, а де його, ОСОБА_23 , дружина, на що він відповів, що вона в цеху. Тоді ОСОБА_19 сказав, що треба ще з нею порадитись. Після цього, він, ОСОБА_23 , повернувся в кабінет дружини та чекав її, коли вона звільниться і вони вдвох підуть до ОСОБА_19 . А ОСОБА_19 пішов в кабінет до ОСОБА_17 . Пройшло десь приблизно до 30 хв. йому подзвонив ОСОБА_19 , та казав, щоб він спускався вниз до прохідної. Внизу біля прохідної стояли ОСОБА_19 , ОСОБА_27 , який кричав « ОСОБА_26 , що ви натворили». ОСОБА_19 був повністю блідий. На питання, що трапилось, ОСОБА_19 відповів на вірменській мов, що стріляв в ОСОБА_17 , далі ОСОБА_14 запитав, що чи він його вбив, на що він сказав, що не знає цього. Потім він, ОСОБА_23 , пішов наверх взяв ОСОБА_19 корвалол та воду і приніс їх. Коли він спустився, то чув як ОСОБА_19 питав у ОСОБА_27 та ОСОБА_28 чи викликали вони швидку та поліцію. Через 5-10 хв. після цього приїхала швидка. ОСОБА_19 дуже погано виглядав, тримався за серце. ОСОБА_19 часто просив води. Навіть поліцейські час від часу казали, щоб ОСОБА_19 принесли води. ОСОБА_19 говорив на вірменській мові, що ОСОБА_17 кидався на нього з ножем. Глаза були у ОСОБА_19 стеклянні. Відносини між ОСОБА_10 та ОСОБА_17 були дружні. Але останні два тижня часто чув, що фірма «Ріконста» не підписала контракт з ТОВ «Маркан» і ОСОБА_17 звинувачував в цьому чомусь ОСОБА_19 . Однак вини в цьому ОСОБА_19 не було. Він, неодноразово був свідком того, як ОСОБА_19 разом з перекладачем дзвонили на «Рікосту», щоб дали виконання замовлення ТОВ «Маркан». Про існування зброї йому не було відомо. Бачив травматичну зброю, поліція оглядала автомобіль ОСОБА_19 . В цей день він, ОСОБА_23 , не бачив ОСОБА_17 взагалі. ОСОБА_17 та ОСОБА_10 довгий час були друзями. Коли вони раніше ругались, то він, ОСОБА_23 , уходив. ОСОБА_19 та ОСОБА_17 були мисливцями. ОСОБА_23 бачив як ОСОБА_19 йшов в кабінет до ОСОБА_17 , але при цьому не бачив, щоб у ОСОБА_19 була якась зброя. Під час розмови в кабінеті ОСОБА_19 він не бачив якоїсь нервової поведінки ОСОБА_19 або щось незвичне. ОСОБА_19 завжди ранком, коли приїзжав на фабрику, обов`язково заходив до ОСОБА_17 привітатися та поспілкуватись. Це був так би мовити звичний «ритуал». ОСОБА_19 є доброю, вічливою, терплячою людиною. Був хорошим керівником та сім`янином. ОСОБА_17 теж був хорошим сім`янином. Але мав взривний характер. Часто бачив як по дрібницях злився. Як керівника його не знає, оскільки з ним не працював. Ніколи не чув і не бачив, щоб ОСОБА_17 піднімав руку. Був свідком як декілька разів ОСОБА_17 ображав ОСОБА_19 , але після цього вони швидко мирилися і проблем не було. Про деталі їх бізнесвідносин йому невідомі. За декілька тижнів до подій обладнання ОСОБА_19 переносилось в цеха ОСОБА_17 , тому що всі працівники переходили юридично працювати на фірму ОСОБА_17 . Йому, ОСОБА_23 , було відомо, що « Рікоста » відмовилась замовити у ТОВ «Маркам» виконання робіт. У ОСОБА_17 та ОСОБА_10 була надія, що контракт все ж таки буде укладений. ОСОБА_19 останні три роки був подавлений. В 2014 році помер батько. Мати з Вірменії приїхала до ОСОБА_19 і жила у нього вдома. В цей період невідомі кинули в подвір`я будинку ОСОБА_19 гранату. Після цього, ОСОБА_19 від страху відправив сім`ю у Вірменію, боявся що їм буде зашкоджено. З того часу він проживає в будинку самотньо. Про фінансові борги та інші зобов`язання йому нічого не відомо. ОСОБА_19 ці питання з ним ніколи не обговорював. ОСОБА_19 побоювався за життя своєї сім`ї та його, ОСОБА_23 , сім`ю.

Свідок пояснював, що ОСОБА_19 пояснив, що причиною пострілів було те, що ОСОБА_17 кидався на нього з ножем. ОСОБА_19 декілька разів перепитував ОСОБА_28 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 тощо чи викликали швидку та поліцію.

З показів свідка ОСОБА_31 (виконавчий директор ТОВ «Маркан») вбачається, що він приїхав, на фабрику та піднявся до ОСОБА_17 , там в кабінеті був і ОСОБА_10 і вони між собою розмовляли вірменською мовою. ОСОБА_32 попросив його почекати, тоді він вирішив піти в цех на виробництво. Хвилин приблизно через 10 після того подзвонив начальник охорони та сказав терміново бігти на прохідну. На прохідній він побачив ОСОБА_10 , який сидів на бетонному приступі, рядом знаходився ОСОБА_27 та ОСОБА_22 . ОСОБА_10 казав викликайте швидку та поліцію, я його застрелив. На його питання чим стріляв: бойова зброя чи травматична, на що ОСОБА_10 сказав ні, зброя бойова я його вбив. Потім приїхали лікарі, ОСОБА_28 провів їх до кабінету ОСОБА_17 , які потім констатували смерть. Відносини між ними були дружніми. На його думку їхні відносини трошки погіршилися; про серйозні конфлікти йому не відомо. Між собою вони завжди говорили вірменською мовою, тому про деталі йому не відомо. Коли він бачив їх в кабінеті вони голосно говорили вірменською мовою, спорили. За 15 років не бачив, щоб ОСОБА_17 на когось піднімав руку. Знає про існування у ОСОБА_10 та ОСОБА_17 травматичної та мисливської зброї. Вони разом робили собі дозволи на травматичну зброю. ТОВ «Маркан» володіла частиною земельної ділянки та частину приміщень. Кабінети ОСОБА_17 та ОСОБА_10 були з`єднані кімнатою відпочинку, яка була спільною. Бізнес був роздільним. Але спільно допомогали другу другу. Обговорювали разом проблеми кожного з них. ОСОБА_32 був обіжений, що ОСОБА_10 свою частину фабрики продав третім особам, не запропонувавши перед тим ОСОБА_32 і чужі люди під боком купили приміщення. ОСОБА_32 під час однієї конфліктної ситуації на дорозі повідомив, що не думай, що я боюсь, просто я є майстром спорту по боксу і не хочу вступати в конфлікти, бо можу наробити біди. Бачив посипану штукатурку на дивані від стіни та здвинуті предмети (фігурки) на столі. Зазначив, що труп ОСОБА_17 заважав відкрити вільно двері.

Свідок ОСОБА_33 (співробітник) повідомив, що він був на робочому місці один на прохідній. Він, свідок, фактично підпорядковувався і ОСОБА_17 , і ОСОБА_10 . Спочатку біля 10 години на фабрику приїхав ОСОБА_17 , а потім хвилин через 15-20 ОСОБА_10 . ОСОБА_17 пішов в цех, а потім із ОСОБА_28 вернулися та піднялися в кабінет. Потім ОСОБА_28 спустився і пішов в цех. Через 20-30 хв. хвилин, як приїхав ОСОБА_10 він почув хлопки. Потім він побачив як з будівлі вийшов ОСОБА_10 в «потеряному стані» і сказав ОСОБА_34 викликай скорую та поліцію. Пострілів було 4 (два по два с інтервалом 1-2 секунди). Він викликав поліцію, а ОСОБА_28 швидку допомогу. На тілесні ушкодження не звернув уваги, оскільки був в шокованому стані. Знає про існування у ОСОБА_10 та ОСОБА_17 мисливської та травматичної зброї. ОСОБА_10 просив води, але «не дуже пам`ятає про що говорив ОСОБА_10 ». У ОСОБА_10 бачив один раз травматичний пістолет чорного кольору. ОСОБА_19 коли приїхав був в нормальному стані, спитав як справи і піднявся наверх. Після хлопків він побачив ОСОБА_10 хвилин через 5-7-10 хв., як той виходив з будівлі в «ужасному стані», блідий. ОСОБА_19 говорив викликати ОСОБА_28 . ОСОБА_23 після події бачив, однак не бачив хто саме ще стояв рядом з ОСОБА_19 після події. Спочатку приїхала швидка, потім поліція. Коли приїхала поліція ОСОБА_10 відвели з прохідної на лавицю та наділи наручники та посадили в машину поліції. ОСОБА_17 по характеру був строгий, ОСОБА_10 був більш мягкий, спокійніший. Драк між ними він не бачив. ОСОБА_17 був мастером спорта по боксу, ОСОБА_17 постійно займався спортом, у чудовій спортивній форм, атлетичної будови. Одного разу охоронник ОСОБА_36 пожалівся йому, ОСОБА_37 , що ОСОБА_17 його вдарив. Швидку допомогу ОСОБА_10 просив викликати для ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_38 (лікар медицини невідкладних станів ЗТЦЕМД, УСЕМД) повідомив, що було повідомлення про виклик швидкої допомоги про здійснення пострілів та допомоги потерпілому з вогнепальним пораненням. Приїхали на територію приблизно o 11.00 годині, зустрів охоронник, потім підійшов ОСОБА_28 , повідомив про пораненого, ОСОБА_28 провів їх на другий поверх. Спробували відчинити вхідні двері в кабінет, але двері не відчинялась. Вони під тиском відкрили двері, зайшли в кабінет і побачили потерпілого на підлозі напівсидячому положенні. Голова та верхня частина тулуба була притулена до дверей ближче до кріплення. Були сліди крові на обігрівачі і на дверях. Щоб мати змогу відкрити двері вони відтягнули потерпілого на 10 см. Зробивши огляд потерпілого вони констатували смерть. Біля дверей з внутрішньої сторони була зброя. Виходячи з кабінету в коридорі вони побачили дві гільзи на відстані 1-2 метри від дверей. Обстановка в кабінеті не була ідеальною, але перевернутих меблів не було. Поліція приїхала через декілька хвилин після них, коли вони були вже внизу. Підсудного бачив як заходив, так і виходив; ОСОБА_10 в збудженому стресовому стані сказав «все, це кінець». ОСОБА_10 мав нерівне дихання. Свідок не виключив можливість удару голови потерпілого об обігрівач, коли вони відкривали двері. Коли відкривали двері, таке враження було, що хтось з того боку давив на двері в протилежному напрямку. На дивані була якась сумка, туфлі на столі. Коврик дверний не пам`ятає. Не звертав уваги. ОСОБА_10 сказав, що медичної допомоги не потребує.

Свідок ОСОБА_40 (фельдшер медицини невідкладних станів, ЗТЦЕМД, УСЕМД) повідомив, що працює в кареті швидкої допомоги. Був терміновий виклик поранення, провели на другий поверх, двері відкрили силою, за дверми справа лежав чоловік; констатували смерть, була кров на дверях; пістолет лежав зліва. ОСОБА_10 бачили, коли заходили. ОСОБА_10 допомоги не просив. Гільз в коридорі не бачив.

Свідок ОСОБА_41 (охоронець) повідомив, що був охоронником на фабриці. Нічого не відомо про подію. Потім взнав, що було вбивство. Не бачив особисто, щоб потерпілий з обвинуваченим сварились. В той день він бачив і ОСОБА_17 та ОСОБА_10 і лише поздоровався з ними. Обоє були в нормальному стані. Не були збуджені. Більше нічого йому не відомо і нічого не бачив. Ні саму подію, ні після події він нікого не бачив і нічого не чув.

Свідок ОСОБА_42 (співробітник ОСОБА_7 ) повідомив, що раніше працював на взуттєвий фабриці виконавчим директором у ОСОБА_10. Біля 10 години ранку зустрів ОСОБА_19 та ОСОБА_23 на сходах до кабінету ОСОБА_10 . ОСОБА_10 попросив його зайти в кабінет поговорити по справах. Поговорили хвилин 5, а потім він, ОСОБА_22 пішов до себе в кабінет. Після цього він у себе в кабінеті перебував 10-15-20 хвилин. Потім він спустився по сходам із свого кабінету на вулицю, де біля транспортних воріт побачив сидячого ОСОБА_10 , а біля нього бігав брат ОСОБА_23 . Тоді він підійшов до ОСОБА_19 попрощатися, але ОСОБА_19 , щось сказав нібито він вбив ОСОБА_17 або щось таке. Річ у ОСОБА_10 була не зв`язана. Було видно, що ОСОБА_10 дуже погано та «зле». В цей момент підійшов начальник охорони, який сказав, що чув постріли. ОСОБА_19 тоді сказав викликайте швидку допомогу та поліцію. ОСОБА_27 викликав поліцію. В кабінет після події не заходили. Стояли біля ОСОБА_10 і чекали. ОСОБА_10 був в поганому стані. Почорнів. Відносини між ОСОБА_17 та ОСОБА_10 пов`язував один бізнес. В звичайному житті були товаришами. Між ними могли виникати спірні питання по робочим моментах. Але це були звичайні робочі моменти і зазвичай вони під час того переходили на вірменську мову. Скоріше це були не конфлікти, а обговорення проблемних питань під час виробництва. Зброю у ОСОБА_17 і ОСОБА_10 не бачив. Але знав, що у ОСОБА_10 був дозвіл на пістолет. В 2013-14 році була реалізація акцій третій особі. Працював на фабриці з 2003 року на різних посадах. ОСОБА_17 почав працювати на території фабрики після того, коли ОСОБА_10 продав йому частину приміщень фабрики. В кабінеті коли спілкувався з ОСОБА_10 останній був в нормальному стані, задавав питання про те, що зроблено, фактично обговорювали робочі питання. Але зазвичав ОСОБА_10 має добре почуття гумору і часто розказує анекдоти. В той день, анекдоти не розповідав. Те, що ОСОБА_10 було погано, «зле» він зробив висновок на підставі того, що ОСОБА_10 : мав не зв`язну мову, слова переривалися, тяжко було його зрозуміти; він сидів, скручений, схиливши голову, почорніло обличчя, він, ОСОБА_22 , подумав, що у ОСОБА_10 проблеми із серцем, тому що він сидів тримаючись за серце, а ОСОБА_23 в цей момент бігав та приносив йому якісь ліки. ОСОБА_10 сказав, що йому здається, що він вбив ОСОБА_32 . ОСОБА_10 втікати нікуди не збирався, викликати швидку та поліцію ініціював сам ОСОБА_10 . Кабінети ОСОБА_10 та ОСОБА_17 знаходились на одному, другому поверсі. Кабінети мали окремі входи та сходи, але були з`єднані між собою спільною кімнатою відпочинку. Сам він, ОСОБА_22 , пострілів не чув.

Свідок ОСОБА_44 (знайомий ОСОБА_7 , його сусід) повідомив, що з ОСОБА_10 знайомий з початку 1990 років. Він тоді був керівником банку, а ОСОБА_10 керівником на той час потужної фабрики в м. Ужгороді. З 1995 року вони також стали сусідами по будинкам. З ОСОБА_17 були знайомі через ОСОБА_10 . З ОСОБА_17 спілкувався рідко і то зазвичай в присутності ОСОБА_10 . Виключно позитивно характеризує ОСОБА_10 . В кінці 2014 року ОСОБА_10 в подвір`я будинку невідомі кинули гранату. Вночі 2-3 ночі він та декілька інших сусідів почули вибух. Ранком він вже дізнався, що то була граната. Він завітав то ОСОБА_10 і бачив пошкодження, які сталися від вибуху гранати. Після цього, випадку ОСОБА_10 помінявся. Став більш замкнутий, хоча раніше був життєрадосним. Він дуже після цього хвилювався за родину та відразу ж відправи всю сім`ю у Вірменію. Крім цих проблем, знаючи його близько більше 20 років відчував, що у нього були якісь інші проблеми ОСОБА_10 фактично жив на дві сім`ї, дуже допомагаючи сім`ї ОСОБА_17 . ОСОБА_10 говорив, що ОСОБА_17 йому як брат. Дома ОСОБА_17 у ОСОБА_10 він, свідок, ніколи не бачив. Знав, що у ОСОБА_10 були якісь фінансові труднощі. В 2015 році ОСОБА_10 один жив в будинку. Сім`я уїхала спочатку у Вірменію , потім в США. ОСОБА_10 дуже також хвилювався за старшу доньку, яка вживала наркотики, а також її розлучення з чоловіком, яке відбулося напередодні цих подій. ОСОБА_10 не хотів звертатися в правоохоронні органи з приводу вибуху, казав, що він лише підозрює хто це міг зробити, але не казав хто саме. У ОСОБА_10 дома він бачив карабін та іншу мисливську зброю. Пістолетів він у ОСОБА_10 не бачив. Про наявність боргів він не знав, але знав про фінансові проблеми та проблеми з бізнесом, оскільки зі слів ОСОБА_10 партнери почали мало замовляти продукції. Мисливські ножі він вдома у ОСОБА_10 не бачив.

Свідок ОСОБА_47 (знайома ОСОБА_7 , психолог) повідомила, що ОСОБА_10 знає приблизно 9 років. Познайомилась с ОСОБА_10 через ОСОБА_17 , який займався в спортзалі Токіо . ОСОБА_10 звертався до неї за консультаціями як психолога, оскільки донька ОСОБА_10 страждала наркотиками і він радився як їй можна допомогти. Він дуже хвилювався за доньку і дуже зрадів, що донька приблизно у 2013 році виходить заміж і скоріш за все вона лишить наркотики. Донька завагітніла, але потім у неї було переривання вагітності з ускладненням після чого вона взагалі втратила можливість мати власних дітей. Зі слів ОСОБА_10 їй було відомо, що у грудні 2014 році йому в подвір`я невідомі кинули гранату. Однак, ОСОБА_10 відмовився офіційно звертатися в поліцію. Тоді в будинку була вся родина, в тому числі і пристаріла мама ОСОБА_10 , яка приїхала з Вірменії. Після цього, він всю сім`ю вивіз за кордон спочатку у Вірменію, потім в США. Потім, одного разу, ОСОБА_19 повідомив їй, що його донька в США зникла, він поїхав туди, знайшов її в якомусь наркопритоні, вона знову пристрастилася до наркотиків, у неї проблеми на цьому грунті з чоловіком були. В 2016 році ОСОБА_10 повідомив їй, що у нього онкологічна хвороба. На початку жовтня 2017 року вона зайшла до ОСОБА_19 , який повідомив, що його донька знову пропала і він, ОСОБА_10 , не знає де вона є. ОСОБА_10 не знав, хто кинув гранату в подвір`я будинку. Після того, вона не бачила родину в Ужгороді . ОСОБА_10 завжди хвилювався, що це може повторитися, але не розумів причини цього, і хто за цим стоїть. У ОСОБА_10 ніколи зброї не бачила. Про наявність боргів ОСОБА_10 нічого їй не говорив. Спочатку вона познайомилась в спортзалі з ОСОБА_17 , який хвалився, що є чемпіоном з боксу. Вже через деякий проміжок часу ОСОБА_17 познайомив її з ОСОБА_10 , який звертався до неї як до психолога. З 2014 року вона разом із ОСОБА_10 почали дружити сім`ями. ОСОБА_17 був амбітною людиною. Коли вона дізналася про цю подію, вона спочатку подумала, що ОСОБА_17 вбив ОСОБА_10 , враховуючи характер ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_50 (знайомий ОСОБА_7 ) повідомив, що колись робив директором агрофірми «Ліанка». Допоміг працевлашуватися ОСОБА_10 у 1980 роках на роботу, йому невідомо конфілктних ситуацій між ОСОБА_10 та ОСОБА_17 . ОСОБА_10 був неконфліктною людиною і йому взагалі невідомо про існування яких - небудь конфліктів з участю ОСОБА_10 , а навпаки при виникненні конфліктів він всіх намагався заспокоїти. ОСОБА_17, навпаки, був конфліктною людиною. Мав "вспильчивий" характер. Мав конфлікти з хлопцями по вірменській діаспорі, але про них знає зі слів. Був свідком одного конфлікту, де ОСОБА_17 застосував в кімнаті відпочинку пістолет відносно ОСОБА_51 , який на даний момент вже помер, і уникнути тяжких наслідків вдалося лише тому, що ОСОБА_10 схопив ОСОБА_17 за руку і постріл пішов в стіну. Цей пістолет бачив декілька разів в руках ОСОБА_17 . В руках ОСОБА_10 указаний пістолет не бачив ніколи. Пістолет, який він бачив в руках у ОСОБА_17 в момент пострілу в ОСОБА_52 багато років тому, впізнав в судовому засіданні (пістолет який був у ОСОБА_17 і пістолет, яким ОСОБА_17 вбито один і той же). Впізнав по характерним рисам: розмір, сріблястий колір, наявність позолоти на гачку та бойку.

Свідок ОСОБА_53 (працював столяром) повідомив, що після вибуху гранати в кінці 2014 року на прохання ОСОБА_7 робив ремонт. Бачив уламки від гранати. Ремонтував вхідні двері та вікно, які постраждали внаслідок вибуху гранати. Однак не є відповідним експертом.

Свідок ОСОБА_54 (майстер столяр) повідомив, що на початку 2000 років робив ремонт в квартирі ОСОБА_55 .. Була конфліктна ситуація, в ході якої ОСОБА_17 погрожував йому ножем, приклавши його йому до шиї. Однак до правоохоронних органів не звертався.

Свідок ОСОБА_56 (знайомий ОСОБА_1 та ОСОБА_57 ) повідомив, що добре пам`ятає цей незвичайний пістолет, як власність потерпілого, яку він використовував на стрільбищі при свідку, і до якого відносився дуже бережливо. Також цей свідок розповів про інцидент, який стався між ОСОБА_58 та ОСОБА_59 , під час якого останній погрожував співрозмовнику цим пістолетом.

Крім показань потерпілого і свідків, в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 за ч.1 ст. 263 та ч. 1 ст. 115 КК України сторона обвинувачення посилається на надані суду й безпосередньо досліджені ним письмові докази, та речові докази зокрема:

Рапорт про реєстрацію заяви в ЄО за №22-64 від 16.10.2017 року як хуліганство, згідно повідомлення про постріли за адресою в АДРЕСА_2 .

Рапорт старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції від 26.01.2018 року за №143 про те що в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №1201707000000213 за ознаками ч.1 ст. 115 КК України було встановлено наявність ознак в діях ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Протокол огляду місця події та фото-таблиця від 16.10.2017 року приміщення розташованого за адресою в АДРЕСА_2 на другому поверсі взуттєвої фабрики. Згідно якого було оглянуто безпосередньо місце події, кабінет ОСОБА_3 . Під час огляду було виявлено та вилучено гільзи, пістолет. Було виявлено труп чоловічої статі, з ознаками вогнестрільних поранень. Зазначено місцезнаходження отворів від куль на поверхнях стін. Вказується про наявність в кабінеті грамот, подяк на ім`я ОСОБА_60 . Наявність ножей у футлярі. На шкіряному дивані в кабінеті знаходиться футляр від ножа. На дверях з внутрішньої частини наявне пошкодження від ножа. Наявні видимі сліди бурого кольору.

Протокол огляду місця події та фото-таблиця від 16.10.2017 року приміщення розташованого за адресою в АДРЕСА_2 на другому поверсі взуттєвої фабрики. Згідно якого було оглянуто кабінет ОСОБА_1 . Під час огляду було виявлено та вилучено предмет схожий на ніж з чохлом коричневого кольору.

Заява-дозвіл ОСОБА_1 про огляд без його участі автомобіля від 16.10.2017.

Протокол огляду місця події та фото-таблиця від 16.10.2017 року було оглянуто автомобіль Вольксваген Пассат з номерним знаком НОМЕР_3 , в ході огляду якого вилучено зокрема предмет схожий на пістолет з набоями та дозвіл на зброю.

Протокол огляду місця події та фото-таблиця від 17.10.2017 року приміщення розташованого за адресою в АДРЕСА_2 на другому поверсі взуттєвої фабрики. Згідно якого було оглянуто безпосередньо місце події, кабінет ОСОБА_3 повторно. Речі не вилучались.

Протокол огляду місця події та фото-таблиця від 17.10.2017 року території розташованої за адресою в АДРЕСА_2 взуттєвої фабрики. Згідно якого було виявлено та вилучено в мусорному ящику синю папку, з написом для ОСОБА_1 . В середині якої знаходяться видаткові касові ордера, довідка, рішення власників щодо придбання об`єктів нерухомого майна.

Заява-дозвіл ОСОБА_61 про дозвіл огляду кабінету ОСОБА_1 від 17.10.2017.

Протокол огляду місця події та фото-таблиця від 17.10.2017 року приміщення розташованого за адресою в АДРЕСА_2 на другому поверсі взуттєвої фабрики. Згідно якого було оглянуто безпосередньо місце події, кабінет ОСОБА_1 повторно. Речі не вилучались.

Протокол огляду трупа від 18.10.2017 року ОСОБА_3 .

Протокол огляду місця події та фото-таблиця від 08.11.2017 року приміщення розташованого за адресою в АДРЕСА_2 на другому поверсі взуттєвої фабрики. Згідно якого було оглянуто безпосередньо місце події, кабінет ОСОБА_3 повторно. Речі не вилучались. Згідно якого були зафіксовані відстані від дверей до місць знаходження куль в стіні, кути наклону таких відстаней.

Постановами від 16.10.2017 року слідчого вилучені речі в ході оглядів було визнано речовими доказами та ухвалами слідчого судді від 18.10.2017 року накладено арешт на вилучене майно.

Відповідно до висновку експерта №4/1992 від 23.11.2017 на поверхнях предмета схожого на пістолет, виявленого 16.10.2017 року під час огляду події по факту вбивства гр.. ОСОБА_57 , що сталось за адресою по АДРЕСА_2 , слідів папілярних ліній не виявлено. Питання «Якщо так, то чи придатні вони для ідентифікації за ними особи?» не вирішувалось у зв`язку з відсутністю на поверхнях досліджуваного об`єкту слідів папілярних ліній. Порівняльне дослідження з дактилокартами гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 не проводилося по причині відсутності слідів папілярних ліній (узорів) на поверхнях предмета схожого на пістолет виявленого 16.10.2017 під час огляду місця події по факту вбивства гр. ОСОБА_3 що сталось за адресою по АДРЕСА_2 .

Згідно дослідницької частини висновку встановлено, що предмет, схожий на пістолет на момент огляду був незафіксований в коробці, що не забезпечує зберігання слідів дактилоскопічного походження на даному об`єкті дослідження, оскільки поверхні об`єкта контактують з внутрішніми поверхнями коробки, що могло призвести до повного або часткового знищення наявних на ньому слідів рук.

Відповідно до висновку експерта №10/934 від 27.12.2017 у змивах з поверхонь спускового гачка (об`єкт № 1) та руків`я (об`єкт № 2) наданого на дослідження предмета, подібного на пістолет, виявлено поодинокі клітини з ядрами. Генетичні ознаки клітин, виявлених у змивах з поверхонь спускового гачка предмета, подібного на пістолет (об`єкт № 1), не встановлені. Генетичні ознаки клітин, виявлених у змивах з поверхонь руків`я предмета, подібного на пістолет (об`єкт № 2), є змішаними, містять генетичні ознаки більше ніж трьох осіб та для ідентифікації конкретної особи не придатні. Генетичні ознаки наданого на дослідження зразка слини (букального епітелію) ОСОБА_1 (об`єкт № 3) та зразка крові ОСОБА_57 (об`єкт № 4) встановлені та наведені в таблиці результатів дослідження (додаток 1). Питання походження клітин, виявлених на спусковому гачку наданого на дослідження предмета, подібного на пістолет (об`єкт № 1), не вирішували у зв`язку з невстановленням їх генетичних ознак. Питання походження клітин, виявлених на руків`ї наданого на дослідження предмета, подібного на пістолет (об`єкт № 2), не вирішували у зв`язку з їх непридатністю для порівняльного дослідження.

Відповідно до висновку експерта №3/1259 від 12.12.2017 наявність в каналі ствола пістолета незгорівших частинок одноосновного бездимного пороху вказує на те, що з даного пістолета проводився постріл після останньої чистки каналу ствола.

Відповідно до висновку експерта №5/615 від 17.01.2018 пістолет, наданий на дослідження, є бойовою короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю - 7,65x17мм (7,65 Browning) пістолетом «Ceska Zbrojovka VZOR 70». Поверх заводського серійного номера пістолета саморобним способом набито номерне позначення « НОМЕР_1 » на стволі та « НОМЕР_2 » на кожух-затворі. Первинний зміст заводського серійного номера не проглядається. Пістолет промислового чехословацького виробництва. Пістолет призначений та придатний до стрільби патронами кал. 7,65x17мм (7,65 Browning). Чотири гільзи, надані на дослідження, є частинами боєприпасів до короткоствольної бойової нарізної вогнепальної зброї. Чотири гільзи є стріляними гільзами патронів кал. 7,65x17мм (7,65 Browning), які призначені для стрільби із пістолетів та пістолетів- кулеметів відповідного калібру. Гільзи виготовлені промисловим способом фірмою «Sellier&Bellot». Чотири кулі, надані на дослідження, є частинами боєприпасів до короткоствольної бойової нарізної вогнепальної зброї. Чотири кулі є стріляними кулями патронів кал. 7,65x17мм (7,65 Browning), які призначені для стрільби із пістолетів та пістолетів- кулеметів відповідного калібру. Кулі виготовлені промисловим способом. Дати відповідь на дане питання, не виявилося можливим по причинах вказаних в дослідницькій частині експертизи. Чотири гільзи (та чотири кулі стріляні із наданого на дослідження пістолета «Ceska Zbrojovka VZOR 70» кал. 7,65x17мм (7,65 Browning).

Відповідно до висновку експерта №10/937 від 28.12.2017 у змивах з поверхонь наданого на дослідження предмета, подібного на магазин пістолета (об`єкт № 1), виявлено поодинокі клітини з ядрами, генетичні ознаки яких не встановлені. У змивах з поверхонь наданого на дослідження предмета, подібного на патрон (об`єкт № 2), виявлено поодинокі клітини з ядрами, встановити генетичні ознаки яких не вбачається можливим. Питання походження клітин, виявлених на предметі, подібному на магазин пістолета (об`єкт № 1), не вирішували у зв`язку з не встановленням їх генетичних ознак.

Питання походження клітин, виявлених на предметі, подібному на патрон (об`єкт № 2), не вирішували у зв`язку з не встановленням їх генетичних ознак.

Відповідно до висновку експерта №10/935 від 15.01.2017 проведеної експертами Львівського НДЕКЦ МВС України, у змивах з наданих на дослідження руків`їв двох ножів (об`єкти №№ 1 - 3) та чохла для ножа (об`єкт № 4) виявлено епітеліальні клітини. Генетичні ознаки клітин у змивах з руків`я ножа (об`єкт № 1) та чохла (об`єкт № 4) встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки клітин у змивах з руків`я ножа (об`єкт № 1) та чохла (об`єкт № 4) є змішаними, містять генетичні ознаки двох або більше осіб, серед яких присутні генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_57 (таблиця 2.1, додаток 2) та не присутні генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_1 (таблиця 2.1, додаток 2). Походження виявлених клітин (об`єкти №№ 1,4) від ОСОБА_1 виключається. Генетичні ознаки клітин з ядрами у змивах з руків`я ножа у чохлі (об`єкти №№ 2,3) встановлено, проте вони є змішаними, містять генетичні ознаки більше ніж трьох осіб та непридатні для ідентифікації конкретної особи, тому висловлюватися про можливість їх походження від ОСОБА_57 та ОСОБА_1 не вбачається можливим.

Відповідно до висновку експерта №10/936 від 28.12.2017 у піднігтьовому вмісті наданих на дослідження фрагментів нігтьових пластин з обох рук ОСОБА_1 (об`єкти №№ 1-9) виявлено клітини з ядрами, крові не виявлено. Генетичні ознаки клітин у піднігтьовому вмісті фрагментів нігтьових пластин з обох рук ОСОБА_1 (об`єкти №№ 2-4,8) встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки клітин у піднігтьовому вмісті фрагментів нігтьових пластин з обох рук ОСОБА_1 (об`єкти №№ 1,5-7,9) не встановлено. Генетичні ознаки клітин з ядрами у піднігтьовому вмісті фрагментів нігтьових пластин з обох рук ОСОБА_1 (об`єкти №№ 2-4,8) збігаються між собою, не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_57 (таблиця 2.1, додаток 2) та походять від особи чоловічої генетичної статі. Походження виявлених клітин (об`єкти №№ 2-4,8) від ОСОБА_57 виключається.

Відповідно до висновку експерта №3/1257 від 06.12.2017 на марлевих тампонах зі змивами з лівої та правої рук гр. ОСОБА_1 , які містяться у двох паперових конвертах, слідів незгорілого пороху (димного, бездимного) та продуктів пострілу не виявлено. На марлевих тампонах зі змивами з лівої та правої рук гр. ОСОБА_57 , які містяться у двох паперових конвертах, слідів незгорілого пороху (димного, бездимного) та продуктів пострілу не виявлено.

Відповідно до висновку експерта №3/1258 від 11.12.2017 на наданих на дослідження куртці, кофті та штанах чорного кольору, які вилучено в підозрюваного ОСОБА_1 , слідів незгорілого пороху (димного, бездимного) та продуктів пострілу не виявлено.

Відповідно до висновку експерта №304 від 17.11.2017 проведеної експертами Вінницького НДЕКЦ МВС України, запахові сліди, надані на дослідження, вилучені з предмету схожого на пістолет, срібного кольору з позначенням «VZOR70 cal 7. 65 made in Czehoslovakia» на затворі наявний надпис « НОМЕР_2 » - придатні для ідентифікації. На предметі із запаховим слідом схожого на пістолет, срібного кольору з позначенням « НОМЕР_4 cal 7. 65 made in Czehoslovakia» на затворі наявний надпис « НОМЕР_2 », залишені запахові сліди підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та потерпілим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до висновку експерта №303 від 17.11.2017 проведеної експертами Вінницького НДЕКЦ МВС України, запахові сліди, надані на дослідження, вилучені з предмету схожого на ніж з написом «JON Springers TRDEN» та з предмету схожого на ніж, який знаходився в чохлі коричневого кольору - придатні для ідентифікації. На предметі із запаховим слідом схожого на ніж з написом «JON Springers TRDEN» та предметі із запаховим слідом схожого на ніж, який знаходився в чохлі коричневого кольору, залишені запахові сліди підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та потерпілим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до висновку експерта №305 від 20.11.2017 запаховий слід, наданий на дослідження, вилучений поверхні з дверної ручки вхідних дверей кабінету гр. ОСОБА_62 - придатний для ідентифікації. На предметі із запаховим слідом з дверної ручки вхідних дверей кабінету, залишені запахові сліди підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та потерпілим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

По даному кримінальному провадженні постановою старшого слідчого з ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області від 29.11.17. ОСОБА_1 була призначена амбулаторна судово-психіатрична експертиза.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи Обласної психіатричної лікарні м.Берегово №150 від 30.11.2017 року описано наступний психічний стан: «У свідомості, орієнтований правильно. Розлади у сфері прийняття, маячні ідеї не виявлені. У контакт вступає по суті. Мислення не Порушене, помірне за темпом. Розуміє мету направлення на експертизу. Про скоєне правопорушення розповідає неохоче. Пояснює, що наміру вбивати ОСОБА_32 не мав, просто не витримав його погроз. Знає про наступну кримінальну відповідальність. Пам`ять, інтелект не порушені. Емоційно адекватний, настрій рівний. Критика збережена». В результаті проведеної експертизи комісія дійшла висновку, що: « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період часу, що відноситься до кримінального правопорушення будь-яким психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час ОСОБА_1 психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати свої дії і керувати ними. Ознак хронічного алкоголізму або наркоманії ОСОБА_1 не виявляє. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує»

Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_63 та ОСОБА_64 пояснили, що в межах експертного дослідження вирішувалось осудність особи. Для вирішення інших питань щодо психологічного стану на момент вчинення діяння потрібна психологічна експертиза. Зазначили, що вони не є експертами психологами.

Відповідно до висновку експерта №663 від 17.11.2017 проведено експертизу речового доказу „тампона-зонда", із змивом речовини бурого кольору, вилученого з вхідних дверей кабінету на місці події. Так, кров від трупа ОСОБА_3 , 1963р.н. відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. У сліді на „тампоні-зонді", вилученому при огляді місця події, знайдена кров людини. При визначенні групової належності крові у сліді на речовому доказі за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО у об.№ 1 виявлені антиген А та ізогемаглютин анти-В. Отже, кров у сліді на „тампоні-зонді" /об.№ 1/ може походити від людини з групою крові А з ізогемоглютиніном анти-В, в тому числі від потерпілого ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку експерта №840 від 20.11.2017 проведеного експертом Ужгородського міжрайонного відділення Закарпатського обласного бюро СМЕ на момент судово - медичного обстеження на тілі гр. ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: саден на правому колінні по зовнішній поверхні та на основі II пальця лівої кисті; синців на лівому плечі по зовнішній поверхні в середній третині, на грудній клітці зліва в ділянці реберної дуги; ділянки здирання на зовнішній поверхні правої кисті. Вищевказані тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженої травмуючої поверхнею, як по ударному механізму дії, якими могли бути затиснуті в кулак руки та обуті ноги сторонньої людини, так і від ударяння об такі якими могли бути навколишні предмети побуту (зокрема меблі, двері тощо) під час боротьби з іншою особою.

По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час події, яка мала місце 16.10.2017 року.

Дані тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров`я строком до 6 днів і по цій ознаці згідно п.2.3.5. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження , що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності. У випадку представлення оформленої належним чином консультації обласних спеціалістів ступінь тяжкості тілесних ушкоджень може змінюватися.

Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_65 свій висновок підтвердив.

Відповідно до висновку експерта №394 від 23.01.2018 на основі викладених даних судово-медичного дослідження трупа громадянина ОСОБА_66 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приймаючи до уваги дані додаткових лабораторних досліджень, згідно з питаннями, поставленими на вирішення експерту, експерт прийшов до наступного підсумку. Смерть громадянина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала внаслідок проникаючого вогнепального поранення голови із забоєм та розчавленням головного мозку, яке привело до порушення та припинення функції ЦНС, що і стало безпосередньою причиною смерті його. Дана причина смерті підтверджується наявністю вхідної вогнепальної рани голови у лівій тім`яно-потиличній ділянці, наявністю пошкодження речовини головного мозку у вигляді ранового каналу через весь головний мозок, наявністю вхідного та вихідного отвору в кістках склепіння черепа, а також даними додаткових методів дослідження. При судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_3 , 1963 р.н., виявлено тілесні ушкодження у вигляді: рвано-забійної рани на лобі по центру; вхідного вогнепального отвору на переднє-внутрішній поверхні правого стегна, вихідного вогнепального отвору на заднє-внутрішній поверхні правого стегна; вхідного вогнепального отвору на переднє-зовнішній поверхні правого плеча; вхідного вогнепального отвору на лівій тім`яно-потиличній ділянці голови, пошкодження кісток склепіння черепа, забій та розчавлення головного мозку.

Тілесне ушкодження у вигляді рвано-забійної рани на лобі виникло внаслідок дії тупого твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею по ударному механізму дії або внаслідок ударяння об такі. Дане тілесне ушкодження, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року має ознаки легкого тілесного ушкодження, яке не має прямого причинно-наслідкового зв`язку із настанням смерті.

Всі інші тілесні ушкодження, які були виявлені у трупа гр. ОСОБА_3 , 1963 р.н., згідно «Висновку експерта» № 71, виникли внаслідок дії вогнепального снаряду (кулі) при пострілі з вогнепальної зброї.

Тілесні ушкодження які виникли при пострілі в праве стегно та праву верхню кінцівку згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року мають ознаки легкого тілесного, ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку із настанням смерті.

Тілесні ушкодження які виникли при пострілі в голову згідно п.2.1.3. (а,б,в) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які мають прямий причинно-наслідковий зв`язок із настанням смерті.

Приймаючи до уваги умови зовнішнього середовища, в якому знаходився труп, та характер трупних змін, можна допустити, що з моменту настання смерті і до моменту судово-медичного дослідження трупа громадянина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшло біля 20-28 годин, тобто тілесні ушкодження вкладаються в період часу події, а саме 16.10.2017 року близько 10:30 год.

Враховуючи той факт, що при судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_3 , 1963 р.н., було виявлено два предмети схожі на кулі, можна стверджувати, що тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого (окрім рвано-забійної рани на лобі), виникли внаслідок дії вогнепальних снарядів (куль) при пострілах з вогнепальної зброї.

Яких-небудь тілесних ушкоджень за якими можна би було встановити, спричинення тілесних ушкоджень в результаті пострілів з одного чи різних видів зброї при судово- медичній експертизі трупа не виявлено.

Вхідні вогнепальні рани були виявлені на передньо-внутрішній поверхні правого стегна, на передньо-зовнішній поверхні правого плеча та на лівій тім`яно-потиличній ділянці голови. Вихідна вогнепальна рана виявлена тільки на заднє-внутрішній поверхні правого стегна.

Вогнепальні поранення гр. ОСОБА_3 , 1963 р.н., були спричинені внаслідок трьох пострілів з вогнепальної зброї. Згідно медико-криміналістичного «Висновку експерта» № 71 вогнепальне поранення голови було спричинено з неблизької дистанції. Встановити дистанцію пострілів у праве стегно та праву верхню кінцівку можна тільки після медико- криміналистичного дослідження одягу.

Яких-небудь достовірних даних за якими можна встановити послідовність пострілів, при судово-медичній експертизі не виявлено.

Враховуючи, той факт, що вхідні вогнепальні рани виявлені на різних частинах тіла потерпілого (праве стегно, права верхня кінцівка, ліва тім`яно-потилична ділянка голови), можна стверджувати, що взаємне розташування потерпілого та ствола вогнепальної зброї в ході пострілів змінювалося.

При судово-токсикологічному дослідженні в крові від трупа громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , алкоголю не виявлено.

Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_65 свій висновок підтвердив.

Відповідно до висновку експерта №72-мк від 25.01.2018 при дослідженні предметів одягу від трупа гр-на ОСОБА_3 , 1963 р.н., у верхній третині передньої поверхні правого рукава піджака (на зовнішній тканині та на підкладці), а також у верхній третині передньої поверхні правого рукава сорочки виявлено по одному вхідному вогнепальному отвору, які виникли одночасно, внаслідок одноразової дії вогнепального снаряду (кулі) при пострілі з вогнепальної зброї. Діаметр вогнепального снаряду (кулі) становив близько 0,7-0,8 см; куля, або її оболонка була виготовлена з металу, що містив мідь. При дослідженні штанів виявлено два пошкодження. При цьому пошкодження передньої половинки штанів справа є вхідним вогнепальним отвором, пошкодження задньої половинки штанів справа є вихідним вогнепальним отвором. Дані пошкодження виникли внаслідок дії вогнепального снаряду (кулі) при пострілі з вогнепальної зброї. Діаметр вогнепального снаряду (кулі) становив близько 0,7-0,8 см; куля, або її оболонка була виготовлена з металу, що містив мідь. При дослідженні вхідних вогнепальних отворів супутніх факторів (продуктів) пострілу не виявлено, що свідчить про здійснення пострілів з неблизької дистанції.

Відповідно до висновку експерта №2/59 від 06.02.2018 Наскрізне клиновидне пошкодження на вирізці дерево-стружкової плити наданої на дослідження було утворене клинком ножа, або іншим предметом, що має аналогічну форму робочої частини та ріжучі властивості. Визначити повний комплекс стійких загальних та окремих ознак, що відобразились в контактній частині отвору плити не надається можливим. Тому встановити конкретне знаряддя яким утворене досліджуване пошкодження (наскрізний отвір) у плиті не виявляється можливим.

На підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 29.05.2020 було призначено комплексну судову психолого психіатричну експертизу, проведення якої було доручено КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня».

Згідно висновку стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №76 від 24.07.2020, під час скоєння убивства ОСОБА_1 перебував у стані фізіологічного афекту, що є психологічною підставою для юридичного обґрунтування стану сильного душевного хвилювання. Стан фізіологічного афекту позбавляв ОСОБА_1 можливості в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

З Висновку судово-медичної експертизи №840 проведеної ОСОБА_1 вбачається: «При опитуванні судово-медичним експертом засвідчуваний заявив, що 16.10.2017 року близько 10.30 години в кабінеті директора «ТОВ Маркан» на взуттєвій фабриці в ході бійки отримав тілесні ушкодження від ОСОБА_57 . Останній в ході бійки наніс йому удар ногою в коліно, а потім два удари рукою в грудну клітку в ділянку грудини та в ділянку черева. Свідомість не втрачав. За медичною допомогою звертався в УЦМКЛ, де йому було надано медичну допомогу і переміщено в УВП № 9...скарги: на біль у грудній клітці зліва, біль в ділянці грудини, біль у правій кисті та правому коліні...об`єктивно: На правому колінні по зовнішній поверхні відмічається два садна овальної форми , які вкриті коричневою кіркою, що вище рівня шкіри, розміром 0,4 х 0,6 см та 0,2 х 0,3 см. На лівому плечі по зовнішній поверхні в середній третині відмічається овальної форми синець фіолетового кольору, розміром 4,0 х 8,0 см. В центрі грудини овальної форми синець зеленого кольору, розміром 2,5 х 5,0 см. На грудній клітці зліва в ділянці реберної дуги відмічається овальної форми синець жовто - зеленого кольору, розміром 2,5 х 4,0 см. На основі II пальця лівої кисті округлої форми садно вкрите коричневою кіркою, що вище рівня шкіри, розміром 0,2 х 0,2 см. На зовнішній поверхні правої кисті видовженої форми ділянка депігментації шкіри, червоного кольору, розміром 0,2 х 1,1 см. Інших тілесних ушкоджень або їх наслідків при зовнішньому огляді не виявлено». У підсумку висновку вказано: «На основі вище викладених даних судово-медичного обстеження громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно з питаннями, поставленими на вирішення даної експертизи, прихожу до наступного підсумку : На момент судово - медичного обстеження на тілі гр. ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: саден на правому колінні по зовнішній поверхні та на основі II пальця лівої кисті; синців на лівому плечі по зовнішній поверхні в середній третині, на грудній клітці зліва в ділянці реберної дуги; ділянки здирання на зовнішній поверхні правої кисті. Вищевказані тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженої травмуючої поверхнею, як по ударному механізму дії, якими могли бути затиснуті в кулак руки та обуті ноги сторонньої людини, так і від ударяння об такі якими могли бути навколишні предмети побуту (зокрема меблі, двері тощо) під час боротьби з іншою особою. По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час події, яка мала місце 16.10.2017 року. Дані тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров`я строком до 6 днів і по цій ознаці згідно п.2.3.5. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності» (т.1.а.239-241).

З протоколу №1093 медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння від 16.10.17 вбачається, що за результатами клінічного огляду ОСОБА_1 та застосування алкотесту прийнято висновок: «Тверезий, 0,14%о» (т. 1 .а. 113).

Спростовуючи обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 та ч.1 ст. 263 КК України, сторона захисту послалась на показання свідків, які були безпосередньо допитані судом.

Від допиту свідка ОСОБА_67 сторони провадження відмовились.

У відповідності до пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 62 Конституції України, статті 17 КПК України кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено відповідно до закону; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» роз`яснено, що обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного є неприпустимим, коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення та всі можливості збирання додаткових доказів вичерпано, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок. У справі «Барбера, Мессегу і Хабардо» проти Іспанії» від 06.12.1998 Європейський Суд з прав людини, рішення якого застосовуються судами як джерело права на виконання статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006, підкреслив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати вимогам достатності та переконливості, а в справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Відповідно до ст. 368 ч. 1 п.п. 1-3 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчинені цього кримінального правопорушення.

Що стосується питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, то суд враховує наступне.

Так, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суд має керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ст. 17 ч. 2, 4 КПК України.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Крім того, у п. 54 справи «Лопатін і Медведський проти України» (заяви №№ 2278/03 та 6222/03) зазначено, що при оцінці доказів Суд застосовує стандарт оцінки доказів «поза розумним сумнівом». Такі докази можуть випливати з співіснування достатньо сильних, чітких і послідовних умовиводів або схожих неспростовних припущень стосовно фактів.

Водночас, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 115 ч. 1 КК України, як вбивство - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 115 КК України характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідками у вигляді смерті людини, причинного зв`язку між зазначеним дією і наслідками. Вбивство має місце тільки тоді, коли діяння винного було безпосередньо спрямоване на позбавлення життя іншої людини, але злочинний умисел (смерть) може настати з причин, незалежних від волі винного. Вбивство може бути вчинено лише при наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого. Якщо такий умисел не встановлено, то вчинене необхідно кваліфікувати за наслідками, які настали.

Суб`єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.

Відповідно до ст. 115 КК України при відмежуванні умисного вбивства від умисного вбивства вчиненого у стані сильного душевного хвилювання слід приймати до уваги суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а саме, коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає її настання, або з непрямим умислом - коли винний, хоча і не бажає настання смерті іншої людини, але свідомо припускає її настання. Питання про умисел слід вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, а саме спосіб, знаряддя злочину, кількість, локалізація, характер поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Якщо такий факт не встановлений, умисне вбивство відсутнє, а вчинене належить кваліфікувати за наслідками, що настали, а саме на заподіяння умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання (в стані афекту), що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.

Отже, саме ці дві ознаки розмежовують умисне вбивство, за яке наступає кримінальна відповідальність за ст. 115 КК України і умисне вбивство, за яке наступає кримінальна відповідальність за ст. 116 КК України, а за рештою ознак ці два злочини є тотожними.

Відповідно до диспозиції ст. 116 КК України умисне вбивство визнається вчиненим у стані сильного душевного хвилювання, якщо таке хвилювання виникло раптово внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.

Стан сильного душевного хвилювання, про який йдеться в статті 116 КК України - це стан фізіологічного афекту, що являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує в свідомості людини, котра значною мірою втрачає контроль над своїми діями і здатністю керувати ними.

Афект, в стані якого скоюється даний злочин, безпосередньо пов`язується з певною неправомірною або аморальною поведінкою потерпілого, насильством, знущанням або тяжкою образою або іншими протиправними або аморальними діями (бездіяльністю), а також тривалою психотравмуючою ситуацією, яка виникає у зв`язку з систематичною протиправною або аморальною поведінкою потерпілого. Такі дії (бездіяльність) повинні бути здійснені особою, на життя якого робить замах злочинець, саме такі дії (бездіяльність) потерпілого є необхідною обов`язковою умовою виникнення афекту винного в даному злочині.

У силу раптовості, інтенсивності афекту винний може і не усвідомлювати повністю своїх дій, не осмислити до кінця, який шкоду життю і здоров`ю потерпілого він бажає заподіяти, а тому він не може передбачити настання тяжких наслідків і не бажати цих наслідків, хоча і не представляє чітко ступінь їх тяжкості.

Об`єктом афектованого вбивства, як і будь-якого вбивства, є життя людини. Проте в аналізованому злочині об`єктом посягання є життя не будь-кого, а тієї особи, яка відіграє у структурі злочинного діяння далеко не останню (специфічну) роль. В аналізованому злочині присутній особливий потерпілий, не будь-який випадковий чи обраний злочинцем із будь-яких своїх міркувань, а суб`єкт, який через свою певну (специфічну) поведінку щодо винного, стає потерпілим (жертвою) злочину.

Неправомірні дії потерпілого становлять обов`язкову умову вбивства у стані сильного душевного хвилювання.

Стан сильного душевного хвилювання полягає в домінуванні у свідомості особи сильної емоції, що знижує контроль особи над вчинком, певним чином гальмує інтелектуальну діяльність, викликає феномен «звуження» свідомості.

Поведінка особи при сильному душевному хвилюванні регулюється не заздалегідь обміркованою метою, а тим почуттям, що повністю захоплює особистість і викликає імпульсивні, підсвідомі дії.

Окрім типових елементів складу умисного вбивства, цьому злочину притаманні такі особливі компоненти об`єктивної сторони, як час та обстановка, а також специфічний характер умислу - раптовий, афектований.

Характерною рисою афектованого наміру є те, що він виникає під безперервним, дедалі зростаючим до критичної межі хвилювання тиском емоцій, й у цьому сенсі він (намір) набуває змушеного характеру. Своєрідно змінюючи свідомість і переломлюючи волю винної особи, стан афекту «спонукає» її розв`язувати проблему і конфліктну ситуацію.

При цьому, згідно висновку стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №76 від 24.07.2020, вбачається, що на даний час, ОСОБА_1 психічною хворобою не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_1 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

За своїм психічним станом на даний час, ОСОБА_1 може правильно сприймати обставини даного кримінального провадження та давати по них відповідні покази.

Під час інкримінованих йому дій, ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим чи іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час інкримінованих йому дій, ОСОБА_1 у стані патологічного афекту не перебував.

Під час інкримінованих йому дій, ОСОБА_1 перебував в стані фізіологічного афекту, що є психологічною підставою для юридичного обгрунтування стану сильного душевного хвилювання. Стан фізіологічного афекту позбавляв ОСОБА_1 можливості в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

ОСОБА_1 під час інкримінованих дій в стані вираженого емоційного збудження чи емоційного напруження не перебував, оскільки перебував у стані фізіологічного афекту. У ОСОБА_1 не встановлено індивідуально-психологічних особливостей особистості, які могли суттєво вплинути на його поведінку під час інкримінованих дій, оскільки на його поведінку під час інкримінованих дій впливав стан фізіологічного афекту.

ОСОБА_1 під час інкримінованих дій, перебував в стані фізіологічного афекту, що є психологічною підставою для юридичного обґрунтування стану сильного душевного хвилювання. Стан фізіологічного афекту позбавив ОСОБА_1 , можливості в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Фізіологічний афект у ОСОБА_1 виникнув, як емоційна реакція-відповідь на дії та висловлювання потерпілого ОСОБА_57 , який першим розпочав конфлікт - словесно, а в подальшому перейшов до фізичних дій.

Стан фізіологічного афекту, який виник у ОСОБА_1 під час інкримінованих йому дій зумовив афективне звуження свідомості з фрагментарним сприйняттям реального оточуючого, наслідком чого є часткова амнезія, тобто неможливість відтворення у повному обсязі усіх подій.

ОСОБА_1 з урахуванням його емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку на даний час може правильно сприймати обставини, що мають значення у справі і давати про них відповідні показання.

Аналізуючи дані висновку стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №76 від 24.07.2020, суд приходить до переконання, що даний висновок грунтується на матеріалах справи та обставинах, які мали місце в дійсності та приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 під час вчинення інкримінованого йому злочину перебував у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого. Підстав не довіряти висновку стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №76 від 24.07.2020 у суду немає.

Даний висновок аргументований з наукової точки зору і суд приймає його до уваги, як належний доказ.

Вказаний висновок експертизи та пояснення експертів мотивовані і науково обґрунтовані, узгоджуються з матеріалами справи та сумнівів в їх достовірності не викликають, а тому колегія суддів приймає його як належний і допустимий доказ.

Згідно ч. 10 ст. 101 КПК України висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку, що стороною обвинувачення не було виконано.

В п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку", роз`яснено, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у заставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.

В контексті п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи", вбачається, що суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» потрібно мати на увазі, що суб`єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачено статтями 116 і 123 КК, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеними статтями є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). До тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб.

Для кваліфікації дій особи за ст. 116 «Умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання» Кримінального Кодексу недостатнім є встановлення у висновку судово-психіатричної експертизи факту ймовірного перебування обвинуваченого під час вчинення злочину у стані фізіологічного афекту (психологічний критерій). Нормативна підстава кваліфікації за вказаною статтею передбачає обов`язкове врахування судом юридичного критерію, а саме раптовості виникнення стану сильного душевного хвилювання та причин його виникнення (протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого). Встановлення юридичного критерію стану сильного душевного хвилювання є компетенцією суду, а не експерта. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу №759/17836/17.

Стан сильного душевного хвилювання являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує у свідомості людини, котра значною мірою, хоча і не повністю втрачає контроль над своїми діями і здатність керувати ними.

Про такий стан обвинуваченого ОСОБА_1 можна судити з його поведінки під час вчинення злочину.

Як свідчать результати даного дослідження, між ОСОБА_7 та потерпілим склались звичні трудові та життєві відносини. Разом зі потерпілим проводили час, спілкувались у службових та повсякденних обставинах. Відомостей про тривалі чи поточні гострі конфлікти між ОСОБА_7 та потерпілим до виникнення події відсутні.

Розмова, яка мала вигляд робочої стрімко набрала негативного забарвлення, із особистими образами в сторону ОСОБА_1 , який в агресивній формі до нього говорив. В ході сварки потерпілий наніс ОСОБА_1 ряд ударів, після чого останній впав. Слід зазначити, що потерпілий був у значно кращій фізичній формі ніж ОСОБА_1 . В це й ж час потерпілий взяв ножа та приставив до горла ОСОБА_1 із словами - «якщо ти думає, що дітей сховав в Америці то їх пальці тобі не привезуть?».

Тяжка образа - умисне грубе приниження честі і гідності суб`єкта, яке може бути вчинене у будь-якій формі, у тому числі і словесно. Важливе значення для оцінки образи як такої, що є тяжкою, мають емоційні особливості суб`єкта та сприйняття ним факту образи.

При цьому, суд для оцінки образи як такої, що є тяжкою бере до уваги індивідуально-психологічні, емоційні особливості ОСОБА_1 , враховує, що згідно показів обвинуваченого та допитаних свідків після нападу на помешкання у 2014 році, де перебувала його сім`я, ОСОБА_1 мав постійне переживання та острах за життя рідних, придбав зброю для захисту, влаштував сім`ю на проживання за кордоном, відношення до потерпілого який був у дружніх стосунках, а сприйняття ним факту образи, як приниження його гідності. Висловлювання потерпілого ОСОБА_2 . ОСОБА_1 сприйняв ці погрози, як значиму для нього реальність, в цей момент у ОСОБА_1 склалось відчуття суб`єктивної безвиході з даної ситуації, панічний страх за власне життя, життя рідних та відбулось раптове афективне свуження свідомості з відчуттям значного емоційного напруження, що відповідає першій фазі фізіологічного афекту. В подальшому спричинило афективний вибух, який характеризувався двома основними ознаками, - це домінуванням переживань з фрагментарністю сприйняття та порушенням діяльності зі зниженням контролю над власною емоційно-вольовою сферою та руховими стереотипами, такий психологічний стан виник у останнього одразу після висловлювань ОСОБА_2 .

Вказані обставини не були спростовані стороною обвинувачення, тому приймаються судом як доказ психологічного стану ОСОБА_1 під час скоєння злочину.

Крім висновку стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №76 від 24.07.2020 про те, що ОСОБА_1 в період інкримінованих дій знаходився в стані фізіологічного афекту, який обмежив можливість передбачити наслідки своїх дій та був обумовлений суб`єктивно значимою ситуацією для нього, викликаною емоційним напруженням, що блокував здатність раціонального вирішення конфлікту, вказує саме: емоційний процес, який протікав у ОСОБА_1 та включав три основних компоненти.

Фізіологічний афект у ОСОБА_1 виник, як емоційна реакція-відповідь на дії потерпілого ОСОБА_57 , який першим розпочав конфлікт - словесно, а в подальшому перейшов до фізичних дій, наніс йому декілька ударів та погрожував ножем і намагався нанести ним удар в область шиї. Про факт побиття свідчить також наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 . В ході сварки він також пригрозив ОСОБА_1 , що знайде його дітей і відріже їм пальці. ОСОБА_1 сприйняв ці погрози, як значиму для нього реальність. Подальший розвиток подій ОСОБА_1 пам`ятає фрагментарно. В цей момент у ОСОБА_1 склалось відчуття суб`єктивної безвиході з даної ситуації, панічний страх за власне життя, життя рідних та відбулось раптове афективне звуження свідомості з відчуттям значного емоційного напруження, що відповідає першій фазі фізіологічного афекту. Друга фаза - фаза афективного вибуху ОСОБА_1 характеризувалась двома основними ознаками, - це домінуванням переживань з фрагментарністю сприйняття та порушенням діяльності зі зниженням контролю над власною емоційно-вольовою сферою та руховими стереотипами. Третя фаза - після афективний період, який характеризується психічною та фізіологічною астенією. ОСОБА_1 пригадує, як був спустошеним та емоційно виснаженим, просив викликати швидку допомогу та поліцію.

Тобто ситуація, яка склалася для ОСОБА_1 була суб`єктивно значимою.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів, між ОСОБА_7 та потерпілим склались звичні трудові та життєві відносини. Разом з потерпілим проводили час, спілкувались у службових та повсякденних обставинах, згідно показів обвинуваченого та допитаних свідків « ОСОБА_68 завжди ранком, коли приїжджав на фабрику, обов`язково заходив до ОСОБА_69 привітатися та поспілкуватись. Це був так би мовити звичний «ритуал». Відомостей про тривалі чи поточні гострі конфлікти між ОСОБА_7 та потерпілим до виникнення вказаної в обвинувальному акті події відсутні, робочі кабінети потерпілого та ОСОБА_1 знаходились поруч, «через кімнату відпочинку».

У вказаний день ОСОБА_1 приїхавши на територію фабрики мав робочу розмову із братом, а далі, за звичкою, зайшов до кабінету потерпілого.

З його показів: Розмова, яка мала вигляд робочої стрімко набрала негативного забарвлення, із особистими образами в сторону ОСОБА_1 - «Він в агресивній формі до мене говорив, він так говорив, шо я рота не міг відкрити». В ході сварки потерпілий наніс ОСОБА_1 ряд ударів, після чого останній впав. Слід зазначити, що потерпілий був у значно кращій фізичній формі ніж ОСОБА_1 - В це й ж час потерпілий взяв ножа та приставив до горла ОСОБА_1 із словами - «якщо ти думає, що дітей сховав в Америці то їх пальці тобі не привезуть?». Після цих слів стан та поведінка ОСОБА_1 різко змінились - «В цей момент в мене все замкнуло. Появилась злость сильна, я на ноги встав, появилась тоді якась сверхсила, то після тих слів про пальці...далі я не чув нічого». Подальші свої дії ОСОБА_1 відтворити не може - «далі нічого не пам`ятаю...як в тумані...пам`ятаю, що я на вулиці і мені дають каплі якісь...я пам`ятаю, що люди навколо, охорона, брат». Відзначає, що - «Я відчував тоді, що мені повітря не вистачає, слабість відчував сильну, я не міг встати з того каменю...люди щось казали довкола, я казав, щоб мене не рухали...Мною трусило, мені було дуже холодно, було відчуття, що мене побили, було відчуття шо я як тряпка, шо не зміг би сумку підняти, така слабість з ніг до голови була. Пити хотілось. Було відчуття, що я вагон розвантажив, хоча я ж нічого фізично не робив. Потім спати захотів». Свідки поведінку ОСОБА_1 описують наступним чином - « ОСОБА_10 був в поганому стані. Почорнів... мав не зв`язну мову, слова переривалися, тяжко було його зрозуміти, він сидів, скручений, схиливши голову, почорніло обличчя».

Дані обставини підтверджуються такими доказами.

Послідовними показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 в суді про те, що дану ситуацію ОСОБА_1 сприйняв як погрози, як значиму для нього реальність, склалось відчуття суб`єктивної безвиході з даної ситуації, панічний страх за власне життя, життя рідних та відбулось раптове афективне звуження свідомості з відчуттям значного емоційного напруження.

Агресивна поведінка потерпілого, в цій ситуації виступає причиною виникнення у обвинуваченого специфічного емоційно-психологічного стану, який у свою чергу, викликав відповідну реакцію у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, від яких наступила смерть.

Допитаний у судовому засіданні в режимі відео - конференції судовий експерт - психолог ОСОБА_70 зазначила, що висновок підтверджує повністю. Зазначила, що були досліджені всі матеріали справи. В повному обсязі всі свідчення та надані матеріали справи були вивчені та взяті до уваги при написанні даного висновку. І обставини які були зафіксовані. При цьому вказала, що при написанні висновку, не можуть писати томи, які були надані на дослідження. Крім цього, зазначила, що враховувався стан обвинуваченого під час делікту. Стан підекспертного, в якому стані емоційно-психологічному він перебував під час вчинення діянь. Досліджувався саме емоційний стан, відстань та обміри не брались до уваги. Кількість пострілів на визначення емоційного стану не впливає.

Допитані у судовому засіданні в режимі відео - конференції судово-психіатричні експерти - ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 суду повідомили, що вони в складі комісії проводили комплексну судову психолого-психіатричну експертизу. Вивчивши матеріали та підекспертного ОСОБА_1 комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 в момент скоєння злочину перебував в стані афекту. Вони вивчали безпосередньо психічний стан підекспертного, у якого була часткова амнезія внаслідок звуження свідомості. В розпорядження експертів були надані матеріали кримінального провадження та під експертний ОСОБА_1 , з яким спілкувались тривали час. Комісія прийшла до однозначного висновку про стан фізіологічного афекту у ОСОБА_1 , що може бути підставою для юридичної кваліфікації стану сильного душевного хвилювання. Висновок підтверджують в повній мірі.

Згідно з обвинувальним актом 16.10.2017, близько 10.30 год., ОСОБА_68 , знаходячись у кабінеті ОСОБА_3 , під час сварки із останнім, яка переросла у бійку, приводом до якої стали спірні питання господарської діяльності підприємств з виробництва взуття, отримання замовлень на дане виробництво та, відповідно, отримання прибутку від вказаної підприємницької діяльності. Під час конфлікту ОСОБА_1 вийшов у коридор та знаходячись напроти вхідних дверей службового кабінету ОСОБА_57 , діючи умисно, з метою вбивства, дістав пістолет «Ceska Zbrojovka VZOR 70», споряджений п`ятьма бойовими патронами калібру 7,65х17 фірми «Sellier&Bellot» та здійснив два постріли у ОСОБА_57 , який стояв у приміщенні власного службового кабінету, обернений обличчям до ОСОБА_1 , влучивши у передньо-внутрішню поверхню правого стегна та у передньо-зовнішню поверхню правового плеча останнього. Розуміючи, що від отриманих поранень смерть ОСОБА_57 не настала, бажаючи довести злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя, до кінця, ОСОБА_1 підійшов до дверей кабінету та здійснив два постріли у ОСОБА_57 , в той момент, коли той був обернений до нього спиною, одним з яких влучив у ліву тьмяно-потиличну ділянку голови потерпілого та припинив насильницькі дії, переконавшись у настанні смерті ОСОБА_57 .

Версія обвинувачення, ґрунтується на показаннях свідків, які не були безпосередніми очевидцями події.

Разом із тим, показання обвинуваченого ОСОБА_1 , допитаних свідків, які спостерігали за ситуацією перед входом в адміністративну будівлю за адресою в АДРЕСА_2 , та прибули на місце події до кабінету безпосередньо 16.10.2017, кореспондуються з висновком №840 від 20.11.2017 проведеного експертом Ужгородського міжрайонного відділення Закарпатського обласного бюро СМЕ згідно якого на момент судово - медичного обстеження на тілі гр. ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження які могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженої травмуючої поверхнею, як по ударному механізму дії, якими могли бути затиснуті в кулак руки та обуті ноги сторонньої людини, так і від ударяння об такі якими могли бути навколишні предмети побуту (зокрема меблі, двері тощо) під час боротьби з іншою особою та по давності виникнення вкладаються в час події, яка мала місце 16.10.2017 року; висновком експерта №2/59 від 06.02.2018 згідно якого Наскрізне клиновидне пошкодження на вирізці дерево-стружкової плити наданої на дослідження було утворене клинком ножа, або іншим предметом, що має аналогічну форму робочої частини та ріжучі властивості; висновком експерта №304 від 17.11.2017 згідно якого, на предметі із запаховим слідом схожого на пістолет, срібного кольору з позначенням «VZOR70 cal 7. 65 made in Czehoslovakia» на затворі наявний надпис « НОМЕР_2 », залишені запахові сліди підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та потерпілим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; висновком експерта №303 від 17.11.2017 згідно якого на предметі із запаховим слідом схожого на ніж з написом «JON Springers TRDEN» та предметі із запаховим слідом схожого на ніж, який знаходився в чохлі коричневого кольору, залишені запахові сліди підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та потерпілим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; висновком експерта №394 від 23.01.2018 згідно якого вогнепальні поранення гр. ОСОБА_3 , 1963 р.н., були спричинені внаслідок трьох пострілів з вогнепальної зброї, вогнепальне поранення голови було спричинено з неблизької дистанції, а встановити дистанцію пострілів у праве стегно та праву верхню кінцівку можна тільки після медико- криміналистичного дослідження одягу. Яких-небудь достовірних даних за якими можна встановити послідовність пострілів, при судово-медичній експертизі не виявлено, та можна стверджувати, що взаємне розташування потерпілого та ствола вогнепальної зброї в ході пострілів змінювалося, надають можливість об`єктивно реконструювати події, обставини яких з`ясовуються в даному кримінальному провадженні.

Вищевикладене в сукупності зумовлює надання колегією суддів переваги показанням свідків в частині схильності ОСОБА_2 до проявів агресії.

В протоколі огляду місця події та фото-таблиця від 16.10.2017 року приміщення розташованого за адресою в АДРЕСА_2 на другому поверсі взуттєвої фабрики, зафіксовано розміщення двох куль та двох гільз в кабінеті потерпілого, де відбувалася сутичка, та 2-х гільз в коридорі перед кабінетом.

За висновком СМЕ трупа № 394 від 23.01.18 р. раневий канал проходив в голові зліва направо і зверху вниз. Що вказує, на здійснення пострілу без прицілювання, а також можуть свідчити про постріл з порівняно близької відстані.

Згідно висновку експерта СМЕ № 840 від 20.10.17, на тілі ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: саден на правому коліні по зовнішній поверхні та в основі II пальця лівої кисті; синців на лівому плечі по зовнішній поверхні в середній третині, на грудній клітці зліва в ділянці реберної дуги; ділянки здирання на зовнішній поверхні правої кисті.

Тілесні ушкодження від пострілів, дірка у дверях від ножа, а також куля біля шкафу у стіні, свідчать про боротьбу між потерпілим та обвинуваченим.

Вказані тілесні ушкодження, виявлені у коментованому висновку, - результат фізичної сутички, що відбулася 16.07.2017 р. між обвинуваченим та потерпілим, і завдав ушкоджень ОСОБА_1 саме потерпілий ОСОБА_75 , та яка відбулася до того моменту, як обвинувачений розпочав стріляти в потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах досудового розслідування не вирішувалось питання щодо того, в якому напрямку та з якої відстані зроблено постріл, яким було смертельно поранено потерпілого; яким було взаємне розташування тіла потерпілого і зброї в момент цього пострілу.

При цьому, оскільки постріл в голову означав миттєве падіння на підлогу, та враховуючи місцезнаходження потерпілого ОСОБА_3 , наявність у ОСОБА_1 ділянки здирання на зовнішній поверхні правої кисті, місцезнаходження виявленого пістолета в середині кімнаті, а двох гільз в коридорі, це означає, що такий постріл був зроблений принаймні з-за дверей.

Відповідно до ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов`язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Сторона обвинувачення не надала оцінку в обвинувальному акті також всім пострілам, які здійснив обвинувачений, їх послідовності і їх наслідкам.

При цьому, колегія суддів враховує покази свідка ОСОБА_33 який повідомив, що він почув хлопки (постріли), яких було 4 (два по два с інтервалом 1-2 секунди), тобто з коротким проміжком в часі.

Інші докази, на які посилається сторона обвинувачення, а саме протоколи огляду місця події та фото-таблиця від 16.10.2017 року, 17.10.2017 року та 08.11.2017 року приміщення розташованого за адресою в АДРЕСА_2 на другому поверсі взуттєвої фабрики, заява-дозвіл ОСОБА_61 про дозвіл огляду кабінету ОСОБА_1 від 17.10.2017, Протокол огляду трупа від 18.10.2017 року ОСОБА_3 , висновок експерта №394 від 23.01.2018 дослідження трупа громадянина ОСОБА_66 , лише констатують завдання обвинуваченим 16.10.2017, близько 10.30 год., у кабінеті ОСОБА_3 , пострілів у ОСОБА_57 , що потягло його смерть та не можуть бути покладені в основу висновку саме про умисне вбивство ОСОБА_3 обвинуваченим ОСОБА_7 за кваліфікуючими ознаками передбаченими ч.1 ст. 115 КК України.

При цьому надані прокурором суду в забезпечення доказування вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, висновки судово-медичних експертиз №840 від 20.11.2017 проведеного експертом Ужгородського міжрайонного відділення Закарпатського обласного бюро СМЕ згідно якого на момент судово - медичного обстеження на тілі гр. ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження, висновки експерта №2/59 від 06.02.2018 згідно якого наскрізне клиновидне пошкодження на вирізці дерево-стружкової плити наданої на дослідження було утворене клинком ножа, або іншим предметом, що має аналогічну форму робочої частини та ріжучі властивості, висновки експерта №304 від 17.11.2017 згідно якого, на предметі із запаховим слідом схожого на пістолет, срібного кольору з позначенням «VZOR70 cal 7. 65 made in Czehoslovakia» на затворі наявний надпис « НОМЕР_2 », залишені запахові сліди підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та потерпілим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; висновки експерта №303 від 17.11.2017 згідно якого на предметі із запаховим слідом схожого на ніж з написом «JON Springers TRDEN» та предметі із запаховим слідом схожого на ніж, який знаходився в чохлі коричневого кольору, залишені запахові сліди підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та потерпілим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яких вбачається застосування предмета схожого на пістолет та ножа як потерпілим так і обвинуваченим, та підтверджує версію обвинуваченого в частині виникнення сварки між обвинуваченим та потерпілим з застосуванням ножа та пістолета, спростовують версію обвинувачення, натомість доводять, що нанесенню пострілів ОСОБА_2 передувала сварка з застосуванням фізичних дій, нанесення обвинуваченому як мінімум, декілька ударів та не спростовує застосування ножа при цьому.

Суд враховує, що достатніх доказів того, що знаряддя злочину - пістолет, який знаходився у кімнаті, де відбувся конфлікт між потерпілим та обвинуваченим, був заздалегідь підготовлений обвинуваченим суду не надано, тобто доказів того що обвинувачений заздалегідь готувався до вчинення злочину суду не надано.

Локалізація тілесних ушкоджень у вигляді: саден на правому колінні по зовнішній поверхні та на основі II пальця лівої кисті; синців на лівому плечі по зовнішній поверхні в середній третині, на грудній клітці зліва в ділянці реберної дуги; ділянки здирання на зовнішній поверхні правої кисті вказує на побиття ОСОБА_1 особою, та, найвірогідніше, коли останній, лежав на дивані в кабінеті, що узгоджується з його показами.

Надані суду рапорт про реєстрацію заяви в ЄО за №22-64 від 16.10.2017 року, Рапорт старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції від 26.01.2018 року за №143, заява-дозвіл ОСОБА_1 про огляд без його участі автомобіля від 16.10.2017, протокол огляду місця події та фото-таблиця від 16.10.2017 року було оглянуто автомобіль Вольксваген Пассат, на які в обґрунтування обвинувачення посилається прокурор, не підтверджують та не спростовують жодних обставин, які з`ясовуються судом в кримінальному провадженні.

Також не спростовані пояснення обвинуваченого, що знаходячись у кабінету генерального директора ТОВ «Маркан» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованому на другому поверсі даної адміністративної будівлі, під час сварки із останнім, яка переросла у бійку, то почув нецензурні слова потерпілого та погрози на свою адресу і застосування ножа. Та що такі дії потерпілого у поєднанні з попередніми, були сприйняті обвинуваченим як тяжка образа, яка ображала його людську гідність і травмувала психіку, а реакцією на таку образу було раптове виникнення сильного душевного хвилювання та вчинення у цьому стані вбивства.

Згідно зі ст. 85 КПК належними також є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

При цьому, чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Навпаки, ст. 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як засвідчує судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.

Як вбачається з судового розгляду, у цьому кримінальному провадженні дійсно відсутні прямі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2 за кваліфікуючими ознаками передбаченими ч.1 ст. 115 КК України. Скоєння цього злочину саме ОСОБА_1 на підставі сукупності інших вищенаведених належних і допустимих непрямих доказів, які з урахуванням обставин цього кримінального провадження та висунутих на свій захист версій обвинуваченого щодо обставин смерті потерпілого, не дозволяють суду встановити винуватість ОСОБА_1 у вчиненні саме умисного вбивства за кваліфікуючими ознаками передбаченими ч.1 ст. 115 КК України відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважити доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

У відповідності до ст. 2 ч. 1 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ст. 24 ч. 2 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Сукупність зібраних і перевірених судом обставин кримінального провадження дозволяє зробити висновок, що через дії та висловлювання ОСОБА_2 обвинувачений ОСОБА_1 перебував у стані вираженого емоційного напруження і його поведінку слід оцінювати як емоційно-обумовленою. Тому колегія суддів вважає, що вказане правопорушення було вчинено обвинуваченим у стані сильного душевного хвилювання.

Матеріали кримінального провадження не містять і в ході судового розгляду не здобуто доказів, які б могли спростувати твердження обвинуваченого з приводу його суб`єктивного ставлення до наслідків, які настали.

Про відсутність умислу обвинуваченого на вбивство потерпілого, за кваліфікуючими ознаками передбаченими ч.1 ст. 115 КК України, свідчать характер взаємовідносин між потерпілим та обвинуваченим, а саме те, що вони були близькі друзі, часто спільно відпочивали, їли, поведінка потерпілого.

Вказаний висновок ґрунтується не тільки на показаннях самого обвинуваченого, показах свідків, але й підтверджується іншими доказами по справі.

Так, допитаний в ході судового розгляду обвинувачений фактично ствердив обставини, викладені у обвинувальному акті, однак з кваліфікацією вказаного кримінального правопорушення не погодився, посилаючись на те, що він не мав умислу вбивати потерпілого, а внаслідок сутички, яка виникла в кабінеті потерпілого, яка супроводжувалась висловлення образ в бік обвинуваченого спричинила стан обвинуваченого який не пам`ятає послідовності всіх своїх дій.

Допитані в судовому засіданні свідки не були безпосередніми очевидцями події.

В свою чергу версія перебігу подій, викладена ОСОБА_1 , на думку суду є правдивою, послідовною та ті суперечності в доказах, наданих стороною обвинувачення, які встановлено під час розгляду даного кримінального провадження, суд тлумачить на користь обвинуваченого, який категорично заперечував наявність у нього умислу на вбивство потерпілого.

Стороною обвинуваченого не надано доказів на спростування позиції обвинуваченого про відсутність у його діях умислу на заподіяння смерті ОСОБА_3 ..

Суд за наявності наданих стороною обвинувачення доказів по інкримінованому йому кримінальному правопорушенню за ст. 115 ч. 1 КК України не може прийти до висновку поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 мав умисел на вбивство ОСОБА_3 за кваліфікуючими ознаками передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, тому тлумачить ці сумніви на користь обвинуваченого.

В силу ст. 62 Конституції України вказані розбіжності, які викликають сумніви, мають використовуватись на користь підсудного та його покази в частині обставин здійснення пострілів, мають бути прийняті судом до уваги, оскільки вони підтверджені іншими доказами по справі.

Верховний Суд України в Постанові Пленуму № 2 від 07.02.03 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» зазначає, що з метою забезпечення правильного та однакового застосування законодавства при розгляді даної категорії справ суди повинні для вірної кваліфікації даних дій ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного, питання про умисел необхідно вирішувати з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку підсудного, а так само потерпілого, що передували події.

Крім того, визначальним при цьому, як зазначає Пленум є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Оцінивши всі зібрані і досліджені в ході судового слідства докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 у вигляді вхідного вогнепального отвору на лівій тім`яно-потиличній ділянці голови, пошкодження кісток склепіння черепа, забій та розчавлення головного мозку, які перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого, були спричинені під час вчинення ОСОБА_1 пострілу з пістолета, який відбувся в момент боротьби обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_69 . Крім того, постріл, яким був смертельно поранений потерпілий відбувся під час боротьби, обвинувачений об`єктивно був позбавлений можливості цілитись в потерпілого.

Забезпечуючи неухильне виконання загальних засад кримінального судочинства - верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, суд створив належні умови для реалізації сторонами кримінального провадження і потерпілим їхніх процесуальних прав, забезпечив сторонам свободу в поданні своїх доказів і доведенні їх переконливості, дотримання принципів змагальності сторін та вважає, що можливості здобуття інших доказів вичерпано. За правилами частини третьої статті 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється тільки за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні злочину. З`ясувавши фактичні обставини справи шляхом дослідження поданих доказів, оцінки кожного з них з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, суд дійшов висновку, що доказів на підтвердження поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_3 за кваліфікуючими ознаками передбаченими ч.1 ст. 115 КК України прокурором не надано.

В частині першій статті 337 КПК України унормовано проведення судового розгляду лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, при цьому, за змістом статті 370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого зі ст. 115 ч. 1 КК України на ст. 118 КК України, суд не знаходить, оскільки в ході судового розгляду не було встановлено обставин, які б могли бути підставою для захисту обвинуваченим своїх правоохоронюваних інтересів шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягав, для припинення цього посягання, оскільки, як було зазначено вище, посягання ОСОБА_2 , навіть якщо і мало місце, однак воно не було і не могло бути таким, яке б виправдовувало протиправну поведінку обвинуваченого під час конфлікту між ними.

Досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності дозволяють колегії суддів дійти категоричного висновку про те, що 16.10.2017, близько 10.30 год., ОСОБА_68 , являючись генеральним директором ПАТ «Ужгородська взуттєва фабрика», яке розташоване за адресою м.Ужгород, вул.Мукачівська, 44, знаходячись у кабінету генерального директора ТОВ «Маркан» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованому на другому поверсі даної адміністративної будівлі, під час сварки із останнім, яка переросла у бійку, приводом до якої стали спірні питання господарської діяльності підприємств ПАТ «Ужгородська взуттєва фабрика» та ТОВ «Маркан» з виробництва взуття, отримання замовлень на дане виробництво та, відповідно, отримання прибутку від вказаної підприємницької діяльності.

Розмова, яка мала вигляд робочої стрімко набрала негативного забарвлення, із особистими образами в сторону ОСОБА_1 .. В ході сварки потерпілий наніс ОСОБА_1 ряд ударів, після чого останній впав на диван. В це й ж час потерпілий взяв ножа та приставив до горла ОСОБА_1 із словами - «якщо ти думає, що дітей сховав в Америці то їх пальці тобі не привезуть?». Після цих слів стан та поведінка ОСОБА_1 різко змінились. ОСОБА_1 перебуваючи в стані високої емоційної напруги, який справив істотний вплив на його свідомість і поведінку, оскільки він реально сприйняв поведінку потерпілого як загрозливу та психогенних переживань з виниклою напругою через відносини з ОСОБА_2 , не міг адаптуватися до конфліктної, неочікуваної ним стресової ситуації та перебуваючи в стані фізіологічного афекту, згідно висновку за результатами проведення стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №76 від 24.07.2020 за раптово виниклим умислом ОСОБА_1 , схопивши пістолет «Ceska Zbrojovka VZOR 70» із саморобно вибитим номерними позначеннями « НОМЕР_1 » на стволі та кожух-затворі, споряджений п`ятьма бойовими патронами калібру 7,65х17 фірми «Sellier&Bellot», який знаходився в кабінеті та здійснив два постріли у ОСОБА_57 , влучивши у передньо-внутрішню поверхню правого стегна та у передньо-зовнішню поверхню правового плеча останнього та два постріли у ОСОБА_57 , одним з яких влучив у ліву тьмяно-потиличну ділянку голови потерпілого.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №394 від 23.01.2018 смерть ОСОБА_57 , настала внаслідок проникаючого вогнепального поранення голови із забоєм та розчавленням головного мозку, яке привело до порушення та припинення функції ЦНС, що і стало безпосередньою причиною смерті його.

Дана причина смерті підтверджується наявністю вхідної вогнепальної рани голови у лівій тім`яно-потиличній ділянці, наявністю пошкодження речовини головного мозку у вигляді ранового каналу через весь головний мозок, наявністю вхідного та вихідного отвору в кістках склепіння черепа, а також даними додаткових методів дослідження.

Оскільки судом не встановлено прямого умислу в діях обвинуваченого, встановлено факт перебування його в стані афекту, то кваліфікація його дій за цим обвинуваченням не відповідає фактичним обставинам справи. При цьому стороною обвинувачення ніяким чином не прийнято до уваги обставина, що до обвинуваченого незаконно було застосовано фізичне насильство і спричинені тілесні ушкодження, не враховано висновки комплексної психолого - психіатричної експертизи та показання обвинуваченого, які об`єктивно підтверджені доказами, що свідчить про їх правдивість та відповідність. Тому суд приходить до висновку, що докази , на які посилається сторона обвинувачення ніяким чином не спростовують показання обвинуваченого щодо застосування до нього незаконного насильства та тяжкої образи потерпілим, під час якого у нього виникло сильне душевне хвилювання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , опинився в такій обстановці, яка викликала у нього певний емоційний стан, що вказує на сильне душевне хвилювання.

У відповідності до ст. 337 ч. 3 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Тому, оскільки така кваліфікація не знайшла свого підтвердження в суді, і виходячи із встановлених під час розгляду справи доказів, суд прийшов до висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 не відповідає встановленому і перекваліфіковує його протиправні дії за епізодом умисного вбивства потерпілого ОСОБА_2 за ч.1 ст. 115 КК України(як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині) - на ст. 116 КК України, із кваліфікуючими ознаками - умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства та тяжкої образи з боку потерпілого.

Аналіз показань обвинуваченого, свідків, дослідження протоколів слідчих дій та висновків експертиз, обстановка вчинення злочину, поза розумним сумнівом доводить, що ОСОБА_1 вчинив убивство ОСОБА_2 , під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного внаслідок протизаконного насильства та тяжкої образи з боку потерпілого. Дії ОСОБА_1 охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 116 КК України.

Відповідальність за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого передбачено ст.116 КК України. (в редакції статті на час події 16.10.2017 року).

Відповідно до статті 5 Кримінального кодексу України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Відтак колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст.116 КК як умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства та тяжкої образи з боку потерпілого та призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції передбаченої статті.

Щодо пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, то слід зазначити наступне.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що в невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, незаконно, тобто без передбаченого законом дозволу, придбав від невстановленої особи пістолет «Ceska Zbrojovka VZOR 70» та в подальшому умисно, незаконно, тобто без передбаченого законом дозволу, зберігав та носив вказаний пістолет з патронами калібру 7,65х17мм при собі та використав його 16.10.2018 о 10:30 год., здійснивши вбивство ОСОБА_57 в приміщенні службового кабінету останнього, розташованого за адресою м.Ужгород, вул.Мукачівська, 44, після чого залишив вказану зброю на місці події.

Згідно висновку судової балістичної експертизи №5/615 від 17.01.2018 наданий на дослідження пістолет є бойовою короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю - 7,65х17мм (7,65 Browning) пістолетом «Ceska Zbrojovka VZOR 70». Поверх заводського серійного номера пістолета саморобним способом набито номерне позначення « НОМЕР_1 » на стволі та « НОМЕР_2 » на кожух-затворі. Пістолет промислового чехословацького виробництва, призначений та придатний для стрільби патронами калібру 7,65х17 (7,65 Browning ).

Вказані дії, ОСОБА_1 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України -а саме незаконне поводження зі зброєю, носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, тобто незаконне поводження зі зброєю, носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Об`єктом даного злочину є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту (користування населенням) вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв. Загальнонебезпечні предмети при їх неконтрольованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства. Тому встановлені спеціальні правила поводження зі зброєю,боєприпасами, вибухівкою, визначено, з якими з цих предметів громадяни взагалі не вправі вчиняти будь-яких дій, а які дії можна виконувати на підставі спеціального дозволу. Об`єктивна сторона злочину може бути виконана шляхом вчинення альтернативних суспільно небезпечних діянь: носіння: зберігання; придбання; виготовлення; ремонт; передача; збут. При вирішенні питання про те, чи є незаконними дії з предметами, вказаними в ст. 263 КК, потрібно керуватися спеціальними нормативно-правовими актами. Для викладу даної норми права законодавець використав бланкетний спосіб, тобто, коли норма закону вказує на елемент норми права шляхом відсилання не до конкретної статті, конкретних законоположень, а до іншого порядку правового регулювання - правил вчинення будь-якого виду діяльності, правил міжнародного договору. Реалізація норми в цьому випадку пов`язується з необхідністю вивчення системи юридичних документів, що регламентують однорідну сферу суспільних відносин. Таким чином, при вирішення питання, чи є незаконними носіння, зберігання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, слід керуватися Положенням про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576 (576-92-п) з наступними змінами), Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622 (z0637-98); зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 р. №292 (z0297-99) та іншими нормативними актами. Тобто, для притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності саме за ч. 1 ст. 263 КК України, у незаконне поводження зі зброєю, носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу необхідно зазначити, який саме закон чи хоча б інший нормативний акт було порушено.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було. Органами досудового розслідування та державного обвинувачення суду не надано жодного доказу, який би вказував на причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Не встановлений сам факт місця, часу скоєння злочину, а орієнтовний час взагалі визначено приблизно.

Крім того, стороною обвинувачення як під час розгляду кримінального провадження у суді не спростовано показання обвинуваченого, який повідомив, що вилучена зброя належала потерпілому.

Не спростовано під час судового розгляду також і показань свідків ОСОБА_50 , ОСОБА_76 щодо обставин зберігання та носіння пістолету потерпілим ОСОБА_2 ..

Враховуючи викладене, стороною обвинувачення під час розгляду кримінального провадження у суді не надано належних і допустимих доказів про те, що вилучена 16.10.2017 зброя під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , належала обвинуваченому ОСОБА_1 .. Посилання сторони обвинувачення на те, що зброя вилучена на місці події ніяким чином не доводить, що така належала саме обвинуваченому, а не іншій особі.

При цьому, суд враховує, що згідно висновків експерта №304 від 17.11.2017 на предметі із запаховим слідом схожого на пістолет, срібного кольору з позначенням «VZOR70 cal 7. 65 made in Czehoslovakia» на затворі наявний надпис « НОМЕР_2 », залишені запахові сліди підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та потерпілим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно висновку експерта №10/937 від 28.12.2017 у змивах з поверхонь наданого на дослідження предмета, подібного на магазин пістолета (об`єкт № 1), виявлено поодинокі клітини з ядрами, генетичні ознаки яких не встановлені. У змивах з поверхонь наданого на дослідження предмета, подібного на патрон (об`єкт № 2), виявлено поодинокі клітини з ядрами, встановите генетичні ознаки яких не вбачається можливим. Питання походження клітин, виявлених на предметі, подібному на магазин пістолета (об`єкт № 1), не вирішували у зв`язку з не встановленням їх генетичних ознак. Питання походження клітин, виявлених на предметі, подібному на патрон (об`єкт № 2), не вирішували у зв`язку з не встановленням їх генетичних ознак.

Згідно висновку експерта №10/934 від 27.12.2017 у змивах з поверхонь спускового гачка (об`єкт № 1) та руків`я (об`єкт № 2) наданого на дослідження предмета, подібного на пістолет, виявлено поодинокі клітини з ядрами. Генетичні ознаки клітин, виявлених у змивах з поверхонь спускового гачка предмета, подібного на пістолет (об`єкт № 1), не встановлені. Генетичні ознаки клітин, виявлених у змивах з поверхонь руків`я предмета, подібного на пістолет (об`єкт № 2), є змішаними, містять генетичні ознаки більше ніж трьох осіб та для ідентифікації конкретної особи не придатні.

Суд вважає, що стороною обвинувачення не спростовані доводи ОСОБА_1 про його невинуватість в цій частині, підтверджені показами свідків, які пояснили, що бачили принаймні схожу зброю у потерпілого.

Висновки дактилоскопічної експертизи, яка б підтвердила наявність слідів відбитків пальців ОСОБА_1 на боєприпасах, магазині пістолета, суду не надано.

Всі ці обставини дають підстави стверджувати, що надані стороною обвинувачення у якості доказів: протоколи огляду, висновок вибухово-технічної експертизи не підтверджують прямо чи не прямо вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.263 КК України, не містять ані окремих, ані в сукупності доказів того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст.263 КК України, вчинено обвинуваченим ОСОБА_1 ..

Обвинувачений ОСОБА_1 не визнав винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1ст.263 КК України, пояснивши, що вилучені пістолет та бойові припаси йому не належать.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.263 КК України, характеризується прямим умислом.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 мається умисел на придбання та зберігання зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Таким чином, органом досудового розслідування не доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 1.2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Згідно зі ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку » вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка ратифікована відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України 17.07.1997.

Ст. 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні і будь-який сумнів має тлумачиться на користь обвинуваченого.

Однією з основних засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка декларує, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Про це наголошено також у рішенні ЄСПЛ у справі «Коробов проти України» від 21.07.2011.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і має ухвалюватись лише за наявності системи беззаперечних, безсумнівних, достовірних та неспростованих доказів вини обвинуваченого у вчиненні ним злочину.

З урахуванням викладеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд дійшов висновку, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, а тому, ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, підлягає виправданню.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності всі досліджені під час судового розгляду докази з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку, і, приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно, без сумніву доводили вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване, стороною обвинувачення надано не було, суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а усі припущення й сумніви слід тлумачити на його користь. Суд приходить до висновку, що в судовому слідстві не доведено вчинення ОСОБА_1 злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а отже він підлягає виправданню на підставі п.2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Згідно п.2 ч.1ст.373КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Оскільки сторона обвинувачення не довела факту незаконного поводження зі зброєю, носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу ОСОБА_1 , суд прийшов до переконання, що такого необхідно виправдати в інкримінованому йому злочині з підстав, передбачених п.2 ч.1ст.373 КПК України.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, особу підсудного, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також характеризуючі дані про особу обвинуваченого.

При обранні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме вчинив злочин середньої тяжкості, сукупність всіх обставин його вчинення, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря - нарколога та у лікаря - психіатра не знаходиться, позитивно характеризується по місцю проживання та попередньої роботи, на утриманні не має неповнолітніх дітей, обставини вчинення кримінального правопорушення та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, тому суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе , при призначенні покарання відповідно до санкції інкримінованого злочину у виді позбавлення волі. Суд переконаний, що призначене саме такого покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченому згідно ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує, що він скоїв злочин середньої тяжкості, від його злочинних дій настали тяжкі наслідки - смерть потерпілого.

Суд враховує стан здоров`я обвинуваченого, який страждає хронічними захворюваннями (є онкохворим), що підтверджено копіями медичної документації, враховує його вік (є пенсіонером). Суд вважає, що міру покарання слід призначити у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за даний злочин, яка буде достатньою, ефективною та необхідною для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до вимог ч.2ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч.2ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

В матеріалах справи містяться цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000 грн..

Представником потерпілих та потерпілою безпосередньо в судовому засіданні підтримані цивільний позов дружини померлого ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 500000 гривень в рахунок відшкодування завданої саме моральної шкоди.

Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, то згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи обставини події, яка сталася з провини обвинуваченого, його участь у вчиненому, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує, що в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_12 завдано моральних страждань у зв`язку з подіями, що сталися.

З урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, яких зазнала потерпіла, характеру правопорушення, вчиненого обвинуваченим, його ступеня вини, та з огляду на вимоги розумності і справедливості розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати потерпілій становить 300 000 гривень, що підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 .

У решті позову про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Долю речових доказів по даному провадженню слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 394, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_16 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні вказаного злочину на підставі п.2 ч. 1 ст. 373 КПК України

ОСОБА_16 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України та обрати йому покарання у виді 4 (чотири) роки та 4 чотири місяці позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України, зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 16.10.2017 року по 14.03.2022 року.

Відбутий термін покарання зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_1 з розрахунку один день відбуття покарання за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного вироком суду основного покарання у зв`язку із його повним відбуттям, звільнивши з-під варти в залі суду.

Цивільний позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 300000 гривень за спричинення моральної шкоди.

У решті позову про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Речові докази: 3 (три) відрізки скотча зі слідами папілярних ліній рук, недопалок цигарки «КЕНТ», предмет схожий на ніж з чохлом коричневого кольору, предмет схожий на ніж з написом «TRDEN», предмети схожі на гільзи та кулі, виріз з внутрішньої сторони вхідної двері, змиви речовини бурого кольору, куртку чорного кольору, кофту чорного кольору, штани чорного кольору, пістолет марки «Ceska Zbrojovka VZOR 70», магазин до пістолету, 9 набоїв - знищити;

Речовий доказ: автомобіль марки «Фольксваген Пассат» білого кольору, номерні знаки Польської реєстрації НОМЕР_5 , документи на вищевказаний автомобіль, мобільний телефон, дозвіл на право зберігання та носіння № НОМЕР_6 від 22.05.2017, виданий на ім`я ОСОБА_1 , пістолет марки "ФОРД -12Р", кал. 9 мм, № НОМЕР_7 повернути володільцю.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України, скасувати арешт накладений Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2017 року на вилучені в ході огляду місця події 16.10.2017 року майно, автомобіль марки «Фольксваген Пассат» білого кольору, номерні знаки Польської реєстрації НОМЕР_5 , документи на вищевказаний автомобіль, дозвіл на право зберігання та носіння № НОМЕР_6 від 22.05.2017, виданий на ім`я ОСОБА_1 ..

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати за проведення експертиз 45185,59 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його оголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Головуючий Фазикош О.В.

Судді Малюк В.М.

Деметрадзе Т.Р.