Рішення № 103658681, 09.03.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6650/21

09 березня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, в якій просить:

рішення Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 14.09.2021 про відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року визнати протиправним та скасувати;

зобов`язати Кременецький відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулись із заявою від 17.08.2021 до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області з проханням оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки. У вказаній заяві позивачем було повідомлено про відмову з релігійних переконань від отримання паспорта у формі пластикової ІD-картки та ненадання згоду на обробку персональних даних. Однак рішенням від 14.09.2021 відповідач відмовив, оскільки заявником подано не всі документи, необхідні для оформлення паспорта громадянина України

На думку позивача, таке рішення про відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки, яке містить обов`язкову вимогу надати судове рішення про зобов`язання оформити та видати паспорт у формі книжечки, є протиправним, що, власне, і слугувало підставою для звернення до суду з даними позовом, в якому також посилається на правові висновки Верховного Суду, зокрема викладених в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.

Ухвалою суду від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, 28.09.2021 Кременецьким відділом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на відсутність підстав для оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-XII) за результатами розгляду звернення від 17.08.2021. Ураховуючи те, що дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану ОСОБА_1 інформацію та заявниця подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта, на підставі пп.3 та 5 п.1 розділу IX Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 (далі - Тимчасовий порядок), 14.09.2021 Кременецьким районним відділом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області прийнято рішення про відмову в оформленні паспорта зразка 1994 року даній особі. Наголошує, що за результатами проведеної перевірки будь-які дані, які б підтверджували факт існування особи на ім`я ОСОБА_1 , не встановлено. Відповідач жодним чином не заперечує право позивача (особи на ім`я ОСОБА_1 ) на отримання паспорта зразка 1994 року, про що свідчить повідомлення за результатами розгляду її заяви від 14.09.2021 за № Д-53/6/6119-21/6119/601-21, відповідно до якого позивачу роз`яснено, що вона має право повторно звернутися до територіального підрозділу ДМС в разі усунення або зміни обставин, у зв`язку з якими їй було відмовлено в оформленні та видачі паспорта зразка 1994 року. Водночас рішення про відмову в оформленні паспорта від 14.09.2021 не стосується наявності/відсутності судового рішення про зобов`язання оформити позивачу паспорт зразка 1994 року, та жодним чином не є втручанням у приватне життя позивача, тому твердження про зазначене є надуманими та не відповідають фактичним обставинам справи.

За таких обставин, вважає, позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Ухвалою суду від 13.12.2021 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.

В судовому засіданні 16.02.202 позивач позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача 16.02.2022 позовні вимоги заперечила, відзначила, що документів, які б підтверджували "по батькові - ОСОБА_1 " заявниця не надала і вказане є першочерговою підставою відмови в оформленні паспорту.

Позивач у позові просила розгляд справи здійснювати без його участі.

На адресу суду 09.03.2022 надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.08.2021 звернулась до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення №2503-XII, згоду на збір і обробку персональних даних не надано.

До заяви долучено: заповнений бланк заяви про видачу паспорта громадянина України додаток 1 до Тимчасового порядку; 2 фотокартки розміром 3,5x4,5 см; витяг з акту про народження № 102253 виданий 25.06.2021 відділом реєстрації актів цивільного стану Дордрехт Королівство Нідерланди на ім`я ОСОБА_1 ; паспорт громадянина України для виїзду за кордон виданий 31.05.2018 на ім`я ОСОБА_1 засобами Єдиного державного демографічного реєстру серії НОМЕР_1; довідку про реєстрацію особи громадянином України від 22.10.2010 №6121/19-532/2-056 видана на ім`я ОСОБА_1 ; заява від 17.08.2021 №Д-53/6/6119-21.

Рішенням Кременецького районного відділу Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області від 14.09.2021 відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі зразка 1994 року, ураховуючи те, що дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану ОСОБА_1 інформацію та заявниця подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта.

Листом Кременецького районного відділу Управління державної міграційної служби України у Тернопільській області від 14.09.2021 №Д-53/6/6119-21/6119/601-21 повідомлено про відмову позивачу в оформленні паспорта громадянина України у формі зразка 1994 року та роз`яснено право повторно звернутись в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача і винесеного на підставі них спірного рішення на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких, в тому числі, відноситься паспорт громадянина України; та 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 цього Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно ч.1 ст.21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, що також кореспондується з нормами Положення №2503-XII.

Нормами п.3 Положення №2503-XII передбачена можливість виготовлення бланків паспортів як у вигляді паспортної книжечки, так і у вигляді паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 5, 6 Положення визначено, що паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис Україна, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис Паспорт. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис Паспорт громадянина України. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.

Водночас, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

Пунктом 3 Постанови №302 установлено, що:

- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється;

- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302" (далі - Постанова №398), до Постанови №302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 відповідно до абз.5 п.3 Постанови №302, Постанови №398 затверджено Тимчасовий порядок.

Згідно п.1 розділу І Тимчасового порядку цей порядок, розроблений відповідно до Постанови №302, Постанови №398, Положення №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.3 розділу І Тимчасового порядку подача заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядкує є згодою на обробку персональних даних згідно із Законом України "Про захист персональних даних".

Після заповнення заявником заяви працівник територіального підрозділу ДМС перевіряє правильність заповнення заяви та її відповідність наданим документам, про що вчиняє відповідний запис у графі 9 заяви (п.8 розділу І Тимчасового порядку).

Окрім цього, суд також звертає увагу, що погодження людини на оформлення паспорта-картки відповідно до Закону №5492-VІ є згодою на присвоєння унікального номера запису в Реєстрі, який відповідно до статей 4, 10 цього закону за своєю суттю є довічним незмінним ідентифікатором конкретної людини, складеним із її персональних даних. Будь-яке примушування до оформлення паспорта-картки без згоди на те особи свідчить про порушення принципу невтручання в особисте та сімейне життя суб`єкта, шляхом електронної обробки персональних даних у процесі оформлення паспорту у формі ID-картки.

Так, п.131 затвердженого Постановою №302 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація, як біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Статтею 2 Закону №2297-VI встановлено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Разом з тим, відповідно до ч.5, 6 ст.6 Закону №2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи.

При цьому, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, у межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Вказані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу-використання традиційних методів ідентифікації особи.

Своє бажання отримати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки ОСОБА_1 аргументує тим, що вона не надає згоду на збір і обробку персональних даних та передачі таких до Єдиного державного демографічного реєстру, що в свою чергу є необхідною умовою для видачі паспорта у формі ІD-картки.

У ст.8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 №2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст.5 і 6 цієї Конвенції; …".

За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст.8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, заява № 18139/91, п.37). Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Разом з цим, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 №475/97-ВР, передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.

Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне і сімейне життя, що становить порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

При прийнятті рішення у спірних правовідносинах суд враховує ту обставину, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а тому відсутність такого є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації. Суд зауважує також, що у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

Таким чином, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про належність ОСОБА_1 права отримати паспорт громадянина у формі книжечки, оскільки таке право прямо передбачено Законом №5492-VI, а саме ч.2 ст.14 цього Закону.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), що в силу приписів ч.3 ст.291 КАС України враховуються судом при ухваленні рішення.

Однак, спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати позивачу паспорт громадянина України зразка 1994 року, ураховуючи те, що дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану ОСОБА_1 інформацію та заявниця подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта.

Наразі порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України регламентовано Законом №5492-VI, Постановою №302 та Тимчасовим порядком.

Відповідно до п.1 розділу III Тимчасового порядку для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає:

1) заяву;

2) рішення суду;

3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;

4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;

5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;

6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи;

7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Заявник, який звертається за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку, додатково подає (за наявності) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, на ім`я якої оформлюється паспорт.

За відсутності таких документів стосовно цієї особи проводиться процедура встановлення особи, визначена в розділі VIII цього Тимчасового порядку. У такому випадку заявник подає письмове звернення у довільній формі, у якому зазначаються адреси місць проживання, навчання, роботи, перебування в установах виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які залучатимуться до проведення процедури встановлення цієї особи.

При цьому, п.1 розділу IX Тимчасового порядку №визначено, що територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки),

дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію (пп.3);

якщо особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта (пп.5).

В ході перевірки за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 щодо видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року вперше після досягнення повноліття з`ясовано, що відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру інформація про документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон особи на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.

Паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий Дипломатичною консульською установою, який надано заявником, 31.05.2018 оформлено засобами Єдиного державного демографічного реєстру на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В порушення вимог Тимчасового порядку, 17.08.2021 при зверненні до територіального підрозділу ДМС ОСОБА_1 , оригіналу документа до засвідчує факт народження на території іноземної держави, засвідченого в установленому законодавством порядку з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально не надала.

Разом з тим, із долученої до заяви копії витягу з акту про народження 102253, виданого 25.06.2021, вбачається інформація про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у Дордрехт (Нідерланди) особи на ім`я ОСОБА_1 , батьком якої являється ОСОБА_6 .

Із наданої копії довідки про реєстрацію особи громадянином України виданої посольством України в Королівстві Нідерланди 22.10.2010 №61219/19- 532/2-056 видно, що громадянкою України зареєстрована особа на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документів, які підтверджують її особу та громадянство України при зверненні до територіального підрозділу ДМС не надано.

Надані, як додаток до заяви про видачу паспорта у формі книжечки зразка 1994 року від 17.08.2021 № Д-53/6/6119-21 документи (паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 31.05.2018, Довідка про реєстрацію особи громадянином України №61219/19-532/2-056 від 22.10.2010, витяг з актового запису про народження №102253 від 25.06.2021) містять розбіжності в персональних даних заявника. Зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон та витяг про народження видано на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_8 . Довідка про реєстрацію особи громадянином України видана на ім`я ОСОБА_1 , а згідно поданої заяви, заявниця просить видати паспорт на ім`я ОСОБА_1 .

При цьому, відповідно до копії витягу із акту про народження, долученого заявницею до заяви від 17.08.2021, батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_6 . Документи, які б підтверджували "по батькові - ОСОБА_1 " заявниця не надала, окрім того, у графі 6 заяви про видачу паспорта громадянина України зазначила "батько - ОСОБА_6 ".

Жодних доказів в підтвердження існування особи на ім`я ОСОБА_1 позивачем не надано і суду.

Безпідставним у спірних правовідносинах є посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2020 у справі №520/4214/19 та постанові від 28.02.2020 у справі №200/10469/19.

Зокрема, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2020 у справі №520/4214/19 стосуються того, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Варто зазначити, що судове рішення у цій справі постановлено на користь позивача, однак, спір мав місце 19.02.2019, коли порядок та процедура оформлення територіальними підрозділами ДМС України паспорта зразка 1994 року не була врегульована нормативно правовими актами України.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.02.2020 у справі №200/10469/19 стосуються строків оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (після досягнення заявником 16 -ти річного віку) та у формі ID - картки (після досягнення заявником 14-річного віку). Окрім того, судове рішення у цій справі постановлено на користь суб`єкта владних повноважень.

Аналогічно, не стосуються даної справи і інші висновки Верховного Суду, на які покликається позивач у позовній заяві, оскільки відповідач жодним чином не заперечує право позивача (особи на ім`я ОСОБА_1 ) на отримання паспорта зразка 1994 року, про що свідчить повідомлення за результатами розгляду її заяви від 14.09.2021 за № Д-53/6/6119-21/6119/601-21, відповідно до якого позивачу роз`яснено, що вона має право повторно звернутися до територіального підрозділу ДМС в разі усунення або зміни обставин, у зв`язку з якими їй було відмовлено в оформленні та видачі паспорта зразка 1994 року.

Суд наголошує, що рішення про відмову в оформленні паспорта від 14.09.2021 не стосується наявності/відсутності судового рішення про зобов`язання оформити позивачу паспорт зразка 1994 року, твердження позивача про зазначене є надуманими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 у справі №260/99/19 зазначив, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особ исто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

За сукупністю встановлених обставин, ураховуючи те, що дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану ОСОБА_1 інформацію та позивачем подано не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта, суд приходить до висновку про відповідність спірного рішення про відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі зразка 1994 року вимогам чинного законодавства, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.

Відповідно, у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для зобов`язання Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ, оскільки така вимога є похідною.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, про що описано вище.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволені позову за встановленої судом безпідставності його вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09 березня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Кременецький відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (місцезнаходження: вул, Драгоманова, 9,м. Кременець,Тернопільська область,47001, код ЄДРПОУ 37839038).

Головуючий суддя Мандзій О.П.