Рішення № 103657671, 14.03.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24538/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «ЛИДЕР» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов дочірнього підприємства «ЛИДЕР до Південного міжрегіонального управління Укратрансбезпеки, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 04.10.2021 року №312797 та №312798 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що щотижневий графік проведення перевірок Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки у період з 16.08.2021 р. по 23.08.2021 р. затверджено неуповноваженою особою, а тому перевірка у визначених таким графіком місцях здійснення габаритно-вагового контролю проводилася незаконно; з талону зважувального засобу вбачається, що зважування здійснювалось на вагах з №2055, інші дані, які б давали можливість ідентифікувати ваговий пристрій, що було використано (його марку, модель, якими є його технічні характеристики, порядок використання, можливі чи допустимі похибки), встановити неможливо, а за відсутності такої інформації неможливо встановити, що зважування здійснювалося у відповідності до встановлених законодавством вимог ваговим обладнанням, призначеним та придатним для здійснення таких вимірювань; талон не містить підписів ні особи, яка проводила зважування, ні водія автомобіля, який було зважено; відповідачем не надано на запити представника позивача необхідних та допустимих доказів, які б свідчили про правильне виконання зважування автомобіля позивача та визначення його маси і навантаження на окремі осі у відповідності до вимог чинного законодавства; єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише "Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі М 218-02071168-459:2006", проте, вказана Методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі; в пункті 9 акту №0053451 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів особою, яка здійснювала габаритно-ваговий контроль, не зазначено відстані між осями автомобіля позивача, а отже, такі відстані не вимірювалися, а тому висновок, що дві осі утворюють здвоєну вісь, є лише припущенням, яке суперечить усім іншим складеним цією ж особою документам; визначення навантаження на здвоєні осі було здійснено невірно, очевидною є істотна похибка при зважуванні, яка складає 9,26% (із розрахунку: 39,30/35,97*100%-100%) та свідчить про неможливість вважати результати такого зважування достовірними, а неправильне визначення загальної маси автомобіля свідчить і про неправильне визначення навантажень на його окремі (в тому числі здвоєні) осі.

Не погоджуючись із постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про накладення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 13.12.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та витребувано від Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки належним чином завірені копії матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

У встановлений в ухвалі від 13.12.2021 року строк відповідач відзив на адміністративний позов та витребувані документи не надав.

Копія ухвали суду від 13.12.2021 року направлена на електронну адресу Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, а саме odessa@dsbt.gov.ua, та доставлено відповідачу 16.12.2021 року про що свідчить повідомлення про доставку.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дочірнє підприємство "ЛИДЕР" зареєстроване в якості юридичної особи 03.02.2006 та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас; 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 42.11 Будівництво доріг і автострад.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 (а.с.26), позивач є власником транспортного засобу вантажний самоскид марки FORD, модель 4142D ОС, за реєстраційним номером НОМЕР_2 .

Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено щотижневий графік проведення рейдових перевірок у період з 16.08.2021 року по 23.08.2021, затверджений заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки. (а.с.11)

Відповідно до талона зважування автотранспортного засобу (а.с.12), зважування було здійснено на вагах №2055 17.08.2021 року, час: 12:02, режим: динамічний, швидкість 3 км/год; вага (т): 1 вісь: 6550 кг, 2 вісь: 6330 кг, 3 вісь: 11140 кг, 4 вісь: 11950.

17.08.2021 року посадовою особою Укртрансбезпеки Гнатів О.В. складено та підписано довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0080297 (а.с.13 з/б), відповідно до якої автомобіль (тягач) марки FORD, модель 4142D ОС реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить до транспортного засобу з двома здвоєними осями та має результати вагового контролю (кг): 1) 6,55; 2) 6,33; 3) 11,14; 4) 11,95. Повна маса транспортного засобу 35,970 т.

Також, 17.08.2021 року посадовою особою Укртрансбезпеки Гнатів О.В. складено та підписано акт №0053442 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.13), відповідно до якого перевірявся автомобіль (тягач) марки FORD, модель 4142D ОС реєстраційний номер НОМЕР_2 ; суб`єкт, що перевірявся ДП "ЛИДЕР"; найменування та вид вантажу: щебінь; нормативно допустима маса 40,00, фактична 35,970; відстані між осями - не зазначена; осьове навантаження: нормативне: 16, фактичне: 23,09. У графі підпис водія транспортного засобу мається примітка "відмовився".

Головними старшими державними спеціалістами ВДК департаменту ДК на транспорті Гнатів О.В., Бікорбов Є.О. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт №295035 від 17.08.2021 (а.с.14), відповідно до якого перевірка була проведена на ділянці а/д Н-24 Миколаївська область відповідно до направлення на перевірку №001518 від 13.08.2021 року.

Перевірка здійснена щодо транспортного засобу автомобіль (тягач) марки FORD, модель 4142D ОС реєстраційний номер НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_1 , що належить ДП "ЛИДЕР"; водій ОСОБА_1 . Під час перевірки виявлені порушення:

перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу;

надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, а саме: не оформлено товарно-транспортну накладну на вантаж.

На підставі акту №295035 від 17.08.2021, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.10.2021 року №312797 (а.с.24), відповідно до якої враховуючи, що ДП "ЛИДЕР" допущено порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.16 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн.

Також, на підставі акту №295035 від 17.08.2021, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.10.2021 року №312798 (а.с.25), відповідно до якої враховуючи, що ДП "ЛИДЕР" допущено порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн.

Вважаючи вказані постанови протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух", відповідно до частини 2 статті 29 якого, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 295035від 17.08.2021 року відповідач зазначив, що у позивача неоформлена та відсутня товарно-транспортна накладна.

В той же час, позивачем надано до суду копію накладної №ОГК-004816 від 17.08.2021 року відповідно до якої позивачем перевозився щебінь.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості зазначити всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

Зі змісту наданої позивачем накладної від 17.08.2021 року вбачається, що вона містить всі необхідні відомості та оформлена відповідно до зазначених вище вимог.

Під час розгляду справи відповідач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, які дають підстави вважати, що позивачем 17.08.2021 року при перевезенні вантажу (щебінь) було допущено порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині не оформлення та відсутності товарно-транспортної накладної.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п.12 та 13 Порядку № 1567, рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Суд зазначає, що з наданої позивачем до суду копії щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки у період з 16.08.2021 по 23.08.2021, встановлено, що він затверджений в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, що суперечить вищенаведеним положенням Порядку № 1567.

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:

- наявність визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачено, що можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю. Рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

З наданої до суду копії Акту №295035 від 17.08.2021 вбачається, що перевірка проводилась головними спеціалістами ВДК департаменту ДК на транспорті Гнатів О.В., Бікобров Є.О., проте встановити наявність повноважень у зазначених осіб суд позбавлений можливості, оскільки направлення на проведення перевірки до суду відповідачем не надано.

Водночас, щодо покликань позивача про відсутність у чеку (талоні) зважування та акті інформації про ваги, на яких проводилось зважування та підпису оператора, суд зазначає, що посадова особа перед початком зважування вводить реєстраційний номер транспортного засобу. Дані з чеку переносяться в довідку, акт та розрахунок, які в свою чергу підписуються посадовими особами. Жодною нормою не передбачено обов`язковість підпису на чеку, а сама відсутність такого підпису не спростовує даних, отриманих за результатами зважування.

Щодо доводів позивача на те, що ним здійснювалось перевезення сипучого вантажу, та що методики його зважування не існує, суд зазначає.

Пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Крім того, згідно чинного законодавства жодним вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху (пункти 2.3а, 2.36; 12.1; 12.5) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Доводи позивача щодо неналежного проведення габаритно-вагового контролю, зокрема, за відсутності спеціально визначеної методики, є необґрунтованими адже відсутність такої методики не позбавляє спеціально уповноважені органи проводити такий контроль.

Суд зазначає, що, дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Проте, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу. Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п.19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

У свою чергу, суд зазначає, що відсутність такої методики не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, та обов`язку по внесенню плати за це.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №819/1381/16.

Щодо доводів позивача, що відповідачем у талоні не наведено характеристик вимірювального та зважувального обладнання, то суд зазначає, що Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567) та іншими нормами чинного законодавства не встановлено вимоги щодо зазначення в чеку (талоні), акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом такої інформації. При цьому, водій, під час проведення зважування транспортного засобу, не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи щодо вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.

Відповідно до п.20-22 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).

За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до п. 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Згідно з п.21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м., за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стало встановлення факту перевищення фактичного навантаження на здвоєну ось 23,09 т, при нормативно допустимому 16 т.

При цьому, суд зазначає, що в документах, що складені при перевірці, зокрема, в акті про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 17.08.2021 №0053442 відсутня інформація про відстані між осями.

За вказаних обставин, суд вважає, що документами не підтверджено, що на транспортному засобі, що перевірявся дійсно була здвоєна вісь.

В той же час, відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 17.08.2021 №0080297 зважування відбулось окремо по кожній осі, і у подальшому ці показники додавалися.

Однак, необхідно зазначити, що згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від №255 від 28.07.2016, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Тобто, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на транспортному засобі позивача посадовими особами Укртрансбезпеки.

Натомість, з акту про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 17.08.2021 №0053442 вбачається, що перевіряючими особами визначено вісі здвоєними, однак визначення загальної маси автомобіля та навантаження на здвоєні осі здійснили шляхом сумування осьових навантажень на кожну вісь, що є помилковим, оскільки при таких обставинах для визначення навантаження на здвоєну вісь дві осі повинні зважуватись разом.

При цьому, суд звертає увагу, що загальна вага транспортного засобу під час відповідного зважування не перевищувала максимально допустимого ліміту у 40 т.

Відповідно до п.18 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Також, за змістом п.п.4,5 п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Тобто, з приписів Порядку №879 та Порядку №1007/1207 вбачається, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.

Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена вищевказаним Порядком №1007/1207 та повинна містити: дату вагового контролю, найменування місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі навантаження на осі. Вказана довідка підписується посадової особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль, оператором вагового комплексу, а також скріплюється печаткою.

Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю підписана оператором вагового комплексу, проте така довідка не скріплена печаткою вагового комплексу.

Суд зазначає, що оператор вагового комплексу, маючи відповідну кваліфікацію, є тією особою, яка безпосередньо здійснює зважування транспортного засобу і засвідчує результати зважування власним підписом.

Між тим, оператор вагового комплексу ОСОБА_2 одночасно є старшим державним інспектором ВДК та НБ на транспорті, про що зазначено в акті перевірки від 17.08.2021 року №295035.

Таким чином, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0080297 від 17.08.2021 оформлена з порушенням вимог, передбачених Порядком №1007/1207.

Отже, відповідач не надав до суду достатніх та беззаперечних доказів та не навів доводів, що підтверджують наявність з боку позивача порушень, на підставі яких прийнято оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 року, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 року, "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 року по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача - задоволенню.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне стягнути з Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у 2270,00 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18

Проте, позивачем не додано до адміністративного позову жодних доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомоги, зокрема договір, акт наданих послуг, опис виконаних робіт, докази оплати наданих послуг, тощо.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов втсновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов дочірнього підприємства «ЛИДЕР» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №312797 від 04.10.2021 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №312798 від 04.10.2021 року.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за рахунок його бюджетних асигнувань на користь дочірнього підприємства «ЛИДЕР» сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: дочірнє підприємство "ЛИДЕР" (вул.Вільямса академіка, 93, Таїровська селищна рада, Овідіопольський р-н., Одеська обл., 65496, код ЄДРПОУ 34168990)

Відповідач: Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4)

Суддя П.П. Марин