Рішення № 103656147, 14.03.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2022 року Справа № 160/26670/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА», в інтересах якого діє адвокат Васильченко Олена Миколаївна, до Дніпровської митниці, у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110130/2021/000081/1 від 15.09.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» та Ningbo Multi Channel Co., Ltd укладено контракт №010716, за умовами якого товар має бути поставлено на умовах поставки FOB Нинбо, Китай, згідно з правилами Інкотермс-2010, оплата за товар у розмірі 100% на підставі специфікації здійснюється протягом 90 календарних днів після відвантаження товару. Товар було відвантажено 01.08.2021. На момент митного оформлення товару - 13.09.2021 строк оплати за товар не настав. З метою митного оформлення товару, позивач 13.09.2021 подав до Дніпровської митниці митну декларацію № UA110130/2021/026746. Під час декларування товару Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару. Однак Дніпровською митницею було відмовлено у прийнятті митної декларації шляхом оформлення картки відмови № UA110130/2021/00414/1 від 15.09.2021 та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000081/1 від 15.09.2021 з посиланням на невідповідність поданих документів вимогам ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України та Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс. Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем 03.12.2021 було надано додаткові документи. Листом від 15.12.2021 Дніпровська митниця повідомила, що за результатами перевірки відсутні підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000081/1 від 15.09.2021, оскільки відсутні докази оплати товару за інвойсом та докази сплати транспортних витрат. Позивач вважає, що надані для митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості у них не містять суперечностей чи розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом. Рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування застосування другорядного методу визначення митної вартості товару - 2-r. Позивач вважає вказане рішення суб`єкта владних повноважень необґрунтованим, протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Цією ж ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору, зобов`язано відповідача надати разом з відзивом додаткові докази.

18.01.2022 відповідачем було подано до суду відзив на позов, у якому він просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки документів, наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією № UA110130/2021/026746 від 13.09.2021 встановлено, що контракт №010716 від 01.07.2016 містить дані про реквізити продавця, при цьому наданий рахунок містить іншу назву банку та номери рахунку і swift. Додаткові угоди щодо зміни реквізитів до митного контролю декларантом не надавались. Крім того, декларантом до митного оформлення надано рахунок від 06.09.2021 №1559, виставлений компанією «Селеста Марін» для ТОВ «ОМЕГА», який містить посилання на договір від 22.01.2020 №415, проте даний договір до митного контролю не надавався. Договірні відносини між даними підприємствами не підтверджено, договір транспортування до митного оформлення не надано. Також декларантом не надавались до митного контролю документи, що згідно практики міжнародних перевезень є типовими, наприклад заявка на перевезення (даний документ містить характеристики товару та дані необхідні перевізнику для здійснення послуги), акт виконаних робіт, платіжні документи. Платіжні документи, що підтверджують факт оплати послуги з перевезення до митного контролю також не надано. Крім вищезазначеного, відповідно до зовнішньоекономічної угоди від 01.07.2016 №010716 строки поставки і відвантаження кожної партії товару узгоджуються сторонами в специфікаціях або додатках до цього контракту, однак у специфікації №108 від 19.07.2021 така інформація відсутня. До товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r (резервний метод) та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару, оскільки неможливо було застосувати інші методи. Листом від 03.12.2021 позивачем було надано додаткові документи, які зокрема підтверджують зміну банківських реквізитів продавця. Разом з тим, враховуючи умови контракту, вартість товару повинна бути сплачена продавцю у термін до 30.10.2021. Однак разом з листом від 03.12.2021 позивачем не було надано документи на підтвердження оплати вартості оцінюваного товару, як і документів, що підтверджують оплату складових вартості товару, зокрема витрат на доставку товару. На думку відповідача, в обґрунтування стягнення з нього витрат на правничу допомогу позивачем не додано передбачених ст. 134 КАС України документів. Відсутність таких документів унеможливлює здійснення оцінки співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України. Відповідач вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, предметом розгляду якої є одне рішення про коригування митної вартості товару, та яка розглядається за правилами спрощеного провадження як справа незначної складності.

19.01.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА», в якій позивач посилається на доводи, викладені у позовній заяві. До відповіді на відзив також було додано документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» 12.06.2000 зареєстровано як юридичну особу за адресою: 49041, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, буд. 15.

01.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» (покупцем) та Ningbo Multi Channel Co., Ltd (продавцем) укладено контракт №010716, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується у порядку та на умовах, встановлених сторонами, виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити товари, зазначені в специфікації до контракту.

Згідно з п.2.1 контракту, ціни на товар встановлюються в специфікаціях до цього контракту в долларах США та включають в себе вартість товарів, упаковки, тари, маркування, стикерування, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення, а також витрати з митного оформлення товарів у країні продавця та видачі товаросупроводжуючих документів, вказаних в п.4.8 цього контракту.

Пунктом 3.1 контракту сторони погодили, що оплата за цим контрактом здійснюється покупцем в розмірі 100% вартості товару, яка зазначена в специфікації протягом 90 календарних днів після навантаження товару, згідно з підписаною специфікацією.

Згідно з контрактом партії товару поставлялись на умовах поставки FOB Нинбо, Китай, згідно з правилами Інкотермс-2010, якщо інше не погоджено в специфікації та інвойсі.

10.05.2018 до контракту №010716 від 01.07.2016 було укладено додаткову угоду, якою у розділі 12 викладено у новій редакції реквізити продавця і покупця.

До контракту сторонами складено специфікацію №108 від 19.07.2021 на поставку товару за 61 найменуванням на загальну суму 39713,28 доларів США.

З метою митного оформлення ввезеного товару, ТОВ «ОМЕГА» 13.09.2021 подано електронну митну декларацію №UA110130/2021/026746, відповідно до якої до ввезення задекларовано: посуд столовий для пиття, посуд столовий з фарфору, вироби побутові з чорних металів, вироби для свят, головні убори, готові текстильні вироби, вироби з пластмас для пакування товарів, вироби з дерева, вішалки для одягу, термоси, посуд та прибори столові або кухонні з пластмас, вироби до новорічних свят з пластику.

Митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

Для митного оформлення позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, зокрема, контракт №010716 від 01.07.2016, специфікація №108 від 19.07.2021, інвойс №B21LE06001-2 від 19.07.2021, пакувальний лист від 19.07.2021, договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 415 від 22.01.2020, заявку № SM-1/2021 від 05.07.2021, рахунок №1552 від 06.09.2021, коносамент MRF21072655 від 01.08.2021, автотранспортну накладну № 1556 від 10.09.2021, сертифікат походження від 20.07.2021, сертифікат якості від 19.07.2021.

За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000081/1 від 15.09.2021, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товару із застосуванням резервного методу відповідно до рівня вартості подібних (аналогічних) товарів за поставками від виробника: для товару №1 за ЕМД від 13.07.2021 №UA500490/2021/200752 - 0,7571 дол. США/шт., для товару №2 за ЕМД від 22.08.2021 №UA500500/2021/208998 - 3,14 дол. США/кг.

У повідомленні декларанту зазначено, що поставка оцінюваних товарів №l-11 здійснюється на підставі контракту з виробником товару-компанією «Ningbo Multi Channel Co., Ltd.» (Китай) від 01.07.2016 №010716 на комерційних умовах поставки FOB Ningbo (Китай). Даний контракт містить дані щодо реквізитів продавця. В тому числі, таких як Банк: Bank of China Ningbo Haishu Sub Branch, номер рахунку: НОМЕР_2, також номер swift: НОМЕР_3. При цьому наданий рахунок від 19.07.2021 №B21LE06001-2 містить інші назви та номери, а саме Банк: Bank of Ningbo, номер рахунку: НОМЕР_1 , номер swift: НОМЕР_4. Додаткові угоди, щодо зміни реквізитів до митного контролю декларантом не надавались. Таким, чином, реквізити договору та реквізити наданого рахунку не відповідають один одному. Відповідно до частини 10 статті 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням, до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;витрати на страхування цих товарів. На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.2011, комерційні умови поставки FOB «франко борт» означають, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати (у тому числі транспортування вантажу морем, до місця призначення) і ризики втрати або пошкодження товару покладаються на покупця. За умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, витрати на страхування, фрахт судна. Декларантом до митного оформлення надано рахунок від 06.09.2021 №1559, виставлений компанією «Селеста Марін» для ТОВ «ОМЕГА». Даний документ містить посилання на договір від 22.01.2020 №415, проте даний договір до митного контролю не надавався. Договірні відносини між даними підприємствами не підтверджено, договір транспортування до митного оформлення не надано. Декларантом не надавались до митного контролю документи, що згідно з практикою міжнародних перевезень є типовими, наприклад заявка на перевезення (даний документ містить характеристики товару та дані необхідні перевізнику для здійснення послуги), акт виконаних робіт, платіжні документи. Платіжні документи, що підтверджують факт оплати послуги з перевезення до митного контролю не надано. Відповідно до зовнішньоекономічної угоди від 01.07.2016 №010716 «строки поставки і відвантаження кожної партії товару узгоджуються сторонами в специфікаціях або додатках до цього контракту». Проте, дана інформація відсутня у специфікації №108 від 19.07.2021.

У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару товар було випущено у вільний обіг за ЕМД №UA110130/2021/027142 від 15.09.2021.

Відповідно до п. 6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Пунктами 8 та 9 ст.55 Митного кодексу України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

З урахуванням вищевикладенного, ТОВ «ОМЕГА» згідно з листом вих.№03/12/2021-2 від 03.12.2021 додатково надано: копію додаткової угоди №2 від 10.05.2018 року, якою підтверджено внесення змін до банківських реквізитів продавця; копію договору про надання транспортно-експедиційних послуг №415 від 22.01.2020; копію заявки №SM-1/2021 від 05.07.2021.

У листі вих.№850 від 15.12.2021 Дніпровська митниця повідомила, що за результатами перевірки відсутні підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000081/1 від 15.09.2021 оскільки відсутні докази оплати вартості оцінюваного товару та докази на підтвердження витрат на транспортування.

Спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000081/1 від 15.09.2021.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Відповідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами ст. 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті УІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п. 2 статті VІІ Оцінка товару для митних цілей ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 57 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000081/1 від 15.09.2021, підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, під час якого встановлено, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують митну вартість товарів, а також їх оплату.

Разом з тим, з доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Отже, вказані документи у повній мірі надають можливість визначити розмір вартості транспортних витрат, які заявлені при декларуванні і є складовою митної вартості.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов контракту №010716 від 01.07.2016 оплата здійснюється протягом 90 календарних днів після відвантаження товару, тобто після 01.08.2021.

Отже, на момент митного оформлення строк оплати за товар ще не настав, у зв`язку з чим відповідні документи про оплату до митного оформлення не надавалися.

Заявлений рівень вартості обчислюється як ціна, що підлягає оплаті за товар, що не протирічить положенням Угоди про застосування статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та частинам 4,5 статті 58 МКУ, згідно яких митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відсутність документів про оплату за товар не впливає на числові значення митної вартості товарів і стосується умов оплати за товар.

Верховний Суд щодо умов оплати висловив наступну правову позицію, яка викладена у постанові від 11.04.2018 у справі №804/4680/16, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що наведена відповідачем підстава жодним чином не перешкоджає митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.

Отже, на думку суду, відсутні сумніви у достовірності наданих до митного оформлення документів та зазначених у них відомостей.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, якими мотивоване спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000081/1 від 15.09.2021 не стосуються саме числового визначення заявленої ТОВ «ОМЕГА» митної вартості товару та носять формальний характер.

Крім того, відповідно до наявних даних, визначена митним органом митна вартість товару, ґрунтується на раніше визнаній вартості за попередніми оформленнями за подібними товарами.

Разом з тим, в рішенні про коригування митної вартості товару відсутнє порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод. Не дано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості.

Так, відповідачем не доведена послідовність застосування кожного попереднього другорядного методу.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорюване рішення прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності рішення Дніпровської митниці №UA110130/2021/000081/1 від 15.09.2021, а тому позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених під час розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2270,00 грн, що документально підтверджується платіжним дорученням №1372778309 від 19.10.2021.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Дніпровської митниці на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 270,00 грн.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу представником відповідача не заявлено. Разом з тим, у відзиві на позов останній посилається на те, що зазначена сума гонорару не є співмірною зі складністю справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ТОВ "ОМЕГА" у справі №160/26670/21 здійснювала адвокат Адвокатського об`єднання АЛМ - Васильченко Олена Миколаївна, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.11.2018.

Судом встановлено, що між ТОВ "ОМЕГА" та Адвокатським об`єднанням АЛМ укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 21.12.2021 №53, відповідно до п. 3.1 якого, гонорар є фіксованим та становить 6 000,00 грн.

17.01.2022 було складено акт прийому-передачі виконаних робіт до вказаного договору на суму 6000,00 грн (підготовка позової заяви та відповіді на відзив).

Вказані послуги були оплачені позивачем, що підтверджується копією платіжного доручення №864551830 від 18.01.2022 на суму 6 000,00 грн.

Однак, слід зазначити, що згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Суд звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку заперечення відповідача, тому, суд вважає, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

На думку суду, обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 3000,00 грн. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а.

Відтак, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000081/1 від 15.09.2021.

Стягнути з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега», місцезнаходження: 49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, 15, код ЄДРПОУ 30982361.

Відповідач: Дніпровська митниця, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ ВП 43971371.

Повний текст рішення суду складено 14 березня 2022 року.

Суддя В.В. Рянська