Рішення № 103655398, 02.03.2022, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/16616/21

Провадження № 2/521/1398/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2022 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.

секретаря судового засідання - Підмазко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд.1), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

19.10.2021 року позивака звернулася до Малиновського районного суду м. Одеса з вищевказаною позовною заявою та просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 12410,81 грн. по виконавчому провадженню № 65576863 від 26 травня 2021 року та стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 27442,77 грн. по виконавчому провадженню № 65577060 від 26 травня 2021 року.

Згідно позовної заяви, 13.08.2018 року між сторонами було укладено шлюб та, за час перебування сторін у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька. Шлюб між позивачем та відповідачем розірваний 23.09.2020 року рішенням суду, яке набрало законної сили 26.10.2020 року.

Згідно позовної заяви, відповідач перераховував на платіжну картку позивачки грошові кошти на утримання дитини не систематично та різними сумами, а тому позивачка 26 листопада 2019 року звернулась до Малиновського районного суду міста Одеси з позовом про стягнення аліментів. 26 травня 2020 року зазначеним судом ухвалено рішення по справі № 521/19491/19, на підставі якого з відповідача на користь позивачки було стягнено аліменти на утримання малолітньої дочки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дане рішення набрало законної сили, після оскарження його позивачкою до Одеського апеляційного суду, - 07.03.2021 року.

Згідно позовної заяви, 26.04.2021 року позивачка отримала рішення у справі №521/19491/21, яке набрало законної сили та виконавчі листи у справі. 26.05.2021 року позивачка звернулась до Першого Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) із заявою про відкриття виконавчого провадження у справі, та того ж дня, державним виконавцем Першого Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) Лагутою Д.А. відкрито виконавчі провадження № 65576863 та № 65577060 за вищевказаними виконавчими листами.

Позивачка стверджує, що відповідач ухиляється від участі в утриманні дитини та належного виконання рішення суду, сплачує аліменти несвоєчасно та не в повному обсязі. Внаслідок невиконання відповідачем рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 травня 2020 року, станом на 30 червня 2021 року, за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньки за період з 26 листопада 2019 року по травень 2021 року в розмірі 12410,81 грн. та заборгованість по виплаті аліментів у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 27442,77 грн.

Враховуючи все вищевикладене, позивачка звернулась до суду із відповідною позовною заявою.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.11.2021 року відкрито провадження у справі.

24.11.2021 року представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог та клопотання про витребування доказів.

26.11.2021 року позивачка подала до суду письмові пояснення, в яких просила позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.11.2021 року клопотання представника відповідача - ОСОБА_4 про витребування доказів задоволено та витребувано у Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №65577060 та виконавчого провадження №65576863.

01.12.2021 року представник третьої особи надав суду пояснення по справі, в якому просив врахувати їх під час ухвалення рішення у справі.

28.12.2021 року, на виконання ухвали від 30.11.2021 року, представник Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надав суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №65577060 та виконавчого провадження №65576863.

11.01.2022 року позивачка подала до суду клопотання про залучення доказів.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.01.2022 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

02.03.2022 року позивачка у судове засідання не з`явилась, повідомлялась про дату, час та місце слухання справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомила.

02.03.2022 року відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.

02.03.2022 року представник третьої особи в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд вважає, що вони виникли в зв`язку із обов`язком батьків утримувати дитину, а тому регулюються Главою 15 СК України.

Судом встановлено, що 31.08.2018 року між позивачкою та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №2022, серії НОМЕР_1 .

Від цього шлюбу позивачка та відповідач мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , що видане Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 19.06.2019 року, актовий запис №1634.

23.09.2020 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано рішенням Малиновського районного суду міста Одеси, яке набрало законної сили 26.10.2020 року.

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , продовжує проживати разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію особи, що надана Департаментом надання адміністративних послуг.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

26 травня 2020 року ухвалено рішення по справі № 521/19491/19, на підставі якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнено аліменти на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судом встановлено, що рішення у справі №521/16491/19, ухвалювалось з урахуванням того, що ОСОБА_2 частково визнав позовні вимоги про стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

17.03.2021 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26.05.2020 року - залишено без змін.

Отже, рішення по справі № 521/19491/19, на підставі якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнено аліменти на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , набрало законної сили, після оскарження його позивачкою до Одеського апеляційного суду, - 07.03.2021 року.

26.04.2021 року позивачка отримала рішення у справі №521/19491/21, яке набрало законної сили та виконавчі листи.

26.05.2021 року позивачка звернулась до Першого Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) із заявою про відкриття виконавчого провадження у справі.

26.05.2021 року державним виконавцем Лагутою Д.А., керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65577060 з виконання виконавчого листа про стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання доньки аліментів у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також, державним виконавцем Лагутою Д.А. було здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому проваджені № 65577060, починаючи з 26.11.2019 року по травень 2021 року, згідно якого сукупний розмір заборгованості складав 27442,77 грн.

Судом встановлено, що відповідач постанову про відкриття виконавчого провадження № 65577060 від 26.05.2021 року отримав 07.06.2021 року, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 19.07.2021 року на депозитний рахунок Відділу надійшли від відповідача, у рахунок сплати заборгованості аліментів за період 26.11.2019 року, кошти у розмірі 27442,77 грн. у виконавчого провадження № 65577060.

Також, згідно матеріалів виконавчого провадження 65577060 на депозитний рахунок Відділу надходили кошти у рахунок сплати аліментів: 12.08.2021 року у розмірі 1209,45 грн.; 31.08.2021 року в розмірі 1789,07 грн.; 29.09.2021 року в розмірі 938,68 грн.; 29.10.2021 року у розмірі 1596,80 грн. та 28.10.2021 року у розмірі 1760,19 грн. Представник третьої особи повідомив суду, що станом на 01.11.2021 заборгованість по сплаті аліментів по виконавчому провадженню № 65577060 у боржника відсутня.

Судом встановлено, що 26.05.2021 року державним виконавцем Лагутою Д.А., керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65576863, з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Державним виконавцем Лагутою Д.А. було здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, починаючи з 26.11.2019 року по травень 2021 року, згідно якого сукупний розмір заборгованості складав 12410,81 грн.

Судом встановлено, що відповідач постанову про відкриття виконавчого провадження № 65576863 від 26.05.2021 року отримав, також, 07.06.2021 року, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 19.07.2021 року на депозитний рахунок Відділу надійшли від відповідача, у рахунок сплати заборгованості аліментів за період 26.11.2019 року, кошти у розмірі 27442,77 грн. у виконавчому провадженні № 65577060.

Також, згідно матеріалів виконавчого провадження 65576863 на депозитний рахунок Відділу надходили кошти у рахунок сплати аліментів: 01.09.2021 року у розмірі 162,59 грн.; 04.10.2021 року в розмірі 162,57 грн.; 19.10.2021 року в розмірі 7631,87 грн.; 29.10.2021 року у розмірі 162,54 грн. Представник третьої особи повідомив суду, що станом на 01.11.2021 заборгованість по сплаті аліментів по виконавчому провадженню № 65576863 у боржника відсутня.

Судом, встановлено, що на виконання постанови державного виконавця Лагути Дар`ї Артурівни, відповідачем було надано Декларацію про доходи та майно, довідки з місць роботи, а також докази наявності майна. У заяві адвокат Немерцалова С.В. повідомила, що ОСОБА_2 згодний добровільно виконувати рішення суду та виплачувати грошові кошти, що відповідач не відмовляється від утримання своєї дитини та добровільно переводив грошові кошти щомісячно на картку позивачки, а також написав заяву про відрахування аліментів за ініціативою платника за місцем роботи.

Згідно ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості . У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що рішення суду є обов`язковим до виконання на всій території України.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року роз`яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначеної ст.196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Вищевказане узгоджується з Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 572/1762/15-ц від 25 квітня 2018 року.

Судом встановлено, що заборгованість з 26.11.2019 по травень 2021 року виникла у відповідача через незалежні від нього обставини, а саме у зв`язку із розглядом апеляційної скарги на рішення суду від 26.05.2020 року в Одеському апеляційному суді та у зв`язку з тим, що позивачка звернулася до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) лише 26.05.2021 року, тобто через півтора року з моменту звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, судом, під час розгляду справи, в діях відповідача не було виявлено винних дій, направлених на несплату аліментів, а тому суд вважає, що підстав для нарахування неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів немає.

Також, суд стосовно позовних вимог ОСОБА_1 , які полягають у стягненні з відповідача на її користь неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки у розмірі 12410,81 грн. по виконавчому провадженню № 65576863 від 26 травня 2021 року та стягненні з відповідача на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 27442,77 грн. по виконавчому провадженню № 65577060 від 26 травня 2021 року, та обраного нею способу захисту, роз`яснює наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, суд звертає увагу позивачки, що у разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Отже, суд звертає увагу позивачки, що вона обрала спосіб захисту, який визначений ст.196 СК України, який передбачає, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення, проте, разом з тим, у прохальній частині просить суд стягнути не пеню у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, а саме заборгованість по виплаті аліментів, яку було розраховано та стягнено державним виконавцем на користь позивачки на утримання доньки.

Судом встановлено, що розмір заборгованості за аліментами, встановлений державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Лагутою Д.А. по виконавчим листам у справі №521/19491/19, сторонами в судовому порядку не оскаржено, позивачка посилається на нього у позовній заяві, як на підставу позовних вимог, а відповідач визнав та сплатив заборгованість за листопад 2019 року по травень 2021 року в рамках виконавчого провадження, що свідчить про відсутність спору щодо розміру заборгованості.

Отже, суд роз`яснює сторонам, що для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються за судовим рішенням, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення такої заборгованості, а встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за судовим рішенням про стягнення аліментів.

Судом встановлено, що у даному випадку права стягувача (позивачки) аліментів є захищеними щодо заборгованості по аліментам, яка утворилась з листопада 2019 року по травень 2021 року у виконавчих провадженнях №65577060 та № 65576863, в силу закону, оскільки виконавчі листи у справі №521/19491/19, що видані на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26.05.2020 року про стягнення аліментів, перебувають на виконанні у відділі державної виконавчої служби, а обчислена державним виконавцем заборгованість уже стягнена на користь позивачки у рамках виконавчого провадження.

Враховуючи все вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ст. 141 ч. 6 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 180, 184, 191, 194, 196 СК України, ст. 549 ЦК України, ст. ст. 10- 13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 267, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд.1), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я: І.А. Бобуйок