Рішення № 103652086, 14.02.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4166/21

(2/199/220/22)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Маляренко В.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначив, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 20.03.2008 року було укладено кредитний договір №DNI0AK100130357.

Відповідно до договору АТ КБ «Приватбанк» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 12144,75 доларів США на термін до 19.03.2015 року, відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором, однак відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконав.

Рішенням Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська від 24.10.2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволено та стягнута з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованність по кредитному договору від 20.03.2008 року, яка станом на 23.06.2016 року складається із: заборгованість за кредитом - 10622,66 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 3318,79 доларів США, комісії - 635,44 долари США, а всього 14576,89 долари США, що в гривневому еквіваленті станом на 23.06.2016 року становить 362818 гривень 79 копійок.

Позивач зазначає, що з відповідача було стягнено заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська від 24.10.2016 року, тобто за період з 20.03.2008 року по 23.06.2016 року, тому за період з 06.07.2016 року по 13.04.2021 рік відповідач має заборгованість у розмірі - 1295,84 доларів США, яка складається з: - 1295,94 доларів США. - 3 % річних від простроченої суми.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №DNI0AK100130357 від 20.03.2008 року у розмірі 1295,94 доларів США, що за курсом НБУ відповідно до службового розпорядження від 13.04.2021 року складає 36195,60 гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання яким, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу слухати у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що зазначив у прохальній частині позову.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, а також відзив на позов до суду не надавав, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 20.03.2008 року було укладено кредитний договір №DNI0AK100130357 відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 12144,75,00 доларів США на термін до 19.03.2015 року, та зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитним договором.

Рішенням Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська від 24.10.2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволено та стягнута з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованність по кредитному договору від 20.03.2008 року, яка станом на 23.06.2016 року складається із: заборгованість за кредитом - 10622,66 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 3318,79 доларів США, комісії - 635,44 долари США, а всього 14576,89 долари США, що в гривневому еквіваленті станом на 23.06.2016 року становить 362818 гривень 79 копійок.

Згідно з наданим АТ КБ "Приватбанк" розрахунком заборгованості за вказаним договором за період прострочення грошового зобов`язання, відповідач має заборгованість у розмірі 1295,94 доларів США, яка складається з: 1295,94 доларів США - 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 527,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 та ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ст. 611 ЦК Українив разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно дост. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З аналізу статей 526,599,611,625 ЦК України вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року справа N 916/190/18.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру простроченої суми заборгованості відповідача за кредитним договором №DNI0AK100130357 від 20.03.2008 в розмірі 9053,76 доларів США на час пред`явлення позову, на яку нараховуються 3 % річних.

Крім цього, відсутні підтвердження, що позивачем вчинялися будь-які дії щодо пред`явлення виконавчого листа, виданого на виконання рішенням Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська від 24.10.2016 року до виконання. Відсутні дані, що боржник мав у передбаченому законом порядку можливість виконати судове рішення у добровільному порядку і не виконав його у такий спосіб. Немає доказів, що такий тривалий термін порушення грошового зобов`язання був допущений з вини боржника. Матеріали справи не містять розрахунку заборгованості (3% річних) за кредитним договором, позивачем не надано будь-яких доказів про те, чи виконувалось судове рішення від 24.10.2016 року в примусовому порядку та які саме кошти були сплачені боржником на виконання цього рішення, чи перебуває по теперішній час на виконанні.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких доказів у справі щодо порушень прав позивача відповідачем, до якого пред`являються позовні вимоги, суд доходить висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов`язком.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4,10-13,76-81,141,263-265,268,273,280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя