Вирок № 103651379, 14.03.2022, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/681/22

Провадження № 1-кп/307/54/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2022 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.

з участі: секретаря Ком`яті Н.А.

прокурора Якубовський В.А.

обвинуваченої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, кримінальне провадження за № 12022078160000079, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та мешканку АДРЕСА_1 , громадянку України, з вищою освітою, працює вчителем Широколузької ЗОШ І-ІІІ ступенів, одружену, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судиму, у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в період з вересня по листопад 2021 року, точну дату та час у ході проведення дізнання не встановлено, перебуваючи в приміщенні Широколузької ЗОШ І-ІІІ ступенів, в с. Широкий Луг, по вул. Шевченка 16, з метою уникнення відсторонення її від роботи у відповідності до Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з послідуючими змінами, умисно використала завідомо підроблений документ, міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику коронавірусної хвороби COVID-19, видане на її ім`я, посвідчене нібито лікарем центральної районної лікарні ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що вона не проходила установленої законом процедури отримання такого документу та що такий є підробленим, шляхом подання його дирекції школи.

Вказаними діями обвинувачена ОСОБА_1 вчинила кримінальний проступок передбачений ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю. Пояснила, що у кінці серпня 2021 року за допомогою системи обміну повідомленнями - Telegram, побачила оголошення про виготовлення сертифікату про вакцинацію/профілактику коронавірусної хвороби COVID-19 та з невідомою собою домовилася про його отримання. Через мережу Telegram відправила цій особі свої анкетні дані та перерахувала на вказаний нею номер картки гроші. Підроблене свідоцтво отримала по «Новій пошті» в кінці вересня 2021 року. Вакцинацію від коронавірусної хвороби COVID-19 не проходила. Про те, що отримане нею свідоцтво підроблене їй було відомо. Просить суворо її не карти.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України доведена повністю. Це стверджується наступними доказами.

Із протоколу огляду місця події від 25.01.2022 вбачається, що об`єктом огляду являється приміщення Широколузької ЗОШ І-ІІІ ступенів, по вулиці Шевченка у селі Широкий Луг. У кімнаті з написом на табличці «Учительська», на дерев`яному столі лежать міжнародні свідоцтва про вакцинацію/профілактику коронавірусної хвороби COVID-19, серед яких знаходиться свідоцтво на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчене лікарем-терапевтом ЦРЛ ОСОБА_2 , яке було вилучене.

Відповідно до листа головного лікаря КНП Тячівської районної ради «Центральної первинної медико-санітарної допомоги» Даруда М., № 57/01-16 від 7.02.2022, у записах про вакцинацію у медичній інформаційній системі «ASKER» зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , не вакцинована по релігійним мотивам.

З міжнародного свідоцтва про вакцинацію/профілактику вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , була вакцинована або одержала засіб профілактики проти коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19). Свідоцтво дійсне з 20.09.2021 по 19.09.2022 року.

Таким чином, оцінивши у сукупності всі зібрані по справі докази, які повністю узгоджуються між собою і не суперечать один одному, суд приходить до висновку, що обвинувачена ОСОБА_1 вчинила кримінальний проступок передбачений ч. 4 ст. 358 КК України.

Крім цього кримінального проступку сторона обвинувачення обвинувачує ОСОБА_1 ще й у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 5 ст. 27-ч. 1 ст. 358 та КК України.

Згідно обвинувального акту в період часу з вересня 2021 року по листопад 2021 року, точну дату та час у ході проведення дізнання не встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на пособництво у виготовленні підробленого документу, який видається установою, яка має право видавати такі документи і яке надає права, з метою використання його іншою особою, а саме, виготовленні завідомо підробленого міжнародного свідоцтва про вакцинацію/профілактику коронавірусної хвороби COVID-19, видане на її ім`я, яке посвідчене лікарем центральної районної лікарні ОСОБА_2 , відшукала невстановлену особу, стосовно якої відомості виділені в окреме кримінальне провадження. З метою досягнення обумовленої домовленості, ОСОБА_1 та невстановленим способом надала невстановленій досудовим розслідуванням особі свої анкетні дані, які було використано під час виготовлення завідомо підробленого міжнародного свідоцтва про вакцинацію/профілактику коронавірусної хвороби COVID-19, видане на її ім`я, яке посвідчене лікарем центральної районної лікарні ОСОБА_2 , при цьому, згідно відповіді КНП «Тячівської районної ради центр первинної медико-санітарної допомоги» за вихідним № 57 від 7.02.2022, інформація щодо вакцинації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , відсутня.

В подальшому, точну дату та час у ході проведення дізнання не встановлено, невстановлена досудовим розслідуванням особа надала ОСОБА_1 підроблений офіційний документ, який не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України та виготовлений не підприємством, що здійснює випуск даної продукції, міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику коронавірусної хвороби COVID-19, видане на її ім`я, з наданням права для забезпечення її особистих потреб. (Основний зміст та пунктуація обвинувального акту збережені).

Розглянувши матеріали кримінального провадження в цій частині обвинувачення, оцінивши досліджені по справі докази з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності, суд приходить до висновку про відсутність у діях обвинуваченої ОСОБА_1 події та складу кримінального проступку виходячи з наступного.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

За ч.ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частинами 1, 2 ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

З частини 1 ст. 91 КПК України вбачається, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Частиною 1 ст. 368 КПК України передбачено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку, чи є підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру, чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою статті 94 Кримінального кодексу України, чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу України, застосувати до обвинуваченого примусове лікування, чи необхідно призначити неповнолітньому громадського вихователя, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Частиною 5 ст. 27 КК України визначено, що пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Суд вважає, що надання невстановленій особі своїх анкетних даних, які були використані під час виготовлення завідомо підробленого міжнародного свідоцтва про вакцинацію/профілактику коронавірусної хвороби COVID-19, видане на її ім`я, не може кваліфікуватися як пособництво у сенсі ч. 5 ст. 27 КК України, так як ОСОБА_1 не вчинила жодної дії зазначеної у вказаній нормі Закону.

Надання особі, яка має намір виготовити завідомо підроблений документ, своїх анкетних даних вказаною нормою не вважається пособництвом.

Орган дізнання в обвинувальному акті не зазначив яку саме дію вказану у ч. 5 ст. 27 КК України вчинила обвинувачена ОСОБА_1 .

Таким чином, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані сторонами обвинувачення та захисту в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про подію та склад злочину у діях обвинуваченої під час надання особі, яка повинна була виготовити підроблене свідоцтво своїх анкетних даних.

Обираючи обвинуваченій покарання суд враховує обставини, які його пом`якшують: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей; обставини, які обтяжують покарання відсутні.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Враховуючи наведені пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставини, особу обвинуваченої, суд вважає за можливе призначити їй покарання у виді штрафу.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Тому керуючись стст. 368, 374 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

Визнати невинуватою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 КК України та виправдати її за відсутністю у її діях події та складу кримінального проступку.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речовий доказ - копію міжнародного свідоцтва про вакцинацію/профілактику коронавірусної хвороби COVID-19 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_1 не обирався.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий В.І. Гримут