Ухвала суду № 103650238, 12.03.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3537/22

Провадження № 1-кс/344/1536/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2022 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Мелещенко Л.В., з участю секретаря Дементьєвої А.О., прокурора Безрукого О.Р., слідчого Бобуляка Ю.В., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 Кримінального кодексу України, в рамках кримінального провадження, внесеного 27 лютого 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022090000000003,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що Слідчим відділом УСБУ в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022090000000003, внесеному 27 лютого 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 111, ст. 113 Кримінального кодексу України.

У період 2021-2022 років ОСОБА_1 підтримав антиконституційну ідею федералізації України та створення Федеративної Республіки Україна шляхом відокремлення від держави Україна окремих її областей.

У зв`язку із цим у ОСОБА_1 виник прямий умисел із спеціальною метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні на порушення суспільних відносин, що забезпечують внутрішню безпеку України, захист її конституційного ладу та державної влади, шляхом захоплення із застосуванням сили органів державної влади.

Так, з метою приховання вказаних злочинних намірів ОСОБА_1 було створено план організації «національних зборів», які повинні були висунути вимоги про усунення з посад осіб в вищих органах державної влади та органах державної влади на місцях, та шляхом проведення псевдовиборів утворити Раду Старійшин та Вищу Духовну Раду , яку повинен був очолити власне ОСОБА_1 .

Усвідомлюючи, що досягнення задуманого можливе тільки через насильницьку зміну конституційного ладу та для захоплення державної влади в Україні необхідні відповідні фізичні та матеріальні ресурси, ОСОБА_1 вирішив здійснювати підбір та залучення в різних областях України осіб з числа колишніх військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, які із застосуванням насильства у визначений момент повинні вчинити захоплення будівель органів державної влади, мостів, вузлів комунікацій, транспортних засобів, сховищ, насильство щодо представників влади та інші дії, що здатні привести до захоплення та блокування органів державної влади в окремих регіонах України.

Для розповсюдження публічних закликів та матеріалів, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, популяризації ідей федералізації України та поширення проросійської пропаганди ОСОБА_1 створив та очолив громадські організації «Національні збори» та «Ми народ України», маючи на меті використати їх у відповідний момент.

Влітку 2021 року перебуваючи в м. Київ, ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, вступив в злочинну змову з жителем Хмельницької області ОСОБА_4 про спільні насильницькі дії, спрямовані на зміну конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні.

При цьому ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_4 підшукати на території Хмельницької області близько 500 осіб з числа колишніх військовослужбовців, зокрема, які мають досвід ведення бойових дій, та за фінансову винагороду увійдуть до новостворених боєздатних груп, які в подальшому будуть залучені для захоплення адміністративних будівель із застосуванням фізичного насильства і зброї та створять загрози його застосування до представників органів державної влади, осіб, що виконують функцію їх охорони, правоохоронних та контролюючих органів, на що останній погодився.

З моменту досягнення домовленості про вчинення спільних насильницьких дій, спрямованих на зміну конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 завершили вчинення злочину у формі змови на вчинення таких дій.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Белуя, Снятинського району Івано-Франківської області, українець, громадянин України, який на даний момент проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

12 березня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 109 Кримінального кодексу України.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом обшуку від 04-05 березня 2022 року, протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_1 , протоколом огляду електронної поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка належить ОСОБА_1 , протоколами оглядів інших речей та документів, що вилучені під час обшуку, заявами, відповідями на доручення оперативного підрозділу, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 4, 5, частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до десяти років позбавлення волі із конфіскацією майна або без такої, то застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, обрання більш м`якого запобіжного не являється за можливе.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

Слідчий просив клопотання задовольнити.

Підозрюваний свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.

Відповідно до статті 29 Конституції України, статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 pоку, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та відповідних положень низки інших міжнародно-правових актів з прав людини і судочинства, кожна людина має право на свободу і особисту недоторканність. Застосування до неї як до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжних заходів є істотним обмеженням цього права, а тому можливе лише у виняткових випадках, за наявності передбачених законом підстав і в передбаченому законом порядку.

За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Частиною першою статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини другої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вбачається, що застосування запобіжних заходів вже можливо за наявності ризиків. Ризик - це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність встановлених на досудовому розслідуванні ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, дані ризики наявні, не зменшилися і не зникли.

Так, у судовому засіданні встановлено наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- пункт 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про можливість покарання за вчинення такого злочину. Окрім цього, ОСОБА_1 усвідомлює, що санкція ч. 1 ст. 109 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна або без такої, у зв`язку із чим, враховуючи режим воєнного стану на території України, може покинути її територію, тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення;

- пункт 3 - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки підозрюваному відомі їхні анкетні дані;

- пункт 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні злочинів проти основ національної безпеки України, вчинених у воєнний час. У свою чергу, ОСОБА_1 , знаючи інших співучасників, перебуваючи на волі, може розголошувати останнім інформацію про хід досудового розслідування та приховувати докази їхніх злочинних дій;

- пункт 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України та зможе вчинити інші кримінальні правопорушення проти держави України або продовжити здійснювати вищевказане кримінальне правопорушення.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 Кримінального кодексу України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».

Обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом обшуку від 04-05 березня 2022 року, протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_1 , протоколом огляду електронної поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що належить ОСОБА_1 , протоколами оглядів інших речей та документів, які вилучені під час обшуку, заявами, відповідями на доручення оперативного підрозділу, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України, належить до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання за його вчинення - десять років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування, прокурором, доведено наявність ризиків, які не зменшилися та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, то слідчий суддя доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід не виправдовує себе та не зможе забезпечити цілей кримінального провадження і не зможе запобігти встановленим судом ризикам.

Обрання інших, більш м`якших запобіжних заходів також є неможливим в силу того, що їх реалізація передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного і в даному конкретному випадку буде неспроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує і превентивний характер такого запобіжного заходу, тяжкість злочину, міцність соціальних зв`язків підозрюваного та характеризуючи його особу дані, стан здоров`я, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, та відтак приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та встановлені у судовому засіданні, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання згаданих ризиків і є співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

У той же час обставини, що зазначені підозрюваним, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрюваного, і не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і самі по собі є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного з огляду на конкретні обставини справи.

Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).

Проте згідно пункту 1 частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства, проти основ національної безпеки України, тому слідчий суддя приходить до висновку, що розмір застави слід не визначати.

Підсумовуючи все вищенаведене, слідчий суддя вважає, що поза розумним сумнівом більш м`які запобіжні заходи не зможуть у повній мірі запобігти наведеним ризикам, що не зменшилися, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, тому клопотання підлягає до задоволення.

За змістом частини другої статті 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Таким чином, строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту взяття під варту, а саме з 12 березня 2022 року, взявши підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду.

Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 травня 2022 року включно в межах строку досудового розслідування.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взяти під варту в залі суду.

Тримання під вартою ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12).

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Строк дії ухвали до 10 травня 2022 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений та підписаний 14 березня 2022 року.

Слідчий суддя Мелещенко Л.В.