Рішення № 103650212, 14.03.2022, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 344/19758/21

Номер провадження 2/341/166/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2022 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, головний державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Стасюк Іван Іванович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т. В., головний державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Стасюк І. І., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. У позові просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т. В. від 01 квітня 2021 року, що зареєстрований в реєстрі за № 6159 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованості у розмірі 14809,74 грн та суму сплати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису, у розмірі 700,0 грн таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 4500,0 грн.

Позов обґрунтований протиправністю виконавчого напису, оскільки такий вчинений приватним нотаріусом за межами наданих йому законодавством повноважень і на момент його вчинення були відсутні обставини, які свідчили про наявність безспірної заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».

Ухвалою суду від 07 лютого 2022 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Копію ухвали з позовною заявою та додатками надіслано на офіційні адреси відповідача та третіх осіб.

У визначений ухвалою суду від 07 лютого 2022 року строк відповідач відзив чи будь-яких клопотань до суду не надіслав. Жодних клопотань чи пояснень у справі також не надходило від третіх осіб.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду цієї справи на підставі наявних матеріалів у справі.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, надавши їм правову оцінку, суд установив наступні фактичні обставини у межах спірних правовідносин.

01 квітня 2021 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т. В. вчинив виконавчий напис за реєстровим номером 6159 про звернення стягнення з ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 14809,74 грн заборгованості за кредитним договором (а. с. 7).

Відповідно до постанови від 06 серпня 2021 року про відкриття виконавчого провадження підтверджується те, що головний державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Стасюк І. І. відкрив виконавче провадження № 66418922 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованості у розмірі 14809,74 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 5000,0 грн, заборгованість за відсотками - 8500,52 грн, пеня - 0 грн, заборгованість за комісією - 450,0 грн, 3 відсотки річних, застосовані до основної суми та відсотків за період з 22 серпня 2018 року до 25 березня 2021 року - 859,22 грн, та суму сплати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису, у розмірі 700,0 грн (а. с. 10).

Вказаний виконавчий напис вчинений на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік № 1172).

Вважаючи вказаний виконавчий напис нотаріуса протиправним і таким, що порушує його права як позичальника, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до змісту статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до змісту статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема виконавчі написи.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (на час виникнення спірних правовідносин) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Як установлено, спірний виконавчий напис нотаріус вчинив 01 квітня 2021 року на підставі пункту 2 Переліку № 1172.

Пункт 2 вказаного Переліку № 1172 було доповнено постановою КМ України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Постанова № 662).

Відповідно до пункту 2 Переліку № 1172 (у редакції Постанови № 662) «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями» для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису відбулося за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком № 1172 повинні були слугувати підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Разом із цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін та яка набрала законної сили, визнано незаконною та нечинною Постанову № 662 в частині, зокрема, пункту 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Також зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Водночас ухвалою Вищого адміністративного суду від 06 березня 2017 року № 826/20084/14 зупинено виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року до закінчення касаційного розгляду.

Отже, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано нечинною Постанову № 662 в частині з моменту закінчення касаційного розгляду, тобто з 01 листопада 2017 року.

Згідно з положення пункту 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Таким чином, оскільки постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 не містить визначеного судом моменту визнання нечинною Постанови № 662 в частині, то така була нечинною у відповідній частині саме з моменту набрання законної сили вказаною постановою суду, тобто з 22 лютого 2017 року. Проте, з огляду на зупинення її виконання судом касаційної інстанції, така постанова продовжила свою дію з 01 листопада 2017 року.

З огляду на наведене, установлено, що нотаріус в день вчинення спірного виконавчого напису 01 квітня 2021 року керувався пунктом 2 Переліку № 1172, який був незаконним та нечинним. Тобто, на підставі нечинних положень нормативного акта дійшов помилкового висновку про існування безспірної заборгованості позивача перед ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на підставі лише документів, передбачених пунктом 2 Переліку № 1172.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т. В. вчинив оспорений виконавчий напис від 01 квітня 2021 року з порушенням установлених законодавством процедури та порядку, керуючись нечинними положеннями Порядку № 1172, що виключає правомірність такого напису.

Іншими словами, вчинення спірного виконавчого напису у цій справі здійснено всупереч приписам статті 87 Закону України «Про нотаріат», оскільки його здійснено на підставі переліку документів, які не встановлено Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, оскільки нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням установленої законодавством процедури і наявні у нього документи на час вчинення спірного виконавчого напису, не свідчили про безспірність заборгованості за кредитним договором, а це є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св 19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано копії договору про надання правової допомоги від 05 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та адвокаткою Павлюк І. А., ордер серії ВК № 1033931 від 02 грудня 2021 року, копію акта виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 14 лютого 2022 року щодо надання адвокатом послуг з врахуванням витраченого часу у розмірі 4000,0 грн.

Своєю чергою позивач не довів фактичну сплату ним витрат на правову допомогу, оскільки не надав суду відповідних доказів (квитанцію, платіжне доручення тощо) оплати ним витрат на правову допомогу. Таким чином, належними і достатніми доказами не доведено фактичне понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 4500,0 грн, які він просить стягнути з відповідача.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у позові в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, на підставі пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 908, 0 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 178, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 272-274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, головний державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Стасюк Іван Іванович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 01 квітня 2021 року № 6159, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованості у розмірі 15509 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`ять) гривень 74 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на користь ОСОБА_1 908,0 гривень судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 березня 2022 року.

Сторони:

позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», місцезнаходження: вул. Ж. Жабаєва, 7, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356981.

третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, місцезнаходження: вул. Є. Коновальця, 433/28-29, м. Івано-Франківськ.

третя особа: головний державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Стасюк Іван Іванович, місцезнаходження: вул. Є. Коновальця, 13, м. Галич, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ