Рішення № 103649144, 14.02.2022, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

14 лютого 2022 рокуСправа № 322/618/21

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретар судового засідання Блажко О.П.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

його представника - адвоката Котова О.С.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

її представника - адвоката Паскала П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради у Шевченківському районі, яка виконує функції органу опіки і піклування

про усунення перешкод у спілкуванні і вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини,

встановив,

короткий зміст позовних вимог і рух справи:

в рамках цієї цивільної справи ОСОБА_2 звернулася до суду із первісним позовом, в якому просила суд відібрати у батька ОСОБА_1 неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути дитину матері - ОСОБА_2 за місцем її проживання.

Ухвалою суду від 12.07.2021 відкрито провадження у справі.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 25 серпня 2021 року обидва позови об`єднані в одне провадження, призначено підготовче засідання.

ОСОБА_2 подала заяву про залишення її позову без розгляду, яка ухвалою суду від 15.09.2021 була задоволена і позовна заява останньої залишена без розгляду.

ОСОБА_1 в порядку ст.49 ЦПК України було уточнено позов.

Останній просив зобов`язати ОСОБА_2 , не чинити перешкоди йому у спілкуванні та вихованні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити такі способи участі ОСОБА_1 , у спілкуванні та вихованні дитини - ОСОБА_3 :

графік побачень щочетверга з 09:00 п`ятниця, субота включно з ночівлею до 12:00 неділі, також офіційні святкові дні та канікули.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Він є рідним батьком ОСОБА_3 .

Рішенням Новомиколаїського районного суду Запорізької області від 22 січня 2020 року у справі №322/1402/19 було визначене місце проживання дитини ОСОБА_3 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Розпорядженням голови Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 2 січня 2020 року №001 йому було встановлено спосіб участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , шляхом надання систематичних побачень з дитиною щочетверга з 16:00 до 19:00 та щоп`ятниці з 16:00 до 19:00 суботи (з ночівлею) за адресою проживання батька.

18 червня 2021 року, у п`ятницю, що передбачено графіком побачень, він взяв до себе сина. Того ж дня близько 22:00 він дізнався, що його колишня дружина та мати дитини - ОСОБА_2 потрапила в ДТП, була доставлена до стаціонарного відділення Новомиколаївської ЦРЛ з серйозними тілесними ушкодженнями. Після цього, він одразу ж поїхав до стаціонарного відділення Новомиколаївської ЦРЛ, де зустрів ОСОБА_2 , вона перебувала у тяжкому та безпорадному стані, після чого він повідомив, що сина вона може забрати після її одужання.

29 червня 2021 року до нього звернулась ОСОБА_2 з вимогою повернути сина, по її фізичному стану, а також з її слів, він зробив висновок, що вона повністю не одужала, він намагався заспокоїти ОСОБА_2 та донести до неї, що дитину ніхто не відбирав і поверне після її повного одужання.

15 липня 2021 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 подала до суду заяву про відібрання дитини у батька.

ОСОБА_2 після виписки з лікарні (07.07.2021) до 05.08.2021, жодного разу ні особисто, ні через свого представника чи орган опіки та піклування, не зверталась до нього з вимогою повернути сина до місця проживання, встановленого судом.

Натомість 5 серпня 2021 року близько 17:00 у будинку АДРЕСА_1 , в якому перебувала його мати ОСОБА_4 разом з онуком ОСОБА_3 , вірвалася ОСОБА_2 , нічого не пояснюючі, схопила ОСОБА_3 та вибігши з ним сіла до автомобіля під керуванням невідомого чоловіка і зникла в невідомому напрямку.

05.08.2021 у ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області було зареєстровано заяву за фактом вчинення ОСОБА_2 протиправних дій, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України.

Після цього, ОСОБА_2 6, 7, 12, 13, 14, 19, 20, 21, 26, 27, 28 серпня 2021 року, а також 2, 3, 4, 9, 10, 11 вересня 2021 року, в порушення правил спілкування позивача з сином, які встановленні розпорядженням голови Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 2 січня 2020 року №001, не надала йому для побачення мого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , крім того, ОСОБА_2 не виходить з ним на зв`язок, за місцем свого проживання відсутня, що на думку позивача свідчить про навмисні протиправні дії.

ОСОБА_2 без його відома, забрала із Новомиколаївського комунального дошкільного навчального закладу №3 ,всі документи на ОСОБА_3 , дитина дитячий взагалі не відвідує.

Він неодноразово звертався з заявами до органу опіки та піклування про існування факту перешкод з боку ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні ним з сином, він їздив з працівниками органу опіки та піклування до ОСОБА_2 з метою налагодження контакту, звертався до працівників поліції із заявами, звертався до ОСОБА_2 з письмовою вимогою. Але суттєвого результату вказані дії не дали, ОСОБА_2 чинила йому перешкоди у спілкуванні та вихованні сина. Досягти з матір`ю домовленості про побачення з дитиною не вдається, на думку позивача ОСОБА_2 фактично силою, проти волі малолітнього ОСОБА_3 утримує його в замкнутому приміщенні, позбавляючи права на його фізичний та духовний розвиток.

В свою чергу він в повному обсязі зможе забезпечити повноцінний та всебічний розвиток сина, так-як має своє окреме новозбудоване житло, в якому є і окрема кімната для дитини, і спортивний майданчик для його фізичного розвитку, і гарний куточок дозвілля з іграшками, крім того, він має стабільний та досить високий рівень заробітку. За час перебування в нього сина, той став спокійний, бадьорий, мав гарний сон, скинув декілька зайвих кілограмів та жодного разу в нього не проявлялися симптоми будь-яких захворювань.

Як підставу позову посилалися на положення ст.ст.141, 153, 157, 159, 162 СК України ст.ст.12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».

Ухвалою суду від 06.10.2021 замінено у вказаній справі третю особу, а саме виконавчий комітет Новомиколаївської селищної ради, який виконує функції органу опіки і піклування на орган опіки і піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради у Шевченківському районі.

Відповідачкою було подано відзив на позовну заяву зі змісту якого випливає, що позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідачка вказує, що ОСОБА_1 , незважаючи на те, що суд визначив постійне місце проживання дитини з нею, використовуючи, що вона опинилася в лікарні, забрав дитину, потім утримував її у себе, незважаючи на її звернення до правоохоронних органів. Жодних спроб вирішити ситуацію в позасудовому порядку позивач не вживав.

Вважає, що позивач звернувся до суду з метою задоволення своїх власних амбіцій.

Вона ніколи не перешкоджала у побаченні батька з дитиною і не збирається цього робити, якщо це не буде шкодити дитині. Але, спілкування батька з дитиною завдає синові шкоди, як у інтелектуальному, духовному, так і фізичному розвитку.

Вважає, що її дії жодним чином не порушують права дитини, а навпаки, захищають його інтереси від свавілля батька. Зазначає, що позов є неправдивим. Дитина не бажає спілкуватися з батьком.

В позовній заяві не зазначено жодного аргументу, де було б вказано, яким чином вона створюю перешкоди у вихованні дитини, і яким чином треба їх усунути. Також до позову не надано жодного доказу, які б підтверджували створення нею перешкод у виконанні батьком обов`язків щодо саме виховання дитини.

Вважає, що позивач ставить по суті питання, про зміну рішення суду щодо визначення місця проживання дитини, а не участі у її вихованні.

Як підставу відзиву посилалися на положення ст.6 Декларації прав Дитини від 20.11.1959, постанову Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №466/1317/18.

Позивачем на відзив подано відповідь. Останній вважає, що наведені відповідачкою заперечення проти позову мають бути відхилені. Вказує, що ним надані докази, які підтверджують обґрунтованість позовних вимог. Судова практика у такого роду справах є різноманітною, наводить як приклад постанову Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №138/96/17.

Ухвалою суду від 03.12.2021 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони в судовому засіданні підтримали свої заяви по суті, позивач просив задовольнити позов, а відповідачка просила у його задоволенні відмовити.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народженняя Серії НОМЕР_1 (а.с. 6) та іншими матеріалами справи.

Рішенням Новомиколаїського районного суду Запорізької області від 22 січня 2020 року у справі №322/1402/19 було визначене місце проживання дитини ОСОБА_3 , разом з матір`ю ОСОБА_2 (а.с. 9)

На підставі звернення ОСОБА_1 розпорядженням голови Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 2 січня 2020 року №001 йому було встановлено спосіб участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , шляхом надання систематичних побачень з дитиною щочетверга з 16:00 до 19:00 та щоп`ятниці з 16:00 до 19:00 суботи (з ночівлею) за адресою проживання батька (а.с.10).

18.06.2021 малолітній ОСОБА_3 , згідно з графіком побачень перебував у батька - ОСОБА_1 .

Цього ж дня ОСОБА_2 потрапила в ДТП внаслідок якого зазнала тілесних ушкоджень і перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділені Новомиколаївської ЦРЛ з 18.06.2021 до 29.06.2021 (згідно з довідкою лікаря ОСОБА_5 а.с.62). Відповідно до письмового пояснення лікаря ОСОБА_5 , з 29.06.2021 ОСОБА_2 було переведено на денний стаціонар на якому вона знаходилась на момент опитування, тобто на 06.07.2021.

29.06.2021 ОСОБА_2 звернулася із заявою до ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькі області. Також ОСОБА_2 звернулася із заявою до Новомиколаївської селищної ради.

Станом на цю дату ОСОБА_1 мав заборгованість по сплаті аліментів, яку за твердженням сторін на момент розгляду справи по суті було погашено.

Наслідком заяв були проведені перевірки ВП №3 (а.с.51-70). ОСОБА_1 в своїх письмовому поясненні від 29.06.2021 (а.с.58) вказував, що дитину він поверне коли ОСОБА_2 повністю одужає. В письмовому поясненні від 06.07.2021 (а.с.65) також вказував, що він не відмовляється повертати дитину матері, однак після повного її одужання. Вважав, що дитині краще проживати з ним.

З 08.07.2021 ОСОБА_2 приступила до своїх функціональних обов`язків, того ж дня вона звернулася із позовною заявою про відібрання дитини у батька.

В рамках підготовчого провадження було складено і затверджено висновок Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області про відібрання дитини у батька..

До 05.08.2021 малолітній ОСОБА_3 перебував у ОСОБА_1 або його батьків.

05.08.2021 ОСОБА_2 забрала малолітнього ОСОБА_3 у ОСОБА_4 - матері ОСОБА_1 .

Наслідком дій ОСОБА_2 стала заява ОСОБА_4 до ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькі області (а.с.104-115), а також заява ОСОБА_2 про залишення її позовної заяви без розгляду (а.с.116).

9 серпня 2021 року ОСОБА_1 звертався до служби у справах дітей Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області з заявою про порушення ОСОБА_2 5, 6, 7 серпня 2021 року розпорядження голови Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 2 січня 2020 року №001 (а.с.130-132). На заяви останній отримав відповідь від 11.08.2021 за №01-25/71 (а.с.133).

Також ОСОБА_1 звертався 02.09.2021 з аналогічною заявою щодо тих самих порушень, які мали місце 19, 20, 21, 26, 27, 28 серпня 2021 року (а.с.134).

Крім цього ОСОБА_1 03.09.2021 на адресу відповідачки направлялася вимога про узгодження місця і часу побачення його з сином (а.с.135).

09.09.2021 ОСОБА_2 змінила місце проживання (а.с.122).

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями ч.1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положенням ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1); докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5); суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що позивач є її сином, а відповідачка колишньою невісткою.

ОСОБА_3 знаходився у ОСОБА_1 по графіку відвідувань, коли ОСОБА_2 потрапила у лікарню. Через це дитина залишилась у батька, а коли він був на роботі, залишав дитину у них (у свідка вдома). Відповідачка звинувачувала позивача у тому, що він начебто викрав дитину, і не хотів повертати її матері. Це не відповідало дійсності. ОСОБА_1 завжди був на зв`язку з відповідачкою, пропонував їй прийти і пересвідчитись, що з дитиною все гаразд, однак та не приходила і не телефонувала. Позивач повідомляв відповідачці, що поверне дитину коли вона повністю одужає, однак остання вимагала, щоб він дитину повернув її матері (бабусі ОСОБА_3 по материнській лінії). Про обставини спілкування між сторонами, які мали місце після того як ОСОБА_2 вийшла з лікарні свідку не відомо. 05.08.2021 коли ОСОБА_3 був у них (вдома у свідка), ОСОБА_2 самовільно, без попереджень прийшла в їх дім і забрала дитину. Батько (позивач) добивається зустрічей з дитиною, однак відповідачка чинить йому у цьому перешкоди. Відносини між ними (родиною позивача) і дитиною хороші. ОСОБА_3 коли знаходився у них, був усім забезпечений. Свідок її чоловік, мама і позивач приблизно в кінці серпня їздили до місця проживання відповідачки (в смт Новомиколаївка) щоб якимось чином домовитись з відповідачкою з приводу вирішення ситуації яка склалась, запрошували також працівників поліції, але їх навіть не пустили у двір. У дім пустили тільки поліцейських. Мати відповідачки в той день тільки на кілька секунд вивила ОСОБА_3 на поріг, щоб вони (родина позивача) побачили, що з дитиною все гаразд. Дитина при цьому плакала. Поліцейський який був у відповідачки вдома потім повідомив їм, що відповідачка такі свої дії пояснює хвилюванням за те, що батько може забрати у неї дитину. Після того часу вони дитину не бачили. Свідку відомо, що позивач направляв відповідачки вимогу щодо можливості побачити дитину, однак остання цю вимогу проігнорувала. Також позивач звертався до служби у справах дітей, однак відповідачка не йшла на контакт зі службою. Більш того відповідачка заблокувала номери телефонів усєїі родини позивача і вони не можуть навіть поспілкуватися з дитиною по телефону. Відповідачка забрала ОСОБА_3 з дитячого садка в смт Новмиколаївка про що їх родина дізналася випадково і на скільки свідку відомо переїхала мешкати в м. Запоріжжя.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що вона працює начальником служби у справах дітей Новмиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області. Знайома зі сторонами приблизно з кінця 2018 початку 2019 років. В 2019 позивач звернувся до служби у справах дітей з проханням допомогти з організацією побачень з його дитиною - ОСОБА_3 , оскільки після розлучення ОСОБА_1 з ОСОБА_2 залишився проживати з матір`ю. Причиною звернення зі слів ОСОБА_1 було те, що ОСОБА_2 здійснювала перешкоди у спілкуванні батька з дитиною. Не перших порах служба запрошувала обох батьків на спільні розмови з метою налагодження порозуміння, взаємних поступок, задля інтересів, в першу чергу дитини, але нажаль бажаного результата ці розмови не мали. В подальшому було звернення ОСОБА_1 про визначення способу виховання і утримання дитини через орган опіки і піклування. Ним було надано увесь необхідний пакет документів запрошено на комісію з питань захисту прав дитини. Як результат визначили і встановили графік побачень батька з дитиною. За великим рахунком сторони дотримувались визначених умов. На скільки їй відомо батько жодного разу не порушував визначений графік. Ситуація змінилася після того як мати дитини - ОСОБА_2 потрапила у ДТП. ОСОБА_1 зателефонував їй (свідку) і повідомив, що дитина з ним, (оскільки ДТП відбувалося коли дитина за графіком побачень перебувала у батька). Вона повідомила позивача, що він має першочергове право у такий ситуації опікуватися дитиною. Після того як ОСОБА_2 вийшла з лікарні знову між сторонами почалися сварки. Свідку відомо, що коли ОСОБА_2 вийшла з лікарні, остання ще перебувала на лікарняному. На той час вона телефонувала свідку і повідомляла, що ОСОБА_1 не бажає повертати їй дитину. Свідок намагалася організувати зустріч сторін щоб матір могла пересвідчитися що з дитиною все гаразд і таким чином владнати конфліктну ситуацію, однак ОСОБА_1 не забажав зустрічатися з матір`ю дитини. ОСОБА_2 звернулася з поліцію із заявою, однак її рекомендували звернутися з відповідним позовом в суд, що нею фактично і було зроблено. Згодом мати забрала дитину самостійно, однак почала чинити перешкоди у зустрічах батька з дитиною. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що ОСОБА_2 коли вийшла з лікарні після ДТП забрала сина, коли останній перебував вдома у матері позивача, а сам позивач був на роботі. Сторони знову почали приходити на особисті прийоми до служби. Позивач в усній і письмовій формі звертався до служби для того щоб надали йому допомогу щодо побачення з дитиною. Службою вчинялися усі необхідні дії, складалися акти, здійснювалися виїзди на можливе місце перебування дитини (спочатку до місця офіційного проживання ОСОБА_2 , а після до матері відповідачки, оскільки відповідачка перестала проживати за попередньою адресою), однак вирішити питання не вдалося. Мати не враховували жодних пропозицій і побажань, а згодом перестала навіть відповідати на телефонні дзвінки. Про зміну місця проживання і місця роботи відповідачка службу не повідомляла, про це свідок дізналася від мешканців смт Новомиколаївка. Після чого свідок зробила офіційний запит до місця роботи відповідачки, на який отримано відповідь, що ОСОБА_2 переведена на роботу в м. Запоріжжя, однак відомостей про місце проживання відповідачки не надали. Свідок звернулася до реєстратора і отримала інформацію, що відповідачка проживає в м. Запоріжжі. Свідок зазначила, що батьки дитини звинувачували один одного у тому, що протилежна сторона неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки. Водночас службою було встановлено, що умови у батька для виховання дитини, є відмінними. На думку свідка ОСОБА_1 дуже сильно любить свого сина, зможе належним чином його виховувати і виконувати свої батьківські обовязки. Вважає, що за ситуації, яка склалася тільки судове рішення може забезпечити дотримання прав батька, що також буде в інтересах дитини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що з є другом позивача ОСОБА_1 , добре знає відповідачку і є хрещеним батьком їх сина ОСОБА_3 . Йому відомо, що сторони перебували у шлюбі. Три або чотири року тому, вони розірвали шлюб і дитина залишилась проживати з матір`ю. ОСОБА_1 брав сина до себе, разом ходив з ним на рибалку, на дитячі і спортивні майданчики. Інколи свідок супроводжував їх. ОСОБА_3 дуже подобалось проводити час із батьком, негативних емоцій у нього не було. Однак ОСОБА_2 після розлучення інколи перешкоджала побаченням дитини з батьком, через що позивач звернувся до служби у справах дітей з метою встановлення графіку побачень. Наскільки свідку відомо, ОСОБА_1 цей графік ніколи не порушував. Після того як відповідачка попала в ДТП і вийшла з лікарні остання фактично викрала дитину у бабусі (матері позивача), коли той знаходився на роботі. Він бачив відеозапис як ОСОБА_2 через магазин потрапила до домоволодіння матері позивача і забрала дитину. Після цього відповідачка не дає змоги ОСОБА_1 і його родичам бачитись з дитиною. ОСОБА_2 не йде на жодні компроміси, і взагалі з нею не можна жодним чином зв`язатися. Де зараз проживає відповідачка і дитини йому не відомо. Останнього разу свідок спілкувався з відповідачкою приблизно у вересні-жовні 2021 року, коли він намагався з`ясувати причину таких її дій, однак відповіді на свої питання свідок від ОСОБА_2 не отримав. ІНФОРМАЦІЯ_6 , в день народження ОСОБА_3 , він їхав на весілля до друга в м. Запоріжжя. На автостанції в смт Новмиколаївка він зустрівся зі своєю кумою - хрещеною ОСОБА_3 , щоб узгодити який подарок подарувати дитині, адже остання також їхала в м. Запоріжжя саме на день народження дитини. Коли вони сіли в маршрутку туди також зайшли бабуся ОСОБА_3 (матір відповідачки) разом дитиною, хоча він з думав, що ОСОБА_3 знаходиться в місті з ОСОБА_2 .. З розмови зі матір`ю відповідачки він зробив висновок, що відповідачка і її мати ховають дитину від батька, тим самим настроюють сина проти останнього.

Актом обстеження умов проживання (а.с.68) і актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї (а.с.93) підтверджується, що позивач має належні умови для проживання та розвитку дитини.

Довідкою і трудовою характеристикою з місця роботи підтверджується факт працевлаштування позивача і отримання ним доходу (а.с.89, 90)

Також позивач добре характеризується за місцем проживання (а.с.91)

Позивач свої дії у період з 18.06.2021 до 05.08.2021 пояснював, як хвилювання за дитину, яке було викликане поведінкою відповідачки (ДТП за участю ОСОБА_2 , наявна у позивача інформація щодо перебування відповідачки під час ДТП в стані алкогольного сп`яніння). Суд не дає оцінки правомірності вказаним діям позивача (не повергнення дитини матері) оскільки, вони не є предметом розгляду цієї справи, однак вважає, що ці дії безсумнівно вплинули на подальшу поведінку відповідачки, адже до 18.06.2021 вона не порушувала встановлений графік побачень дитини з батьком. Після того як позивач не повернув їй дитину остання фактично вимушена була звертатися до ВП, селищної ради і суду.

Водночас позивач доводив, що після того як відповідачка забрала дитину 05.08.2021, коли він знаходився на роботі з місця проживання його матері, остання чинила перешкоди його побачення з сином, і не виконувала розпорядженням голови Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 2 січня 2020 року №001. Доводи відповідачки на предмет того, що позивач особисто не звертався до неї з цього приводу суд вважає надуманими і необґрунтованими, такими що спростовуються матеріалами справи. Крім цього, під час судового розгляду відповідачка змінила місце проживання і номер телефону. Навіть суду відповідачка надавала інформацію щодо місця свого проживання, яка не в повній мірі відповідала дійсності (вказувала що проживає в АДРЕСА_2 , а насправді проживала в АДРЕСА_3 , про що повідомила суд тільки наприкінці листопада 2021 після того, як орган опіки і піклування встановив, що відповідачка не проживає за раніше вказаною нею адресою).

Факт перешкоджання матері у спілкуванні та вихованні дитини батьком підтверджується як письмовими доказами та і показаннями свідків.

Судом встановлено, що дійсно сторони не можуть дійти добровільної згоди щодо участі і вихованні дитини батьком.

Водночас відповідно до ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

А тому, і мати, і батько мають рівні права щодо дітей, незважаючи на припинення між ними сімейних стосунків, що не дотримано зі сторони матері.

Положеннями ст.ст.153, 157, 159 СК України визначено що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом; питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини; якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, оскільки судом встановлено факт створення відповідачкою позивачу перешкод у вихованні, особистому та іншому безперешкодному спілкуванні з сином, тому вимога про зобов`язання усунути перешкоди є доведеною і підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимогу про встановлення порядку участі у вихованні, суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач фактично відштовхувався від розпорядження голови Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 2 січня 2020 року №001, дещо збільшивши час побочень з дитиною, і доповнивши вимогами щодо спільного проведення батька і сина канікул і святкових днів.

Водночас виконання у теперішній час розпорядження голови Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 2 січня 2020 року №001 фактично є неможливим з огляд на те, що ОСОБА_1 проживає в смт Новомиколаївка, а ОСОБА_2 з ОСОБА_3 у м. Запоріжжі.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже вік дитини, в сукупності з фактом того, що ОСОБА_2 працює, дає підстави вважати, що дитина відвідує дошкільний навчальний заклад (хоча хоча відповідачкою не надано документального доказу цього факту).

Отже запропонований позивачем графік побачень, на переконання суду створить дезорганізацію у житті як батьків так і дитини.

Відповідно до ч.5 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи

Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району, було складено висновок у якому орган опіки і піклування вважав за доцільне визначити ОСОБА_1 , наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 : перший та третій тиждень місяця з 10:00 суботи без присутності матері, ОСОБА_2 , з правом відвідування місця проживання батька, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_4 , з обов`язковим поверненням дитини до 15:00 неділі матері, ОСОБА_2 .

Другий та четвертий тиждень місяця у неділю з 12:00 до 17:00 у присутності матері, ОСОБА_2 на території м. Запоріжжя з правом відвідування дитячих розважальних закладів.

Вказаний висновок зроблений з урахуванням змін щодо місця проживання батьків і дитини, тому суд бере його за основу при визначенні способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 .

Водночас у висновку не йдеться про спілкування батька з сином у світкові дні і канікули.

Суд звертає увагу, що сторони не виявили бажання врегульовувати спір за участю судді, категорично відмовились від укладання мирової угоди, поведінка позивача і відповідачки під час судового розгляду (взаємні звинуваченні, претензії на підвищених тонах тощо), свідчить про їх неприязні стосунки один до одного, тому суд вважає доцільним визначити спілкування батька з сином у світкові дні і канікули без присутності матері.

Враховуючи вказані обставини, приймаючи до уваги пояснення надані в судовому засіданні представником позивача з якими погоджувався і позивач, щодо поділу святкових днів, суд вважає необхідним до запропонованого у висновку органу опіки і піклування способу участі батька у вихованні малолітнього сина та спілкуванні з ним додатково визначити:

десять днів під час літніх канікул для здійснення відпочинку з дитиною, без присутності матері, з погодженням дати і місця відпочинку матір`ю;

день народження дитини 2 жовтня з 08:00 до 20:00, Новий рік з 31 грудня з 10:00 до 1 січня 20:00 через рік: рік з батьком без присутності матері, за адресою: місце проживання батька, з обов`язковим поверненням дитини матері, наступний рік з матір`ю;

святкові дні: 1 травня, 28 червня, 24 серпня, 25 грудня щорічно з 10:00 до 20:00, без присутності матері, з правом відвідування місця проживання батька, з обов`язковим поверненням дитини матері,

за виключенням днів, коли дитина хворіє (що має бути підтверджено відповідними медичними довідками).

Вказаний графік на переконання суду відповідатиме інтересам дитини і не порушуватиме прав жодного з батьків.

У разі настання змін в днях/або годинах зустрічей з дитиною, зміни місця проживання чи перебування дитини суд вважає необхідним покласти на ОСОБА_2 і ОСОБА_1 обов`язок повідомляти особисто, або засобами телефонного, відеозв`язку, за допомогою месенджерів в разі їх наявності (Viber, WatsApp, Telegramm тощо) один одного про настання таких змін на наступний день з дня їх настання.

Обов`язок щодо забирання і повернення дитини в межах встановленого графіка, суд покладає саме на батька - ОСОБА_1 .

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідачки на постанову Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №466/1317/18. Вказану позицію суду вищої інстанції не є релевантною з цією справою, оскільки у згаданій відповідачкою справі суд першої інстанції встановив обтяжливий, хаотичний як для дитини так і для матері спосіб участі батька у вихованні дитини, зокрема дні зустрічей співпадали з днями навчання дитини у школі, її зайнятістю домашнім навчанням, відвідуванням гуртків, а також для матері і батька, які зайняті чи будуть зайняті роботою, що могло створити дезорганізацію у звичний ритм життя обох сторін. У вказаній же справі акцентовано увагу зустрічей дитини з батьком саме на вихідних і святкових днях, а також канікулах.

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви позивачем додано квитанцію про сплату судового збору від 06.08.2021 за №0.0.2221220256.1, якою підтверджується сплата ним судового збору в сумі 908,00 грн.

Також позивачем надані докази (опис робіт, розписка про отримання гонорару), які підтверджують понесені ним витрати на отримання правової допомоги на суму 17000 грн.

Оскільки позовні вимоги носять немайновий характер, що фактично унеможливлює визначити їх пропорційність, суд вважає необхідним розділити судові витрати між сторонами навпіл.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України,

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у спілкуванні і вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини, задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним наступним чином:

- перший та третій тиждень місяця з 10:00 суботи без присутності матері, ОСОБА_2 , з правом відвідування місця проживання батька, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_4 , з обов`язковим поверненням дитини до 15:00 неділі матері, ОСОБА_2 ;

- другий та четвертий тиждень місяця у неділю з 12:00 до 17:00 у присутності матері, ОСОБА_2 на території м. Запоріжжя з правом відвідування дитячих розважальних закладів;

- десять днів під час літніх канікул для здійснення відпочинку з дитиною, без присутності матері, з погодженням дати і місця відпочинку матір`ю ОСОБА_2 ;

- день народження дитини 2 жовтня з 08:00 до 20:00, Новий рік з 31 грудня з 10:00 до 1 січня 20:00 через рік: рік з батьком без присутності матері, за адресою: АДРЕСА_4 , з обов`язковим поверненням дитини матері, ОСОБА_2 , наступний рік з матір`ю, починаючи з 2023 року з батьком;

- святкові дні: 1 травня, 28 червня, 24 серпня, 25 грудня щорічно з 10:00 до 20:00, без присутності матері, ОСОБА_2 , з правом відвідування місця проживання батька, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_4 , з обов`язковим поверненням дитини матері, ОСОБА_2 ;

за виключенням днів, коли дитина хворіє (що має бути підтверджено відповідними медичними довідками).

У разі настання змін в днях/або годинах зустрічей з дитиною, зміни місця проживання чи перебування дитини батьки зобов`язані повідомляти особисто (засобами телефонного, відеозв`язку) один одного про настання таких змін на наступний день з дня їх настання.

У задоволенні інших позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп), і 8500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідачка: ОСОБА_2 (реєстрація: АДРЕСА_6 , проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 );

третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради у Шевченківському районі (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 37573885).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2022 року.

Суддя Р.О. Губанов