Ухвала суду № 103648243, 11.03.2022, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/124/20

Провадження № 1-кп/553/55/2022

У Х В А Л А

Іменем України

11.03.2022м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Крючко Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Компанієць А.І.,

прокурора - Махна Я.А.,

захисника - Баленка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання прокурора про продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Баленка Р.В. про зміну запобіжного заходу тримання під вартою на більш м`який у вишляді особистого зобов`язання відносно обвинуваченого у рамках кримінального провадження № 12019170030000909 від 30 вересня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

22 січня 2020 року в провадження Ленінського районного суду м. Полтави з Прокуратури Полтавської області надійшло кримінальне провадження № 12019170030000909 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч.4 ст. 296 КК України з обвинувальним актом від 22 січня 2020 року, для розгляду в порядку ст. 291 КПК України.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 08 жовтня 2021 року обвинуваченому продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 січня 2022 року.

Відповідно до статті 331 ч.ч. 1, 3 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою зміни, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Прокурором в судовому засіданні подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , який обвинувачується за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, із наведенням у поданому клопотанні детального обґрунтування наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 4 ст. 296 КК України, які вчинені із застосуванням насильства до потерпілих, та за які передбачено покарання до 8 років позбавлення волі. З метою уникнення такого покарання обвинувачений може переховуватися від суду. Пунктом 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, про існування якого свідчить обвинувачення у вчиненні злочинів із застосуванням насильства до потерпілих, намагання застосувати насильство до свідка ОСОБА_2 , те, що після припинення працівниками поліції протиправної поведінки, ОСОБА_1 продовжував погрожувати потерпілому та присутнім свідкам фізичною розправою, як до них особисто, так і до їх дітей. Пунктом 4 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так як має досвід працівника правоохоронного органу та обізнаний методам проведення досудового розслідування. Вказані ризики, які стали підставою для продовження строку дії запобіжного заходу під час досудового розслідування продовжують існувати і на сьогоднішній день.

В судовому засіданнні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Баленко Р.В. не заперечував проти проведення судовоого засіданння за відсутності особистої участі обвинуваченого, в зв`язку з впровадженнням на території України воєнного стану та не можливістю забезчення участі обвинуваченого через відеоконференцзв`язку з ДУ "Полтавська установа виконання покарань № 23" через відсутність інтернету у даній установі.

Зважаючи на думку захисника обвинуваченого Баленка Р.В., думку прокурора, який не заперечував вирішення даного клопотання, яке носить характер невідкладеного, суд з урахуванням вимог ст. 615 КПК УКраїни, приходить до висновку про можливість вирішення клопотання про продовження дії захожду забезпечення кримінального провадження.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого Баленко Р.В. вказував про безпідставність клопотання прокурора про продовження заходів забезпечення кримінального провадження, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та їх недоведеність прокурором.

Поряд з цим, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Баленко Р.В. подав клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання з покладенням на нього судом обов`язків, обгрунтовуючи своє клопотання тим, що зазначені прокурором ризики відсутні та при цьому звертав увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_1 під час проходження служби в органах Національної поліції неодноразово приймав участь в Антитерористичній операціїна сході України (АТО) за що отримував відзнаки. За мсцем колишньої роботи (батальйон патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУ ГП в Полтаській області ОСОБА_1 характеризується лише з позитивного боку.

Захисником вказувалось про те, що в умовах сьогодення, а саме в зв`язку з військової агресією Російської Федерації України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 частини 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України постановлено ввдення в Україні воєнного стану.

В зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 бажає спокутувати свою провину за вчинення інкриміновах йому правопорушень, захищаючи свою Батьківщину - Україну зі зброєю в руках, якою він добре володіє, тому заявник вважав за доцільне змінити запобіжний захід з тримання під вартою на оосбисте зобов`язання з покладенням обов`язків визначених судом.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що встановлені при обранні та продовженні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та що інший, більш м`який запобіжний захід, на застосуванні якого наполягали обвинувачений та його захисник, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Разом з цим клопотанння захисника обвинуваченого Баленка Р.В. суд вважає передчасним, оскільки вирішення питанння про звільнення осіб, які бажають спокуьувати свою провину, захищаючи Батьківщину, не відноситься до вирішення суду, в зв`язку з чим воно не підлягає задоволенню, в звзку з його передчасністю, оскільки рішення відповідної уповноваженої комісії з розгляду клопотанння обвинуваченого суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

З огляду на вище викладене суд, вислухавши думку учасників судового провадження та перевіривши наявні матеріали, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали та продовжують існувати, тому наявна необхідність у продовженні такої міри запобіжного заходу із визначенням його строку у межах 60 днів. При цьому, подане клопотання захисником обвинуваченого Баленка Р.В. про зміну запобіжного заходу з урахуванням виккладених у ньому підстав є передачасним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 197, 331, 615 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Баленка Р.В про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який у вишляді особистого зобов`язання відносно обвинуваченого - відмовити, в зв`язку з передчасністю.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою - задовольнити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - продовжити, з утриманням в Полтавському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області, строком на 60 днів, починаючи з 10 год. 50 хв. 11 березня 2022 року по 10 год. 50 хв. 09 травня 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко