Ухвала суду № 103647648, 12.03.2022, Городищенський районний суд Черкаської області

Справа № 694/368/22

Провадження № 1-кп/691/232/22

УХВАЛА

12 березня 2022 рокум. Городище

Суддя Городищенського районного суду Черкаської області Черненко В.О., за участю секретаря судових засідань Сидоренко О.С., прокурора Павленко В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городище підготовче судове засідання по матеріалах кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12.03.2022 року до Городищенського районного суду Черкаської області з Черкаського апеляційного суду, згідно ухвали від 04.03.2022 року, надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 13.01.2022 року за № 12022250360000050 відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України.

Ухвалою судді від 12.03.2022 року дане кримінальне провадження призначене до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

В підготовчому судовому засіданні, 12.03.2022 року, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи:

- по факту заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчиненого повторно, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України, вважаю наступне.

Згідно наданих матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України старшим слідчим СВ Звенигородського РВП Головного управління Національної поліції в Черкаській області складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України та затверджений прокурором Звенигородської окружної прокуратури. Підозрюваний ОСОБА_1 обвинувальний акт отримав 28.02.2022 року.

Кримінальне провадження, відповідно до ухвали Черкаського апеляційного суду від 04.03.2022 року було направлено за підсудністю до Городищенського районного суду Черкаської області. Підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокурору, не встановлено. Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч.3 ст.314 КПК України, не встановлено.

З метою підготовки до судового розгляду, вирішені питання, передбачені ч.2 ст. 315 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено.

Прокурор доповів про можливість призначення матеріалів кримінального провадження з обвинувальним актом до судового розгляду. При цьому, підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , подане ним через канцелярію суду. В обґрунтування клопотання, прокурор зазначив, що ОСОБА_1 близько 12 год. 00 хв. 13.01.2022року, повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, під час телефонної розмови із ОСОБА_2 , з приводу того, що її невістка, потрапила в дорожньо-транспортну пригоду та якій потрібні грошові кошти на лікування, ввів в оману ОСОБА_2 , домовившись із нею про зустріч, після чого 13.01.2022 року близько 09 год. 00 хв. з метою незаконного заволодіння її грошовими коштами перебуваючи в її будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , продовжуючи злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 , незаконно шляхом обману заволодів її грошовими коштами в сумі 1250 гривень та 200 доларів США, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

Він же, близько 12 год. 20 хв. 13.01.2022року, повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, під час телефонної розмови із ОСОБА_3 , з приводу того, що її донька, потрапила в дорожньо-транспортну пригоду та якій потрібні грошові кошти на лікування, ввів в оману ОСОБА_3 , домовившись із нею про зустріч, після чого 13.01.2022року близько 12 год. 20 хв., з метою незаконного заволодіння її грошовими коштами перебуваючи в її будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , продовжуючи злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 , незаконно шляхом заволодів її грошовими коштами в сумі 4000 гривень та 1800 доларів США., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

Він же, близько 13 год. 00 хв. 13.01.2022року, повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, під час телефонної розмови із ОСОБА_4 , з приводу того, що її донька, потрапила в дорожньо-транспортну пригоду та якій потрібні грошові кошти на лікування, ввів в оману ОСОБА_4 , домовившись із нею про зустріч, після чого 13.01.2022року близько 13.50 год., з метою незаконного заволодіння її грошовими коштами перебуваючи в її будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , продовжуючи злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 , незаконно шляхом обману заволодів її грошовими коштами в сумі 20 000 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

Таким чином, за вказаних обставин ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства) вчиненого повторно. Причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушенняпідтверджується зібраними доказами. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, за який законом передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі строком до 3 років.

Строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 закінчується 13.03.2022 року, але на даний час ризики передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися та є достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, також обвинувачений ОСОБА_1 не має постійного місця роботи, а тому не має жодного джерела доходів, перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Посилаючись на вищенаведене, просив задоволити клопотання та продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 діб.

Обвинувачений не заперечував відносно завершення підготовки та призначення провадження до судового розгляду, щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу заперечив та просив змінити діючий запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України відпали, він не має наміру впливати на учасників судового процесу, вчиняти нові правопорушення та переховуватись від суду, оскільки має міцні соціальна зв`язки.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, попередньо надавши суду заяви про проведення підготовчого судового засідання у їх відсутності.

Вислухавши прокурора та обвинуваченого, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього додатки, розглянувши заявлене клопотання прокурора, суд дійшов висновку про можливість призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, вирішивши при цьому питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого.

Частиною 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд, за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, чи скасувати запобіжні заходи у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 15.01.2022 року відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13.03.2022 року, включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

За нормами ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стаття 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачає, що при розгляді справ, суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд, перевіряючи достатність доказів для такого висновку, разом з положенням КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, п. 48 рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007 року), згідно якого, слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, суд позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими, шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій, у відповідності до закону про кримінальну відповідальність, підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Європейський суд з прав людини у справі «ІльгарМаммадов проти Азербайджану» від 13.04.2014 року також зазначає, що обґрунтованість підозри ґрунтується на можливості сторонньої, незацікавленої особи дійти висновків, що підозрювана особа вчинила кримінальне правопорушення.

Доводи прокурора, зазначені у клопотанні та підтримані ним у судовому засіданні, а також не спростовані обвинуваченим, вказують на причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України, тобто останній об`єктивно підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину.

При розгляді клопотання, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 раніше неодноразово був засудженим за корисливі злочини, чого він сам не заперечував. Такі його дії вказують на те, що останній на шлях виправлення не ставав, незважаючи на покарання, продовжував з часом вчиняти кримінальні правопорушення, що свідчить про те, що він може продовжувати вчиняти нові злочини.

Таким чином, враховуючи все вище викладене та те, що обставини по справі з часу попереднього продовження запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого заходу забезпечення кримінального провадження, аналізуючи дані про особу обвинуваченого, а саме: те, що він неодноразово був засуджений за корисливі злочини, джерела його доходів невідомі, що дає підстави вважати, що останній схильний до скоєння злочинів, може продовжувати злочинну діяльність, а також з метою уникнення покарання, може ухилитися від суду, оскільки є жителем іншої області.

Крім того, в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» запроваджено воєнний стан, який на думку суду слід вважати окремим ризиком, який може посприяти обвинуваченому ОСОБА_1 в переховуванні від суду чи при обранні іншого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою завадить або зробить неможливим виконання ним процесуальних обов`язків, які будуть покладені на нього. Крім того, беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 є жителем Дніпропетровської області, яка на даний час, на ряду з іншими областями України, піддається агресії зі сторони Росії, з метою забезпечення безпеки його життю, доцільно вирішити питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає особі обвинуваченого та запобіганню можливості перешкодити інтересам правосуддя, тому суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для скасування обраного чи обрання обвинуваченому інших більш м`яких запобіжних заходів.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах, зокрема: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу ОСОБА_1 , його майновий та сімейний стан, обставини скоєння інкримінованого йому злочину, інші дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що достатньою мірою гарантування виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків, є застава в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 49620,00 гривень.

В разі внесення застави, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід покласти наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, зокрема:

1) з`являтися на виклики до суду;

2) не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

Згідно ч. 8, 10 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави, а суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 314-316, 369-372, 394, 395 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України у відкритому судовому засіданні 22 березня 2022 року о 14 годині 00 хвилин з обов`язковою участю прокурора, потерпілих та обвинуваченого.

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, не одруженого, раніше судимогозапобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів - по 10.05.2022 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 49620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень 00 копійок.

В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) з`являтися на виклики до суду;

2) не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

Попередити ОСОБА_1 , що в разі невиконання, покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а суд вирішує питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ознайомити обвинуваченого ОСОБА_1 під розпис з ухвалою суду.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченому ОСОБА_1 та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала, в частині продовження запобіжного заходу, може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії ухвали.

Суддя: В. О. Черненко