Рішення № 103647463, 10.03.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15561/21

2-а/357/30/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий - суддя Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Біла Церква, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського СРПП відділення поліції № 4 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області сержанта поліції Ручка Євгенія Петровича, Головне управління національної поліції у Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 08.12.2021 року поліцейським СРПП відділення поліції № 4 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області сержантом поліції Ручка Є.П. було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КУпАП України /серії БАВ № 628066/, за якою позивача піддано штрафу в розмірі 340 грн., за керування транспортним засобом «Chevrolet Aveo» д.н.з НОМЕР_1 на автодорозі Р 18 сполученням Володарка-Сквира 130 км, з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушено п.2.9 «в» ПДР. Позивач заперечує дані обставини, вказує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена незаконно, всупереч положень КУпАП та Правил дорожнього руху, за відсутності доказів вчинення правопорушення.

Ухвалою судді від 29.12.2021 року відкрито провадження у зазначеній справі. Постановлено проводити розгляд справи за правилами ст.286 КАС з повідомленням учасників справи відповідно до ст.268 КАС. Також ухвалою судді від 29.12.2021 року було залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління національної поліції у Київській області.

Позивач та представник позивача Федоркін А.В. в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідачі не направили в судове засідання своїх представників, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, поліцейський СРПП відділення поліції № 4 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області сержант поліції Ручка Є.П. надав відзив на позов. (ас.29-30).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 08.12.2021 року поліцейським СРПП відділення поліції № 4 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області сержантом поліції Ручка Є.П. було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, /серії БАВ № 628066/, відповідно до якої гр. ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 340 грн.(а.с. 5).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 08.12.2021 року об 16 год.18 хв. на автодорозі Р 18 сполученням Володарка-Сквира 130 км, керував транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo» д.н.з НОМЕР_1 з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим було порушено п.2.9 «в» ПДР.

Відповідно до п. 31.4.3. «в» ПДР України передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, а саме якщо не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

Згідно з ч.1 ст.121 КУпАП - керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач в обґрунтування вимог зазначив, що складу правопорушення в його діях не має, він категорично заперечує обставини справи, відсутні докази, на яких ґрунтується висновок інспектора, автомобіль, яким керував позивач був справним. Також зазначив, що перед початком руху, він перевірив справність світлових приладів, та вважає, що лампа лівої фари в режимі ближнього світла вийшла з ладу в момент руху, і дану технічну несправність помітити було неможливо, при цьому фара погасла не повністю, а періодично мерехтіла через потрапляння колеса до вибоїни. Позивач зазначає що під час винесення оскаржувальної постанови він відповідно до вимог п.31.5 ПДР вжив заходів для усунення зазначеної несправності, про що повідомив інспектора поліції та попросив зафіксувати даний факт за допомогою фото - відеозйомки, натомість поліцейський, виніс постанову. Окрім цього зазначив, що копію постанови він отримав поштою лише 14.12.2021 року. Позивач просив скасувати постанову, оскільки вона складена з порушенням норм чинного законодавства та відповідачем не надано доказів, а саме відеозапис з нагрудної камери поліцейського, та не зазначено будь-який технічний засіб за допомогою якого здійснювалася відео або фото фіксація.

Відповідно до п. 31.5 ПДР України, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Матеріалами справи не спростовано факту, що позивач діяв відповідно до п. 31.5 ПДР України.

Відповідач поліцейський СРПП відділення поліції № 4 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області сержанта поліції Ручка Є.П. надав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки 08.12.2021 року водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Chevrolet Aveo» д.н.з НОМЕР_1 на автодорозі Р 18 сполученням Володарка-Сквира 130 км, з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п.2.9 «в» ПДР. Після зупинки ТЗ водієві було повідомлено причину зупинки, повідомлено, що ведеться фото і відео фіксація, роз`яснено права та обов`язки. Але пред`явити відео доказ фіксації з нагрудної камери правопорушення не має можливості, оскільки відповідно до п.1 ч.3 розділу 8 наказу МВС України «1026 від 18.12.2018 року минув термін зберігання фото і відеозапису. Під час розгляду справи від позивача ніяких заяв та клопотань не надходило, водій відмовився усунунути технічну несправність на місці зупинки, а тому відносно нього було винесено постанову та накладено адміністративне стягнення.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

В силу ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;

Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхиленні інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в основу якого було покладено, доведений на його думку факт керування позивачем транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як вбачається з вимог статті 280 КупАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, перш за все, чи було вчинено адміністративне правопорушення.

Однак, відповідачем не доведено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача було з`ясовано те, що ним було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 121 КУпАП.

Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, в зв`язку з чим постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ст. 139 КАС України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача розмір судових витрат, що складаються з судового збору - 454,00 грн.

Керуючись ч.1 ст.121, ст.ст.280, 283,284, 293 КУпАП, ст.ст. 2,6,19,77,78,159,242-246,250,286, 293,295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, / серія БАВ № 628066/ про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП та закрити провадження по адміністративній справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Київській області / 01601, місто Київ, вул.Володимирська, будинок 15, Код ЄДРПОУ 40108616/ на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 454 грн.00 коп. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення надруковано 10.03.2022 року в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. Я. Ярмола