Ухвала суду № 103647352, 24.01.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/497/22

2/760/6094/22

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

24 січня 2022 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Зуєвич Л.Л., перевіривши матеріали позовної заяви Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (ЄДРПОУ: 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про повернення набутого майна та відшкодування майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

06.01.2022 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 29.12.2021, за підписом представника позивача, в якій позивач просить суд:

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути набуте ним майно на користь Департаменту, а саме: балон газовий «Терен-4М», інвентарний номер 2220014502, наручники металеві БР-М-92, інвентарний номер 11160108482 та засіб індивідуального захисту бронежилет «Страж М-ТТ/ПМ», інвентарний номер 11130227759 ;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту судові витрати в сумі 2 270,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді 18.01.2022.

Щодо можливості прийняття справи до провадження

Дослідивши матеріли справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) спеціальними нормативно-правовими актами.

Закон України «Про національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Поліцейським є громадянин України, який склав присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (стаття 17 Закону України «Про національну поліцію»).

Поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом (ч. 1 ст. 45 Закону України «Про національну поліцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Отже, служба у Національній поліції є публічною службою.

Схожі за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.03.2019 у справі № 761/27364/17, провадження № 14-21цс19; у постанові від 21.08.2019 у справі № 711/10371/17, провадження № 14-344цс19.

Матеріали справи свідчать про те, що у позовній заяві, що надійшла на розгляд до Солом`янського районного суду міста Києва, відсутні приватноправові відносини.

Так, з позовної заяви вбачається, що відповідач проходив службу в управлінні патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції на посаді інспектора роти № 3 батальйону № 2 полку № 1 та мав спеціальне звання - старший лейтенант поліції. Спеціальні засоби та засоби індивідуального захисту для виконання службових обов`язків, а саме: балон газовий «Терен-4М», інвентарний номер 2220014502, наручники металеві БР-М-92, інвентарний номер 11160108482 та засіб індивідуального захисту бронежилет «Страж М-ТТ/ПМ», інвентарний номер 11130227759 були передані відповідачеві для забезпечення ним публічної безпеки та порядку на виконання функцій, покладених на нього посадовою інструкцією та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність працівників Національної поліції.

Після звільнення відповідача майно, що отримане ним для виконання службових обов`язків повернуто не було. Обов`язок відповідача з повернення спеціальних засобів та засобів індивідуального захисту, отриманих для виконання службових обов`язків, виник внаслідок невиконання абзацу 2 пункту 4 розділу V Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 11.10.2018 № 828, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.11.2018 за № 1249/32701, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.

Отже, обов`язок відповідача з повернення спеціальних засобів та засобів індивідуального захисту, отриманих для виконання службових обов`язків, міг виникнути у відповідача внаслідок неналежного ставлення ним до своїх службових обов`язків та служби в поліції.

Обґрунтовуючи свій позов позивач посилається на норми Конституції України, КАС України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про національну поліцію», Інструкцію з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 11.10.2018 № 828, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 05.11.2018 за № 1249/32701.

Проте посилання позивача, окрім норм, що регламентують порядок проходження публічної служби, на норми цивільного законодавства (ст. 1212, 1213 ЦК України) не надає спору приватноправового характеру.

За правилами адміністративного судочинства розглядаються спори, пов`язані з проходженням публічної служби, одним з різновидів якої є служба в Національній поліції України.

У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді публічної служби, відшкодовувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків; повернути майно, отримане для виконання службових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди, чи неповернутого майна у вигляді спеціальних засобів та засобів індивідуального захисту, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу положень ст. 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Схожа правова позиція щодо застосування норм права викладена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №818/1688/16, від 12.12.2018 у справі №734/3102/16-ц, від 13.02.2019 у справі № 636/93/14, та від 15.09.2021 у справі № 235/8104/20, а також Верховним Судом у постанові від 29.07.2021 у справі № 127/29/21.

Отже, даний спір підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства, як такий, що пов`язаний з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебувала на посаді публічної служби, від моменту прийняття її на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й з питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльності, допущених на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, чи неповернення майна, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків чи зобов`язання повернути службове майно відбувається після її звільнення з державної служби.

Викладене свідчить, що між сторонами по справі виник спір з приводу повернення набутого майна особою під час проходження служби в поліції, а тому є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС.

Отже, у даному випадку має місце вимога, яка не може бути вирішена в судах загальної юрисдикції, оскільки, містить ознаки публічно-правових відносин. Відповідно такий спір не може бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.

Висновки суду

Враховуючи вказані правові висновки, предмет спору та характер спірних правовідносин, спір у даній справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав помилкову юрисдикційну підвідомчість для звернення з відповідною заявою.

За змістом ч. 4 ст. 186, п. 7 ч. 1 ст. 353 ЦПК України ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 186, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в цивільній справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про повернення набутого майна та відшкодування майнової шкоди, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич