Рішення № 103647301, 01.03.2022, Городоцький районний суд Львівської області

441/2662/21 2-о/441/10/2022

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.03.2022 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Українець П.Ф.

за участі секретаря Нагірної М.В.

розглянувши відкрито у залі судового засідання в м. Городок Львівської обл. справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Городоцька міська рада Львівської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю та належності документа, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 01.12.2021 звернулась в суд із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у житловому будинку на АДРЕСА_1 та встановлення факту належності ОСОБА_2 сертифікату на право на земельну частку пай серії ЛВ № 0091066, виданого 15.06.2000 на ім`я ОСОБА_3 , мотивуючи тим, що з травня 1969 року і до дня смерті із свекрухою ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, що через відсутність документів, які підтверджують факт спільного проживання, а також розбіжності записів по батькові свекрухи у свідоцтві про смерть та у сертифікаті на право на земельну частку пай, нотаріус відмовила в оформленні спадщини, тому вона змушена звернутись із означеною заявою до суду.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, 01.03.2022 її представник - адвокат Шачіна Н.М. подала заяву про розгляд справи у відсутності її та заявниці.

Представник Городоцької міської ради в судове засідання не з`явився, 27.01.2022 міський голова надав пояснення, не заперечує щодо задоволення заяви, просить про розгляд справи за відсутності їх представництва.

Суд відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України вважає можливим розглядати справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

Згідно положень п.6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по-батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по-батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.

Проте, сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджений документом. Таким чином, для заявника важливо, не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту, це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

За положеннями ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зістаттею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив судам, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Тлумачення вказаних норм права дає підстави для висновку, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: проживання однією сім`єю із спадкодавцем та на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), та Верховним Судом у постановах: від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18); від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17 (провадження № 61-7058св19); від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17 (провадження № 61-34351св18); від 09 січня 2020 року у справі № 186/421/17 (провадження № 48280св18); від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20).

Із змісту заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім"єю та належності документа, з копій витягу із державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00033138759 від 12.10.2021 і копії свідоцтва про одруження (ак.с.8, 9) видно, що вона 05.01.1969 одружилась із ОСОБА_4 , його батьками в актовому записі про народження записані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

З копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.7) убачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із сертифіката на право на земельну частку пай серії ЛВ № 0091066 від 15.06.2000 (а.с.10) видно, що такий видано на ім"я ОСОБА_3 , що їй належить право на земельну частку (пай) розміром 1,16 ум.кад.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у ПАП АФ «Зоря» в с. Керниця Городоцького району Львівської області.

З копії рішення Городоцького районного суду Львівської обл. від 16.10.2012, із копії свідоцтва про державну реєстрацію прав № 36282965 від 16.11.2012 (а.с.20, 21) убачається, що ОСОБА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_7 є власником жтитлового будинку на АДРЕСА_1 .

Із копій будинкової книги, довідки виконкому Керницької сільської ради Городоцького району Львівської ради № 467 від 20.02.2012 (а.с.15-17, 19) видно, що з травня 1969 року в будинку нв АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 - заявниця.

ОСОБА_2 , як убачається із довідки Городоцької міської ради № 1095 від 13.10.2021, до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала у будинку на АДРЕСА_1 , з нею проживала і була зареєстрована заявниця ОСОБА_1 (а.с.18).

Отже судом встановлено невідповідність записів по батькові свекрухи заявниці у сертифікаті на право на земельну частку (пай), свідоцтві про смерть та інших документах, що допущена помилково і не може бути виправлена шляхом внесення змін до таких.

Означене перешкоджає нотаріальному оформленню заявницею спадщини після смерті ОСОБА_2 , з якою вона проживала однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на вищеозначене суд доходить висновку про задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 258, 259, 263-265, 293, 294, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в :

заяву задовольнити.

Встановити факти, що мають юридичне значення:

належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифікату на право на земельну частку пай серії ЛВ № 0091066, виданого 15.06.2000 на ім`я ОСОБА_3 ;

проживання однією сім`єю у будинку на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_2 , з травня 1969 року до 14 травня 2001 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Городоцький районний суд Львівської обл. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Українець П.Ф.