Рішення № 103647078, 11.03.2022, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/52/22

Номер провадження 2/167/117/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2022 року місто Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Н.В. Шептицької,

з участю секретаря судового засідання О.В. Давидюк,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Доросинівської сільської ради Луцького району Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

26.01.2022 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, мотивуючи свій позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_4 , і після її смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; вісім земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території Доросинівської сільської ради Луцького району Волинської області; недоотримана пенсія за грудень 2020 року.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_5 .

Спадкоємцями ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за заповітом є позивач і його рідна сестра - ОСОБА_2 , а спадкоємцем першої черги за законом також є ОСОБА_7 , рідна дочка спадкодавців і рідна сестра позивача та ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_5 і ОСОБА_4 склали заповіти, якими заповіли своє майно дітям - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які спадщину прийняли шляхом подачі заяви у встановлений законом термін до Рожищенської державної нотаріальної контори. Ще одна дочка спадкодавця - ОСОБА_7 від прийняття спадщини відмовилася, про що подала відповідну заяву.

21.12.2021 року між спадкоємцями - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , було укладено договір про поділ спадщини, згідно якого ОСОБА_1 перейде Ѕ частка спадщини, яка складається з:

- земельної ділянки площею 0, 5371 га, земельної ділянки площею 0, 8682 га, земельної ділянки площею 0, 5075 га, земельної ділянки площею 0, 8785 га, всі з призначенням для ведення особистого селянського господарства і знаходяться на території Немирської сільської ради Луцького району Волинської області;

- недоотримана пенсія за грудень 2020 року;

- житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 перейде Ѕ частка спадщини, яка складається з:

- земельної ділянки площею 0, 5371 га, земельної ділянки площею 0, 9888 га, земельної ділянки площею 0, 5098 га, земельної ділянки площею 0, 8219 га, всі з призначенням для ведення особистого селянського господарства і знаходяться на території Немирської сільської ради Луцького району Волинської області.

Звернувшись до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , позивач отримав відмову, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно на ім`я спадкодавця.

Враховуючи вищенаведене, просить визнати за позивачем право власності на спадкове майно після смерті матері Є.І. Штельмах, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 27.01.2022 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі і призначено підготовче засідання.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 17.02.2022 року підготовче провадження закрито, залучено до участі у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2022 року.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча були вчасно і належним чином повідомлені про день, час і місце проведення розгляду справи.

11.03.2022 року позивач та його представник подали письмові заяви про розгляд справи у судовому засіданні за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять позов задовольнити з підстав, наведених у ньому ( ас 109, 110).

21.02.2022 року представник відповідача подав суду письмову заяву про розгляд справи у відсутності представника Доросинівської сільської ради Луцького району Волинської області (ас 101). Відзиву на позовну заяву не подали .

03.03.2022 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , подала письмову заяву про розгляд справи у судовому засіданні за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує (ас 102).

11.03.2022 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , подала письмову заяву про розгляд справи у судовому засіданні за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує (ас 106).

Суд ухвалив судове засідання проводити у відсутності учасників справи, згідно частини 1 статті 223 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд встановив наступне.

У судовому засіданні встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , і після її смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; вісім земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території Доросинівської сільської ради Луцького району Волинської області; недоотримана пенсія за грудень 2020 року.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 .

Спадкоємцями ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за заповітом є позивач і його рідна сестра - ОСОБА_2 , а спадкоємцем першої черги за законом також є ОСОБА_7 , рідна дочка спадкодавців і рідна сестра позивача та ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_5 і ОСОБА_4 склали заповіти, якими заповіли своє майно дітям - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які спадщину прийняли шляхом подачі заяви у встановлений законом термін до Рожищенської державної нотаріальної контори. Ще одна дочка спадкодавця - ОСОБА_7 від прийняття спадщини відмовилася, про що подала відповідну заяву.

21.12.2021 року між спадкоємцями - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , було укладено договір про поділ спадщини, згідно якого ОСОБА_1 перейде Ѕ частка спадщини, яка складається з:

- земельної ділянки площею 0, 5371 га, земельної ділянки площею 0, 8682 га, земельної ділянки площею 0, 5075 га, земельної ділянки площею 0, 8785 га, всі з призначенням для ведення особистого селянського господарства і знаходяться на території Немирської сільської ради Луцького району Волинської області;

- недоотримана пенсія за грудень 2020 року;

- житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 перейде Ѕ частка спадщини, яка складається з:

- земельної ділянки площею 0, 5371 га, земельної ділянки площею 0, 9888 га, земельної ділянки площею 0, 5098 га, земельної ділянки площею 0, 8219 га, всі з призначенням для ведення особистого селянського господарства і знаходяться на території Немирської сільської ради Луцького району Волинської області.

Дані обставини підтверджуються: Свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 від 14.12.2020 року ( ас 9); Свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 від 19.06.2006 року ( ас 10); Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 від 24.02.1961 року ( ас 11); довідкою Доросинівської сільської ради № 37 від 12.01.2021 року ( ас 12); витягом з погосподарської книги № 2 за 2020 рік Доросинівської сільської ради Волинської області ( ас 13); заповітом від 14.06.2005 року ОСОБА_5 ( ас 14); заповітом від 17.05.2017 року ОСОБА_4 ( ас 15); Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 19.03.2021 року ( ас 16); Договором про поділ спадщини від 21.12.2021 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ( ас 17-18); матеріалами спадкової справи № 593/2008, заведеної після смерті ОСОБА_5 ( ас 35-43); матеріалами спадкової справи № 43/2021, заведеної після смерті Є.І. Штельмах ( ас 44-79).

Звернувшись до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_1 отримав відмову, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно на ім`я спадкодавця, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 719/02-31 від 21.12.2021 року ( ас 19).

Згідно статті 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно частини 1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно частини 3 статті 1223, частини 1 статті 1220 ЦК України, здійснення права на спадкування, право на спадщину, виникає у день її відкриття. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За змістом наведених норм ЦК України, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття і для реалізації цього права закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

У судовому засіданні встановлено, що, відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України, ОСОБА_4 вчасно і належним чином прийняла після смерті ОСОБА_5 спадщину: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , але не оформила своїх спадкових прав на даний будинок у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.

У судовому засіданні встановлено, що позивач вчасно і належним чином звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті мами ОСОБА_4 і 21.12.2021 року йому були видані Свідоцтва про право на спадщину за законом на:

- земельну ділянку площею 0, 5371 га, земельну ділянку площею 0, 8682 га, земельну ділянку площею 0, 5075 га, земельну ділянку площею 0, 8785 га, всі з призначенням для ведення особистого селянського господарства і знаходяться на території Немирської сільської ради Луцького району Волинської області;

- недоотриману пенсію за грудень 2020 року ( ас 66 зв - 73).

У видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме на: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дане спадкове майно, що об`єктивно позбавило позивача можливості оформити в установленому законом порядку свої спадкові права на дане майно.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до частини 1 статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно частини 1 статті 376 ЦК України, житловий будинок, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Разом з тим, до 19 січня 1996 року, згідно з Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року Міністерством комунального господарства УРСР, не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, розташовані в населених пунктах. Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введено лише з 29 червня 1998 року. Саме цього дня набрала чинності Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09 червня 1998 року №121.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації ( зокрема й право власності на нерухоме майно - частина 1 статті 4 Закону).

Згідно із частиною 4 статті 3 вищезазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Крім того, Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та втратила чинність згідно наказу Держжитлокомунгоспу N 56 від 1З грудня 1995 року.

Згідно з пунктами 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності ( правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах ( пункт 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади ( публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Пленум Верховного Суду України у п 9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року № 7 « Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз`яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Вказаною інструкцією обов`язковою була реєстрація права власності на житлові будинки в органах БТІ лише у містах і селищах міського типу, однак не у сільській місцевості.

Відповідно до статті 31 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п 43 Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:

- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;

- виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Аналіз даних нормативно-правових актів та встановлені у судовому засіданні обставини у своїй сукупності свідчать про те, що житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , рік побудови - 1973, побудований відповідно до діючого на час його будівництва законодавства і право власності на нього належним чином було зареєстровано органом місцевого самоврядування в погосподарській книзі за О.М. Штельмахом (ас 12, 13).

Згідно листа № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 року « Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз`яснив, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на придбане, побудоване до набрання чинності Законом України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Аналогічну правову позицію було висловлено ВСУ у постанові від 13 червня 2012 р. у справі № 6-54цс12, яка є обов`язковою для врахування судами України.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, у судовому засіданні встановлено, що за життя ОСОБА_4 належав житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який позивач прийняв у власність як спадкове майно після смерті ОСОБА_4 у встановленому законом порядку та строки, тому позов підлягає до задоволення і за позивачем слід визнати право власності на дане спадкове майно.

Керуючись статтями 7, 8, 10, 11, 12, 13, 77-81, 83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Доросинівської сільської ради Луцького району Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме на: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , рік побудови - 1973, загальною площею - 70 м2, житловою площею - 32, 6 м2.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: Доросинівська сільська рада Луцького району Волинської області, адреса: село Доросині Луцького району Волинської області, вулиця Миру, будинок 7, код ЄДРПОУ 72458190.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер платника податків: не відомий.

Дата складення повного тексту рішення суду: 11.03.2022 року.

Головуючий суддя Н.В. Шептицька