Ухвала суду № 103646708, 09.03.2022, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 532/308/15-к

1-кп/544/26/2022

Номер рядка звіту 11

У Х В А Л А

09 березня2022 року м.Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Нагорної Н.В.,

судді - Сайко О.О.,

присяжних: Волик О.В., Міщенка Я.І., Касьяна І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Киричевської В.М.,

учасників судового провадження:

прокурора Москаленка Д.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених - адвокатів Лазоренка Р.В., Василишина М.Р., Миронова О.А.,

представника потерпілих - Кононенка А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Кіяшка С.Л. про скасування запобіжного заходу у зв`язку з необхідністю негайного звільнення особи з-під варти через настання виключних обставин, визначених законом, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Лазоренка Р.В. про негайне звільнення з-під варти, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Василишина М.Р. про скасування запобіжного заходу та негайне звільнення особи з-під варти через настання виключних обставин, встановлених законом, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377, ч.3 ст.27 п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в:

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Кіяшко С.Л. звернувся до суду з письмовим клопотанням, в якому просив скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та негайно звільнити з-під варти ОСОБА_3 , який утримується в ДУ «Полтавська УВП (№23)». В обґрунтування клопотання зазначив, що відповідно до відомостей, зазначених в ухвалі слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави Тимошенко Н.В. від 02.09.2014, ОСОБА_3 був фактично затриманий близько 07-00год 02.09.2014. Протокол в порядку ст.206 КПК України про затримання не складався. 01.03.2022 витікає 7 років шість місяців, як ОСОБА_3 перебуває під вартою. ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377, ч.3 ст.27 пп.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України. Частина 2 статті 377 КК України передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років. Покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.115 КК України, встановлено у позбавленні волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічному позбавленні волі. При цьому довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк. Таким чином застосування судом довічного ув`язнення (як виключна міра покарання) можливе лише у випадку доведення вини особи, не є автоматичним та обумовлюється наявністю певних обставин. Відповідно до абзацу 6 ч.5 ст.72 КК України Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 №838-VIIІ (так званий «Закон Савченко»), у разі якщо до винесення вироку строк попереднього ув`язнення, відбутий особою, перевищуватиме співвідношення, визначене абзацом першим цієї частини /один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі/, максимально можливий строк позбавлення волі, передбачений Особливою частиною цього Кодексу для злочину (злочинів), у якому (яких) підозрюється така особа, така особа мас бути негайно звільнена судом з-під варти за ініціативою суду або за ініціативою особи, яка звільняється, або її захисника (законного представника) чи прокурора. Таке звільнення допускається на стадії судового розгляду кримінального провадження і на стадії досудового розслідування такого кримінального провадження. З урахуванням положень абз.6 ч.5 ст.72 (в редакції «закону Савченко»), ч.1, 2 ст.5 КК України, а також висновків ВП ВС, викладених у постанові від 29.08.2018 у справі №663/537/17, захисник уважає, що станом на 01.03.2022 ОСОБА_3 відбув під вартою без постановлення вироку у вигляді запобіжного заходу 7 років 6 місяців, що відповідає максимально встановленому покаранню 15 років позбавлення волі, а тому він має бути негайно звільнений з-під варти. Крім того захисник уважає, що здійснення судового провадження судом присяжних питання щодо зміни та скасування запобіжного заходу вирішує лише головуючий.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Лазоренко Р.В. подав письмове клопотання про негайне звільнення з під варти, в якому просив негайно звільнити з-під варти ОСОБА_1 . В обґрунтування клопотання зазначив наступне. В умовах війни з Російською Федерацією Міністр юстиції України 26.02.2022 звернуся до судів для вирішення питання про закінчення тримання під вартою підозрюваних. При цьому, по всій Україні введена комендантська година і люди захищають Україну від російських загарбників, а тому суди, як ніхто інший, повинні продемонструвати свою неупередженість, не заангажованість, забезпечення верховенства права і права обвинуваченого. ОСОБА_1 затриманий 04.09.2014, а 05.09.2014 йому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. З моменту затримання і до цього часу він заявляє про свою невинуватість і непричетність до інкримінованих злочинів. Згідно КК України санкцією ч.2 ст.377 цього Кодексу передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на строк до шести років, а санкцією ч.2 ст.115 цього Кодексу - позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років. Отже, відбутий ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення перевищує максимально можливий строк позбавлення волі. Таким чином, ОСОБА_1 має бути негайно звільнений з під-варти на підставі ст.5, абз.6 ч.5 ст.72 КК України (в редакції «закону Савченко») та правових висновків, зроблених Верховним Судом у постановах від 29.08.2018 у справі №663/537/17, від 22.11.2018 у справі №524/3148/16-к.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Василишин М.Р. подав письмове клопотання про скасування запобіжного заходу та негайне звільнення особи з-під варти через настання виключних обставин, встановлених законом, в якому просив скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та негайно звільнити з-під варти ОСОБА_2 , який утримується в ДУ «Полтавська УВП (№23)». Мотивами клопотання зазначив, що відповідно до відомостей, зазначених у протоколі затримання особи від 03.09.2014, ОСОБА_2 фактично був затриманий в м. Кременчуці 02.09.2014 о 23-00 годин та доставлений 03.09.2014 до приміщення УБОЗ у м. Полтаві. 02 березня 2022 року витікає 7 років 6 місяців як ОСОБА_2 перебуває під вартою. ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377, ч.3 ст.27 пп.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України. Частина 2 статті 377 КК України передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років. Покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.115 КК України, встановлено у позбавленні волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічному позбавленні волі. При цьому довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд під час проголошення вироку не вважатиме за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк. Таким чином застосування судом довічного ув`язнення (як виключної міри покарання) можливе лише у випадку доведення вини особи, не є автоматичним та обумовлюється наявністю певних обставин. З урахуванням положень абз.6 ч.5 ст.72 (в редакції «закону Савченко»), ч.1, 5 ст.5 КК України, а також висновків ВП ВС, викладених у постанові від 29.08.2018 у справі №663/537/17, захисник уважає, що станом на 02.03.2022 ОСОБА_2 відбув під вартою без постановлення вироку у вигляді запобіжного заходу 7 років 6 місяців, що відповідає максимально встановленому покаранню 15 років позбавлення волі, а тому він має бути негайно звільнений з-під варти. Крім того захисник уважає, що здійснення судового провадження судом присяжних питання щодо зміни та скасування запобіжного заходу вирішує лише головуючий.

Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики того, що обвинувачений вчинить дії, передбачені п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, не зменшились та лише такий вид запобіжного заходу може гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_1 його процесуальних обов`язків та запобігти існуючим ризикам. У клопотанні зазначає, що строк дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого закінчується 17.03.2022. Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень була врахована слідчим суддею при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу та продовження строку його застосування на стадії досудового розслідування. Наразі здійснюється судове провадження, а тому докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції та які стосуються суті обвинувачення, не підлягають дослідженню поза порядком, визначеним главою 28 КПК України, що унеможливлює посилання на матеріали, які підтверджують обставини, викладені в обвинувальному акті. У судовому засіданні 15.02.2022 судом присяжних Пирятинського районного суду Полтавської області встановлено наступний порядок дослідження доказів: допит обвинувачених, допит потерпілих, дослідження доказів зі сторони обвинувачення (показання свідків, документи, висновки експертів, речові докази) та дослідження доказів зі сторони захисту (показання свідків, документи, висновки експертів, речові докази). У тому ж судовому засіданні судом надано можливість обвинуваченому ОСОБА_1 дати показання з приводу пред`явленого обвинувачення. Натомість, ОСОБА_1 зачитав надруковану захисником промову щодо необґрунтованості обвинувачення та відмовився відповідати на будь-які запитання прокурора та представника потерпілих, що унеможливило проведення його допиту в порядку, визначеному положеннями ст. 351 КПК України. Тому просив суд ставитись критично до обставин, викладених у промові ОСОБА_1 . Інших доказів по суті обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 , не досліджено. Отже наразі відсутні підстави вважати, що підозра про вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, є необґрунтованою. Існування ризику переховування від суду підтверджується суворістю покарання, до якого може бути засуджений ОСОБА_1 у разі доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 п. 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України, у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Родина ОСОБА_1 володіє бізнесом, засобами масової інформації, є заможною, що в сукупності дає фінансові та статусні можливості переховуватись цьому обвинуваченому від суду. Ризик того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, продовжує існувати, оскільки судовий розгляд має відбуватись з початку. Під час попереднього вирішення питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою до відома суду доводились обставини впливу з боку останнього на потерпілих, зокрема, ОСОБА_4 . Крім того, про тиск на себе з боку сторони захисту заявили у своїх заявах потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оголошених у судовому засіданні 18.11.2021. Вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.10.2019, який набрав законної сили, затверджено угоду з ОСОБА_9 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень відносно судді ОСОБА_10 та мера міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_11 . Відповідно до умов угоди ОСОБА_9 зобов`язаний надати показання як свідок у даному кримінальному провадженні. З урахуванням вказаних обставин, а також попередніх заяв ОСОБА_9 щодо наявності небезпеки для його життя у зв`язку з наданням викривальних показань стосовно інших обвинувачених, ризик можливого незаконного впливу на нього, у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 іншого більш м`якого запобіжного заходу, не зменшився. По справі існують реальні ознаки суспільного інтересу. Такими ознаками є необхідність закінчення судового розгляду у кримінальному провадженні, про особливо тяжкі злочини відносно публічних осіб, що мають підвищену суспільну небезпеку з огляду на наявність кваліфікуючих ознак, а також необхідність охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих. Більш м`які запобіжні заходи (домашній арешт, застава, особиста порука чи особисте зобов`язання) не здатні запобігти вказаним ризикам, оскільки вони за своєю суттю в значній мірі залежать від правосвідомості особи, до якої вони застосовуються, та не можуть бути ефективно контрольовані державою. Більш того, здійснення контролю за додержанням обвинуваченим умов зазначених запобіжних заходів наразі в повній мірі неможливе, оскільки відбувається військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень. Крім цього, упродовж усього часу здійснення судового розгляду у даному кримінальному провадженні обвинуваченим ОСОБА_1 безпосередньо та через своїх захисників вживаються заходи, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню. Про вказані обставини свідчать, зокрема, неодноразові намагання за відсутності передбачених законом підстав досягти передачі кримінального провадження на розгляд суду в межах територіальної юрисдикції Апеляційного суду Харківської області; тиск на суд, присяжних, потерпілих та свідків особисто, через своїх захисників та за допомогою підконтрольних засобів масової інформації шляхом ініціювання відкриття кримінальних проваджень; розповсюдження за місцем проживання свідків, присяжних, потерпілих відомостей, які містять охоронювану законом таємницю, а також спотвореної інформації щодо обставин справи до надання відповідної оцінки доказам, які ці обставини підтверджують, судом; вплив на потерпілих шляхом переконання у необхідності змінити їх представника; затягування судового розгляду особисто та через своїх захисників, у поєднанні зі скаргами на порушення розумних строків судового розгляду та надмірне тримання під вартою; зловживання стороною захисту правом на відводи, яких лише у Кобеляцькому районному суді Полтавської області було заявлено 24, а в Гадяцькому районному суді Полтавської області - 17; вплив на інших обвинувачених. Не є виключенням й процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників під час здійснення судового провадження Пирятинським районним судом Полтавської області. Так, попри заяви про відсутність допустимих доказів його винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, сторона захисту з боку обвинуваченого ОСОБА_1 продовжує створювати штучні перепони для здійснення правосуддя, заявляючи відводи п`ятнадцятому складу суду з надуманих підстав. Так, після попереднього вирішення питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 заявлено відвід присяжним, відвід всьому складу суддів, відвід головуючому судді. Всього суддям та присяжним Пирятинського районного суду Полтавської області стороною захисту з часу призначення підготовчого судового засідання заявлено вже 9 відводів, у задоволенні яких відмовлено через їх безпідставність. Таким чином, обставини, які б свідчили про можливість змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на інший менш суворий запобіжний захід, наразі відсутні, тому прокурор просив продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою на 60 днів.

Також прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики того, що обвинувачений вчинить дії, передбачені п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились та лише такий вид запобіжного заходу може гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_2 його процесуальних обов`язків та запобігти існуючим ризикам. У клопотанні зазначає, що строк дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого закінчується 17.03.2022. Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень була врахована слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 та продовження строку його застосування на стадії досудового розслідування. Наразі здійснюється судове провадження, а тому докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції, та які стосуються суті обвинувачення, не підлягають дослідженню поза порядком, визначеним главою 28 КПК України, що унеможливлює посилання на матеріали, які підтверджують обставини, викладені в обвинувальному акті. У судовому засіданні 15.02.2022 судом присяжних Пирятинського районного суду Полтавської області встановлено наступний порядок дослідження доказів: допит обвинувачених, допит потерпілих, дослідження доказів зі сторони обвинувачення (показання свідків, документи, висновки експертів, речові докази) та дослідження доказів зі сторони захисту (показання свідків, документи, висновки експертів, речові докази). У тому ж судовому засіданні судом надано можливість обвинуваченому ОСОБА_1 дати показання з приводу пред`явленого обвинувачення. Натомість, ОСОБА_1 зачитав надруковану захисником промову щодо необґрунтованості обвинувачення та відмовився відповідати на будь-які запитання прокурора та представника потерпілих, що унеможливило проведення його допиту в порядку, визначеному положеннями ст. 351 КПК України. Тому просив суд ставитись критично до обставин, викладених у промові ОСОБА_1 . Інших доказів по суті обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_2 , не досліджено. Отже наразі відсутні підстави вважати, що підозра про вчинення ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, є необґрунтованою. Існування ризику переховування від суду підтверджується суворістю покарання, до якого може бути засуджений ОСОБА_2 у разі доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 п. 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України, у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Наразі судовий розгляд лише розпочинається, підстав для зміни обвинувачення в бік пом`якшення не вбачається. Можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна свідчить про те, що ризик переховування від суду з часом не зменшився, оскільки вказані обставини можуть вплинути на поведінку обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження та спонукати ОСОБА_2 до переховування від суду. Обвинувачений ОСОБА_2 упродовж 11 років проходив службу за контрактом за межами України, з 1992 року проходив службу в органах внутрішніх справ, в тому числі на посадах, пов`язаних з оперативної роботою у відділі боротьби з організованою злочинністю. Наявність у ОСОБА_2 навичок оперативної роботи, набутих під час проходження служби в органах внутрішніх справ, можливість використання соціальних зв`язків, що виникли під час тривалого проходження служби за контрактом за межами України, підвищують ризик переховування обвинуваченого від суду. Ризик того, що ОСОБА_2 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, продовжує існувати, оскільки судовий розгляд має відбуватись з початку. Під час попереднього вирішення питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою до відома суду доводились обставини впливу з боку останнього на потерпілих, зокрема, ОСОБА_4 . Крім того, про тиск на себе з боку сторони захисту заявили у своїх заявах потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оголошених у судовому засіданні 18.11.2021. Вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.10.2019, який набрав законної сили, затверджено угоду з ОСОБА_9 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень відносно судді ОСОБА_10 та мера міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_11 . Відповідно до умов угоди ОСОБА_9 зобов`язаний надати показання як свідок у даному кримінальному провадженні. З урахуванням вказаних обставин, а також попередніх заяв ОСОБА_9 щодо наявності небезпеки для його життя у зв`язку з наданням викривальних показань стосовно інших обвинувачених, ризик можливого незаконного впливу на нього, у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 іншого більш м`якого запобіжного заходу, не зменшився. По справі існують реальні ознаки суспільного інтересу. Такими ознаками є необхідність закінчення судового розгляду у кримінальному провадженні, про особливо тяжкі злочини відносно публічних осіб, що мають підвищену суспільну небезпеку з огляду на наявність кваліфікуючих ознак, а також необхідність охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих. Більш м`які запобіжні заходи (домашній арешт, застава, особиста порука чи особисте зобов`язання) не здатні запобігти вказаним ризикам, оскільки вони за своєю суттю в значній мірі залежать від правосвідомості особи, до якої вони застосовуються, та не можуть бути ефективно контрольовані державою. Більш того, здійснення контролю за додержанням обвинуваченим умов зазначених запобіжних заходів наразі в повній мірі неможливе, оскільки відбувається військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень. Крім цього, упродовж усього часу здійснення судового розгляду у даному кримінальному провадженні обвинуваченим ОСОБА_2 безпосередньо та через своїх захисників вживаються заходи, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню. Про вказані обставини свідчать, зокрема: неодноразові намагання ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_1 за відсутності передбачених законом підстав досягти передачі кримінального провадження на розгляд суду в межах територіальної юрисдикції Апеляційного суду Харківської області; активна підтримка дій обвинуваченого ОСОБА_1 , спрямованих на затягування судового розгляду, вчинення таких дій особисто та через своїх захисників, у поєднанні зі скаргами на порушення розумних строків судового розгляду та надмірне тримання під вартою, а також на погіршення стану здоров`я; зловживання стороною захисту правом на відводи, яких лише у Кобеляцькому районному суді Полтавської області було заявлено 24, а в Гадяцькому районному суді Полтавської області - 17; залежність обвинуваченого ОСОБА_2 від обвинуваченого ОСОБА_1 в частині захисту своїх інтересів; вплив на потерпілих у кримінальному провадженні шляхом вжиття заходів до дискредитації їх представника; порушення вимог режиму, невиконання покладених обов`язків, порушення заборон, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України, Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України. Не є виключенням й процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника під час здійснення судового провадження Пирятинським районним судом Полтавської області. Так, попри заяви про відсутність допустимих доказів його винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, сторона захисту з боку обвинуваченого ОСОБА_2 продовжує створювати штучні перепони для здійснення правосуддя, заявляючи відводи п`ятнадцятому складу суду з надуманих підстав. Так, після попереднього вирішення питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 заявлено відвід присяжним, відвід всьому складу суддів, відвід головуючому судді. Всього суддям та присяжним Пирятинського районного суду Полтавської області стороною захисту з часу призначення підготовчого судового засідання заявлено вже 9 відводів, у задоволенні яких відмовлено через їх безпідставність. Таким чином, обставини, які б свідчили про можливість змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на інший менш суворий запобіжний захід, наразі відсутні, тому прокурор просив продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою на 60 днів.

Крім того прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики того, що обвинувачений вчинить дії, передбачені пп. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та лише такий вид запобіжного заходу може гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_3 його процесуальних обов`язків та запобігти існуючим ризикам. У клопотанні зазначає, що строк дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого закінчується 17.03.2022. Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень була врахована слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 та продовження строку його застосування на стадії досудового розслідування. Наразі здійснюється судове провадження, а тому докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції, та які стосуються суті обвинувачення, не підлягають дослідженню поза порядком, визначеним главою 28 КПК України, що унеможливлює посилання на матеріали, які підтверджують обставини, викладені в обвинувальному акті. У судовому засіданні 15.02.2022 судом присяжних Пирятинського районного суду Полтавської області встановлено наступний порядок дослідження доказів: допит обвинувачених, допит потерпілих, дослідження доказів зі сторони обвинувачення (показання свідків, документи, висновки експертів, речові докази) та дослідження доказів зі сторони захисту (показання свідків, документи, висновки експертів, речові докази). У тому ж судовому засіданні судом надано можливість обвинуваченому ОСОБА_3 дати показання з приводу пред`явленого обвинувачення, але він відмовився. Інших доказів по суті обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_3 , не досліджено. Отже наразі відсутні підстави вважати, що підозра про вчинення ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, є необґрунтованою. Наразі здійснюється судове провадження, а тому докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції та які стосуються суті обвинувачення, не підлягають дослідженню поза порядком, визначеним главою 28 КПК України, що унеможливлює посилання на матеріали, які підтверджують обставини, викладені в обвинувальному акті. Існування ризику переховування від суду підтверджується суворістю покарання, до якого може бути засуджений ОСОБА_3 у разі доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Ризик того, що ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, продовжує існувати, оскільки судовий розгляд має відбуватись з початку. Вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.10.2019, який набрав законної сили, затверджено угоду з ОСОБА_9 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень відносно судді ОСОБА_10 та мера міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_11 . Відповідно до умов угоди ОСОБА_9 зобов`язаний надати показання як свідок у даному кримінальному провадженні. З урахуванням вказаних обставин, а також попередніх заяв ОСОБА_9 щодо наявності небезпеки для його життя у зв`язку з наданням викривальних показань стосовно інших обвинувачених, ризик можливого незаконного впливу на нього, у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 іншого більш м`якого запобіжного заходу, не зменшився. По справі існують реальні ознаки суспільного інтересу. Такими ознаками є необхідність закінчення судового розгляду у кримінальному провадженні, про особливо тяжкі злочини відносно публічних осіб, що мають підвищену суспільну небезпеку з огляду на наявність кваліфікуючих ознак, а також необхідність охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих. Більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам, оскільки вони за своєю суттю в значній мірі залежать від правосвідомості особи, до якої вони застосовуються, та не можуть бути ефективно контрольовані державою. Більш того, здійснення контролю за додержанням обвинуваченим умов зазначених запобіжних заходів наразі у повній мірі неможливе, оскільки відбувається військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень. Упродовж усього часу обвинуваченим ОСОБА_3 безпосередньо та через свого захисника вживаються заходи, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, на забезпечення звільнення з-під варти до ухвалення судового рішення у справі. Про вказані обставини свідчать, зокрема, неодноразові намагання за відсутності передбачених законом підстав досягти передачі кримінального провадження на розгляд суду в межах територіальної юрисдикції Апеляційного суду Харківської області; активна підтримка дій обвинуваченого ОСОБА_1 , спрямованих на затягування судового розгляду, у поєднанні зі скаргами на порушення розумних строків судового розгляду та надмірне тримання під вартою; вплив на потерпілих у кримінальному провадженні шляхом вжиття заходів до дискредитації їх представника; зловживання стороною захисту правом на відводи, яких лише у Кобеляцькому районному суді Полтавської області було заявлено 24, а в Гадяцькому районному суді Полтавської області - 17; систематичне порушення порядку в залі судових засідань, відверта зневага до загальноприйнятих норм моралі та існуючого в державі правопорядку. Не є виключенням й процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника під час здійснення судового провадження Пирятинським районним судом Полтавської області. Так, попри заяви про відсутність допустимих доказів його винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, сторона захисту з боку обвинуваченого ОСОБА_3 продовжує створювати штучні перепони для здійснення правосуддя, заявляючи відводи п`ятнадцятому складу суду з надуманих підстав. Так, після попереднього вирішення питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 заявлено відвід присяжним, відвід всьому складу суддів, відвід головуючому судді. Всього суддям та присяжним Пирятинського районного суду Полтавської області стороною захисту з часу призначення підготовчого судового засідання заявлено вже 9 відводів, у задоволенні яких відмовлено через їх безпідставність. Таким чином, обставини, які б свідчили про можливість змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на інший менш суворий запобіжний захід, наразі відсутні, тому прокурор просив продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника Кіяшка С.Л. про скасування обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Його захисник Василишин Р.В. підтримав клопотання захисника Кіяшка С.Л. та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника Лазоренка Р.В. про скасування обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - Миронов О.А. підтримав клопотання про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , зазначивши про відсутність правових підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника Василишина М.Р. про скасування обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з огляду на те, що правові позиції Верховного Суду щодо застосування так званого «закону Савченко» не стосуються питання продовження чи скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а стосуються виключно питання призначення покарання. Цей закон не має зворотної сили в частині негайного звільнення з під варти обвинувачених, які відбули максимально можливий строк позбавлення волі, передбачений Особливою частиною КК України, щодо злочину, в якому вони обвинувачуються. Крім того, стаття КК, за якою їм висунуто обвинувачення, передбачає максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Представник потерпілих Кононенко А.П. просив відмовити у задоволенні клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування обраного їм запобіжного заходу у виді тримання під вартою, погоджуючись із доводами прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартоюз огляду на його безпідставність. Уважає, що в умовах воєнного стану він, перебуваючи на свободі, буде корисний для виконання завдань з оборони країни від агресії.

Захисник Миронов О.А. просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора з огляду на його безпідставність, зокрема, вказав на безпідставні доводи прокурора про виникнення нового ризику перешкоджати кримінальному провадженні - запровадження воєнного стану. Зазначив, що прокурор знову ігнорує рішення Європейського Суду з прав людини у цій справі. Не враховуються дані про позитивну характеристику обвинуваченого ОСОБА_1 , який є спеціалістом із налагодження зв`язку та може бути корисним у цій сфері для держави у воєнний час. Крім того, не враховано заклик Міністра юстиції країни про вирішення судами питання про закінчення строків тримання обвинувачених під вартою. В цій ситуації вважає за необхідне забезпечити його підзахисному мінімальний рівень свободи і поваги, звільнивши його з-під варти.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Лазоренко Р.В.просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке вважає протиправним та злочинним. Вважає, що це кримінальне провадженняє замовним депутатом Київської міської ради Плужником, який тисне на суд шляхом створення Тимчасової слідчої комісії. Вважає, що висунуте ОСОБА_1 обвинувачення незаконне, жодні ризики відсутні, тому він підлягає негайному звільненню з-під варти за «законом Савченко ». Вважає, що доводи прокурора про відсутність ефективного контролю з боку держави є безпідставними, оскільки влада все контролює, в містах встановлено комендантську годину.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зазначив, що тримання під вартою в закритому приміщенні під час дії воєнного стану порушує всі його права (їх не випускають на прогулянки, в СІЗО немає укриття). В цей час вважає своїм обов`язком захист держави від агресії.

Обвинувачений ОСОБА_13 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зазначив, що також може бути корисним державі для захисту від агресора.

Захисник Василишин М.Р. просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке є незаконним. Вважає, що люди, які знаходяться під вартою в закритому приміщенні під час повітряної тривоги, піддаються небезпеці. Зазначив, що обвинувачені на сьогодні вже відбули покарання за злочин, який вони не скоювали, і підлягають негайному звільненню.

Представник потерпілих Кононенко А.П. підтримав клопотання прокурора про продовження ОСОБА_2 , ОСОБА_13 та ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які, на його думку, ґрунтуються на вимогах закону та є обґрунтованими.

Розглянувши клопотання сторони захисту та сторони обвинувачення, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з`ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.

Під час розгляду клопотання встановлено, що відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 , будучи організатором-замовником, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень судді Автозаводського районного суду м. Кременчук ОСОБА_10 у зв`язку з його професійною діяльністю, у кінці грудня 2013 року та на початку січня 2014 року вступив у попередню змову з ОСОБА_2 з метою відшукання осіб для заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень за матеріальну винагороду. ОСОБА_1 , будучи організатором вчинення злочину, в третій декаді січня 2014 року вступив у попередню змову з ОСОБА_2 , який наступного дня вступив у попередню змову з ОСОБА_9 з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 за винагороду. Встановивши та відстеживши щоденний графік руху ОСОБА_10 , ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 11.02.2014, приблизно о 19 годині відстежили місце перебування ОСОБА_10 , який на власному автомобілі приїхав додому, де ОСОБА_3 , підійшовши ззаду, вистрелив з обрізу по ногам ОСОБА_10 , а ОСОБА_9 з іншого обрізу, реалізуючи умисел на вбивство, вистрелив ОСОБА_10 у спину, після чого потерпілий помер у лікарні.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377 КК України як умисна організація (замовлення) заподіяння судді тілесних ушкоджень у зв`язку з його діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя, за попередньою змовою групою осіб; ОСОБА_2 - за ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377 КК України як умисна з корисливих мотивів організація групи осіб для заподіяння судді тілесних ушкоджень у зв`язку із його діяльністю, пов`язаною зі здійсненням правосуддя; ОСОБА_3 - за ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377 КК України як умисне на замовлення, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, заподіяння судді тілесних ушкоджень у зв`язку з його діяльністю, пов`язаною зі здійсненням правосуддя.

Крім цього, в середині лютого 2014 року ОСОБА_1 , будучи організатором-замовником, вступив у попередню змову з ОСОБА_2 , замовивши останньому за матеріальну винагороду відшукати осіб, які б вчинили вбивство Кременчуцького міського голови ОСОБА_11 , підготовку до вчинення злочину та його виконання. У зв`язку з цим у березні 2014 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 кошти для придбання знаряддя злочину, засобів мобільного зв`язку та автомобіля, а у березні 2014 року ОСОБА_2 , виступаючи організатором, вступив у попередню змову з ОСОБА_14 та ОСОБА_3 за матеріальну винагороду здійснити підготовку до злочину.

26.07.2014 приблизно о 9-50год ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_3 , організатором ОСОБА_2 , на замовлення ОСОБА_1 , на автомобілі ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 , відстежили місце перебування ОСОБА_11 поруч з будинком № 46 по вул. Сумській м. Кременчук. У цей час ОСОБА_9 , керуючи вказаним автомобілем, під`їхав до ОСОБА_11 . ОСОБА_3 , який перебував на задньому пасажирському сидінні, у відчинене праве переднє скло дверей з гладкоствольної вогнепальної зброї «Сайга» здійснив три постріли у спину ОСОБА_11 , після чого разом з ОСОБА_9 на вказаному автомобілі зникли з місця події. Від отриманих ушкоджень ОСОБА_11 помер на місці.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.27 п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України як організація (замовлення) умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів; ОСОБА_2 - за ч.3 ст.27 п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України як організація групи осіб, яка вчинила умисне вбивство, з корисливих мотивів; ОСОБА_3 - за ч.3 ст.27 п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України як умисне, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб вчинення вбивства.

При цьому суд не з`ясовує обставини вчинення кримінальних правопорушень та не перевіряє їх дослідженням доказів, оскільки вказане є недопустимим на даній стадії судового провадження з огляду на принципи змагальності та диспозитивності кримінального судочинства. Суд лише визначає на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Стосовно існування загрози переховуватися від правосуддя, суд присяжних виходить з того, що тяжкість покарання, якому можуть бути піддані обвинувачені, можна законно розглядати як таку, що може спонукати до втечі. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинувачених перетнути кордон держави.

Суд присяжних уважає, що є достатня ймовірність того, що при застосуванні обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу або після скасування їм запобіжного заходу взагалі, вони матимуть змогу затягувати судовий розгляд з метою уникнути відповідальності.

Суду не надано достатньо доказів щодо обставин, які свідчать про наявність необґрунтованості обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність підстав вважати, що обвинувачені, залишаючись на волі, не будуть ухилятись від суду.

Також суд присяжних погоджується з доводами прокурора про наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих. Про тиск на себе з боку сторони захисту заявили у своїх письмових заявах потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які вважають, що зміна запобіжного заходу призведе до додаткових емоційних хвилювань, оскільки є загроза їх життю та членів їх сім`ї і вони сприймають таку загрозу як реальну.

Суд присяжних доходить висновку також про вірогідність ризику впливу обвинувачених на свідків, які ще не були допитані судом присяжних, оскільки обвинувачені можуть здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Також суд враховує, що існує можливість впливу обвинувачених на ОСОБА_9 , який відповідно до вироку Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.10.2019 зобов`язаний надати викривальні покази як свідок у даному кримінальному провадженні стосовно інших обвинувачених.

Суд присяжних також ураховує запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні як відповідний ризик, який обґрунтовує доцільність застосування до обвинувачених такого запобіжного заходу як тримання під вартою.

При розгляді клопотань суд враховує дані про осіб обвинувачених.

Так, ОСОБА_1 має постійне місце проживання в м. Кременчук Полтавської області, сім`ю та місце роботи, з 1995 року обіймав посаду директора Приватного підприємства «Приватна телекомпанія «Візит», з 2003 по 2014 рік - директора ПП «Візит-Сервіс», неодноразово обирався депутатом Кременчуцької міської ради Полтавської області, є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалід 2 групи внаслідок війни, є членом ряду громадських організацій, нагороджений почесними грамотами і нагородами, які долучено до матеріалів справи, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався. Згідно висновку експерта №18 від 28.02.2019 має ряд хронічних захворювань, у тому числі ішемічну хворобу серця, внаслідок чого потребує лікування кардіологічної, неврологічної патології та захворювання шлунково-кишкового тракту в амбулаторних умовах.

Обвинувачений ОСОБА_2 одружений, має постійне місце проживання в м.Кременчук Полтавської області, є пенсіонером органів внутрішніх справ, раніше не судимий, за місцем роботи та проживання характеризувався позитивно, нагороджений почесною грамотою ЦВК.

Обвинуваченого ОСОБА_3 має постійне місце проживання в м. Глобине Полтавської області, сім`ю та неповнолітню дитину. Даних про стан здоров`я обвинуваченого та джерела його доходів матеріали справи не містять.

Водночас, дані про осіб обвинувачених не вказують на підстави для скасування вже застосованого запобіжного заходу, оскільки не дають підстав для висновку, що такі дані здатні знизити встановлені судом присяжних ризики.

Ризики, які встановлені судом, а саме: ризик переховування від суду і ризик незаконно впливати на свідків та потерпілих, з часом не зменшилися та є актуальними до цього часу.

Судом присяжних тільки розпочато судовий розгляд даного кримінального провадження, потерпілі та свідки в даному кримінальному провадженні ще не допитані, письмові та речові докази ще не досліджувались.

Наявність значного публічного інтересу в даному кримінальному провадженні з часом не зникає і полягає в якнайшвидшому вирішенні справи справедливим та неупередженим судом та притягненні винних у вбивстві публічних осіб до кримінальної відповідальності.

Крім того, суд присяжних уважає за необхідне зазначити, що процесуальна поведінка обвинувачених не сприяє переконанню того, що вони бажають як найшвидше довести необґрунтованість обвинувачення.

Доводи сторони захисту про те, що обвинуваченим слід скасувати запобіжний захід та їх слід негайно звільнити з-під варти, оскільки відповідно до положень ст.72 КК України строк тримання їх під вартою, а саме ОСОБА_3 станом на 01.03.2022, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на 02.03.2022, буде відповідати максимальному строку покарання за ст.115 КК України 15 років (з перерахунку один день попереднього ув`язнення відповідає 2 дням позбавлення волі), не заслуговують на увагу з огляду на те, що положення ст.72 КК України в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 № 838-VIII (так званий «Закон Савченко») не підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки такі положення закону можуть бути застосовані до особи, стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок та призначено відповідне покарання. Крім того слід зазначити, що санкцією частини другої статті 115 КК України передбачено покарання не лише у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, але й у виді довічного позбавлення волі.

Отже, будь-яких обставин, які б свідчили про наявність підстав для скасування обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не встановлено, а тому клопотання сторони захисту про скасування обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою у зв`язку з необхідністю негайного звільнення особи з-під варти не підлягають задоволенню.

Враховуючи вище викладене, запобіжний захід обвинуваченим у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на строк шістдесят днів, зважаючи на складність кримінального провадження, з метою надання достатнього часу для судового розгляду відповідно до вимог ч.2 ст.114 КПК України та виконання вимог ч. 1 ст.197 КПК України, тобто до 07.05.2022 включно, а тому клопотання прокурора слід задовольнити.

Керуючись ст.176-178, 183, 194, 331, 372, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Кіяшка С.Л. про скасування запобіжного заходу у зв`язку з необхідністю негайного звільнення особи з-під варти через настання виключних обставин, визначених законом - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Лазоренка Р.В. про негайне звільнення з-під варти - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Василишина М.Р. про скасування запобіжного заходу та негайне звільнення особи з-під варти через настання виключних обставин, встановлених законом - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Манулівка Козельщинського району Полтавської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 07 травня 2022 року включно.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м.Кременчук Полтавської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 07 травня 2022 року включно.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м.Христинівка Черкаської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 07 травня 2022 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, їх захисникам, прокурору та направити до ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії даної ухвали.

Повний текст ухвали оголошено 12.03.2022.

Головуючий суддя Н.В.Нагорна

Суддя О.О.Сайко

Присяжні О.В.Волик

Я.І.Міщенко

І.А.Касьян