Рішення № 103645749, 11.03.2022, Франківський районний суд м. Львова

465/1403/22

2-о/465/75/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2022 рокумісто Львів

Франківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді Мигаль Г.П.,

присяжних Бучко І.В., Конюх Л.С.,

при секретарі судового засідання Титикайло І.Ю.,

з участю:

прокурора Машталяра Ю.А.,

представника КНП ЛОР ЛОКПЛ Яремчука О.В.,

лікуючого лікаря-психіатра Копитко Т.О.,

заінтересованої особи ОСОБА_1 ,

особи, відносно якої подано заяву ОСОБА_2 ,

її представника - адвоката Левицького І.М.,

розглянувши у закритому судовому засiданнi в залі суду в місті Львові заяву Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», заінтересована особа ОСОБА_1 , про госпіталізацію у примусовому порядку,

встановив:

Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», заінтересована особа - ОСОБА_1 , звернулось до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_2 у примусовому порядку.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 була оглянута 09 березня 2022 року лікарською комісією у складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які дійшли до висновку, що дана громадянка страждає на важкий психічний розлад: гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії - Б23.1 (діагноз згідно МКХ-10). Внаслідок цього вказана громадянка не може адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку, виявляє реальну загрозу для себе/оточуючих. Комісія дійшла до висновку, що подальше лікування даної особи можливе лише в умовах психіатричного закладу в примусовому порядку, так як остання в силу свого психічного стану не може надати усвідомлену згоду на подальше лікування в умовах КНП ЛОР ЛОКПЛ.

У судовому засіданні представник заявника та лікуючий лікар заявлені вимоги підтримали, просять суд їх задоволити та госпіталізувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 в психіатричний стаціонар Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня». При цьому, представник психіатричної лікарні та лікуючий лікар-психіатр посилаються на пояснення, надані сином ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , згідно з якими його мати - ОСОБА_2 вдарила його дошкою та облила хлоркою, на сусідів кидала яйцями, кричала, що вбивають. Нікого не пускає до хати. Крім цього, посилаються на рішення лікарів-психіатрів приймального відділення КНП ЛОР "ЛОКПЛ" та висновок лікарів-психіатрів, якій дійшли висновку, що ОСОБА_2 страждає на гострий поліморфний психотичний розлад з симпотами шизофренії, що позбавляє її здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку, внаслідок чого становить небезпеку для себе та оточуючих. Лікар-психіатр пояснила, що в лікарні ОСОБА_2 поводить себе спокійно і з лікарями та з іншими пацієнтами, нормально харчується. Лікування на даний час не проводилось.

Прокурор та представник ОСОБА_2 подану заяву заперечили.

Заінтересована особа - син ОСОБА_2 - ОСОБА_1 заяву підтримав та просив її задовольнити з огляду на поведінку матері, яка виганяє його та інших родичів з будинку, вдарила його дошкою та намагалась облити його хлоркою, не ночувала вдома, внаслідок чого її шукали. Крім цього, син зазначив, що у нього є сім`я, яка проживає окремо від мами. Після приїзду з Чехії він пішов до мами, а вона його вигнала. Відносини погіршились між ним та мамою від дня народження матері - з 18.12.2021.

ОСОБА_2 заперечила заяву, вважає, що вона здорова. Зазначила, що родичі наносили їй побої, а саме - брат матері. У неї є синці. Щодо сина, то пояснила, що між ними конфлікт, родичі хочуть помістити її в лікарню для того, щоб заволодіти її майном та коштами. Кошти на проживання їй надає чоловік, який на даний час процює в Чехії. Просить відмовити в задоволенні заяви щодо госпіталізації.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява є необґрунтованою та не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.339 ЦПК України, за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров"я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про психіатричну допомогу" особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Згідно з ч.ч. 2-5ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу», виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку. При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону. Рішення прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про психіатричну допомогу" тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам"яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, вій психічний стан і поведінку.

Відповідно до протоколу Висновку комісії лікарів психіатрів №515/01.4.19 від 09 березня 2022 року, ОСОБА_2 страждає на важкий психічний розлад: гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії - Б23.1 (діагноз згідно МКХ-10) та потребує лікування в психіатричному стаціонарі в примусовому порядку, у зв`язку з наявністю у неї на момент огляду тяжкого психічного розладу, а саме: вперше розлади психіки та поведінки спостерігались близько півроку назад, коли стала підозрілою до оточуючих, почала висловлювати маячні ідеї отруєння, нанесення шкоди в адресу оточуючих, заявляла, що їй "пороблено", кидала яйцями в оточуючих, вішала на браму шнурки, кидала сіль, кропила святою водою, звинувачувала сина, що той намагається її отруїти, виганяла сестру з дому, бо вона "хоче забрати хату", перестала спати вночі, стала тривожна, неадекватна в поведінці, вела незрозумілі записи, розставляла свічки по будинку, ховала "хрестики" в хаті, втікала з дому, ночувала на стриху чужого будинку. З`явилися галюцинаторні переживання, зі слів хворої, щось "бігало по шторах"", заявляла, що рідні хочуть "отруїти, повирізати органи". На висоті маячних переживань напередодні даного поступлення нанесла синові удари дошкою в ділянку голови, намагалася облити його обличчя "хлоркою". Консультована районним психіатром, однак від лікування відмовилася, скерована на стаціонарне лікування. Доставлена до приймального відділення у супроводі працівників поліції, які надавати письмові пояснення категорично відмовились.

Відповідно до рішення лікарів-психіатрів приймального відділення КНП ЛОР "ЛОКПЛ" від 08.03.2022р. лікарі-психіатри дійшли висновку про необхідність госпіталізації ОСОБА_2 у примусовому порядку в психіатричний стаціонар у зв`язку з наявныстю у неъ тяжкого психычного розладу: порушення сприйняття, мислення, емоцій, свдомість ясна, діагноз - гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії, виявляє реаальні наміри вчинити ( чи вчиняє) дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих. Вперше роздали психіки та поведінки близько 3 -х місяців тому.

При первинному огляді від 08.03.2022 встановлено, що зі слів родичів (сина та сестри) вперше розлади психіки та поведінки близько 3 місяців тому, стала підозрілою для оточуючих. При огляді також встановлено наявність синців та саден на колінах та передпліччях (п.16). Попередній діагноз - гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії.

Розглядаючи дану справу суд враховує підпункт "е" пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Верховною Радою України прийняттям Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР), відповідно до якого кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законного затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг відповідно до процедури, встановленої законом.

По справі «Акопян проти України (заява № 12317/06) рішення від 05 червня 2014 року, у п. 73 Європейський суд з прав людини встановив, що згідно з практикою Суду особа не може бути примусово госпіталізована як «психічно хвора», якщо не дотримано трьох нижче наведених мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання.

Проаналізувавши висновок комісії лікарів-психіатрів, суд прийшов до переконання, що заява є передчасною, оскільки незважаючи на встановлений у ОСОБА_2 діагноз, у матеріалах справи відсутні та в судовому засіданні не здобуто доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють реальну небезпеку для неї чи оточуючих. Суд бере до уваги пояснення лікуючого лікаря-психіатра, відповідно до яких в лікарні ОСОБА_2 в лікарні спокійно, ні з ким не конфліктує, нормально харчується. З пояснень сина ОСОБА_6 - ОСОБА_1 вбачається, що між ними виник конфлікт. Крім цього, існує конфлікт між ОСОБА_6 та її родичами. Доказів того, що ОСОБА_7 з родичами та з сином внаслідок психічного захворювання ОСОБА_6 не надано. Крім цього, документи надані судом заявником містять протиріччя. У висновку лікарів психіатрів зазначено, що вперше розлади психіки та поведінки виникли у ОСОБА_6 близько півроку тому за словами родичів, а у рішенні лікарів-психіатрів про госпіталізацію в психіатричний стаціонар у примусовому порядку та при первинному огляді, зазначено, що такі роздали виникли близько трьох місяців тому. Також, у поданій до суду заяві та у висновку комісії лікарів-психіатрів не наведено будь-яких доводів щодо неспроможності ОСОБА_2 задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

З урахуванням наведеного, суд вважає що відсутні підстави, передбаченіст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу»для госпіталізації ОСОБА_2 до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заява Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273, 293, 339-342, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», заінтересована особа ОСОБА_1 про госпіталізацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у примусовомупорядку відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Мигаль Г.П.

Присяжні Бучко І.В.

Конюх Л.С.

вирішив:

У задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», заінтересована особа ОСОБА_1 про госпіталізацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у примусовомупорядку відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Мигаль Г.П.

Присяжні Бучко І.В.

Конюх Л.С.