Ухвала суду № 103640305, 10.03.2022, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

1 із 4 Справа номер №303/1884/22

Провадження №1-кс/303/398/22

УХВАЛА

Іменем України

10 березня 2022 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

слідчий суддя Маргитич О.І.

при секретарі Болдижар О.В.

з участю прокурора Лазорка Ю.С.

старшого слідчого СВ Мукачівського РУП

ГУНП в Закарпатській області Лізанець В.В.

захисника Бедринець М.Ю.

підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, капітана поліції Лізанець В.В. у кримінальному провадженні №12022071040000241, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 березня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

в с т а н о в и в :

10 березня 2022 року старший слідчий СВ Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, капітана поліції Лізанець В.В. звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання мотивує тим, що 08 березня 2022 року об 13 години 40 хвилин в місті Мукачево по вулиці Академіка Павлова № 14-16, ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу входу до приміщення автовокзалу, що за вищевказаною адресою, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, знаючи що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, підійшов до потерпілого ОСОБА_2 , із яким розпочав розмову, після чого відкрито, шляхом ривка, викрав із його рук грошові кошти в сумі 300 Євро, які по відношенню до української гривні, згідно довідки AT «Ощадбанк» становлять 9 951 гривень 21 копійок. У подальшому залишив місце події, сів у автомобіль марки «Opel Vivaro», білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 на якому поїхав у невідомому напрямку, чим самим своїми злочинними діями ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 9 951 гривень 21 копійок.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення - частина 4 статті 186 КК України, грабіж, вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин в умовах воєнного стану, за який передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки вчинив тяжкий злочин в умовах воєнного стану, за який передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення

2 із 4

волі на строк від 7 до 10 токів, розуміючи які наслідки це створює останній може уникати від притягнення його до відповідальності.

Підозрюваний ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, щодо зміни їхніх показів на судовому розгляді. Зокрема, ОСОБА_1 може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, умовляння до потерпілого та свідків даного кримінального правопорушення, оскільки останній знаючи, які склалися для нього обставини та до чого вони можуть призвести, з метою уникнення покарання може відшукати потерпілого та свідків даної події, чинити на них психологічний вплив з метою примусити їх до зміни або відмови від своїх показів, а також схиляти потерпілого та свідків, до дачі неправдивих показань про вчинення останнім кримінального правопорушення, мотивуючи тим, що їхні покази зможуть призвести до притягнення його до кримінальної відповідальності, що в сукупності унеможливить повноту, всебічність та неупередженість при розслідуванні даного кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення, так як наважившись на вчинення тяжкого злочину в умовах воєнного стану, аналогічно може вчинити знову кримінальне правопорушення.

Вищенаведене не дає підстав органу досудового розслідування звертатися до суду із більш м`яким запобіжним заходом відносно підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки вони не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Слідчий зазначає, що фактичні обставини справи, особа підозрюваного та характер висунутої підозри, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, свідчать про неможливість застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобіганню ризиків та виконанню підозрюваним процесуальних обов`язків.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання просили задоволити, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Підстави для обрання підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу, з урахуванням обставин вчиненого ним кримінального правопорушення відсутні, тому просили застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання та застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного у вигляді тримання під вартою.

Зокрема захисник зазначила, що підозрюваний фактично визнає свою вину, проте заперечує щодо кваліфікації його дій. Крім того, підозрюваний є учасником бойових дій, у 2019 році за наслідками проходження служби отримав третю групу інвалідності, має постійне місце роботи, за місцем проживання характеризується позитивно.

Заслухавши доводи прокурора та слідчого про необхідність задоволення клопотання, думку підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, слід прийти до наступного.

Стаття 29 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Клопотання слідчого, яке надійшло до суду відповідає вимогам КПК України.

09 березня 2022 року о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України.

Підозрюваний копію клопотання та матеріалів, що обґрунтовують його обвинувачення отримав о 10 годині 30 хвилин 10 березня 2022 року, що стверджується його особистим підписом, з участю захисника.

Надані стороною обвинувачення докази та матеріали кримінального провадження свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних

3 із 4

обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення. Правова кваліфікація визначена частиною 4 статті 186 КК України, за якою може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Слід зазначити, що матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання міри запобіжного заходу стосовно підозрюваного у вигляді тримання під вартою.

Мотиви прокурора щодо тяжкості вчиненого кримінального правопорушення не можуть бути визначальним фактором при вирішенні питань, пов`язаних із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Така позиція узгоджується з пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України №14-рп/2003 від 08 липня 2003 року, у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, згідно якої тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу.

Одночасно слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його "пілотному" рішенні у справі "Харченко проти України" ( у справах "Третьяков проти України" та "Єлоєв проти України") зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Наданими доказами встановлено що підозрюваний має постійне місце роботи, позитивно характеризується за місцем проживання, є учасником бойових дій, отримував подяку за зразкове виконання військового обов`язку.

Крім того, доводи сторони обвинувачення, що перебуваючи на волі підозрюваний буде переховуватися від органу досудового слідства, незаконно впливати на потерпілого та свідків, чим перешкоджатиме встановленню істини в справі, мають характер припущення, та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Таким чином, відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу надає суду право застосувати більш м`який запобіжний захід, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Так, відповідно до частини 4 статті 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно вимог частини 2 статті 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно підозрюваного, слід врахувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав

4 із 4

людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Враховуючи те, що прокурором та слідчим не доведено наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, а саме: недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що відносно ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосування засобу електронного контролю строком на два місяці.

Керуючись статтями 131,132,182-184,194,196,372,395 КПК України слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання старшого слідчого СВ Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, капітана поліції Лізанець В.В. у кримінальному провадженні №12022071040000241, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 березня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування засобу електронного контролю на два місяці з дня винесення даної ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не залишати місце фактичного проживання, по АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора, суду в залежності від стадії кримінального провадження.

Контроль за виконанням запобіжного заходу покласти на слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Строк дії ухвали слідчого судді по 09 травня 2022 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена в частині застосування запобіжного заходу до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

Слідчий суддя О.І.Маргитич

постановив:

Клопотання старшого слідчого СВ Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, капітана поліції Лізанець В.В. у кримінальному провадженні №12022071040000241, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 березня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування засобу електронного контролю на два місяці з дня винесення даної ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не залишати місце фактичного проживання, по АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора, суду в залежності від стадії кримінального провадження.

Контроль за виконанням запобіжного заходу покласти на слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Строк дії ухвали слідчого судді по 09 травня 2022 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена в частині застосування запобіжного заходу до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

Слідчий суддя О.І.Маргитич