Рішення № 103638182, 10.03.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/6793/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради, у якому, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27 березня 2014 року "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців" у частині поміщення земельної ділянки площею 0,0693 га, кадастровий номер 7310136600:08:003:0100, по АДРЕСА_1 в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3;

- зобов`язати Чернівецьку міську раду внести зміни до генерального плану м. Чернівців та схеми зонування території м. Чернівців щодо поміщення земельної ділянки площею 0,0693 га, кадастровий номер 7310136600:08:003:0100, по АДРЕСА_1 в зону садибної житлової забудови з буквено-цифровим індексом Ж-1.

В обґрунтування заявлених вимог вказано, що земельну ділянку та житловий будинок по АДРЕСА_1 , власниками яких є позивач, оскаржуваним рішенням протиправно поміщено в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови Ж-3, чим звужено обсяг його прав, зокрема, щодо можливості забудови ділянки за її цільовим призначенням в тому ж обсязі, який існував на момент отримання ним земельної ділянки у власність (будівництво індивідуального (садибного) будинку, господарських будівель і споруд тощо).

Позивачем зазначено, що віднесення належної йому на праві власності ділянки в зону Ж-3 призвело до неможливості будівництва на ній нового індивідуального (садибного) будинку, в тому числі й господарських будівель і споруд для обслуговування вже наявного такого будинку. На думку позивача, він також позбавлений можливості здійснити перебудову чи реконструкцію належного йому будинку, а в разі пожежі чи стихійного лиха, внаслідок чого б відбулось його руйнування - позбавлений права на його відновлення.

Позивачем також акцентовано увагу на тому, що при прийнятті оскаржуваного рішення порушено низку норм, які регулюють порядок прийняття такого виду рішень.

Вказано, що план зонування м. Чернівців, зокрема території, до якої входить належна позивачу на праві власності садибна земельна ділянка, повинен розроблятись із врахуванням громадських і приватних інтересів, зокрема попередніх рішень щодо планування і забудови території та відображенням існуючої забудови території, однак, перелічене Чернівецькою міською радою було проігноровано.

Позивачем зауважено, що при розробці і затвердженні Генерального плану та Схеми зонування території м. Чернівців в 2014 році його не було повідомлено про дату, час та місце проведення громадського обговорення розроблених проектів генерального плану та плану зонування території, як і не повідомлено про включення належної йому земельної ділянки в зону багатоповерхової житлової та громадської забудови.

Водночас позивачем вказано і про те, що Чернівецька міська рада фактично визнає обставину неправомірності внесення території, на якій знаходиться його земельна ділянка з будинком, до зони Ж-3. Однак, вирішення цього питання відкладає на невизначений термін, коли будуть вноситись зміни в схему зонування території м. Чернівців. При цьому рішення №1171 від 27.03.2014 року у відповідній частині скасувати в добровільному порядку Чернівецька міська рада відмовляється. А тому, порушення його прав триває, присадибна ділянка із садибним житловим будинком продовжують неправомірно перебувати в зоні з буквено-цифровим індексом Ж-3, замість зони Ж-1, що і зумовлює звернення до суду з цим позовом.

Крім цього, обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на низку рішень Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Ухвалою суду від 10 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі; встановлено відповідачу строк для подання відзиву; зобов`язано Чернівецьку міську раду опублікувати у строки та спосіб встановлені, частинами четвертою-шостою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошення про відкриття провадження в цій адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений; задоволено заяву позивача та залучено до участі у даній справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; зобов`язано позивача не пізніше двох днів з дня вручення йому копії ухвали направити третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору копії позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання; запропоновано третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, подати пояснення щодо позову та відзиву, встановлено для цього строк.

Ухвалою суду від 26 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 08 лютого 2022 року залучено до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради; встановлено строк для надання пояснень щодо позову та відзиву.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю. При цьому зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення Чернівецька міська рада діяла на підставі та в межах повноважень, визначених законом.

Також вказано, що спір між позивачем та відповідачем є надуманим, а порушене право у позивача відсутнє, оскільки рішенням міської ради №1171 від 27.03.2014 року, яким затверджено генеральний план міста Чернівці, у частині включення земельної ділянки по АДРЕСА_1 в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3, не змінює її цільове призначення.

Відповідачем зазначено, що наявність спору у цій справі обґрунтовується лише міркуваннями та твердженнями позивача про порушення у майбутньому його прав на вільне володіння, користування і розпорядження належною позивачу земельною ділянкою. При цьому позивачем не надано доказів щодо утруднення використання землі згідно її цільового призначення.

Водночас у відзиві вказується і про пропуск позивачем строку, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення до суду з цим позовом, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Згідно заяви від 05 січня 2022 року та наданих у судовому засіданні пояснень, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтримали позицію позивача та щодо задоволення позову не заперечували.

Відповідно до поданих суду письмових пояснень третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради підтримав позицію відповідача, вказавши про відсутність спору між сторонами справи. При цьому у поясненнях зазначено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 включена до переліку земельних ділянок, які планується помістити в зону садибної житлової забудови з буквено-цифровим індексом Ж-1, про що свідчить рішення Чернівецької міської ради від 07.10.2021 року №491.

Згідно матеріалів справи її учасниками 05 січня 2022 року, 01 березня 2022 року та 04 березня 2022 року були подані заяви про розгляд справи у їх відсутність в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 . Вказаний будинок є одноповерховим і складається ще з однієї квартири - АДРЕСА_3 , співвласниками якої є позивач та двоє членів його сім`ї: дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 . До вказаного будинку належать також господарські будівлі та споруди сараї літ. Б, В, вбиральня літ. Г, альтанка літ. Д. Житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0693 га, кадастровий номер 7310136600:08:003:0100, цільове призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», вид використання «для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», співвласниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вказане підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №5892521 від 09.07.2013 року, №18275503 від 26.02.2014 року, Свідоцтвом про право власності від 14.02.2007 року Серія НОМЕР_1 , інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13.10.2021 року, технічним паспортом на житловий будинок.

27 березня 2014 року на 48-й сесії Чернівецької міської ради VI скликання прийнято рішення №1171 "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців".

Названим рішенням затверджено містобудівну документацію "Коригування генерального плану міста Чернівців", в складі якої розроблено схему зонування території міста Чернівців, згідно якої земельну ділянку площею 0,0693 га, кадастровий номер 7310136600:08:003:0100, по АДРЕСА_1 поміщено в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3.

Зазначене визнавалось учасниками даної справи.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що згідно частини 3 «Пояснювальна записка. План зонування території міста» роботи з виготовлення містобудівної (проектної) документації «Коригування генерального плану м. Чернівців» Ж-З - це зона багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови. Така зона виділена для забезпечення правових умов формування кварталів багатоквартирних житлових будинків без обмеження рівня поверховості з високою щільністю забудови, а також відповідних об`єктів повсякденного обслуговування місцевого рівня, некомерційних комунальних підприємств, скверів, ігрових майданчиків. Переважними видами забудови та іншого використання земельних ділянок є багатоквартирні житлові будинки до 4-х поверхів включно. Допустимими видами забудови та іншого використання земельних ділянок є, зокрема, багатоквартирні житлові будинки без обмеження поверховості.

У названій Пояснювальній записці також зазначено, що Ж-1 - зона садибної житлової забудови. Така зона є зоною індивідуальної житлової забудови, що виділена для забезпечення правових умов формування житлових районів низької щільності забудови окремо стоячих житлових будинків садибного типу і блокованих будинків поверховістю не вище 3-х поверхів з земельними ділянками з мінімально дозволеним набором послуг місцевого значення. Переважними видами забудови та іншого використання земельних ділянок в такій зоні є одноквартирні житлові будинки окремо стоячі з присадибною ділянкою та одноквартирні житлові будинки зблоковані з присадибною ділянкою. Допустимими видами забудови є в т.ч. господарські будівлі на присадибній ділянці, багатоквартирні житлові будинки до 3-х поверхів.

Також, згідно матеріалів справи 11.12.2020 року Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради було прийнято рішення №606/27 «Про затвердження проекту детального плану території багатоквартирної житлової та громадської забудови, обмеженої вул. Головною, вул. Залозецького Володимира, вул. Криворізькою, залізничною колією, проспектом Незалежності, вул. Ясською в м. Чернівцях та звіту про стратегічну екологічну оцінку».

Відповідно до наявного у справі Протокольного рішення №124/5 Чернівецької міської ради від 29.04.2021 року, органом місцевого самоврядування вирішено підготувати проект щодо внесення змін в схему зонування території м. Чернівців в частині визначення житлової забудови вул. Залозецького (парна сторона від будинку №2 до №32 включно), вул. М. Залізняка (будинки від №1 до №16 включно), вул. Волзька (будинки №13, №15), АДРЕСА_4 (буд. №4,6,8,10 та прилеглі до них ділянки садибних забудов) як зону Ж-1 (зона садибної забудови).

Рішенням Чернівецької міської ради від 30.06.2021 р. №306 надано дозвіл Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради на розробку проекту внесення змін до містобудівної документації та документації із землеустрою - Генерального плану міста Чернівців. Водночас визнано таким, що втратило чинність рішення міської ради VII скликання від 25.07.2019 року №1781 «Про надання дозволу на розроблення проекту внесення змін до містобудівної документації «Коригування генерального плану м. Чернівців».

Рішенням Чернівецької міської ради від 02.09.2021 року №421 скасовано рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.12.2020 р. №606/27 «Про затвердження проекту детального плану території багатоквартирної житлової та громадської забудови, обмеженої вул. Головною, вул. Залозецького Володимира, вул. Криворізькою, залізничною колією, проспектом Незалежності, вул. Ясською в м. Чернівцях та звіту про стратегічну екологічну оцінку».

Крім цього, судом встановлено, що 07.10.2021 року Чернівецькою міською радою прийнято рішення №491 «Про врахування місцевої ініціативи ОСН "Співдружність" щодо внесення змін до генерального плану м. Чернівці стосовно визначення території житлової забудови, обмеженої вул. В. Залозецького №2, 4, 6 ,8 , 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32 (парна сторона від 2 до 32 включно); вул. М.Залізняка з №1 до №16 (включно); вул. Волзькою №13, 15; вул. Криворізькою №4, 6, 8, 10 та прилеглі до них ділянки садибних забудов як зону Ж-1 (зона садибної забудови), згідно наявної існуючої житлової забудови».

Названим рішенням враховано ініціативу ОСН "Співдружність" щодо внесення змін в схему зонування території м. Чернівців, а саме: вирішено визначити території житлової забудови, обмеженої, зокрема, вул. М.Залізняка з №1 до №16 (включно) та прилеглі до них ділянки садибних забудов як зону Ж-1 (зона садибної забудови) згідно наявної існуючої житлової забудови та відповідно до вимог підпунктів 8.1 і 8.2 ДБН.Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території».

Також вирішено, що при коригуванні Генерального плану міста Чернівців, органу Чернівецької міської ради, відповідальному за внесення змін до Генерального плану міста Чернівців, врахувати дану місцеву ініціативу ОСН "Співдружність" щодо внесення зміни в схему зонування території м. Чернівців та визначити територію житлової забудови, обмеженої, зокрема, вул. М.Залізняка з №1 до №16 (включно) та прилеглі до них ділянки садибних забудов як зону Ж-1 (зона садибної забудови) згідно наявної існуючої житлової забудови та відповідно до вимог підпунктів 8.1 і 8.2 ДБН.Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території».

До встановлених обставин суд застосовує наступні норми права та приходить відповідних висновків.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7 - 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 18 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. При цьому під рішенням розуміється владне волевиявлення суб`єкта владних повноважень, викладене за встановленою формою, спрямоване на врегулювання тих чи інших суспільних відносин, що має обов`язковий характер та породжує певні правові наслідки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується з прийнятим органом місцевого самоврядування рішенням №1171 від 27 березня 2014 року "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців" у частині поміщення належної йому на праві власності земельної ділянки площею 0,0693 га, кадастровий номер 7310136600:08:003:0100, по АДРЕСА_1 в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3.

Так, статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року №3038-VI (тут і далі - Закон №3038-VI у редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до частини першої статті 19 Закон №3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Отже, детальний план у межах населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Це зокрема сукупність обов`язкових вимог до розвитку, планування, забудови та іншого використання певної території населеного пункту. Затверджуючи своїм рішенням детальний план у межах населеного пункту, місцева рада визначає стратегію планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин. Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їхнє коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляюются права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення). Рішення місцевої ради щодо затвердження детального плану у межах населеного пункту стосується неперсоніфікованих осіб: органів державної влади та місцевого самоврядування, забудовників, якими можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб - є ознакою нормативності.

Таким чином, оскаржуване позивачем рішення є нормативно-правовим актом.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 березня 2021 року у справі №522/5362/17, від 04 листопада 2021 року у справі 140/3622/19, які суд враховує в силу частини п`ятої статі 242 Кодексу адміністративного судочинства України (при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду).

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначені статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, частинами другою та третьою названої статті передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Оскільки, згідно встановлених обставин справи, позивач є власником об`єктів житлової нерухомості та земельної ділянки, на якій розташована така нерухомість, і ця земельна ділянка рішенням 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27 березня 2014 року "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців", враховуючи схему зонування території міста Чернівців як частину названого, поміщена у зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3, то оскаржуваний в частині нормативно-правовий акт застосовується до позивача, що наділяє його правом на звернення до суду з даним позовом.

Тому, доводи відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на його стороні, про відсутність у позивача порушеного права та надуманість цього спору є помилковими.

Крім цього, суд звертає увагу на твердження позивача, які не були спростовані відповідачем, про те, що віднесення оскаржуваним рішенням належної позивачу на праві власності земельної ділянки в зону Ж-3 призвело до неможливості будівництва на ній нового індивідуального (садибного) будинку, в тому числі й господарських будівель і споруд для обслуговування вже наявного будинку.

У силу вимог чинного законодавства та дії оскаржуваного нормативно-правового акту цілком слушними є твердження позивача про те, що він, з точки зору правового регулювання, позбавлений можливості здійснити перебудову чи реконструкцію належного йому будинку, а в разі, наприклад, пожежі чи стихійного лиха, внаслідок чого б відбулось його руйнування - відновити житлову нерухомість на земельній ділянці, поміщеній оскаржуваним рішенням у зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3.

Отже, позивач є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано рішення 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27 березня 2014 року "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців", а тому він має право оскаржити названий нормативно-правовий акт в частині, яка його стосується, в судовому порядку згідно приписів частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поряд з цим, з огляду на наведені вище положення частини третьої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відхиляє і доводи відзиву про пропуск позивачем передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

За умови перебування позивача у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, як помилково вважає відповідач.

У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13 березня 2020 року у справі №826/27282/15, від 13 березня 2019 року у справі №712/8985/17, які суд враховує згідно вимог частини п`ятої статі 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо незаконності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, варто зазначити наступне.

Так, згідно положень статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (у редакції на час прийняття оскаржуваного акту) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

Статтею 12 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 року №2780-XII (у редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що до компетенції сільських, селищних, і міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території: визначення територій для містобудівних потреб.

Згідно приписів частини першої статті 1 Закону №3038-VI план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження, використання території у межах визначених функціональних зон.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 2 Закону №3038-VI планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів.

Статтею 7 Закону №3038-VI визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом: 1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях: 2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації всіх рівнях; 3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації; 4) проведення ліцензування і професійної атестації; 5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів; 6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації.

Згідно статті 8 Закону №3038-VI планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними ралами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до положень статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту.

Згідно статті 18 Закону №3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої, містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.

Відповідно до приписів частини другої статті 24 Закону №3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно частини першої статті 25 Закону №3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Отже, містобудівна документація на місцевому рівні істотно та протягом тривалого часу впливає на життєвий простір мешканців міста, навколишнє середовище, розвиток міста. Тому під час розробки містобудівної документації вкрай важливим є врахування інтересів держави, територіальної громади, окремих груп та осіб. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідальні за розробку та затвердження містобудівної документації, діючи з дотриманням принципів належного урядування, повинні забезпечувати збалансований підхід до різних інтересів.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі №824/376/19-а, від 04 вересня 2019 року у справі №826/1385/17 з аналогічних відносин.

Крім цього, необхідно зазначити, що механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначається Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1468/20206 (далі - Порядок №290 у редакції на час прийняття оскаржуваного акту).

Пунктом 4.1 Порядку №290 визначено, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна міська рада.

Згідно пункту 4.3 Порядку №290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, зокрема, при розробленні генерального плану населеного пункту плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Пунктом 4.11 Порядку №290 передбачено, що Генеральні плани населених пунктів, плани зонування території та зміни до них затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку №290 організація розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї здійснюється шляхом, зокрема: надання розробнику вихідних даних, а також вимог щодо розширення об`єктів державного й регіонального значення або доручення щодо їх збирання.

Відповідно до пункту 4.2 ДБН Б. 1.1-15:2012 "Склад та зміст Генерального плану населеного пункту", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13 липня 2012 року №358 (далі - ДБН Б. 1.1-15:2012 у редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) при розробленні генерального плану враховують, зокрема, інформацію містобудівного, земельного та інших кадастрів; інвестиційні наміри юридичних і фізичних осіб щодо забудови та іншого використання території.

Абзацом 2 пункту 4.3 ДБН Б.1.1-15:2012 визначено, що генеральні плани населених пунктів розроблюють на підставі завдання на розроблення генерального плану населеного пункту (далі - завдання) відповідно до додатка Б.

Згідно пункту 5.1 ДБН Б. 1.1-15:2012 Генеральний план населеного пункту складається з текстових та графічних матеріалів.

Відповідно до таблиці 1, наведеної у пункті 5.5 ДБН Б. 1.1-15:2012, складовою графічних матеріалів є, зокрема, План існуючого використання території.

Підпунктом 5.5.2 ДБН Б. 1.1-15:2012 визначено, що на "Плані існуючою використання території" відображають, зокрема, території існуючої забудови різного функціонального призначення в межах населеного пункту, в тому числі житлової забудови (садибної, блокованої, багатоквартирної); земельні ділянки, надані для забудови та іншого використання.

Згідно підпункту 5.5.5 ДБН Б.1.1-15:2012 Генеральний план (основне креслення) виконують з урахуванням "Плану існуючого використання території". На основному кресленні генерального плану відображають елементи плану існуючого використання території, що залишаються незмінними на етапі реалізації генерального плану, пропозиції і проектні рішення щодо архітектурно-планувальної організації громадських центрів, транспортної та інженерної інфраструктури.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні та внесення до неї змін приймає відповідна сільська, селищна або міська рад, а замовником розроблення проекту такої документації є виконавчий комітет, відповідної ради. При цьому, замовник має надати розробнику вихідні дані в яких, крім іншого, відображаються існуючі використання території наявна житлова чи громадська забудова, земельні ділянки, надані у користування фізичним та юридичним особам. Проект Генерального плану (внесення до нього змін) розробляється зокрема з урахуванням плану існуючого використання території, що залишаються незмінними на етапі реалізації генерального плану, а також інвестиційних намірів юридичних і фізичних осіб щодо забудови та іншого використання території з урахуванням земельних ділянок, наданих для забудови та іншого використання.

Наведене відповідає висновком Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2020 року у справі №824/376/19-а, які також враховуються судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оглядну на наведене, суд приходить до висновку про те, що план зонування м. Чернівців, зокрема території, до якої входить належна на праві власності позивачу земельна ділянка, повинен був розроблятись із врахуванням громадських і приватних інтересів, зокрема попередніх рішень щодо планування і забудови території та відображенням існуючої забудови території.

Особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак в ході судового розгляду цієї справи відповідачем не доведено обґрунтованості та законності прийняття оскаржуваного в частині нормативно-правового акту та не спростовано доводів позову про не врахування Чернівецькою міською радою наведених вище вимог Закону №3038-VI, Порядку №290, ДБН Б. 1.1-15:2012 при прийнятті рішення №1171 від 27 березня 2014 року "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців" у частині поміщення земельної ділянки площею 0,0693 га, кадастровий номер 7310136600:08:003:0100, по АДРЕСА_1 в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3.

Водночас судом на підставі інформації, викладеної у листі Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 28.04.2021 року №Б-2510/0-04/01, встановлено та не заперечувалось учасниками справи те, що до набрання чинності оскаржуваного позивачем акту діяв відкоригований генеральний план території м. Чернівців, затверджений рішенням 26 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 04.11.2004 року №562. На період його дії були розроблені та затверджені рішенням міської ради від 07.07.2005 року №763 «Правила використання та забудови території м. Чернівці». Згідно викопіювання з карти зонування території населеного пункту до Правил використання та забудови території м. Чернівці територія, обмежена вулицями Залозецького, Криворізькою, Залізняка, Головною, була розташована в зоні змішаної житлової забудови, в якій дозволялось будівництво, в тому числі, й одноквартирних житлових будинків окремо стоячих (з присадибною ділянкою), а також господарських будівель на присадибній ділянці.

Між тим, відповідачем не доведено суду об`єктивної необхідності віднесення оскаржуваним рішенням належної позивачу на праві власності земельної ділянки саме до зони багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови Ж-3, що призвело до звуження обсягу існуючих прав позивача як власника нерухомого майна, зокрема щодо можливості забудови ділянки за її цільовим призначенням в тому ж обсязі, який існував на момент отримання ним земельної ділянки у власність (будівництво індивідуального (садибного) будинку, господарських будівель і споруд тощо).

На переконання суду, неврахування відповідачем при розроблені та затверджені в оскаржуваному генеральному плані м. Чернівців та схем зонування території м. Чернівці того, що житловий будинок по АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці з цільовим призначенням « 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», яка відповідає зазначеним вище критеріям садибної житлової зони Ж-1, призвели до безпідставної зміни вказаної зони на житлову зону Ж-3, яка не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки площею 0,0693га, кадастровий номер 7310136600:08:003:0100 по АДРЕСА_1 .

Поряд з цим, вирішуючи спір, суд також звертає увагу і на те, що рішенням від 07.10.2021 року №491 Чернівецька міська рада фактично визнає, що житлова територія, обмежена, зокрема, вул. М.Залізняка з №1 до №16 (включно), історично склалася як територія саме садибної забудови, що включає забудову садибного та блокованого типу з земельними ділянками і є власністю мешканців.

Вказаним правовим актом орган місцевого самоврядування вирішив, що при коригуванні Генерального плану міста Чернівців, органу Чернівецької міської ради, відповідальному за внесення змін до Генерального плану міста Чернівців, необхідно врахувати місцеву ініціативу ОСН "Співдружність" щодо внесення зміни в схему зонування території м. Чернівців та визначити територію житлової забудови, обмеженої, зокрема, вул. М.Залізняка з №1 до №16 (включно) та прилеглі до них ділянки садибних забудов як зону Ж-1 (зона садибної забудови) згідно наявної існуючої житлової забудови та відповідно до вимог підпунктів 8.1 і 8.2 ДБН.Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території».

Наведене дає додаткові підстави суду вважати про недоцільність та необґрунтованість віднесення рішенням №1171 від 27 березня 2014 року у спірній його частині належної позивачу земельної ділянки до зони багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3.

Крім цього, згідно діючих на час прийняття оскаржуваного рішення положень статті 21 Закону №3038-VI громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

Між тим, у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду дотримання указаних вимог при прийнятті оскаржуваного рішення та не спростовано тверджень позивача про те, що при розробці і затвердженні оскаржуваного в частині Генерального плану та Схеми зонування території м. Чернівців в 2014 році, позивача, як власника об`єктів житлової нерухомості та земельної ділянки, на якій розташована така нерухомість, не було повідомлено про дату, час та місце проведення громадського обговорення розроблених проектів генерального плану та плану зонування території, та не повідомлено про включення належної йому на праві власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване прийняте ним рішення.

Таким чином, наявні правові підстави для визнання протиправним та нечинним рішення 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27 березня 2014 року "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців" у частині поміщення земельної ділянки площею 0,0693 га, кадастровий номер 7310136600:08:003:0100, по АДРЕСА_1 в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3.

Вказане відповідає положенням частини дев`ятої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Крім цього, пунктом 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Водночас, згідно частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Беручи до уваги наведені положення та з огляду на викладені вище висновки у спірних відносинах, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача, який дозволить відновити становище, що існувало до такого порушення, буде також зобов`язання відповідача внести зміни до генерального плану м. Чернівців та схеми зонування території м. Чернівців щодо поміщення земельної ділянки площею 0,0693 га, кадастровий номер 7310136600:08:003:0100, по вул. Залізняка Максима, 6 в зону садибної житлової забудови з буквено-цифровим індексом Ж-1.

При цьому судом беруться до уваги твердження відповідача та Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про те, що вказаний процес є стадійним та повинен відбуватися з дотриманням вимог законодавства України, яке врегульовує внесення відповідних змін до генерального плану міста й схеми зонування його території.

Отже, заявлені позовні вимоги, враховуючи заяву про їх уточнення, підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу №1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v.Greece, заява №66610/09, пункт 39).

Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" ("Capital Bank AD v. Bulgaria", заява №49429/99, пункт 52).

У справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, заяви № 68385/10 та № 71378/10).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (заява № 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch v. the United Kingdom", заява № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення "Von Maltzan and others v. Germany"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Maltzan (Freiherr von) and others v. Germany", заяви № № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно бути виправданим, а таким воно є, якщо здійснюється з метою задоволення "суспільного інтересу" та з дотриманням "справедливого балансу". У рішенні "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) від 23 січня 2014 року Суд зазначив: "…будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар…".

Для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати "справедливий баланс" між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями. Втручання не повинно завдавати значної шкоди володільцю майна. Для цього держава повинна дотримуватись певного балансу при втручанні у право особи на мирне володіння майном та надавати відповідну компенсацію, оскільки останній починає нести певні збитки у разі втручання. Для цього втручання повинно здійснюватися з розумним співвідношенням та з обґрунтованою пропорційністю.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування. Натомість доводи останнього є безпідставними, вони не спростовують обґрунтованості позову.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та нечинним рішення 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27 березня 2014 року "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців" у частині поміщення земельної ділянки площею 0,0693 га, кадастровий номер 7310136600:08:003:0100, по АДРЕСА_1 в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3.

Зобов`язати Чернівецьку міську раду внести зміни до генерального плану м. Чернівців та схеми зонування території м. Чернівців щодо поміщення земельної ділянки площею 0,0693 га, кадастровий номер 7310136600:08:003:0100, по АДРЕСА_1 в зону садибної житлової забудови з буквено-цифровим індексом Ж-1.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 березня 2022 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), відповідач - Чернівецька міська рада (58002, м. Чернівці, площа Центральна, 1), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, вул. Б.Хмельницького, 64-А).

Суддя О.П. Лелюк

ного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування. Натомість доводи останнього є безпідставними, вони не спростовують обґрунтованості позову.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та нечинним рішення 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №1171 від 27 березня 2014 року "Про затвердження містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців" у частині поміщення земельної ділянки площею 0,0693 га, кадастровий номер 7310136600:08:003:0100, по АДРЕСА_1 в зону багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови з буквено-цифровим індексом Ж-3.

Зобов`язати Чернівецьку міську раду внести зміни до генерального плану м. Чернівців та схеми зонування території м. Чернівців щодо поміщення земельної ділянки площею 0,0693 га, кадастровий номер 7310136600:08:003:0100, по АДРЕСА_1 в зону садибної житлової забудови з буквено-цифровим індексом Ж-1.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 березня 2022 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), відповідач - Чернівецька міська рада (58002, м. Чернівці, площа Центральна, 1), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, вул. Б.Хмельницького, 64-А).

Суддя О.П. Лелюк