Рішення № 103638140, 09.03.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/5998/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хотинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Хотинської міської ради № 239/14/21 від 30.09.2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Пашківці, орієнтовною площею 2,0 га;

зобов`язати Хотинську міську раду надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Чернівецької області, Хотинського району, в адміністративно-територіальних межах Пашківецької сільської ради.

В обґрунтування адміністративного позову позивач вказував, що підстава для відмови, яка зазначена відповідачем в оскаржуваному рішенні є неправомірною та призвела до штучного створення перешкод у реалізації ним права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Про відкриття провадження у справі відповідача повідомлено шляхом надсилання на електронну адресу ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами, які отримано відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

Хотинська міська рада (далі відповідач) правом, передбаченим ст. 162 КАС України, не скористалася, заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з посиланням на відповідні докази та норми права, до суду не надала.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

30.08.2021 позивач звернувся із клопотання до відповідача, в якому просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться на території Чернівецької області, Хотинського району, в адміністративно-територіальних межах Пашківецької сільської ради, за рахунок земель комунальної власності.

До вказаного клопотання позивачем додано графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта громадянина України та копію довідки про присвоєння РНОКПП.

Вказане клопотання зареєстровано відповідачем 30.08.2021 за вх. № Л-902.

За результатами розгляду клопотання, рішенням 14 сесії VIIІ скликання Хотинської міської ради № 239/14/21 від 30.09.2021 року «Про відмову у затвердженні та наданні дозволу на виготовлення проектних документацій відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Пашківці, орієнтовною площею 2,0 га, у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка згідно рішення міської ради № 117/9/21 від 28.04.2021 віднесена до громадського пасовища.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

За приписами ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ (далі - ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно положень ст. 5 ЗК України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Частиною 1 ст. 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч. 2, 3 ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною 1 ст. 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено ст. 118 ЗК України.

Так, згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок та строки розгляду клопотань по наданню дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також передачі земельної ділянки безоплатно у власність громадян, а також органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначений у ст. 118 ЗК України орган уповноважений розглядати ці питання, надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Дослідженням оскаржуваного рішення 14 сесії VIIІ скликання Хотинської міської ради № 239/14/21 від 30.09.2021 року «Про відмову у затвердженні та наданні дозволу на виготовлення проектних документацій встановлено, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Пашківці, орієнтовною площею 2,0 га, у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка згідно рішення міської ради № 117/9/21 від 28.04.2021 віднесена до громадського пасовища.

Як видно із оскаржуваного рішення, відповідачем жодним чином не мотивовано відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки, та не вказано підстав відмови у наданні такого дозволу, виключний перелік яких встановлений у ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Суд звертає увагу, що відповідач зобов`язаний надати відповідний дозвіл або мотивовану відмову.

При цьому, за приписами ст. 118 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Поряд із цим, відповідачем не надано жодних доказів та аргументів щодо невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Суд зауважує, що відповідачем не надано конкретизованих доводів щодо наявності підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою та не вмотивовано в чому полягає невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Отже, позивачу, не зазначено мотивовану правову підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Крім того, суд вважає, що наявність рішення Хотинської міської ради № 117/9/21 від 28.04.2021, яким затверджено перелік земельних ділянок призначених для створення громадських пасовищ для випасання великої рогатої худоби, в т.ч. в с. Пашківці орієнтовною площею 100,00 га, не є підставою для відмови у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність або користування, яка зазначена в ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, зазначена відповідачем в оскаржуваному рішенні, не є належною підставою відповідно до норм ЗК України для такої відмови, отже відповідач діяв всупереч положень ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідач відзив на позовну заяву без поважних причин до суду не надав, правами передбаченими ст. ст. 159 та 162 КАС України, не скористався.

Частиною 4 ст. 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи наведену норму процесуального права, суд кваліфікує неподання відповідачем, суб`єктом владних повноважень, відзиву на позов без поважних причин, як визнання позову.

Під час розгляду справи по суті, відповідач не довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача. Тому, позов в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Чернівецької області, Хотинського району, в адміністративно-територіальних межах Пашківецької сільської ради, то така вимога також підлягає задоволенню, оскільки є фактично похідною від попередньої, та на переконання суду, є належним й ефективним способом захисту порушеного права.

Так, згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В даному випадку повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано ч. 6 та 7 ст. 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Отже, зобов`язання прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі N 825/602/17, від 22.12.2018 у справі N 804/1469/17, від 26.02.2019 у справі N 802/721/18-а, від 05.03.2019 у справі N 2040/6320/18 та від 11.09.2019 у справі N 819/570/18.

Враховуючи викладене, а також протиправність оскаржуваного рішення, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є саме зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, в адміністративно-територіальних межах Пашківецької сільської ради.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем понесено судові витрати (судовий збір) у розмірі 908,00 грн.

Враховуючи наведене, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення 14 сесії VIIІ скликання Хотинської міської ради № 239/14/21 від 30.09.2021 року «Про відмову у затвердженні та наданні дозволу на виготовлення проектних документацій в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Пашківці, орієнтовною площею 2,0 га.

3. Зобов`язати Хотинську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, в адміністративно-територіальних межах Пашківецької сільської ради.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в сумі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Хотинської міської ради.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Хотинська міська рада (Чернівецька область, Дністровський район, м. Хотин, вул. Кобилянської О., 2а, код ЄДРПОУ 04062205).

Суддя В.К. Левицький

№ 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем понесено судові витрати (судовий збір) у розмірі 908,00 грн.

Враховуючи наведене, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення 14 сесії VIIІ скликання Хотинської міської ради № 239/14/21 від 30.09.2021 року «Про відмову у затвердженні та наданні дозволу на виготовлення проектних документацій в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Пашківці, орієнтовною площею 2,0 га.

3. Зобов`язати Хотинську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, в адміністративно-територіальних межах Пашківецької сільської ради.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в сумі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Хотинської міської ради.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Хотинська міська рада (Чернівецька область, Дністровський район, м. Хотин, вул. Кобилянської О., 2а, код ЄДРПОУ 04062205).

Суддя В.К. Левицький