Рішення № 103638087, 09.03.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/4950/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 17.11.2020 р. № Ф-13944-56, виданою ГУ ДПС у Чернівецькій області на суму 35588, 74 грн;

- визнати незаконним та скасувати рішення про розгляд скарги від 18.06.2021 р., ухвалене Державною податковою службою України.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує про протиправність вимоги від 17.11.2020 р. № Ф-13944-56, в якій визначено недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки у період нарахування боргу позивач не здійснювала діяльність як само зайнята особа адвокат, а працювала на посаді директора ПП «Юридична агенція «Закон та Право», яке сплачувало за неї страхові внески при виплаті заробітної плати.

Головне управління ДПС у Чернівецькій області у відзиві на позов заперечувало проти задоволення позову. Відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог, оскільки єдиний внесок нараховується та сплачується незалежно від отримання доходу, а також підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника податків та зборів. Податковий орган стверджує про правомірність прийнятої вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому просить суд відмовити у задоволені позову.

Рух справи у суді

Судом відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без призначення судового засідання та виклику учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області як платник податків та зареєстрована, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).

Відповідно до відомостей трудової книжки позивач з 23.10.2006 р. по 30.04.2008 р. працювала адвокатом в юридичній фірмі «Вердикт», з 23.06.2009 р. працює на посаді директора ПП «Юридична агенція «Закон та Право». (а.с. 8).

Згідно довідки форми ОК-5 про сплачені страхові внески відносно позивача встановлено, що у період з 2009 р. по 2021 р. за позивача сплачено єдиний соціальний внесок роботодавцем - ПП «Юридична агенція «Закон та Право». (а.с. 9-11).

17.11.2020 р. податковим органом сформовано податкову вимогу № Ф-13944-56 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, станом на 14.04.2020 р., в сумі 35588,74 гривень. (а.с. 22).

Позивач звертався до Державної податкової служби України із скаргою на вимогу від 17.11.2020 р. № Ф-13944-56, однак рішенням від 18.06.2021 р. скаргу позивача залишено без задоволення. (а.с. 13-15).

18.05.2021 р. Першим відділом державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження ВП№65385397 з примусового виконання вимоги від 17.11.2020 р. № Ф-13944-56. (а.с. 20).

Мотивувальна частина

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. №2464 (далі Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування

У відповідності до ч. 2 ст. 8 та ст. 12 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Згідно з п.1 та п.4 ч.2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає податковий орган, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

На підставі матеріалів справи встановлено, що позивач з 23.10.2006 р. по 30.04.2008 р. працювала адвокатом в юридичній фірмі «Вердикт», з 23.06.2009 р. працює на посаді директора ПП «Юридична агенція «Закон та Право», як найманий працівник та не здійснює незалежну професійну діяльність. У вказаний період роботодавець сплатив за позивача з єдиний соціальний внесок, що підтверджується звітністю форми ОК-5.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464 є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї нараховував та сплачував її роботодавець, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).

Аналогічна правова позиція щодо відсутності обов`язку зі сплати єдиного внеску самозайнятою особою, яка одночасно є найманим працівником, висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 р. (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постанові від 04.12.2019 р. (справа №440/2149/19), постанові від 23.01.2020 р. (справа №480/4656/18).

Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувану вимогу відповідача не можна вважати правомірною, а тому суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про розгляд скарги від 18.06.2021 р., ухвалене Державною податковою службою України, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів п. п. 56.1, 56.2 та 56.10 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що законодавцем чітко закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги до суду. Аналогічний припис про можливість оскарження в судовому порядку міститься і в тексті рішення про результат розгляду скарги.

Проте суд звертає увагу, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.

Вказаний принцип також закріплений в ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Оскаржуване рішення про розгляд скарги від 18.06.2021 р., ухвалене Державною податковою службою України, саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі від 11 червня 2019 року N 826/45/18 (N К/9901/8555/19).

Суд звертає увагу, що визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 17.11.2020 р. № Ф-13944-56, повністю відновлює порушені права інтереси позивача.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду правомірність сформованої вимоги про сплату боргу (недоїмки) від вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 17.11.2020 р. № Ф-13944-56, виданою ГУ ДПС у Чернівецькій області на суму 35588,74 гривень. З вказаних підстав суд задовольняє позовні вимоги в цій частині позову. Водночас, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині оскарження рішення про розгляд скарги від 18.06.2021 р., ухвалене Державною податковою службою України, оскільки оскарження вказаного рішення є невірним способом захисту порушеного права та не призводить до поновлення вказаних прав. А тому суд відмовляє в цій частині позову.

З вказаних підстав суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, суд не вирішує питання стягнення на її користь вказаних судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 17.11.2020 р. № Ф-13944-56, виданою ГУ ДПС у Чернівецькій області на суму 35588,74 гривень.

3. В решті позову відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідачі: Головне управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 44057187); Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393).

Суддя Т.М. Брезіна

on.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1056/ed_2021_11_30/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1056" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, суд не вирішує питання стягнення на її користь вказаних судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 17.11.2020 р. № Ф-13944-56, виданою ГУ ДПС у Чернівецькій області на суму 35588,74 гривень.

3. В решті позову відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідачі: Головне управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 44057187); Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393).

Суддя Т.М. Брезіна