Рішення № 103637031, 16.02.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 539/3329/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Садошенко А.П.,

представника відповідача Дудніченка Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (надалі - відповідач, Лубенська міська рада), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення п`ятої сесії 8 скликання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 18.02.2021 "Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки" громадянці ОСОБА_1 та зобов`язати Лубенську міську раду Лубенського району Полтавської області надати громадянці ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га в Лубенському районі Полтавської області у визначеному місці її розташуванні зазначеного в графічних матеріалах доданих до заяви від 11.01.2021 для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням п`ятої сесії 8 скликання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 18.02.2021 "Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки" позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу міської ради (категорія земель землі сільськогосподарського призначення, що розташована за межами с. Засулля Лубенського району, орієнтовною площею 2,00 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з посиланням на те, що зазначена земельна ділянка не перебуває у комунальній власності і Лубенська міська рада не має права нею розпоряджатися. Позивач вважає, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є незаконною, а мотиви наведені в оскаржуваному рішенні не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 серпня 2021 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про скасування і визнання рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправним, зобов`язання вчинити певні дії передано до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ця справа №539/3329/21 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 07 вересня 2021 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у задоволенні клопотання позивача про відстрочення та розстрочення сплати судових витрат-відмовлено, позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

27 вересня 2021 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 908 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №539/3329/2, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

25 жовтня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 38-39/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що на час прийняття оскаржуваного рішення обрана позивачем земельна ділянка не відноситься до земель комунальної власності, а тому у Лубенської міської ради відсутні повноваження щодо розпорядження нею. За твердженням відповідача, спірна земельна ділянка є несформованою та на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 30.12.2020 №61-ОТГ Лубенській територіальній громаді не передавалася. Пояснює, що бажана позивачем земельна ділянка розташована на перехресті автомобільних доріг державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський та Р-42 Лубни-Миргород-Опішня та згідно даних Технічної документації по перерозподілу земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області 1993 року перебуває у користуванні ДЕУ-640 (контур № НОМЕР_1 ). Вказує, що розпорядженням голови Полтавської облдержадміністрації від 13.09.2010 №346 земельна ділянка одним масивом зарезервована для додаткового відведення в постійне користування Службі автомобільних доріг Полтавської області.

25 жовтня 2021 року до суду надійшло клопотання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби автомобільних доріг Полтавської області.

01 листопада 2021 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 50-51/, у якому зазначено, що оскаржуване рішення не відповідає чинному законодавству. Вказує, що на даний час спірна земельна ділянка не перебуває у постійному користуванні Служби автомобільних доріг Полтавської області та не існує перешкод для надання відповідачем дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

18 листопада 2021 року до суду надійшли додаткові пояснення відповідача /а.с. 57-58/, у яких вказано, що на Публічну кадастрову карту нанесені вже сформовані земельні ділянки, тоді як земельна ділянка, яка є предметом спору, несформована та інформація про неї відсутня в Державному земельному кадастрі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про залучення третьої особи у справі №539/3329/21, витребувано докази та встановлено строк для їх надання до суду, вирішено перейти до розгляду справи №539/3329/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу №539/3329/21 до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11:30 16 лютого 2022 року.

Позивач у судове засідання 16 лютого 2022 року повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності /а.с. 91, 93/.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Зважаючи на викладене вище, суд вирішив розглянути справу за відсутності позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 звернулася до Лубенської міської ради із заявою від 11.01.2021 (вхідний №01-11/126 від 12.01.2021) про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, у якій просить передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною загальною площею 2 га та відповідно надати заявнику дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 7, 41/.

До вказаної заяви позивачем було додано: копію паспорту та картки платника податків ОСОБА_1 /а.с. 42-44/, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 45/.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 рішенням п`ятої сесії восьмого скликання Лубенської міської ради від 18.02.2021 "Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" на підставі статей 12, 122 Земельного кодексу України відмовлено у наданні дозволу громадянці ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу міської ради (категорія земель землі сільськогосподарського призначення, що розташована за межами с. Засулля Лубенського району, орієнтовною площею 2,00 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, на підставі статей 12, 122 Земельного кодексу України, так як зазначена земельна ділянка не перебуває у комунальній власності і Лубенська міська рада не має права нею розпоряджатися /а.с. 26, 46/.

Позивач не погодився з цим рішенням п`ятої сесії восьмого скликання Лубенської міської ради від 18.02.2021 "Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" та звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню п`ятої сесії восьмого скликання Лубенської міської ради від 18.02.2021 "Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі №21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 07.06.2019 у справі №826/17196/17, від 25.02.2020 у справі №723/1964/14-а, від 22.04.2020 у справі №818/1707/16.

Підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спірному рішенні зазначено те, що зазначена земельна ділянка не перебуває у комунальній власності і Лубенська міська рада не має права нею розпоряджатися.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Статтею 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, Автономна Республіка Крим). Кадастрова карта (план) ведеться в електронній (цифровій) формі.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються картографічна основа, індексні кадастрові карти (плани) та всі відомості Державного земельного кадастру, передбачені статтями 12-15 цього Закону, в тому числі у векторному вигляді, без права їх зміни (редагування).

Обрана позивачем земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Засулля на території Лубенської міської ради (колишня Засульська сільська рада), відповідно до даних Публічної кадастрової карти зазначена земельна ділянка не сформована, що підтверджується листами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 30.12.2021 №7735/2-21 та від 24.12.2021 №47/432-21 /а.с. 74-75/.

Із викопіювання із схеми землекористування з нанесенням земельної ділянки орієнтовною площею 7,3 га, номер контуру 529-1, вбачається, що бажана позивачем земельна ділянка розташована за межами с. Засулля Лубенського району Полтавської області /а.с. 59, 96, 97/.

Відповідно до частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з частиною 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Пунктами 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06 вересня 2012 року № 5245-VI, який набрав чинності 01.01.2013, передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Пунктами 7, 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06 вересня 2012 року № 5245-VI, який набрав чинності 01.01.2013, встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Статтею 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV встановлено особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності.

Так, відповідно до приписів статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Таким чином, відсутність реєстрації права державної власності в Державному реєстрі прав на обрану позивачем земельну ділянку, не свідчить про відсутність права державної власності на неї, оскільки таке право державної власності виникло в силу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06 вересня 2012 року № 5245-VI, який набрав чинності 01.01.2013, та рішення органу державної влади про передачу земельної ділянки у власність або користування може прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 р. № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" з метою забезпечення виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 р. № 449 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин Кабінетом Міністрів України постановлено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити, зокрема, передачу з 17 листопада 2020 р. земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України, рекомендовано органам місцевого самоврядування зареєструвати право комунальної власності на отримані земельні ділянки сільськогосподарського призначення у порядку, встановленому законом.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 30.12.2020 №61-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" вирішено передати Лубенській міській раді Лубенського району Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3986,1946 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі /а.с. 98-153/.

У пункті 2 наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 30.12.2020 №61-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передбачено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державному реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" /а.с. 98/.

Суд враховує, що порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність встановлений статтею 117 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Згідно з приписами частин 3, 4 статті 79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Таким чином, у рішеннях органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у державну чи комунальну власність зазначаються сформовані земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери.

Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, складеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та Лубенською міською радою 20.12.2020, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 30.12.2020 №61-ОТГ передано із земель державної власності, а Лубенською міською радою Лубенського району Полтавської області прийнято у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком /а.с. 99/.

Дослідивши додаток до акту від 30.12.2020 та наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 30.12.2020 №61-ОТГ суд встановив, що всі включені до цього додатку 521 земельні ділянки є сформованими та мають кадастрові номери /а.с. 100-153/.

Разом з тим, обрана позивачем земельна ділянка не має кадастрового номера та не входить до складу сформованих земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номера, обрана позивачем та зазначена ним на графічних матеріалах, що подавалися відповідачу, земельна ділянка відсутня у додатках до вказаного вище наказу та акту, а отже на час прийняття оскаржуваного рішення не була передана з державної власності у комунальну власність наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 30.12.2020 №61-ОТГ та актом від 30.12.2020.

Зважаючи на вищевикладене, суд відхиляє доводи позивача про те, що обрана ним земельна ділянка, що зазначена на графічному матеріалі, на час звернення із заявою до відповідача та прийняття оскаржуваного рішення, знаходилася у комунальній власності.

Таким чином, обрана позивачем земельна ділянка, про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо якої позивач звернувся до відповідача із заявою від 11.01.2021, знаходиться за межами населених пунктів та в силу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06 вересня 2012 року № 5245-VI, який набрав чинності 01.01.2013, на час прийняття оскаржуваного рішення не була передана з державної власності у комунальну власність Лубенської міської ради.

Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку, що невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів у даному випадку полягає у тому, що відповідно до статей 118, 122 Земельного кодексу України у відповідача Лубенської міської ради на час прийняття спірного рішення були відсутні повноваження передавати у власність обрану позивачем земельну ділянку державної власності, що розташована за межами населених пунктів, та надавати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, яка не відносилася до земель комунальної власності, тому оскаржуване рішення п`ятої сесії восьмого скликання Лубенської міської ради від 18.02.2021 "Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", що оскаржується позивачем, прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також обґрунтовано.

При вирішенні даної справи судом враховано позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 205, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (ідентифікаційний код 21053182, вул. Ярослава Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська область, 37500) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 лютого 2022 року.

СуддяС.С. Сич

льної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів у даному випадку полягає у тому, що відповідно до статей 118, 122 Земельного кодексу України у відповідача Лубенської міської ради на час прийняття спірного рішення були відсутні повноваження передавати у власність обрану позивачем земельну ділянку державної власності, що розташована за межами населених пунктів, та надавати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, яка не відносилася до земель комунальної власності, тому оскаржуване рішення п`ятої сесії восьмого скликання Лубенської міської ради від 18.02.2021 "Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", що оскаржується позивачем, прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також обґрунтовано.

При вирішенні даної справи судом враховано позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 205, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (ідентифікаційний код 21053182, вул. Ярослава Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська область, 37500) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 лютого 2022 року.

СуддяС.С. Сич